Рішення № 12455096, 15.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/26815.11.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши матеріали справи

За позовомДочірнього підприємства «Євротранс»товариства з обмеженою відповідальністю «Євро»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДБЕТОН»

простягнення 113913,55 грн.

Представники сторін: від позивача Похилько О.С. дов. № б/н від 01.09.2010 р. від відповідачане з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства «Євротранс»товариства з обмеженою відповідальністю «Євро»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДБЕТОН»заборгованості за договором суборенди № 10 від 11.05.2007 р. основного боргу у розмірі 99280,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 12975,00 грн., а всього 112255,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором суборенди, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за користування автотранспортом.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення кореспонденції.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

11.05.2007 року між Дочірнім підприємством «Євротранс»товариства з обмеженою відповідальністю «Євро»(орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДБЕТОН»(суборендар, відповідач) укладено договір суборенди автомобільного транспорту № 10.

Розділом 1 Договору суборенди автомобільного транспорту № 10 від 11.05.2007 р. передбачено що в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов’язується передати суборендареві в строкове платне користування ЗИЛ 130 - КО, державний № 28-17 ЖИУ (надалі - автотранспорт), а суборендар зобов’язується прийняти автотранспорт та використовувати його виключно у власній виробничій діяльності (для власних потреб) та сплачувати плату за користування автотранспорту.

Відповідно до п.п. 10 п. 2.3 договору суборенди автомобільного транспорту № 10 від 11.05.2007 р. прийом та здача автомобіля проводиться по Акту прийому-передачі.

Розділ 3 договору суборенди автомобільного транспорту № 10 від 11.05.2007 р. встановлює розмір орендної плати та передбачає порядок розрахунків між сторонами, а саме:

п. 3.1 договору суборенди автомобільного транспорту № 10 від 11.05.2007 р. передбачено, що розмір плати за користування автотранспорту (орендна плата) за цим договором становить в сумі 11160,00 грн. за місяць в тому числі ПДВ.

п. 3.2 договору суборенди автомобільного транспорту № 10 від 11.05.2007 р. встановлю, що суборендар сплачує орендну плату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця до 10 числа наступного місяця.

Відповідно до актів прийому - передачі виконаних робіт (послуг) № 3 від 31.03.2010 р., № 2 від 28.02.2010 р., № 1 від 31.01.2010 р., №5 від 31.08.2009 р., № 6 від 30.09.2009 р., № 8 від 31.10.2009 р., № 12 від 30.11.2009 р., № 14 від 31.12.2009 р., Дочірнім підприємством «Євротранс»товариства з обмеженою відповідальністю «Євро»було передано товариству з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДБЕТОН»автомобіль ЗИЛ 130 - КО державний № 28-17 ЖИУ з 01.08.2009 р. по 31.03.2010 р.

Дочірнє підприємство «Євротранс»товариства з обмеженою відповідальністю «Євро»звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДБЕТОН»з претензією № 1 від 29.06.2010 р. на загальну суму 112255,00 грн. проте, вона залишена відповідачем поза увагою.

Відповідно до акту зведення взаєморозрахунків з 01.04.2010 р. по 30.06.2010 р. підписаного сторонами заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДБЕТОН»станом на 30.06.2010 р. становить 99280,00 грн.

Відповідач жодних доказів в підтвердження здійснення ним оплати в повному обсязі сплати заборгованості не надав, заборгованість не заперечив.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості на загальну суму 99280,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом. (ч. 3 ст. 760 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Згідно ч. 1 ст. 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 800 Цивільного кодексу України наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

Згідно ст. 762 Цивільного кодексу України За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач доказів оплати за оренду автотранспорту на загальну суму 99280,00 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки своїх зобов’язань по договору щодо сплати на користь позивача орендної плати відповідач не виконав, позов в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 99280,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 12975,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.1. Договору у випадку порушення своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством.

Договором суборенди автомобільного транспорту № 10 від 11.05.2007 р. відповідальність за несвоєчасну оплату орендної плати у вигляді пені не передбачена. У п. 4.1 Договору суборенди автомобільного транспорту № 10 від 11.05.2007 р., на який посилається позивач при обчисленні суми пені, містяться лише загальні положення про відповідальність сторін.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Оскільки, як було зазначено вище, умовами договору суборенди автомобільного транспорту № 10 від 11.05.2007 р. сторони прямо не погодили нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов’язань за невиконання зобов’язань щодо оплати орендної плати, вимоги про стягнення пені у розмірі 12975,00 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДБЕТОН»(03680, м. Київ, вул. Качалова, 5, ідентифікаційний код 34731008, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Дочірнього підприємства «Євротранс»товариства з обмеженою відповідальністю «Євро»(11500, Житомирська обл., м. Коростень, вулиця Білокоровицьке шосе, будинок, 3, ідентифікаційний код 31780974) суму основної заборгованості у розмірі 99280,00 (дев’яносто дев’ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 992 (дев’ятсот дев’яносто дві) грн. 80 коп. та 208 (двісті вісім) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти Дата підписання 19.11.2010 року