Рішення № 124542931, 20.01.2025, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1779/24

Провадження № 2/385/729/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.01.2025 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ«ФК«ЄАПБ» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача борг за кредитним договором від 19.11.2022, що укладений між ТОВ "ФК "Інвеструм" та ОСОБА_1 у розмірі 19500 грн, з яких 5000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 14500,00 грн - заборгованість за процентами.

стислий виклад позиції сторін

В обґрунтування позову позивач покликався на те, що 19.11.2022 між ТОВ "ФК "Інвеструм" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 21078-11/2022, що підписаний електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, відповідно до п. 7 кредитного договору. Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених договором. Згідно п.п. 2.3 п. 2 договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється на фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредитуз першого дня надання кредиту клієнтудо дня повного погашення заборгованості за кредитом, включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

29.06.2023 між ТОВ "ФК "Інвеструм" та ТОВ «ФК«ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29062023, відповідно до якого ТОВ "ФК "Інвеструм" передає (відступає) ТОВ «ФК«ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників згідно реєстру боржників. Таким чином позивач набув права вимоги до відповідача в сумі 19500 грн.

З моменту отримання права вимоги до відповідача ( 29.06.2023) позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитними договорами, позивач просив суд стягнути кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТОВ «ФК«ЄАПБ`до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором не подав, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 11.12.2024 вважається такою, що йому вручена 21.12.2024. Відповідно, відповідач ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою судді від 11.12.2024 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «Коллект Центр» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача ОСОБА_2 , встановив наступне.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилом частини статті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно частини 1 статті 546 ЦПК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 516 ЦК України).

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів

Судом встановлено, що 19.11.2022 між ТОВ "ФК "Інвеструм" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 21078-11/2022 (а.с. 6-7), що підписаний електронними підписами, в тому числі позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора W7986, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до положень договору товариство надає клієнту кредит в розмірі 5000 грн на умовах строковості, зворотності, платності строком на 25 днів, до 13.12.2022, дата надання кредиту 19.11.2022. За користування кредитом клієнт сплачує товаристу 365,0 % річних від суми кредиту, з розрахунку 1,00 % на добу (п. 1.1, 1.2, 1.3). Згідно п. 2.3 договору у разі якщо клієнт не сплатив кредит у строк передбачений в п. 1.2 цього договору, нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою (2,5 % на добу) з першого дня користування коштами, при цьому клієнт погоджується, що такий перехунок процентів за користування кредитом не єодносторонньою зміною умов договору. Відповідно до п. 4.3 договору у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2 договору та/або додатку до договору, проценти, передбачені в п. 2.3 договору продовжують нараховуватись за кожний день користування кредитними коштами, але в будь якому випадку не більше 180 календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов договору. Також в графі "реквізити та підписи сторін" вказана інформація - прізвище, ім`я по батькові клієнта ОСОБА_1 , його РНОКПП, реквізити паспорта, адреса, номер мобільного телефону НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 .

В додатку № 1 до Договору про про надання фінансового кредиту № 21078-11/2022 від 19.11.2022 (а.с. 8), що також підписаний електронними підписами, в тому числі позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора W7986, сторонами погоджен нрафік платежів, зокрема 13.12.2022 сума платежу 6250 грн, з яких 5000 грн суми кредиту та 1250 грн процентів за користування кредитом.

Також при укладенні договору відповідач ознайомився з інформацією та щодо умов кредитування та паспортом споживчого кредиту, підписавши такі своїм електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора W7986 (а.с. 9-10, 5 ).

Підписаннядоговору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає Закону України «Про електронну комерцію».

З таких доказів, які суд вважає належними та допустимими, суд доходить висновку про укладення між сторонами кредитного догвору, умови такого.

