Рішення № 124534765, 20.01.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2025 року м. Рівне№460/11732/24Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:

- скасувати рішення №172750003512 Головного управління Пенсійного фонду України з Черкаській області управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг відділу призначення пенсій від 30.07.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг відділу призначення пенсій за рішенням №172750003512 від 30.07.2024 року які полягають у відмові призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком з 20.07.2024 року відповідно до заяви від 22.07.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком, як особі, що досягла 63 років та як особі за наявності більше 21 років страхового стажу, відповідно до пункту 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20.07.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у повному обсязі періоди роботи з 08.09.1983 р. по 26.07.2000 р., та з 01.04.2003 р. по 30.04.2003 р., з 05.08.2003 р. по 01.09.2003 р. відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та даних персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач досягнувши 63 річного віку, 22.07.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зазначену заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та прийняло рішенням від 30.07.2024 №172750003512 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж 21 до 31 років. У згаданому рішенні встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи: - з 08.09.1983 по 26.07.2000 відповідно до трудової книжки від 08.09.1983 НОМЕР_2 оскільки записи внесені з порушенням Інструкції № 58 (печатка підприємства на титульній сторінці трудової книжки не відповідає запису про період роботи, стаж частково зараховано відповідно довідки про заробітну плату від 15.02.2022 № 106/2); - з 01.04.2003 по 30.04.2003, з 05.08.2003 по 01.09.2003 оскільки за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період з липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки. Позивач, вважаючи оскаржене рішення відповідача протиправним і таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, звернувся до суду із позовною заявою.

Відповідачі подали відзиви на позовні заяви, які є ідентичними за своїм змістом. Зокрема зазначили, що 22.07.2024 року позивач звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком визначеного Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності, заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та винесено рішення від 30.07.2024 №172750003512 про відмову у призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За результатами наданих позивачем документів встановлено, що страховий стаж особи становить 20 років 6 місяців 10 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи: - з 08.09.1983 по 26.07.2000 відповідно до трудової книжки від 08.09.1983 НОМЕР_2 оскільки записи внесені з порушенням Інструкції № 58 (печатка підприємства на титульній сторінці трудової книжки не відповідає запису про період роботи, стаж частково зараховано відповідно довідки про заробітну плату від 15.02.2022 № 106/2); - з 01.04.2003 по 30.04.2003, з 05.08.2003 по 01.09.2003 оскільки за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період з липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки. На підставі вищевикладеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області правомірно було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з врахуванням ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж 21 до 31 років.

Ухвалою суду від 07.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши 63-річного віку, 22.07.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та 30.07.2024 прийнято рішення №172750003512 про відмову у призначенні пенсії.

У вказаному рішення зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи: - з 08.09.1983 по 26.07.2000 відповідно до трудової книжки від 08.09.1983 НОМЕР_2 оскільки записи внесені з порушенням Інструкції № 58 (печатка підприємства на титульній сторінці трудової книжки не відповідає запису про період роботи, стаж частково зараховано відповідно довідки про заробітну плату від 15.02.2022 № 106/2); - з 01.04.2003 по 30.04.2003, з 05.08.2003 по 01.09.2003 оскільки за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період з липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки.

Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФУ в Черкаській області щодо не зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за віком спірних періодів роботи згідно трудової книжки, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав, з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону № 1058-IV встановлені умови призначення пенсії за віком. За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного стажу, визначеного у статті 26 Закону № 1058-IV. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.

Судом встановлено, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивач досяг 63 років .

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До набрання чинностіЗакону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII(даліЗакон №1788-XII), відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно зістаттею 62 Закону №1788-XIIосновним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.

Як встановлено судом, позивач, до заяви надала копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.09.1983.

Суд зазначає, що вимоги до ведення та заповнення трудових книжок працівників у період до 1992 року включно визначала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252; зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412; далі Інструкція №162).

Разом з тим, наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58) та визначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція №162 не застосовується.

При цьому суд зауважує, що положення Інструкції №162 та Інструкції №58 узгоджуються за своєю структурою й змістом, а відтак не потребують повторення.

Так, за змістом пункту 1.1. глави 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За правилами пункту 2.4. глави 2 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами. Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.6. глави 2 цієї ж Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пунктів 2.11.-2.13. Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Як встановлено судом, трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 08.09.1983 містить наступні записи:

№1 від 08.09.1983 прийнята на роботу в якості доярки;

№2 від 05.09.1996 Корецький бурякорадгосп перейменовано в агрофірму "Користівська";

№3 від 26.07.2000 звільнена з роботи за згодою сторін ст.36 КЗпП України;

№13 від 01.04.2003 зарахована телятницею на період заміни відпустки (СВК "Користівський");

№13 30.04.2003 звільнена у зв`язку з закінченням строку договору по п.2 ст.36 КЗпП України;

№14 від 05.09.20003 прийнята тимчасово дояркою ПОП "Роставиця";

№15 від 01.09.2003 звільнена згідно ст.36 п.2 КЗпП України.

