Ухвала суду № 124555395, 21.01.2025, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2740/24

Провадження №1-кп/148/62/25

У Х В А Л А

Іменем України

21 січня 2025 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4 обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Тульчина клопотання процесуального прокурора ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 ч.4 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тульчинського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 ч.4 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , 16.11.2024, біля 04:00 год. перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за місцем власного проживання, що за адресою АДРЕСА_1 та у нього виник умисел проникнути до місцевого продуктового магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_4 , з метою заволодіння грошових коштів.

Далі, ОСОБА_5 взявши з дому металеву кочергу, попрямував до приміщення магазину, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно шляхом відчинення дерев`яної віконної рами, яка знаходиться на даху магазину, проник на горища, де за допомогою металевої кочерги та сили ніг, вибив дерев`яну дошку в стелі, внаслідок чого утворився отвір, через який, останній проник в середину приміщення магазину. Перебуваючи в приміщені магазину, ОСОБА_5 , почав здійснювати пошуки грошових коштів та в нижній частині холодильної камери, виявив пластиковий лоток в середині якого зберігалися грошові кошти у сумі 14200 гривень, які останній викрав та залишив місце вчинення злочину, тим самим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріального збитку на суму 14200 гривень

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.4 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.

Ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду від 27.11.2024 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки 25.01.2025 спливає строк застосування запобіжного заходу та існують ризики, визначені ст. 177 КПК України, а також продовжується розгляд справи.

Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 заперечили щодо продовження даного виду запобіжного заходу, заявивши клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання. Дане клопотання мотивовано тим, що прокурором не доведено наявність ризиків для продовження дії даного виду запобіжного заходу.

Заслухавши клопотання прокурора, сторони захисту, врахувавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотань, суд приходить до наступного.

В судовомузасіданні встановлено,що 27.11.2024ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду ОСОБА_5 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і строк його спливає 25.01.2025.

У відповідності з вимогами ст. 331 ч.1 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до cт. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»),

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У зв`язку з чим суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого, характер обвинувачення, тяжкість можливого покарання, у їх взаємозв`язку та приходить до висновку, що на даний час продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 передбачені ст. 177 ч.1 КПК України, а саме: останній може переховуватися від суду з метою ухилення від відповідальності та уникнення покарання в разі доведеності його вини, оскільки останній не має міцних соціальних зв`язків, насамперед постійного місця роботи, відсутність утриманців та постійного місця проживання; з метою зміни показів може незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки йому відоме її місце проживання; може вчинити інший злочин, так як будучи особою раніше неодноразово судимою, в тому числі за корисливі злочини, востаннє 27.01.2016 Баришівським районним судом Київської області за ст. 185 ч.3 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік, який ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 14.06.2016 скасовано та останнього направлено для відбування призначеного покарання однак останній маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та вчинив новий умисний злочин.

Вказані ризики доведенні прокурором в судовому засіданні, в повному обсязі.

Дослідженні обставини свідчать про наявність достатніх підстав для продовження застосування щодо обвинуваченого даного виду запобіжного заходу і неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, окрім, як тримання під вартою.

Таким чином, оскільки обставини, які враховувались судом при обранні обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, а продовжують існувати, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою на 60 днів підлягає задоволенню.

Крім того, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлені тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, при цьому має високий суспільний інтерес для територіальної громади м. Тульчина.

При продовженні даного виду запобіжного заходу, судом також враховано вимоги ст.183 КПК України, пунктом 5 частини 2 якої передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

З врахуванням вимог ст. 183 ч. 2 КПК України відносно обвинуваченого ОСОБА_5 також необхідно обрати розмір застави в межах, визначених ст. 182 ч. 5 п. 2 КПК України у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 60560 грн. Визначаючи обвинуваченому заставу, суд виходить із того, що такий її розмір під загрозою її втрати утримуватиме обвинуваченого від намірів та спроб порушувати покладені на нього обов`язки, при цьому не буде таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу, фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилось би на безальтернативне.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В

Клопотання процесуального прокурора ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Росківці, Суворовського району Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, не одруженого, непрацюючого, тимчасово проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 ч.4 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 21.03.2025, 13:40 год., включно.

Визначити розмір застави, який здатний забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків,у розмірідвадцяти прожитковихмінімумівдляпрацездатних осібвсумі 60560 грн. (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень), після внесення якої ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

З дня внесення застави строком на два місяці покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки, передбачені пп. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за викликом до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора чи суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утриматись від спілкування з потерпілою та свідками в даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;

не виконання яких тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання відмовити.

Ухвалу вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору, а також направити для виконання начальнику установи виконання покарань.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя