Рішення № 124543991, 20.01.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/4772/24

Провадження № 2/463/473/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2111704802385 від 27.04.2021 року у розмірі 40452,0 гривень.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 27.04.2021року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та відповідачем укладено договір про надання фінансових послуг № 2111704802385, відповідно до умов якого відповідач отримав позику у розмірі 4000,0 гривень та зобов`язався її повернути в порядку та строки, визначені договором. В свою чергу, 01.12.2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором про наданняфінансових послуг № 2111704802385 від 27.04.2021 року. В подальшому, 10.03.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та позивачем укладено договір факторингу, на підставі якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 2111704802385 від 27.04.2021 року. Згідно цьогодоговору позивачнабув правкредитора узобов`язанні. Відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання та не повернув кредит. Зазначає, що станом на 17.05.2024 року заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку із чим у відповідача наявна заборгованість за договором у загальному розмірі 74619,60 гривень. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 40452,0 гривень, з яких: 4000,0 гривень - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту; 36452,0 гривень - заборгованість за процентами нарахованими на дату відступлення права вимоги. На підставівикладеного, як новий кредитор у зобов`язанні, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2111704802385 від 27.04.2021 року у розмірі 40452,0 гривень, а також стягнути понесені судові витрати.

Відповідач не погодився та через повноважного представника подав відзив на позовну заяву, долучивши докази його направлення позивачу. Вважає, позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав. Вказує, що ОСОБА_1 жодних кредитних договорів із будь-ким не укладав, не підписував, не заповнював анкет, не отримував жодних кодів та грошових коштів, в томі числі і від ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ». Стверджує, що існування спірного договору відповідач пов`язує із можливими шахрайськими діями невідомої особи, яка діяла поза його волею та без його участі, оскільки він 03.04.2021 року втратив свій паспорт громадянина України, офіцерський квиток та мобільний телефон з сім-картою номеру, на який було укладено кредитний договір. Зазначає, що ОСОБА_1 у поліцію не звертався, просто у ЦНАП виготовив новий паспорт громадянина України. Вважає, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про бажання ОСОБА_1 вчинити будь-які дії направлені на укладення спірного кредитного договору, а також, які б підтверджували факт отримання останнім грошових коштів. Окрім цього, розрахунок заборгованості поданий відповідачем вважає необґрунтованим, оскільки такий не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (кредитора). На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,0 гривень.

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався. Разом з тим, представник позивача подав письмові пояснення, в яких виклав аналогічні за своїм змістом аргументи щодо обґрунтованості позову. Додатково зазначив, що представником відповідача на підтвердження своїх тверджень про нібито вчинення по відношенню до відповідача шахрайських дій і, що саме вони призвели до спірної заборгованості, не долучено жодного документу, який би засвідчував факт вчинення злочину стосовно ОСОБА_1 в частині підроблення документів, підпису, отримання коштів, тощо. Звернення до уповноважених органів щодо виготовлення нового паспорта громадянина України після втрати попереднього, не може свідчити про зворотне, оскільки тільки судове рішення - вирок, який набрав законної сили є єдиним доказом на підтвердження чи спростування шахрайських дій.

Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м.Львова 29.05.2024 року та автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Леньо С.І.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 31.05.2024 року (суддя Леньо С.І.), позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В подальшому, на підставі розпорядження керівника апарату № 44 від 07.11.2024 року та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2024 року, для розгляду цивільної справи визначено головуючого-суддю Грицка Р.Р.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 12.11.2024 року, справу прийнято до провадження судді Грицка Р.Р. Призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб. Одночасно, визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових заперечень.

В силу вимог Закону та враховуючи ціну позову дана справа є малозначною і підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, а тому, відповідно до вимог частини третьої статті 279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.

Перед тим як закінчити з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020 року), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

Відтак, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд у відповідності до вимог частини сьомої статті 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Разом з тим, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовезасідання нез`явилася,про дату,місце тачас розглядусправи повідомленаналежним чином. Разом з тим, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, проти позовних вимог заперечує, з підстав викладених у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити. Додатково, заявила про неналежність позивача у даній справі, оскільки докази відступлення прав вимоги у повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з`явились, у відповідності до вимог ст.223 ЦПК України, суд постановив провести розгляд справи у відсутності сторін, ухваливши рішення.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу 20.01.2025 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 27.04.2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про наданняфінансових послуг№ 2111704802385 (далі Договір). Відповідно до умов договору Товариство зобов`язалось надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4000,0 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил (п.1.1. Договору). Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є невід`ємною його частиною (п.1.2. Договору).

Згідно з п.1.3. Договору орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Відповідно до п.1.4 Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:

а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а;

в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б;

г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в.

Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати (п.1.4.1. Договору).

У разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (п.1.4.2. Договору).

Згідно з п.1.9. Договору, граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 (один) рік.

Позичальник сплачує Товариству комісію, пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі за його юридичне оформлення, у розмірі 560,0 гривень. Комісія не нараховується та не підлягає стягненню з Позичальника у разі, якщо Позичальник повертає суму кредиту та сплачує нараховані проценти у термін (день, дату), зазначений у Договорі. Крім того, Товариство має право не нараховувати або зменшити розмір комісії на свій розсуд (п.1.10. Договору).

Відповідно до п.2.2.1.4. Договору, позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору позичальник повідомляє Товариство у письмовій формі до закінчення строку у 14 календарних днів з дня укладення договору (а.с.5-10).

Згідно довідки ТОВ «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 02.04.2024 року, підтверджено успішність операції про перерахування 27.04.2021 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошових коштів, згідно договору № 2111704802385 (а.с.11).

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 12.09.2024 року та виписки по рахунку № НОМЕР_2 відкритому у банку на ім`я ОСОБА_1 , також підтверджується зарахування 27.04.2021 року коштів на платіжну картку відповідача у розмірі 4000,0 гривень (а.с.106-111).

01 грудня 2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги за договором про наданняфінансових послуг № 2111704802385від 27.04.2021року (а.с.16-21).

В подальшому, 10.03.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТЦЕНТР» було укладено договір факторингу № 10-03/2023/01, відповідно до умов якого до ТОВ «КОЛЛЕКТЦЕНТР» перейшло право вимоги за договором про наданняфінансових послуг № 2111704802385від 27.04.2021року (а.с.22-27).

Згідно витягу з Реєстру боржників Додатку № 3 до договору факторингу № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року (а.с.28) та відповідного розрахунку заборгованості (а.с.14), станом на 10.03.2023 року загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором № 2111704802385від 27.04.2021року становить 74619,60 гривень.

Проте, з урахуванням принципу розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути у примусовому порядку заборгованість у розмірі 40452,0 гривень.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 2-127/11 (постанова від 01.02.2018 року) за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Отже, аргументи представника відповідача щодо неналежності в даній справі позивача слід вважати безпідставними. Докази, на підставі яких до позивача перейшло право вимоги не оспорюються і з огляду на презумпцію правомірності правочинів, на підставі яких до позивача перейшло право вимоги до відповідача, він вправі пред`являти відповідну вимогу про стягнення коштів.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі яка розглядається договір про наданняфінансових послуг № 2111704802385 від 27.04.2021 року, укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, про що зазначено в п.4.15 Договору, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Водночас, всупереч зазначеним нормам, відповідач не надав жодного належного і допустимого доказу для спростування факту укладення договору № 2111704802385від 27.04.2021року в електронному вигляді та накладення на нього будь якого іншого підпису, внаслідок чого відповідні аргументи представника відповідача суд відхиляє. Разом з тим, не погоджуючись з розрахунком заборгованості за кредитним договором, який поданий позивачем, відповідач не подав суду свого розрахунку заборгованості.

Крім того, за змістом частини першої статті 1047, частини першої статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Тобто, письмова форма договору внаслідок його реального характеру є підтвердженням отримання грошових коштів і саме на позичальника закон покладає обов`язок доказування протилежного.

Проте, як і в попередньому випадку відповідач не надав жодного підтвердження факту неотримання грошових коштів за договором № 2111704802385від 27.04.2021року і за відсутності таких доказів відповідні аргументи представника відповідача суд визнає безпідставними.

При цьому суд також відхиляє твердження представника відповідача про можливе вчинення шахрайських дій по відношенню до відповідача, які на думку останнього призвели до наявної заборгованості перед кредитором, оскільки представником відповідача не подано доказів (заяви ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення та рішення за результатами її розгляду - вироку суду), які б свідчили про факт таких подій та їх причинно-наслідковий зв`язок.

