Рішення № 12454689, 18.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.11.10 р.                     Справа № 39/213                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.

при секретарі Бахрамовій А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, в особі Макіївського регіонального виробничого управління, м. Макіївка

до відповідача: Державне підприємство „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль”, м. Зугрес

про стягнення 636591,03 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Сербін В.В. – за довіреністю;

від відповідача: не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу”, в особі Макіївського регіонального виробничого управління, м. Макіївка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль”, про стягнення 636591,03 грн., з яких 544386,05 грн. – основний борг, 53532,35 грн. – пеня, 27763,36 грн. – інфляційна складова, 10909,27 грн. – 3 % річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір по наданню послуг водопостачання з водосховищ (каналу) від 26.12.2007 № 21/05-95/07/58-юр, додаткові угоди б/н від 26.12.2008, б/н від 31.12.2009, рахунки № 411 від 30.09.2009,№ 472 від 30.10.2009, № 498 від 30.11.2009, № 534 від 31.12.2009, № 15 від 29.01.2010, № 43 від 26.02.2010, № 78 від 31.03.2010, № 109 від 30.04.2010, № 146 від 31.05.2010, № 196 від 30.06.2010, № 259 від 30.07.2010, № 315 від 31.08.2010, акти подачі питної води від 30.09.2009 № 15, від 30.10.2009 № 12, віл 30.11.2010 № 12, від 31.12.2009 № 12, від 29.01.2010 № 14, від 26.02.2010 № 12, від 31.03.2010 № 13, від 30.04.2010 № 12, від 31.05.2010 № 12, від 30.06.2010 № 15, акту за липень 2010 № 12, від 31.08.2010 № 14, повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, реєстри відправки рекомендованої кореспонденції, поштові квитанції, розрахунок суми заборгованості, розрахунок пені, інфляційної складової та 3% річних, невиконання відповідачем умов договору.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, заявлені вимоги не оспорив, витребуваних документів та доказів не надав, не зважаючи на належне повідомлення судом про час та місце судового засідання, що підтверджується долученим до матеріалів справи поштовим повідомленням з відміткою про вручення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки наявні матеріали справи надають можливість належним чином провести спірну кваліфікацію юридичних правовідносин.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вставлено судом, 26.12.2007 між позивачем, Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу” в особі Макіївського регіонального виробничого управління (Підприємство) та відповідачем, Державним підприємством „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” (Водокористувач) було укладено договір по наданню послуг водопостачання з водосховищ (каналу) від 26.12.2007 № 21/05-95/07/58-юр (надалі Договір).

Договір, згідно п. 8.1 Договору, набирає чинності з дня його підписання та діє по 31.12.2008 р. Пунктом 8.3 Договору встановлено, що дія договору може бути продовжена на наступний рік на тих же умовах, шляхом підписання додаткової угоди між сторонами.

Додатковою угодою від 26.12.2008 р. строк дії договору № 21/02-95/07-58-юр. від 26.12.2007 р. продовжено до 31.12.2009 р. Цією ж угодою сторони погодили обсяги водопостачання на 2009 р.

Додатковою угодою від 31.12.2009 р. строк дії договору продовжено сторонами до 31.12.2010р. Згідно п. 2. даної Додаткової угоди сторони погодили обсяги надання послуг водопостачання за замовленням Споживача на 2010 рік.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1.1 Договору визначено, що Підприємство експлуатує гідротехнічні споруди та підтримує необхідний рівень води у водосховищі (каналі), а Водокористувач здійснює забір води (отримує води) з водосховища (каналу) для своїх потреб.

Водокористувач зобов’язується прийняти послуги, обумовлені п. 1.1 Договору та оплачувати їх на умовах цього Договору (п. 1.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач у період з вересня 2009 р. по серпень 2010 р. надав відповідачеві послуги з водопостачання, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами, підписаними та скріпленими печатками з боку обох сторін без зауважень та заперечень, а саме № 15 від 30.09.2009 р., № 12 від 30.10.2009 р., № 12 від 30.11.2009 р., № 12 від 31.12.2009 р., № 14 від 29.01.2010 р., № 12 від 26.02.2010 р., № 13 від 31.03.2010 р., № 12 від 30.04.2010 р., № 12 від 31.05.2010 р., № 15 від 30.06.2010 р., № 12 за липень 2010 р., № 14 від 31.08.2010 р.

Претензій щодо належності виконання позивачем зобов’язань з надання послуг водопостачання у відповідності з умовами договору на послуги водопостачання та водосховищ (каналу) № 21/05-95/07/58-юр від 26.12.2007 р. суду не надано.

У відповідності з п. 4.1 Договору Водокористувач сплачує підприємству послуги водопостачання за тарифами, які встановлені у відповідності з діючим законодавством та підлягають погодженню сторонами.

30.01.2008 р. та 03.10.2008 р. позивачем було повідомлено відповідача про зміну тарифів, про що свідчать долучені до матеріалів справи повідомлення № 05/110 від 30.01.2008 р. та № 05/1091 від 03.10.2008 р.

На сплату вартості наданих послуг з водопостачання відповідачеві були виставлені рахунки № 411 від 30.09.2009 р., № 472 від 30.10.2009 р., № 498 від 30.11.2009 р., № 534 від 31.12.2009 р., № 15 від 29.01.2010 р., № 78 від 31.03.2010 р., № 43 від 26.02.2010 р., № 109 від 30.04.2010 р., № 146 від 31.05.2010 р., № 196 від 30.06.2010 р., № 259 від 30.07.2010 р., № 315 від 31.08.2010 р. всього на загальну суму 593567,34грн.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що Водокористувач зобов’язується здійснювати розрахунки за надані послуги в строки, встановлені цим Договором.

Порядок розрахунків за надані послуги водопостачання визначений розділом 4 Договору.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.4 Договору Водокористувач згідно заявленого об’єму води на поточний місяць, самостійно здійснює платежі по діючим тарифам в наступні строки:

-          до початку поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного об’єму за першу декаду;

-          до 10 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного об’єму за другу декаду;

-          до 20 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного об’єму за третю декаду.

Остаточний розрахунок за надані послуги за минулий місяць відповідач самостійно здійснює оплату позивачу на підставі підписаного акту в отриманні води, платіжним дорученням з урахуванням поточних оплат в строк до 1-го числа місяця, наступного за звітним. (п. 4.5 договору).

Приписи статті 629 ЦК України визначають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач в порушення умов Договору, надані йому позивачем послуги з водопостачання оплатив не в повному обсязі, внаслідок чого за ним за період з вересня 2009 р. по вересень 2010 р., утворилася заборгованість в сумі 554386,05грн., про що також свідчить акт звірки взаємної заборгованості станом на 01.10.2010 р.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 544386,05 грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої договором або законом відповідальності.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 54 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У відповідності з ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання з оплати наданих послуг за умовами п. 5.1. Договору тягне за собою відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Факт прострочення виконання грошового зобов’язання з оплати вартості наданих послуг водопостачання, підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені в сумі 53532,35 грн., нарахованої за період з 01.12.2009 р. по 10.10.2010 р., суд вважає вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі п. 5.2. Договору, позивачем, за прострочення виконання відповідачем грошового обов’язку з оплати вартості поставленої продукції, заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних в сумі 10909,27 грн., нарахованих за період з 01.12.2009 р. по 10.10.2010 р. та інфляційної складової в сумі 27763,36 грн., за період з 01.12.2009 р. по 31.08.2010.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційної складової, з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання з оплати вартості поставленої продукції, вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 601, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст.ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” в особі Макіївського регіонального виробничого управління, м. Макіївка – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” (86783, Донецька область, м. Зугрес, вул. Станціонна, 1; ЄДРПОУ 04623778) на користь Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” в особі в особі Макіївського регіонального виробничого управління, м. Макіївка (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85; ЄДРПОУ 00191678) основного боргу в сумі 544386,05 грн., пені в сумі 53532,35 грн., інфляційної складової в сумі 27763,36 грн., 3 % річних в сумі 10909,27 грн., витрат за державним митом в сумі 6365,91 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення.

Суддя