Рішення № 12454932, 16.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/36616.11.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська монолітно-будівельна компанія"

про                    стягнення 30951,40 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Герасименко В.М.

від відповідача -Іванець А.В.

У судовому засіданні 16.11.2010 за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська монолітно-будівельна компанія" 30951,40грн. (8500,00грн.-основного боргу, 22 451,40грн.-збитків)заборгованості за Договором про надання послуг №23/У-27-09 від 28.11.2009.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов договорупро надання послуг №23/У-27-09 від 28.11.2009, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська монолітно-будівельна компанія", останній за отримані послуги розрахувався лише частково.

Позовну заяву 19.10.2010 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/366.

Відповідач, в свою чергу, надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнає у повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон" -Виконавець (далі-Позивач) та "Українська монолітно-будівельна компанія"-Замовник (далі-Відповідач) уклали Договір на надання послуг по подачі бетону на відстань №23/У-27-09(далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач зобов’язувався надати відповідачу в установленому даним Догвором порядку послуги по подачі бетону на відстань за допомогою бетононасосу "МЕСВО" на умовах даного Договору, а Відповідач зобов"язується прийняти та оплатити надані Позивачем послуги встроки та на умовах, передбачених даним Догвором.

Відповідно до п.2.11 Договору загальна вартість послуг, що надаються згідно даного Договору, визначається із сумзазначених в актах про надані послуги згідно даного Договору.

Пунктом 2.9.2. Договору встановлено, що розрахунок за фактично надані послуги Відповідач проводить на протязі чотирьох днів після підписання Акту передачі-прймання наданих послуг, який підписується Сторонами після надання послуг у відповідності з даним Догвором. Згідно з актами здачі-приймання наданих послуг, загальна вартість наданих Позивачем послуг Відповідачеві за Договором становить 56 7300,00грн(належним чином засвідчені копії актів здачі-приймання наявні у матеріалах справи). В порушення у мов Договору, Відповідач частково розрахувався за отримані послугги у розмірі 48230,00грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору щодо оплати товару, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У судовому засіданні 16.11.2010 року Позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, у зв"язку із погашенням Відповідачем суми основного боргу у розмірі 8 500,00грн. та просить суд стягнути з останнього збитки у розмірі 8500,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.7.3. Договору за порушення термінів оплати понад 10 днів Відповідач зобов"язується відшкодувати Позивачу збитки в розмірі дев"яти відсотків від вартості послуг, оплата яких прострочена, за кожні три дні прострочення.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання.

Відповідно до уточнених позовних вимог, Позивач просить суд стягнути з відповідача 8 500,00грн.збитків.

Суд, дослідивши матеріали справи, а також, беручи той факт, що Відповідач суму основного боргу сплатив, вважає нараховані збитки Позивачем значно завищеними, а тому вважає за доцільне зменшити розмір збитків до 2500 грн.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин з Відповідача підлягає стягненню 2500грн збитків

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 154,76грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,612,614, 625,629, Цивільного кодексу України, ст. 193,218,219,225,229 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення 22451,40грн.

2. Решту позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон" задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська монолітно-будівельна компанія" (02002, м. Київ, вул. М.Раскової,21, код ЄДРПОУ 35646495, р/р 2600752634 в ПАТ "Себбанк" м. Київ, МФО 300175), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон"(03680, м. Київ, вул. Святошинська,34, код ЄДРПОУ 33943105, р/р 26003201979000 в АКБ "УкрСиббанк" м.Харків, МФО 351005) 2500(дві тисячі п"ятсот)грн.00коп..-збитків,154 (сто п"ятдесят чотири)грн. 76коп.- витрат по сплаті державного мита та 236(двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон" відмовити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата складення рішення: 22.11.2010