З листа № 2919_241106110004 від 06.11.2024 (а.с. 12) директора ТОВ "Універсальні платіжні рішення" сервіс онлайн платежів ipay.ua на адресу ТОВ "ФК "Інвеструм" вбачається, що між ними укладено договрі на переказ коштів ФК-150920 від 15.09.2020, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на плтатіжну картку клієнта - 19.11.2022 о 16:30:18 на суму 5000 грн, картка НОМЕР_2 , номер трансакції в системі ipay.ua 180259272, призначення платежу - зарахування 5000 грн на карту НОМЕР_2 .

Даний доказ, який суд вважає належними та допустимими, підтверджує перерахування суми кредиту на виконання умов договору.

29.06.2023 між ТОВ "ФК "Інвеструм" та ТОВ «ФК«ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29062023 (а.с. 17-21), відповідно до якого ТОВ "ФК "Інвеструм" передає (відступає) ТОВ «ФК«ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників згідно реєстру боржників. Ціна продажу 1767952,98 грн.

Платіжною інструкцією № 19887 від 04.07.2023 (а.с. 22) підтвержено перерахування ТОВ «ФК«ЄАПБ» на користь ТОВ "ФК "Інвеструм" 1767952,98 грн за договором факторингу № 29062023 від 29.06.2023.

З акту прийому - передачі реєстру боржників за договором факторингу № 29062023 від 29.06.2023 (а.с. 23) та Додатку № 1 до договору факторингу № 29062023 від 29.06.2023 "реєстр боржників" (а.с. 24-25) вбачається, що згаданим договором передано право вимоги, зокрема до ОСОБА_1 , за договором 21078-11/22 на загальну суму 19500 грн.

29.06.2023 за вих. № 21078-11/2022-001 ТОВ "ФК "Інвеструм" скерувало ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги за договором на користь ТОВ «ФК«ЄАПБ» (а.с. 11).

Таким чином , вказаними доказами, які суд вважає належними і допустимими підтверджено факт набуття позивачем ТОВ «ФК«ЄАПБ» права вимоги до відповідача за договором 21078-11/22.

Відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, а тому у нього утворилась заборгованість.

З розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту за договором 21078-11/22 від 19.11.2022 ОСОБА_1 вбачається, що заборгованість становить 19500 грн, з яких 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14500 грн - за процентами.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Однак, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що така становить 19500 грн, з яких 5000 грн - заюоргованість за тілом кредиту, 14500 грн - за процентами. З розрахунку також вбачається, що відповідач платежів на погашення кредиту не здійснював.

З умов договору (п. 1.1, 1.2, 1.3) та графіку платежів вбачається, що кредит надано на 25 днів під 1% на добу, 13.12.2022 відповідач мав погасити кредит в сумі 5000 грн та 1250 грн процентів.

Однак з позовних вимог та розрахунку заборгованості вбачається, що позивач загалом просить стягнути проценти в розмірі 14500 грн.

При цьому договір містить п. 2.3 та 4.3 щодо нарахування процентів, загалом протягом не більше 180 календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов договору.

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов`язання. Таким чином, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов`язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому, вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимог про стягнення коштів в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Тому суд не погоджується із розрахунком відсотків за користування кредитом, що наданий позивачем та вважає за можлива стягнути тіло кредиту в повному обсязі, а відсотки - в межах 25-ти денного строку кредитування, встановлено договором за відсотковою ставкою 1% на день, що встановлена в договорі за домовленістю сторін.

При цьому слід вказати, що суд позбавлений можливості дати оцінку аргументам відповідача, який відзиву не надав.

У зв`язку з наведеним позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Статтею 133 ЦПК Українивстановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду ТОВ«ФК«ЄАПБ» було сплачено 3028 грн судового збору, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ«ФК«ЄАПБ`підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, (розмір заявлених вимог 19500 грн (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню 6250 грн (32,05 %), розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 970,47 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження:м.Київ,вул.Симона Петлюри, 30) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 21078-11/2022 від 19.11.2022 в розмірі 6250,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 1250,00 грн - заборгованість за процентами та 970,47 грн сплаченого судового збору, а всього 7220(сім тисяч двісті двадцять) грн 47 коп.

В решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 20.01.2025.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 20.01.2025