Рішення № 124564457, 20.01.2025, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1405/24

№ провадження 2-а/453/1/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року Сколівський районний суд Львівської області у складі :

головуючого - судді Ясінського Ю.Є.

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сколе Львівської області в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В :

20 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обгрунтування позову зазначила, що з постанови про відкриття виконавчого провадження №74872482 від 26 квітня 2024 року, винесеної старшим державним виконавцем Сколівського ВДВС Лисковою С.Я., їй стало відомо, що 11 березня 2024 року головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду земельних ресурсів державним інспектором з охорони навколишнього природнього середовища Львівської області Савчишин І.М. складено відносно неї постанову про накладення адміністративного стягнення №156-02. З даної постанови вбачається, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 211 Земельного Кодексу України, ст. 56 ЗУ «Про охорону земель». Зокрема вбачається те, що за результатами проведених лабораторних досліджень проб грунтів, відповідно до протоколу №(135-139)23 вимірювання показників складу та властивостей грунтів від 26 грудня 2023 року, виявлено перевищення концентрції забруднюючих речовин в грунтах, відібраних на території смт. Славсько по вул. О. Степанівни, нижче земельної ділянки за кадастровим №4624555700:01:018:0094. Проте, вказане формулювання не може бути належним описом обставин, встановлених при розгляді справи, оскільки воно не містить фактичних даних, які встановлені посадовою особою та не дозволяє з`ясувати, що саме ставиться у провину особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. З постанови не зрозуміло, які саме її дії стали підставою для винесення постанови. Також в постанові відсутні відомості про те, в чому полягали її дії, які потягнули перевищення концентрації забруднюючих речовин в грунтах відібраних на території смт. Славсько по вул. О. Степанівни нижче земельної ділянки за кадастровим №4624555700:01:018:0094. Також в постанові не зазначено «нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 «вчинила правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 56 ЗУ «Про охорону земель». Проте, стаття 32 та 33 ЗУ «Про відходи» не містить норм про будь-яку відповідальність за адміністративне правопорушення, а містить перелік видів відповідальності та перелік правопорушень земельного законодавства (стаття 211 Земельного кодексу України) та законодавства про охорону земель (стаття 56 ЗУ «Про охорону земель). Зазначені вище обставини свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу будь-якого адміністративного правопорушення, а також на момент складання оскаржуваної постанови сплив двохмісячний строк на накладання адміністративного стягнення, визначений ст. 38 КУпАП.

Із зазначеною постановою не згідна, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона постановлена без належних доказів її вини.

Ухвалою судді від 28 серпня 2024року, відкрито провадження у адміністративній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з визначенням дати судового засідання.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, 14 січня 2025 року подала заяву (вх.№297) про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Матеріали справи є достатніми для її розгляду.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 29 лютого 2024 року головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду земельних ресурсів державним інспектором з охорони навколишнього природнього середовища Львівської області Савчишин І.М. складено протоколпро адміністративнеправопорушення №021373за ч.1ст.52КупАП відносно ОСОБА_1 ,з якоговбачається,що за результатами проведених лабораторних досліджень проб грунтів відповідно до протоколу №(135-139)23 вимірювання показників складу та властивостей грунтів від 26 грудня 2023 року виявлено перевищення концентрції забруднюючих речовин в грунтах, відібраних на території смт. Славсько по вул. О. Степанівни нижче земельної ділянки за кадастровим №4624555700:01:018:0094, що є порушенням абзаців 11 та 12 частини 1 ст. 35 Закону України «Про охорону земель», абзацу 7 частини 1 ст. 7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», частини 1 ст. 167 Земельного кодексу України.

11 березня 2024 року головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду земельних ресурсів державним інспектором з охорони навколишнього природнього середовища Львівської області Савчишин І.М. було розглянуто вищезазначений протокол та винесено постанову про адміністративне правопорушення №156-02 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 52 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

26 квітня 2024 року старшим державним виконавцем Сколівського ВДВС Лисковою С.Я відкрито ВП №74872482.

Згідно з вимогами ст. 56 Закону України «Про охорону земель», юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 КУпАП).

Згідно зістаттею 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Разом з цим, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Аналіз наведених положень КУпАП дає підстави для висновку, що під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

У постанові від 26 квітня 2018 року по справі № 338/855/17 Верховний Суд вказав, що постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Враховуючи викладені положення та суть правопорушення зазначеного у протоколі та оскаржуваній постанові, у розглядуваному випадку, для того щоб притягнути позивача до адміністративної відповідальності, відповідач повинен був на підставі належних та допустимих доказів встановити сам факт адміністративного правопорушення, тобто чи мало місце забруднення земель, а також те, що таке забруднення відбулось саме з вини позивача, тобто внаслідок її протиправних дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження викладених в оскаржуваній постанові обставин, а саме на підтвердження того, що з вини позивача відбулось перевищення концентрції забруднюючих речовин в грунтах, відібраних на території на території смт. Славсько по вул. О. Степанівни нижче земельної ділянки за кадастровим №4624555700:01:018:0094.

Протокол про вчинення адміністративного правопорушення №021373 від 29 лютого 2024 року не містить жодних додатків (доказів) про те, що саме з вини Позивача відбулось забруднення земельних ресурсів.

Крім того, у протоколі зазначено, що дата вчинення правопорушення 26 грудня 2024 року. Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених участині сьомійцієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Адміністративне стягнення накладено постановою Відповідача від 11 березня 2024 року, тобто з порушенням встановлених законом строків накладення такого стягнення.

Отже, на підставі наявних в матеріалах справи доказів судом не встановлено, що з вини Позивача сталося забруднення земель, оскільки жодних доказів на підтвердження наявності в діях Позивача умислу або необережності судом не здобуто, а представником відповідача не надано.

В пункті 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі № 463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

Виходячи із положень ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року), суд у цій справі, як і у кримінальному провадженні, має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на те, що позивач заперечує свою провину у вчиненні правопорушення, а відповідач не надав доказів на підтвердження викладених в оскаржуваній постанові обставин, суд вважає, що провина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.52 КУпАП, не доведена, в той час, як відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак представником відповідача не надано суду доказів, які б спростували пояснення позивача та доводили правомірність винесеної постанови.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення є обгрунтованим та підлягає до задоволення шляхом скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.2, 5, 6, 194, 211, 217, 295, 296, 373 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

адміністративний позов- задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення №156-02 від 11 березня 2024 року, складену головним спеціалістом відділу Державного екологічного нагляду земельних ресурсів державним інспектором з охорони навколишнього природнього середовища Львівської області Савчишин І.М. - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 52 КУпАП закрити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційногоадміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державна екологічна інспекція у Львівській області, (місце реєстрації: вул. Стрийська, буд. 98, м. Львів).

Суддя Ю.Є. Ясінський