Суд зауважує, що записи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Відтак, підстави для неврахування цих записів при визначенні періоду страхового стажу позивача відсутні.

Той факт, що печатка на титульній сторінці трудової книжки не відповідає запису про періоди роботи позивача з 08.09.1983 по 26.07.2000 р. не є виною позивача.

Натомість, на переконання суду, відсутність відтиску печатки на титульній сторінці трудової книжки, не є тим недоліком трудової книжки чи записів у них, за наявності якого трудовий стаж позивача не може вважатися підтвердженим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі N 275/615/17 (К/9901/768/17).

Слід зазначити, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо вищезазначених періодів роботи позивача відповідачем суду не надано.

Разом з тим, окрім наведеної обставини, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу за спірні періоди і на переконання суду є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

Також позивачем до матеріалів справи долучено рішення Корецького районного суду Рівненської області від 19.04.2022 р. справа №563/1725/21, яким встановлено факт належності ОСОБА_1 трудової книжки серії НОМЕР_1 та архівних довідок виданих Архівним відділом Корецької міської ради №106/2 від 15.02.2022 р., та №107/2 від 15.02.2022 р.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, за якою певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Відтак, періоди роботи позивача з 08.09.1983 по 26.07.2000 протиправно не зараховано до страхового стажу позивача.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 01.04.2003р. по 30.04.2003 р., з 05.08.2003 р. по 01.09.2003 р., оскільки відсутні відомості про роботу в системі персоніфікованого обліку з липня 200 року по січень 2004 року.

Згідно статті 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Статтею 106 Закону України №1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а, від 01.03.2021 у справі №423/757/17.

Відповідно до статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно із частинами 11 та 12 статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із закону.

Відтак, підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача період її роботи з 01.04.2003 р. по 30.04.2003 р., з 05.08.2003 р. по 01.09.2003 р., оскільки в даному випадку позивач не несе відповідальність у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску, у зв`язку з відсутністю нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків в Реєстрі. При цьому, суд звертає увагу на те, що вищевказаний період роботи відображений в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 08.09.1983, який підтверджує працевлаштування позивача в період з 01.04.2003 р. по 30.04.2003 р., з 05.08.2003 р. по 01.09.2003 р.

Щодо доводів відповідача 2 про те, що записи трудової книжки не підтверджені додатковими документами або результатами перевірки, то суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи долучено архівну довідку Архівного відділу Корецької міської ради №289/01-12 від 02.08.2024 року про те, що СВК "Користівський" с.Користь Корецького району Рівненської області не передавали на зберігання документи до Архівного відділу Корецької міської ради з 2000 року, тому видати архівну довідку про прийняття та звільнення за 2003 рік неможливо.

Також суд звертає увагу, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Витребування та перевірка додаткових документів і довідок є обов`язком пенсійного органу, тобто перекладання тягаря доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неналежне виконання пенсійним органом свого обов`язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах не може бути підставою для обмеження конституційного права особи на отримання належної їй пенсії.

Вказані висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Зважаючи на встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що не зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 08.09.1983 р. по 26.07.2000 р., та з 01.04.2003 р. по 30.04.2003 р., з 05.08.2003 р. по 01.09.2003 р. орган пенсійного фонду порушив її законні права та інтереси, що свідчить про протиправність допущеної суб`єктом владних повноважень бездіяльності.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо необхідності для повного відновлення порушеного права позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову у призначенні пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди її роботи з 08.09.1983 р. по 26.07.2000 р., та з 01.04.2003 р. по 30.04.2003 р., з 05.08.2003 р. по 01.09.2003 р. згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.1983.

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, в постанові від 07.05.2024 року по справі №460/38580/22, згідно з якою дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Черкаській області. А відтак, у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Рівненській області позивачу слід відмовити.

Відповідно до статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивачці 63 роки виповнилося 19.07.2024 року, а з заявою про призначення пенсії та необхідними документами позивач звернулася 22.07.2024, то пенсія повинна бути призначена позивачу з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку з 20.07.2024.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем частково доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення ч.3 ст.139 КАС України, судовий збір, сплачений за подання цього позову, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 30.07.2024 року №172750003512 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди її роботи з 08.09.1983 р. по 26.07.2000 р., та з 01.04.2003 р. по 30.04.2003 р., з 05.08.2003 р. по 01.09.2003 р. згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.1983.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 20 липня 2024 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області суму судового збору 605.60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 20 січня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23,м. Черкаси,Черкаська обл.,18002, ЄДРПОУ/РНОКПП 21366538)

Суддя С.М. Дуляницька