Рішення № 12455049, 03.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/42003.11.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-комерц»

До Відкритого акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 р.»

Про стягнення дебеторської заборгованості 110108,75 грн.

Суддя Курдельчук І. Д.

Представники учасників процесу:

від позивача Сікачьов дов. № 28 від 20.09.2010 року

від відповідачаБабій Х.В дов. № ЮР 98-10/10 від 07.10.2010 року

в судовому засіданні 03.11.10, на підставі ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ :

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафто-комерц»з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 р.»про стягнення заборгованості в сумі 110108,75 грн. за договором № КЕВРЗ/ВМТП0920/ю від 26.01.2009 року.

Під час розгляду справи позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач, в звязку із частковою сплатою відповідачем основного боргу, зменшив його заявлений до стягнення розмір та збільшив розмір заявлених до стягнення пені, 3 % річних та збитків від інфляції.

З урахуванням вказаної заяви позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 89552,87 грн., пені в сумі 6448,15 грн., збитків від інфляції в сумі 631,42 грн. та 3 % річних в сумі 1097,53 грн.

Крім того, в позовній заяві позивач просить покласти на відповідача судові витрати по оплаті адвокатських послуг, не визначаючи при цьому їх розмір.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обовязку по оплаті отриманих відповідачем за умовами спірного договору нафтопродукктів.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, виклавши свої пояснення у поданому суду відзиві на позов. Зокрема, відповідач зазначив, що позивачем не дотримано встановленого порядку досудового врегулювання спорів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2010 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду , сторони зобовязано вчинити дії та надати документи.

Господарський суд визнав представлені сторонами документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін судового процесу ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і зясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2009 року позивач та відповідач уклали договір №КЕВРЗ/ВМТП0920/ю (далі Договір), відповідно до умов якого позивач протягом строку дії Договору зобовязується на підставі заявок (додаток № 1 до Договору) відповідача, за умови їх підтвердження, поставляти та передавати у власність відповідача нафтопродукти (далі Товар) належної якості, що відповідає державним стандартам, а відповідач зобовязується приймати Товар та оплачувати його на умовах Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування нафтопродуктів, їх асортимент, кількість, ціна за одиницю та вартість окремих партій нафтопродуктів наведений в Специфікації(Додаток № 2).

В подальшому сторонами було укладено додаткові угоди № 2 від 12.05.2009 року, № 3 від 24.06.2009 року та № 5 від 20.08.2009 року які збільшували вартість нафтопродуктів, що постачаються на за Договором.

Пунктом 4.7 Договору зі змінами, внесеними Додатковою угодою № 2 від 22.05.2009 року, сторони визначили, що орієнтовна сума Договору становить 623742,31 грн., крім того ПДВ 20% 124748,46 грн., що разом становить 748490,77 грн.

Розділом 5 Договору визначений порядок постачання Товару, а саме:

- постачання Товару здійснюється автотранспортом на умовах ЕХW (склад позивача, який знаходиться за адресою: м. Бориспіль, Соцмістечко, 1), відповідно до умов «ІНКОТЕРМС»(редакція 2000 р.) (п. 5.1);

- постачання Товару проводиться позивачем 0,5 денний термін з дня надання заявки відповідача (п. 5. 2);

- датою постачання вважається дата отримання Товару відповідачем. При постачанні Товару автотранспортом, відповідач повинен видати позивачу довіреність на отримання (п. 5.3);

- отримання Товару підтверджується Актом прийому передачі, який підписується сторонами або їх повноважними представниками, або видатковою накладною та товарно транспортною накладною (п. 5.4).

Протягом дії Договору позивач постачав відповідачу Товар частина з якого на суму 89552,87 грн. станом на дату винесення рішення є неоплаченою.

Надання позивачем на підтвердження факту спірних поставок лише копій видаткових накладних та довіреностей на отримання матеріальних цінностей (оригіналів надано не було, оскільки позивачем зазначено що вказані документи були вилучені в рамках кримінальної справи № 80-0216) та відсутність в матеріалах справи жодних відомостей щодо складення сторонами в порядку, передбаченому п. 5.4 Договору, товарно транспортних накладних, на думку суду, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем визнається, що станом на дату винесення рішення його заборгованості за поставлений за Договором Товар становить 89552,87 грн., про що ним самим підтверджено в доданому до відзиву Акті звірки розрахунків.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата за Товар за Договором здійснюється відповідачем на протязі 200 календарних днів з дати отримання Товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (п. 2 ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобовязання в частині оплати Товару на загальну суму 89552,87грн., як свідчать матеріали справи, не виконав що ним не спростовано, з огляду на що позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 89552,87грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 6448,15 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Пунктами 5.3 Договору визначено, що за порушення термінів оплати Товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого Товару за кожен день прострочення платежу.

Розрахунок позивача виконаний вірно, з огляду на що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 644815 грн.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних та збитків від інфляції слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1097,53 грн. та збитків від інфляції в сумі 631,42 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав з боку відповідача, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката слід зазначити наступне.

На підтвердження факту понесення вказаних витрат позивач додає до матеріалів справи копії угоди про надання правової допомоги від 18.08.2010 року, укладеної позивачем з Адвокатом ОСОБА_1, Акту № 1 звірки розрахунків за вказаною угодою, видаткового касового ордеру від 18.08.2010 року, який свідчить про сплату адвокату ОСОБА_1 суми 5600 грн. з призначенням платежу: «за послуги згідно угоди про надання правової допомоги від 18.08.2010 року»та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3841від 27.08.2009 року.

Проте суду не наданий документ який підтверджує надання послуг адвоката, крім того адвокат не здійснював функцій у судовому процесі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 22, 32-36, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918р." (03049. м. Київ, вул. Ползунова, 2, код ЄДРПОУ 00480247) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-комерц" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 143, к. 23, код ЄДРПОУ 25392930) 89 552 (вісімдесят дев'ять пятсот пятдесят дві),87 грн. основного боргу, 6 448 (шість тисяч чотириста сорок вісім), 15 грн. пені, 1 097 (одна тисяча дев'яносто сім),53 грн. 3% річних. 631 (шістсот тридцять одна),42 грн. інфляційних втрат, 1 101 (одна тисяча сто одна), 10 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І. Д. Курдельчук

Дата складення 11.11.10