Рішення № 124566276, 11.11.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16258/24

Провадження № 2/761/7163/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Габунії Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Метлайф» про визнання договору недійсним та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

02.05.2024 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПрАТ «Метлайф» про визнання договору недійсним та відшкодування моральної шкоди, у якому просить:

- визнати недійсними договори страхування № DNHESKM-212G642 від 16.03.2021 р. та № DNHENS-236T088 від 29.07.2023 р., укладені між нею та відповідачем;

- зобов`язати відповідача повернути їй сплачені грошові кошти за вказаними договорами страхування у загальній сумі 2023,00 грн;

- стягнути з відповідача на свою користь на відшкодування моральної шкоди 15000,00 грн.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона має хронічне психічне захворювання, внаслідок якого під час укладення з відповідачем договорів страхування № DNHESKM-212G642 від 16.03.2021 р. та № DNHENS-236T088 від 29.07.2023 р., не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними. За таких обставин позивачка вважає, що наявні підстави для визнання вказаних договорів недійсними, а тому звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою від 07.05.2024 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду від нього надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 16.03.2021 р. між позивачкою та ПрАТ «СК «ВУСО» укладено договір страхування № DNHESKM-212G642, а 29.07.2023 р. між позивачкою та відповідачем укладено договір страхування № DNHENS-236T088.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що вона має хронічне психічне захворювання, внаслідок якого під час укладення оспорюваних договорів не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними, а тому вважає, що за таких обставин наявні підстави для визнання цих договорів недійсними.

Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позивачка, заявляючи, що при укладенні оспорюваних договорів вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними, повинна довести, що вона дійсно перебувала у такому стані на дату укладення кожного з договорів.

Так, згідно з пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 р. у справі № 496/4851/14-ц зазначено, що «правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 105 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 89 ЦПК України. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України). Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними».

Таким чином, необхідною передумовою для визнання правочину недійсним на підставі ч.1 ст. 225 ЦК України є наявність достатніх доказів того, що саме у момент вчинення такого правочину особа була «абсолютно неспроможною» розуміти значення своїх дій та їх наслідки.

На підтвердження того, що позивачка не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними при укладенні договорів страхування, останньою надано копію консультаційного висновку спеціаліста КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» від 15.03.2024 р., у якому зазначено - «Хвора регулярно звертається в КНП «ЧОПНД». Являється інвалідом ІІ групи загального захворювання».

При цьому, вказаний висновок не містить відомостей, коли саме позивачка почала звертатись за такими консультаціями до спеціалістів та чи перебуває позивачка на обліку КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради».

Отже, суд вважає, що вказаним консультаційним висновком підтверджується лише регулярні звернення позивачки за консультаціями до спеціалістів КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради», однак він жодним чином не свідчить, що позивачка на момент укладення оспорюваних договорів не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними.

Водночас, позивачкою висновок судово-психіатричної експертизи під час розгляду не надавався та клопотання про призначення такої експертизи не заявлялось.

Крім того, вимога про визнання недійсним договору страхування № DNHESKM-212G642 від 16.03.2021 р. та зобов`язання повернути сплачені за цим договором грошові кошти, заявлена до неналежного відповідача, оскільки вказаний договір укладався між позивачкою та ПрАТ «СК «ВУСО».

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається позивачка, як на підставу для задоволення позову, а саме щодо перебування у момент вчинення оспорюваних правочинів в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, у зв`язку з чим відмовляє в його задоволенні.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства «Метлайф» про визнання договору недійсним та відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: