Вирок № 124543880, 21.01.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН справи: 336/872/23>

Номер провадження: 1-кп/336/246/2025

ВИРОК

Іменем України

21 січня 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за звинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Запоріжжя,громадянина України,зареєстрований проживаючимза адресою: АДРЕСА_1 ,не працюючого,раніше судимого вироком Заводського районного суду міста Запоріжжя від 13.09.2024 року за ст. 185 ч. 4 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік,

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 4 КК України,

ВСТАНОВИВ:

16 листопаду 2022 року приблизно о 15.30 ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, перебуваючи біля гуртожитку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Панфьорова, 146А, умисно відкрито викрав у ОСОБА_6 мобільний телефон Realme C11 2021 2/32 Гб вартістю 3964,99 гривень, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений вину у скоєнні злочину заперечував, вказуючи, що 16.11.2022 року він прийшов до училища, де побачив раніше знайомого ОСОБА_6 , у якого він почав вимагати телефон, на що ОСОБА_6 телефон віддав. Зазначений телефон ОСОБА_4 намагався здати до ломбарду, але у нього телефон не прийняли, оскільки на той момент він був неповнолітнім, тож пізніше ОСОБА_4 продав телефон таксисту за 2000 гривень, які витратив на власні потреби.

Сторона захисту, вказуючи, що потерпілий добровільно передав ОСОБА_4 мобільний телефон, тож немає підстав вважати, що було скоєне відкрите викрадення чужого майна, а обвинуваченого належить виправдати.

Судом за клопотанням сторін кримінального провадження допитані потерпілий, свідок, досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_4 на момент подій був знайомий, намагався уникати з ним спілкування, оскільки чув про скоєння обвинуваченим до цього протиправних дій відносно інших осіб. 16.11.2022 року ОСОБА_6 приблизно о 15-16 годині вийшов з гуртожитку, де до нього підійшов ОСОБА_4 , який висунув вимогу віддати телефон. Потерпілий, побоюючись ОСОБА_4 , телефон віддав, але потім просив його повернути, на що ОСОБА_4 відмовився, вказуючи, що має намір телефон потерпілого продати, при цьому ОСОБА_4 пригрозив потерпілому, що у разі звернення до поліції потерпілому буде погано. Також ОСОБА_4 висунув вимогу передати йому 5000 гривень після отримання потерпілим стипендії. Далі ОСОБА_4 викликав таксі та поїхав з місця події. Телефон потерпілому повернув слідчий.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що працює таксистом, був знайомий із братом ОСОБА_4 . Того дня він отримав виклик на вул. Панфьорова до вул. Іванова, а коли під`їхав, то побачив ОСОБА_4 та ще одного хлопця, яких відвіз до ломбарду на вул. Іванова. Хлопці пішли до ломбарду, а потім повернулись та запитали у свідка його паспорт для того, щоб здати телефон до ломбарду. Натомість ОСОБА_7 запропонував купити у них телефон, на що вони погодились та свідок передав ОСОБА_4 2000 гривень. Зазначений телефон свідок подарував своїй матері, а згодом телефон був вилучений працівниками поліції.

Від допиту інших свідків прокурор відмовився у зв`язку з неможливістю забезпечити їх явку до суду.

В ході дослідження письмових доказів судом встановлено наступне.

21.11.2022 року ОСОБА_6 звернувся до відділення поліції із заявою про вчинення злочину.

В ході впізнання за фотознімками 22.11.2022 року потерпілий ОСОБА_6 вказав на ОСОБА_4 як на особу, як заволоділа його телефоном.

22.11.2022 року свідок ОСОБА_7 передав працівникам поліції мобільний телефон Realme RMX3231, який, як свідок пояснив при проведенні слідчої дії, він придбав у малознайомого чоловіка на ім?я ОСОБА_8 за 2000 гривень, телефон в подальшому був оглянутий за участі потерпілого, який зазначив, що телефон належить саме йому.

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи від 24.11.2022 року середня ринкова вартість мобільного телефону Realme C11 2021 2/32 Gb, станом на 16.11.2022 року складає 3964,99 гривень.

При вирішенні питання щодо доведеності вини особи в інкримінованому злочині та кваліфікації дій суд виходить з наступного.

Сатттею 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Статті 370, 373 КПК України вказують, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього кодексу. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Статтею 186 КК України передбачено відповідальність за відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Сторона захисту, заперечуючи правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 як грабежу та стверджуючи про необхідність виправдання ОСОБА_4 у скоєнні грабежу, наполягала на тому, що потерпілий самостійно та добровільно передав обвинуваченому телефон, тож відсутні підстави вважати, що мало місце протиправне заволодіння ним.

З такими доводами суд не погоджується, враховуючи наступне.

Згідно ст.186КК України викрадення вважається відкритим, якщо воно вчинюється у присутності власника майна або особи, у віданні чи під охороною якої перебуває майно, і винний усвідомлює, що ці особи розуміють сутність його злочинних дій. Грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном і таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпоряджатися вилученим майном.

Так, з показань як потерпілого, так і обвинуваченого вбачається, що потерпілий передав обвинуваченому телефон на вимогу останнього. При цьому потерпілий стверджував, що мав обґрунтовані підстави побоюватись застосування насильства з боку ОСОБА_4 у разі невиконання його вимоги, що і стало передумовою передання телефону, а після його передання обвинуваченому просив телефон повернути.

При цьому обвинувачений не навів жодних обставин, які б вказували на те, що у потерпілого були причини добровільно передати йому телефон, не перебуваючи під примусом.

В подальшому ОСОБА_4 телефон потерпілого продав, а отримані грошові кошти використав на власні потреби.

На відміну від грабежу, при, наприклад, шахрайстві передання майна потерпілим відбувається усвідомлено та добровільно, тобто потерпілий, перебуваючи під впливом повідомлених йому неправдивих відомостей, або приховування дійсних намірів правопорушника та фактичних обставин, щиро вважає, що передання майна правопорушнику є правомірним, обов`язковим або вигідним.

Враховуючи, що передання майна ОСОБА_6 ОСОБА_4 було не добровільним, а вимушеним, адже потерпілий остерігався можливого застування з боку обвинуваченого насильства у разі невиконання його вимоги, при цьому висловлював прохання телефон повернути, суд вважає, що в цьому випадку мало місце саме відкрите викрадення чужого майна.

Указом Президента України № 64/2022 в Україні оголошено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та існував станом на 16.11.2022 року, адже Указом № 573/2022 від 12.08.2022 року був продовжений на 90 діб з 23.08.2022 року.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що вина обвинуваченого у скоєнні інкримінованого злочину повністю доведена, та кваліфікує його дії за ст. 186 ч. 4 КК України як умисне відкрите викрадення чужого майна, грабіж, вчинений в умовах воєнного стану.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

До обставини, що пом`якшує покарання, суд відносить вчинення злочину неповнолітнім.

При призначенні покарання суд вважає необхідним в цьому випадку проаналізувати можливі причини, які стали передумовою скоєння ОСОБА_4 злочину.

Так, з досліджених судом документів вбачається, що ОСОБА_4 народився та виховувався в багатодітній родині, відомості про його батька у свідоцтво про народження внесені в порядку ст. 135 СК України. З рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.06.2013 року слідує, що ОСОБА_9 не займалась утримання та вихованням своїх дітей, не працювала та фактично разом із своїм співмешканцем використовувала отримувану для дітей матеріальну допомогу на власні потреби, у зв`язку з чим була позбавлена батьківських прав щодо усіх шістьох дітей зазначеним рішення суду. При цьому ОСОБА_4 було виключено разом із старшими братом та сестрою з КУ «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 7» за неналежну поведінку.

В подальшому з 2014 року ОСОБА_4 був влаштований до прийомної родини разом із старшим братом, інші діти передані під опіку іншим особам.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2016 року ОСОБА_10 було поновлено у батьківських правах відносно чотирьох дітей, зокрема і ОСОБА_4 , та діти передані їй на виховання.

Натомість ОСОБА_9 продовжувала неналежним чином виконувати свої батьківські обов`язки щодо ОСОБА_4 , адже постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2022 року ОСОБА_9 була визнана винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 1 КУпАП, а саме у зв`язку з ухиленням від виконання батьківських обов`язків відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але провадження було закрите через сплив строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

При цьому ОСОБА_4 тричі перебував на лікуванні в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» у зв`язку із несоціалізованим розладом поведінки.

З пояснень самого обвинуваченого та його захисника, яка підтримувала зв`язок із ОСОБА_9 під час судового провадження, ОСОБА_9 разом з іншими дітьми виїхала за межі України, залишивши ОСОБА_4 без материнських опіки та догляду.

Всі вищевказані обставини переконують суд у тому, що саме відсутність належного виховання та турботи з боку матері з самого раннього віку та до досягнення ОСОБА_4 повноліття стали однією з передумов скоєння ОСОБА_4 вказаного злочину.

Обставини життя ОСОБА_4 та відсутність належної турботи та виховання суд також розцінює як обставину, що пом`якшує покарання.

Тож, на думку суду, при призначенні покарання є підстави для застосування положень ст. 69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.

Водночас суд не вбачає підстав вважати, що виправлення ОСОБА_4 можливе без фактичного відбування покарання, адже ОСОБА_4 за час судового слідства вини своєї не визнав, а у скоєному не розкаявся жодним чином, тривалий час переховувався від суду та перебував у розшуку, при цьому за цей час вчинив новий злочин, за що був засуджений, тож необхідності зміни свого способу життя та неухильного дотримання вимог законів України не усвідомлює, в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває ще одне кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні тяжкого корисного злочину, тож, на думку суду, з метою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових правопорушень, він має відбути реальне покарання.

При призначенніпокарання судвраховує висновокВерховного Суду щодо застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України, сформований у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2021 року (справа № 760/26543/17), відповідно до якого, якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.

У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст.70КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.

Станом на момент завершення розгляду справи вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.09.2024 року набрав законної сили та зберігає її, тож в цьому випадку цей вирок має виконуватись окремо.

Судом також вирішується питання щодо стягнення витрат на залучення експерта, а також доля речових доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 373, 374 КПК України, ст. 69, 72 КК України,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 4 КК України та призначити покарання із застосування ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, у виді трьох років позбавлення волі.

До строку покарання у відповідності до ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього ув?язнення з 25 липня 2024 року по день набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 25 липня 2024 року.

Вирок Заводського районного суду міста Запоріжжя від 13.09.2024 року за ст. 185 ч. 4 КК України виконувати окремо.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 залишити без змін до набрання вироком суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 755,08 гривен (сімсот п`ятдесят п`ять гривень 08 коп).

Речові докази: мобільний телефон Realme C11 2021 2/32 Гб, який переданий на зберігання ОСОБА_6 , залишити ОСОБА_6 .

Вирок набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скарги,якщо такускаргу небуло подано,та можебути оскарженийдо Запорізькогоапеляційного судушляхом поданняапеляційної скаргичерез Шевченківськийрайонний судм.Запоріжжя протягомтридцяти днівз дняйого проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку учасники провадження мають право отримати в суді негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1