Рішення № 124543711, 15.01.2025, Запорізький районний суд Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 317/5791/24

Провадження № 2-а/317/2/2025

15 січня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Щербини В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат КорсікЯ.І.,який дієв інтересахпозивача ОСОБА_1 ,звернувся досуду задопомогою системи«Електронний суд»з позовомдо Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА № 00020668 від 17.07.2024 та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Дорошенко О.В. (далі Відповідач), відносно Позивача винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00020668 від 17.07.2024 (далі Постанова), якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн. Вказану постанову представник позивача вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Склад адміністративного правопорушення, відповідно до Постанови полягає наступному: «27.06.2024 о 17 год. 42 хв., за адресою Н-08, км 468 +739, Запорізька обл. відповідальна особа Позивач допустив рух транспортного засобу DAF 95 XF380 ДНЗ НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної ширини транспортного засобу на 9.923% (0.258 м), при дозволеній максимальній фактичній ширині 2.6 м». У Постанові зазначено про порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху. Поряд з цим, пункт 22.5 Правил дорожнього руху складається з 3 (трьох) підпунктів, які стосуються обмежень таких параметрів, як зовнішні габарити (підпункт а), фактична маса (підпункт б) та навантаження на вісь (підпункт в). Вбачається, що ОСОБА_1 не порушував та не міг порушити усі зазначені обмеження одночасно. Водночас, у Постанові не зазначено та не конкретизовано, який саме підпункт пункту 22.5 Правил дорожнього руху порушив ОСОБА_1 . Як вбачається із Постанови, її винесено Відповідачем в результаті опрацювання відомостей з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM 15, WAGA-WIM35, зав. № 3. Результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення: транспортний засіб DAF XF 380 ДНЗ НОМЕР_1 ; виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу, загальна ширина 2.858 м., фактичні зафіксовані параметри ТЗ: загальна маса 41800 кг; висота 4.172 м.; ширина 2.958 м.; довжина 16.775 м. Посилання в Інтернеті на вебсайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент учинення правопорушення та постановою в електронній формі: https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/AA00020668, ідентифікатор доступу nLPzK2Ta4avCs.

Водночас, за зазначеним посиланням та ідентифікатором доступу не вбачається наявність порушень Правил дорожнього руху. Крім того, ширина транспортного засобу DAF XF 380, який є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем та зафіксований у Постанові, складає 2.490 м., що є меншою дозволеної ширини 2.6 м. на 0.11 м. Інформація про інші транспортні засоби у Постанові відсутня. ОСОБА_1 на праві приватної власності належать транспортні засоби: - Спеціалізований вантажний сідловий тягач DAF 95 XF380 ДНЗ НОМЕР_1 ; - Загальний напівпричіп VAN HOOL 3B2010 ДНЗ НОМЕР_2 .

27 червня 2024 року з використанням зазначених транспортних засобів Позивачем надавалась послуга з перевезення вантажу з м. Запоріжжя до м. Дніпро: Вантаж сортовий круглий металопрокат вагою 21,756 тонн, пакування «пачки» 6 місць, а саме: 900 кругів діаметром 26 мм довжиною 4000-6000 мм. Замовник ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОДРУЖЕСТВО», адреса: м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 17-Б, офіс 15-16. Вантажовідправник ПрАТ «МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ», адреса: м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 81. Вантажоодержувач ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОДРУЖЕСТВО», адреса: м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 17-Б, офіс 15-16. Пункт навантаження м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 81. Пункт розвантаження м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 17-Б, офіс 15-16, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 11271 від 27.06.2024.

Зазначені обставини підтверджують, що ОСОБА_1 здійснювалось перевезення габаритного вантажу, який знаходився всередині напівпричіпу та не виступав за габарити транспортного засобу, і з дотримання вимог пункту 22.5б Правил дорожнього руху щодо маси комбінованого транспортного засобу (до 40 тонн). Представник позивача просить скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА № 00020668 від 17.07.2024 та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-9).

18.11.2024 р. представником позивача адвокатом КорсікомЯ.І., за допомогою системи«Електронний суд» надіслано на електронну адресу суду заяву про стягнення судових витрат з відповідача у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (а.с.68-69).

18.11.2024 р. представником відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслано на електронну адресу суду відзив на позовну заяву, в якому він повністю заперечує проти задоволення позову. Доводи відзиву на позовну заяву зводяться до наступного. За змістом Постанови вказано, що відповідальна оcоба допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної ширини транспортного засобу на 9.923% (0.258 м). З огляду на зазначене вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за перевищення параметрів зовнішніх габаритів, як наслідок порушено підпункт «а» пункту 22.5 ПДР. В той же час відсутність посилання на той чи інший підпункту не впливає на законність постанови, оскільки зміст описової частини постанови є конкретизованим. За посиланням яке міститься за змістом постанови вказується: Дата порушення 27.06.2024 17:42; Дата винесення постанови 17.07.2024; Тип порушення Перевищення ширини; Зафіксовані порушення загальної ширини транспортного засобу на 9.923% (0.258м). Перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 ПДР, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT). Постановою зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу: кількість вісей 5 шт.; спарені колеса 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 3800 мм, 2-3: 5660 мм, 3-4: 1300 мм, 4-5: 1310 мм, навантаження на вісь 1 7300 кг, 2 9700 кг, 3 8350 кг, 4 8050 кг, 5 8400 кг, загальна маса 41800 кг., висота 4.172 м.; ширина 2.958 м.; довжина 16.775 м. Так, згідно інформаційної карти габаритно-вагового контролю за Постановою перевищення загальної ширини транспортного засобу (з урахуванням похибки пристрою) становить 9.923% (0.258 м). Товарно-транспортна накладна не є доказом як загальної маси транспортного засобу так і зовнішньо-габаритних параметрів транспортного засобу. За змістом товарно-транспортної накладної не вбачається за можливе встановити яким засобом вимірювальної техніки здійснювалось вимірювання транспортного засобу, а також чи мала місце відповідна похибка та відсутні докази на підтвердження справності вимірювального засобу. Із поданих доказів не вбачається за можливе встановити, яким тахографом здійснювалась фіксація руху транспортного засобу, та більше доказів коректності роботи тахографа позивачем не надано. На момент фіксації транспортного засобу DAF 95 XF 380, державний номерний знак НОМЕР_1 свідоцтво про повірку технічного засобу є чинним. За 27.06.2024 від балансоутримувача інформація про збої в роботі системи не надходила. Вказаний майданчик (комплекс WIM 15, WAGA-WIM35, зав. № 3) працює в автоматичному режимі та забезпечує виконання всіх вимог, необхідних для накладання штрафів за порушення габаритно-вагових обмежень в автоматичному режимі, відповідно до чинного законодавства. Доводи, що недостовірні результати вимірювання, здійснені комплексом є не обґрунтованими, оскільки перед виїздом позивач був зобов`язаний перевірити правильність кріплення і розміщення вантажу, що передбачено наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні». Основним доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 132-1 КУпАП є, автоматично внесені до автоматично сформованої постанови, показання технічних приладів, технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, та мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Зазначені докази долучені до відзиву, зокрема: 1) фотографії транспортного засобу, в момент проїзду через автоматичний пункт; 2) інформаційна картка автоматичного пункту габаритно-вагового контролю, сформована автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем (а.с.75-79).

28.11.2024 р. представником відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті за допомогою підсистеми «Електронний суд» подано на електронну адресу суду заяву про відмову в задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у повному обсязі (а.с.100-102).

В судове засідання сторони не з`явились.

Представником позивача - адвокатом Корсіком Я.І. до початку судового засідання подано заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача - Державної службиУкраїни збезпеки натранспорті в судове засідання не прибула, повинна була приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, але через технічну неможливість відеоконференцію налаштувати не вдалось за можливе.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 205 КАС України суд вважає за можливе розглядати справу по суті у відсутності сторін на підставі наявних в справі матеріалів, з урахуванням поданого представником відповідача відзиву на позов і на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України без застосування фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 3статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення оскарження постановипо справі про адміністративне правопорушення здійснюється в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності викладені у статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 9 та статті10Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, іншими доказами, перелік яких не вичерпний (стаття 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Судом встановлено, що Старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Дорошенко О.В. відносно Позивача винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00020668 від 17.07.2024 (далі Постанова), якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн. (а.с.25).

