Ухвала суду № 12455885, 17.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

"17" листопада 2010 р. Справа № 32-7/165-10-2009

За заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Даймонд”, м. Київ

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернешнл Медікал Оптікс” (65012, м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-а, офіс 203; код ЄДРПОУ 33348480)

про визнання банкрутом

                              Суддя Грабован Л.І.

Представники сторін:

від кредитора: не з’явився;

від боржника: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: про визнання банкрутом

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.05.2010р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернешнл Медікал Оптікс”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Одеської області від 20.05.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтернешнл Медікал Оптікс” визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора ТОВ „Інвестиційна компанія „Даймонд”.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2010р. частково задоволено апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва; постанову суду від 14.09.2010р. скасовано; справу передано для розгляду до господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 24.09.2010р. справу прийнято до провадження суддею Грабован Л.І.

Ухвала про прийняття справи до провадження та призначення судового засідання від 24.09.2010р. та про відкладення розгляду справи від 13.10.2010р. надсилались судом на адресу кредитора, вказану у заяві про порушення справи, та юридичну адресу боржника, однак, повернуті відділенням поштового зв’язку через незнаходження кредитора та боржника за вказаними адресами. Таким чином кредитор та боржник вважаються належним чином повідомленими про дату і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, про що зазначено у роз’ясненнях, викладених у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10 грудня 2009р.

Боржник у засідання суду не з`явився, витребувані ухвалою суду документи не надав.

Відповідно до ч.12 статті 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відсутність відзиву боржника не зупиняє провадження у справі.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив наступне:

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає вказані „інші випадки” та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Так, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі за ст. 52 Закону в площині безспірності грошових вимог, а саме –справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення, з моменту відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, справа про банкрутство може бути порушена господарським судом за заявою кредитора за наявності безспірних вимог до кредитора, які сукупно складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати та не були задоволені боржником менше ніж протягом трьох місяців, у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Даймонд” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернешнл Медікал Оптікс” у сумі 7200,00 грн. ґрунтуються на договорі про надання інформаційних (консультативних) послуг №1/01-10 від 18.01.2010р. аті приймання-передачі №1 від 21.01.2010р; гарантійному листі від 19.01.2010р., претензії від 06.03.2010р.

Однак, статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

З 14.04.2006р. чинності набула нова редакція Закону України „Про виконавче провадження”, відповідно до вимог ст. 3 якого, передбачений перелік документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою. У вказаному переліку відсутні такі документи, як акт звірки взаєморозрахунків, претензія та відповідь на претензію.

В матеріалах справи відсутні докази відкриття виконавчого провадження та примусового стягнення заборгованості державною виконавчою службою.

Таким чином, кредитором при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано суду доказів наявності безспірних грошових вимог до боржника.

У частині 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство” зазначено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.

Щодо подання кредитором актів огляду місцезнаходження боржника за юридичною адресою від 10.03.2010р., від 13.03.2010р., від 12.04.2010р. у якості доказу відсутності боржника за місцем реєстрації, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” місцезнаходження юридичної особи –адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі –виконавчий орган).

Згідно з ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

З урахування положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Дана правова позиція викладена у п.105 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство”.

Інших доказів, що підтверджують наявність підстав для порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернешнл Медікал Оптікс” за положеннями ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме доказів ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, доказів, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, кредитором суду не надавалось.

Натомість, у матеріалах справи містяться декларації з податку на прибуток підприємства, надані до суду ДПІ у Подільському районі м. Києва, з яких вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтернешнл Медікал Оптікс” подавало до податкового органу звітність з податку на прибуток із визначенням суми валових доходів, зокрема, за 2008 рік на суму 2269221,00 грн., за 2009 рік на суму 4623815,00 грн. та останню декларацію від 13.05.2010р., тобто після порушення справи про банкрутство, що свідчить про ведення боржником активної господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.52 Закону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Відповідно до ст.1 Закону банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Наявні у матеріалах справи документи не підтверджують неспроможність боржника задовольнити вимоги кредитора не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Крім того, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернешнл Медікал Оптікс” за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Даймонд” порушена безпідставно, оскільки вимога кредитора про визнання банкрутом боржника за положеннями ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не обґрунтована належним доказами та спростовується наявними у матеріалах справи документами.

Відповідно до ч.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство” у разі коли, законом не врегульовано подальший перебіг провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство, судам слід припиняти провадження у справі про банкрутство на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 ч.1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Вказана позиція викладена, зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 30.03.32010р. по справі №Б-13/200.

Оскільки, підстави для розгляду справи про банкрутство за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Даймонд” про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернешнл Медікал Оптікс” у порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відсутні, господарський суд припиняє провадження по справі №32-7/165-10-2009.

Керуючись ч.7 ст. 12, п. 7 ч.1 ст. 40, ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 68, п.11 ч.1 ст. 80, ст. ст. 85, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                              У Х В А Л И В:

1.Провадження у справі №32-7/165-10-2009 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернешнл Медікал Оптікс” (65012, м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-а, офіс 203; код ЄДРПОУ 33348480) – припинити.

2.Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 06.05.2010р.

3.Скасувати арешт на все належне майно товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернешнл Медікал Оптікс”, накладений ухвалою суду від 06.05.2010р.

4.Скасувати заборону боржнику та іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню майна боржника, де б воно не було, здійснювати дії по реорганізації боржника, внесення майна та інших активів як внеску у підприємства, організації, що засновуються, накладену ухвалою суду від 06.05.2010р.

Копію ухвали надіслати: кредитору, боржнику, державному органу з питань банкрутства, державному реєстратору Виконавчого комітету Одеської міської ради, ПершомуВДВС у Приморському районі м. Одеси, ДПІ у Подільському районі м. Києва (04080, м. Київ, вул Турівська, 12).

Ухвалу може бути оскаржено у встановленому порядку згідно ст.ст. 91, 93, 106 ГПК України.

Суддя

Повну ухвалу складено 22.11.2010р.