Враховуючи те, що спірний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідач не довів, що кредитний договір укладено іншою особою, або ж, що грошові кошти перераховані на банківський рахунок та відповідну банківську картку, що йому не належить. Разом з тим, відповідачем не спростовано, що відомості, зазначені в анкеті-заяві, яка сформована при укладенні кредитного договору, не відповідають дійсності. Кредитні грошові кошти перераховувалися на платіжну картку, відкриту відповідачем в АТ КБ «ПриватБанк».

Суд зазначає, що навіть за наявності відкритого кримінального провадження за заявою відповідача за ч.1 ст.190 КК України (шахрайство), без вироку суду, не доводило б того, що саме невстановлена особа/особи заволоділи персональними даними позивача з метою укладення оспорюваного кредитного договору і уклали його від імені ОСОБА_1 без його волі.

Таким чином, доводи представника відповідача про те, що кредитний договір підписано без волі відповідача, іншими особами, які незаконним шляхом заволоділи його персональними даними, відхиляються судом, так як без належних та допустимих доказів вони зводяться до припущень, на яких не може ґрунтуватися доказування (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

У відповідності до вимог ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до приписів частини 1, 2 статті 1056-1ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор свої зобов`язання перед позичальником виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, однак позичальник взяті на себе за кредитним договором зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості, внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язання, відповідач станом на 10.03.2023 року, заборгував перед позивачем борг за договором про наданняфінансових послуг № 2111704802385від 27.04.2021року в загальній сумі 74619,60 гривень,з яких:4000,0гривень -заборгованість заосновним зобов`язанням(тілокредиту);70619,0гривень -заборгованість запроцентами (а.с.14).

Суд приймає до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості як належний доказ по справі, оскільки будь-яких доказів на спростування такого відповідачем не надано.

Отже, з урахуванням позиції позивача, розмір заборгованості за договором про наданняфінансових послуг № 2111704802385від 27.04.2021року становить 40452,0 гривень. Нарахування відсотків проводилось у межах строку кредитування (строку дії договору).

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістомст.ст.610,612ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Суд, відповідно до ст.89 ЦПК України оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, а право позивача на повернення кредиту та сплату відсотків захисту.

Позивач у зв`язку із захистом своїх прав поніс судові витрати, які складаються з наступного: судового збору при поданні позовної заяви у розмірі 3028,0 гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,0 гривень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.4-6 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено судом, між позивачем ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» укладено договір № 02-01/2023 від 02.01.2023 року (далі Договір) про надання правової допомоги, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (а.с.40-41).

Згідно з п.4.1. Договору, вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору.

Відповідно до Заявки на надання юридичної допомоги № 101 від 26.04.2024 року та Акту № 2 про надання юридичної допомоги від 03.04.2024 року, вбачається, що правова допомога полягала у наданні усної консультації (2 години), вартістю 4000,0 гривень; складанні позовної заяви для подачі до суду (3 години), вартістю 9000,0 гривень (а.с.42, 44-45).

Згідно платіжної інструкції № 0433370000 від 10.05.2024 року вбачається, що ТОВ «КОЛЛЕКТЦЕНТР» здійснило оплату послуг на користь Адвокатського об`єднання«ЛІГАЛ АССІСТАНС» за договором № 02-01/2023 від 02.01.2023 року у розмірі 52000,0 гривень (а.с.43).

Зазначені вище докази в матеріалах справи свідчать про реальність надання ТОВ «КОЛЛЕКТЦЕНТР» - Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» правничої допомоги в рамках укладеного між ними договору.

Одночасно суд зауважує, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, враховано те, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову; взято до уваги критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, предмету спору та фінансового стану обох сторін.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відтак, із урахуванням складності справи, яка віднесена до категорії малозначних справ, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи (усної консультації з вивченням документів, складання позовної заяви та подання такої до суду), значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи адвоката, зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,0 гривень є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу співмірності розподілу судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,0 гривень відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг.

Таким чином,враховуючи вищенаведене,з відповідачана користьпозивача підлягають стягненню судові витрати,а саме:судовий збір,що сплаченийпри поданніпозовної заявиу розмірі3028,0гривень тавитрати напрофесійну правничудопомогу урозмірі 5000,0гривень (а.с.46, 43).

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов Товариства зобмеженою відповідальністю«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2111704802385 від 27.04.2021 року у розмірі 40452,0 гривень (сорок тисяч чотириста п`ятдесят дві гривні 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 3028,0 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,0 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Суддя Грицко Р.Р.