Склад адміністративного правопорушення, відповідно до Постанови полягає наступному: «27.06.2024 о 17 год. 42 хв., за адресою Н-08, км 468 +739, Запорізька обл. відповідальна особа Позивач допустив рух транспортного засобу DAF 95 XF380 ДНЗ НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної ширини транспортного засобу на 9.923% (0.258 м), при дозволеній максимальній фактичній ширині 2.6 м».

Коробову С.С. на праві приватної власності належать транспортні засоби: Спеціалізований вантажний сідловий тягач DAF 95 XF380 ДНЗ НОМЕР_1 ; - Загальний напівпричіп VAN HOOL 3B2010 ДНЗ НОМЕР_2 ., що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, копія яких знаходиться в матеріалах справи (а.с.28-29).

27 червня 2024 року з використанням зазначених транспортних засобів позивачем ОСОБА_1 надавалась послуга з перевезення вантажу з м. Запоріжжя до м. Дніпро: Вантаж сортовий круглий металопрокат вагою 21,756 тонн, пакування «пачки» 6 місць, а саме: 900 кругів діаметром 26 мм довжиною 4000-6000 мм. Замовник ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОДРУЖЕСТВО», адреса: м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 17-Б, офіс 15-16. Вантажовідправник ПрАТ «МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ», адреса: м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 81. Вантажоодержувач ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОДРУЖЕСТВО», адреса: м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 17-Б, офіс 15-16. Пункт навантаження м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 81. Пункт розвантаження м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 17-Б, офіс 15-16, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 11271 від 27.06.2024 (а.с.34-35). Зазначені обставини підтверджують, що ОСОБА_1 здійснювалось перевезення габаритного вантажу, який знаходився всередині напівпричіпу та не виступав за габарити транспортного засобу, і з дотримання вимог пункту 22.5 «а» ПДР України.

Положеннями ч. 2ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідност. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Відповідно пункту 22.5а ПДР України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують зовнішніх габаритів: ширина 2,6 метрів. Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75) абзац 2 пункту 22.5 Правил дорожнього руху. Пунктом 2 Правил передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. Відповідно п. 1.10 ПДР України габаритно-ваговий контроль перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

З 01.10.2021 в Україні запрацювала автоматична фіксація порушень габаритно - вагового контролю з допомогою майданчиків Зважування-в-русі (Weigh-in-MotionWiM).

Як вбачається із Постанови, її винесено Відповідачем в результаті опрацювання відомостей з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM 15, WAGA-WIM35, зав. № 3. Інформація про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення WIM 15, WAGA-WIM35, зав. № 3, свідоцтво про повірку та строк його дії № 04/4276, 1599, 1600 до 29.09.2024. Результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення: транспортний засіб DAF XF 380 ДНЗ НОМЕР_1 ; виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу, загальна ширина 2.858 м., фактичні зафіксовані параметри ТЗ: загальна маса 41800 кг; висота 4.172 м.; ширина 2.958 м.; довжина 16.775 м. Посилання в Інтернеті на вебсайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент учинення правопорушення та постановою в електронній формі: https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/AA00020668, ідентифікатор доступу nLPzK2Ta4avCs.

За зазначеним посиланням та ідентифікатором доступу знаходяться зображення (фотографії), які також надані Відповідачем разом з відзивом на позовну заяву (а.с.88-89).

Судом встановлено, що на зображеннях (фотографіях) зафіксовано транспортний засіб DAF XF 380 ДНЗ НОМЕР_1 , який буксирує тентований напівпричіп.

Причіп транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем (пункт 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363).

Ідентифікаційні дані транспортного засобу напівпричепу (марка, модель, державний номерний знак) на зображеннях (фотографіях) не зафіксовані. Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб DAF XF 380 ДНЗ НОМЕР_1 є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем (а.с.28-29).

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, сідельний тягач автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Таким чином сідельний тягач за своєю конструкцією та обладнанням не призначений для самостійного перевезення будь-яких вантажів без використання іншого транспортного засобу напівпричепу.

Згідно із технічними характеристиками транспортного засобу DAF XF 380, який є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем та зафіксований у Постанові, його ширина складає 2.490 м., що є меншою дозволеної ширини 2.6 м. на 0.11 м.

Під час дослідження зображень (фотографій), наданих Відповідачем, судом не встановлено факту перевищення транспортним засобом DAF XF 380 ДНЗ НОМЕР_1 габаритного параметру ширини, оскільки на транспортному засобі відсутні будь-які додатково встановлені конструкції, елементи кузову або вантаж, який виходить за зовнішні габарити транспортного засобу.

Слід також звернути увагу на ту обставину, всупереч Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженоїнаказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 року № 512 Постанова не містить інформації про тип зафіксованого транспортного засобу (сідловий тягач, контейнеровоз, вантажний самоскид тощо) та взагалі не містить інформації щодо напівпричепа, що ставить під сумнів врахування вказаного критерію при встановленні факту перевищення встановлених законодавством габаритних норм.

Крім того, суд критично оцінює інформацію про фактично зафіксовані параметри транспортного засобу DAF XF 380 ДНЗ НОМЕР_1 , зазначені у Постанові, зокрема щодо кількості вісей транспортного засобу (5 штук), навантаження на них, загальної маси та зовнішніх параметрів, у тому числі ширини, оскільки інформація про транспортний засіб напівпричіп, який зафіксовано на зображенні (фотографії), у Постанові відсутня.

Крім того, фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху, оскільки Постанова не містить чіткого визначення підпункт пункту 22.5 Правил дорожнього руху.

Таким чином габаритний параметр ширина транспортного засобу DAF XF 380 відповідала вимогам пункту 22.5а Правил дорожнього руху. З урахуванням викладеного суд погоджується з доводами представника позивача щодо протиправності оскаржуваної Постанови, як такої, що прийнята на підставі непідтверджених висновків щодо порушення позивачем вимогп. 22.5 ПДРУкраїни в частині перевищення нормативних параметрів ширини транспортного засобу DAF XF 380 ДНЗ НОМЕР_1 .

В даному випадку судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача проти позову, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами і знайшли підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Приписами частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Вказані висновки неодноразово викладались в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, а також встановлені судом обставини, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність скасування оскаржуваної постанови з закриттям провадження у справі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до квитанції про сплату судового збору № 2220-3553-5363-4796 позивачем 31.10.2024 р. сплачено судовий збір в розмірі 484,48 грн. (а.с.36).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За правиламистатті 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті просила в задоволенні вимог представника позивача щодо стягнення витрат на правничу відмовити.

Згідно вимог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Аналізуючи наведене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності, враховуючи всі аспекти та складність справи, яка не представляє складності, позов, поданий позивачем невеликого змісту, не потребує значного часу для його виготовлення, на думку суду такі витрати позивача за позовом не були неминучими.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 922/1964/21 від 16.06.2022 констатувала, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначеннявизначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Що ж до доведення не співмірностіу випадку встановлення договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Правничу допомогу позивачу надавав адвокат Корсік Я.І. на підставі договору про надання правової допомоги від 22.10.2024 р. № 22/10-24 (а.с.72).

Як вбачається зі змісту додаткової угоди № 2 про надання правової допомоги від 22.10.2024 р. № 22/10-24 (а.с.73) за надані адвокатом послуги клієнт оплачує гонорар: за ведення справи в суді першої інстанції в розмірі 4000,00 грн.

Таким чином, з врахуванням виконаної адвокатом роботи, враховуючи категорію справи, обсяги виконаної роботи, а також з урахуванням принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі ст. 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 2, 5-11, 77, 139, 241-246, 251, 255, 286, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - задовольнити.

Скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00020668 від 17.07.2024 та на підставі п. 1 ч. 1 ст.247КУпАП закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9, ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) судові витрати за оплату професійної правничої допомоги в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень та за оплату судового збору в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 коп.

Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів до третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя Д.О. Каряка