Ухвала суду № 12456236, 12.11.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"12" листопада 2010 р.                                                                       Справа № 10-01/3112

Господарський суд Черкаської області в особі судді Шумка В.В., при секретарі судового засідання Кравцовій Ю.А., за участю представників:

кредитора 1: Управління Пенсійного фонду України в Уманському районі –Звіздовської Л.П. –за довіреністю,

кредитора 2: Уманського районного центру зайнятості –Чумак В.В. - за довіреністю,

боржника –Єрмак Т.П. –за довіреністю,

Курочкіна В.М. –за довіреністю,

розглянувши у підготовчому засіданні суду матеріали справи за заявою УПФУ в Уманському районі та Уманського районного центру зайнятості

до ВАТ «Старобабанський гранітний кар’єр»

про визнання банкрутом , -

ВСТАНОВИВ:

          Провадження у справі порушено господарським судом Черкаської області 17.12.2000 р. за заявою кредиторів –УПФУ в Уманському районі та Уманського районного центру зайнятості, тривалий час перебуває на стадії підготовчого засідання суду в зв’язку з розглядом судами апеляційної, касаційної інстанцій скарг сторін у справі.

          17.05.2010 р. Київський міжобласний апеляційний суд прийняв постанову по справі, якою скасував ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.01.2010 р. про припинення провадження у справі, а справу передав на подальший розгляд місцевого господарського суду.

          04.08.2010 р. Вищий господарський суд України, за наслідками розгляду касаційної скарги боржника прийняв постанову про залишення вказаної постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду без змін. При цьому, залишаючи постанову без змін, ВГСУ встановив певні недоліки мотивувальної частини постанови КМАГС, в частині обґрунтування підстав скасування ухвали місцевого господарського суду про припинення провадження у справі, оцінки доказів, необхідність встановлення певних обставин.

          Так, ВГСУ, зокрема, встановив, що судом апеляційної інстанції неправомірно (на відміну від суду першої інстанції) був зроблений висновок про безспірність заявлених Центром кредиторських вимог до Товариства, заявлених на підставі розрахунків, складених Боржником та наданих ним Центру, оскільки не була дана правова оцінка цим розрахункам на предмет їх відповідності вимогам ч. 8 ст. 7 Закону про банкрутство (документи, що мають бути додані до заяви ініціюючого кредитора та підтвердження обставин та підстав для порушення справи про банкрутство боржника) та чи є такі розрахунки виконавчими документами.

          Крім цього, у постанові ВГСУ зазначив, що ні судом апеляційної інстанції, ні судом першої інстанції не була надана правова оцінка всім доказам, наданим на підтвердження кредиторських вимог ПФУ та виходячи із такого аналізу не був зроблений розрахунок безспірної заборгованості Боржника, що не була задоволена останнім більше трьох місяців до порушення провадження у справі про банкрутство враховуючи:

-          постанови про відкриття виконавчого провадження;

-          вимоги ПФУ про стягнення недоїмки, що є згідно ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»виконавчими документами;

-          обставини та належні докази, що свідчать про погашення Боржником заборгованості до та після порушення справи про банкрутство;

-          визначені в складеному сторонами акті звірки суми заборгованості та строки їх сплати;

-          наявність дійсних рішень та договорів щодо розстрочення суми заборгованості по внесках на загальнообов’язкове пенсійне страхування, а не по накладених (нарахованих) сум штрафів та пені та строків оплати цієї заборгованості.

У зв’язку із викладеним, суд касаційної інстанції вважає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 та частин 7, 8 ст. 7 Закону про банкрутство тільки з’ясувавши визначені обставини можна визначити розмір безспірних вимог до боржника та встановити факт наявності (відсутності) підстав для порушення та подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство.

          Отже, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо передачі справи на розгляд до суду першої інстанції, однак мотивувальна частина оскаржуваної постанови у зв’язку із викладеним підлягає зміні. Дійшовши такого висновку, суд касаційної інстанції зазначає, що суду першої інстанції слід здійснити новий розгляд справи, усунути визначені недоліки: визначити розмір безспірних вимог до Товариства відповідно до вимог Закону про банкрутство та встановити факт наявності (відсутності) підстав для подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство.

          Згідно з пунктом 4 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обгрунтованість заперечень боржника.

          У засіданні суду оголошувалася перерва.

          Розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи, додатково витребувані судом та надані сторонами докази, давши їм оцінку з врахуванням висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 04.08.2010 р. по цій справі суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає припиненню з таких мотивів та підстав.

          Згідно з п. 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(у подальшому тексті «Закону») справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

          Згідно зі ст. 1 Закону боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

          Заява кредиторів про порушення провадження у справі про банкрутство боржника подана господарському суду 14.12.2009 р.

          Згідно з заявою загальна сума грошових вимог кредиторів, трьохмісячний строк виконання яких боржником сплинув до дня подачі цієї заяви до суду, становила 225652, 66 грн., з яких вимоги:

кредитора 1 - 130589, 23 грн. - борг по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування; 63472, 38 грн. - борг по виплаті та доставці пільгових пенсій;

кредитора 2 - 31591, 05 грн. - борг зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування на випадок безробіття.

Таким чином, згідно з заявою кредиторів та поданими ними розрахунками, загальна сума вимог боржника, які ним не погашені понад три місяці після встановленого строку, перевищувала суму 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день подачі заяви до господарського суду (744 грн. Ч300 = 223200, 00 грн.).

Ця обставина явилась підставою для порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.

Наявність вказаних обставин та вимог до боржника на суму 31591,05грн. кредитор 2 підтвердив копіями постанов Черкаського окружного адміністративного суду, виконавчих листів на їх виконання, постанов органу ДВС про відкриття виконавчих проваджень, та визнано боржником.

          Загальна сума вимог до боржника кредитора 1 - 194 061,61 грн., визначена з врахуванням договору про розстрочення № 2, укладеного сторонами 17.08.2009 р. та рішення кредитора від 07.12.09 р. про дострокове розірвання цього договору.

          Факт укладання та розірвання цього договору не впливає на підстави та строки виконання боржником грошових зобов’язань перед кредитором 1.

          Однак, згідно з додатково поданими суду доказами, кредитор 1, визначаючи суму вимог до боржника, не виконаних понад три місяці, не врахував тієї обставини, що боржник 10.12.2009 р., тобто, до дня подачі заяви до суду сплатив кредитору 1, в погашення цих зобов’язань 22347, 96 грн., з яких 22038, 82 грн. –відшкодування фактичних витрат по пільгових пенсіях та 300, 14 грн. –внески на обов’язкове державне пенсійне страхування.

          Це підтверджено копіями постанов про відкриття виконавчого провадження, платіжних доручень, а також актом звірки розрахунків, складеним та засвідченим сторонами 11.11.2010 р.

За викладених обставин грошові вимоги кредитора 1 до боржника, які мали бути враховані при порушенні провадження у справі про банкрутство, фактично становили 171713, 65 грн., а не 194061,61 грн.

Загальна сума невиконаних боржником перед кредиторами 1, 2 грошових зобов’язань, строк виконання яких настав понад три місяці до дня подачі кредиторами заяви до суду, становила 203304, 70 грн. (171713, 65 + 31591, 05 грн.), тобто не досягала встановленої Законом мінімально необхідної для порушення провадження у справі про банкрутство суми.

Заперечення представників кредиторів у засіданні суду проти припинення судом провадження у справі мотивовані тим, що боржник вже до порушення провадження у справі мав грошові зобов’язання перед кредиторами, які перевищували 300 мінімальних розмірів заробітної плати, а на день розгляду справи в цьому засіданні суду значно збільшив заборгованість. Вказані заперечення не можуть бути враховані судом як такі, що не відповідають чинному законодавству, не спростовують встановленого судом факту відсутності необхідної мінімальної суми вимог, які не виконані боржником понад три місяці на день подачі заяви про порушення провадження у справі до суду.

Згідно з п. 36 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

          Враховуючи викладене, керуючись ст. 5, п. 7 частини першої ст. 40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 1 1 частини першої ст. 80, ст. 86 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Провадження у справі припинити.

          Скасувати введений ухвалою від 17 грудня 2009 року мораторій на задоволення вимог кредиторів та арешт, накладений на все майно боржника, який знаходиться за адресою: вул. Гранітна, 1, с. Старі Бабани, Уманського району, Черкаської області, код ЄДР 00293717.

          Копію ухвали направити сторонам, сектору з питань банкрутства у Черкаській області, Уманському районному відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції, державному реєстратору, ДПА у Черкаській області.

          Суддя                                                                                В.В. Шумко