Рішення № 124534379, 20.01.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/35634/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 18.11.2024 надійшла позовна заява приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000533/2 від 23.10.2024 року.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 23.10.2024 імпортером приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» було подано до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби митну декларацію №24UA500500036157U6 для оформлення вантажу. 23.10.2024 відповідачем було направлено повідомлення декларанту в якому викладено нібито про наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах. 23.10.2024 декларант листом № 278 надав додаткові документи. 23.10.2024 Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000533/2. Яким митну вартість товару № 1 скориговано до рівня 2,22 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 1,3932, товару № 3 скориговано до рівня 2,02 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 1,889, товару № 4 скориговано до рівня 3,15 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 1,3672, товару № 5 скориговано до рівня 5,02 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 1,2385, товару № 6 скориговано до рівня 2,14 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 1,5115. 23.10.2024 року інспектором було складено Картку відмови № UA500500/2024/001088 в прийнятті митної декларації № 24UA500500036157U6 від 23.10.2024 в зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товару. Вважають, вказане вище рішення відповідача протиправним, необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству України і порушує права та інтереси позивача.

25.11.2024 ухвалою судді позовну заяву приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» залишено без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання до суду позовної заяви оформленої належним чином із наданням розрахунку ціни позову, (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову всіх документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою.

03.12.2024 до суду надійшла заява представника позивача (вхід.№70350/24) про усунення недоліків на виконання ухвали від 25.11.2024.

09.12.2024 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН»; відкрито провадження у адміністративній справі за позовною приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

24.12.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ ЕС/77286/24) представника Одеської митниці, в якому вказано, що відповідач вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

У відзиві вказано, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №24UA500500036157U6 від 23.10.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000533/2 від 23.10.2024.

Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) 24UA500500036157U6 від 23.10.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Як стверджує відповідач, у рішенні про коригування митної вартості № UA500500/2024/000533/2 від 23.10.2024 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Також, у відзиві зазначено, що товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) 24UA500500036240U5 від 23.10.2024 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 282 071,56грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

У відзиві вказано, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2024/000533/2 від 23.10.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/001088 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ПП «ГЕЛІОС-ВАН».

Враховуючи вищевикладене, Одеська митниця просить суд відмовити у задоволенні позову приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН».

24.12.2024 до суду надійшло клопотання (вхід.№ЕС/77298/24) представника відповідача Одеської митниці, в якому заявник заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та просить суд постановити ухвалу, якою задовольнити заяву Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

24.12.2024 (вх.№ ЕС/77316/24) від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

30.12.2024 (вх.№ ЕС/79034/24) від представника відповідача до суду надійшли заперечення.

Ухвалою суду від 06.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання (вхід.№ЕС/77298/24) представника відповідача Одеської митниці, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.

07.02.2017 між RISESUN INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (ХАНДЖОУ, ДЖЕДЗЯН, КИТАЙ) (Продавець) та ПП «Геліос-Ван» (Покупець) укладено контракт № 170207G, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити товари (столовий посуд та кухонне приладдя), асортимент, номенклатура, кількість, ціна та умови оплати, яких вказується в Інвойсах (рахунки Продавця) та Специфікаціях (замовлення Покупця).

Згідно пункту 2.1. Контракту ціни за цим контрактом встановлюються в доларах США та вказуються у Специфікації та Інвойсі на відповідне постачання.

Пунктом 2.2. Контракту встановлено, що ціна на товар включає вартість самого товару, вартість експортної упаковки та маркування, транспортування до порту відправлення, вантажних робіт, витрат на оплату митного оформлення та інші витрати в країні вивезення.

Різниця у кількості та сумі між Специфікаціями та Інвойсами фактичних поставок допускається в обсязі близько 5%. За наявності вищезгаданої різниці основним документом поставки вважати інвойс (пункт 2.4 Контракту).

Відповідно до пункту 3.1 Контракту поставка товару здійснюється на умовах FOB Нінгбо, Китай (ІНКОТЕРМС-2010) або інших умов поставки, які вказуються в Специфікації та Інвойсі на кожну окрему поставку.

У вересні 2024 року на підставі інвойсу №LF2407091 від 07.08.2024 компанією «RISESUN INTERNATIONAL TRADE CO., LTD» поставлено позивачу партію товару.

З метою митного оформлення отриманого товару позивачем для підтвердження їх митної вартості до Одеської митниці було подано митну декларацію № 24UA500500036157U6 від 23.10.2024, у якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту.

Для підтвердження вказаних у митній декларації № 24UA500500036157U6 від 23.10.2024 відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:

- пакувальний лист (Packing list) №б/н від 07.08.2024;

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №LF2407091 від 07.08.2024;

- домашній коносамент (House bill of lading) №ZH240800103 від 13.08.2024;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) №3560 від 22.10.2024;

- сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №(Certificate of origin) 24С351000062/00175 від 08.08.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №75 від 18.10.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортноекспедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №047161 від 17.10.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №5985 від 18.10.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №170207G від 07.02.2017;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 12.10.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 07.11.2023;

- специфікація № 40 від 25.06.2024;

- договір (контракт) про перевезення 0905-Т/20 11.12.2020;

- копія митної декларації країни відправлення 292120240000755438 07.08.2024.

Одеською митницею відповідно до вимог частини третьої статті 53 МКУ пропонуємо надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: 1)виписку з бухгалтерської документації; 2)каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; 3)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4)експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.

23.10.2024 декларантом приватного підприємства "Геліос-ВАН" надіслано: прайс б/н від 25.06.2024, боротно-сальдова відомість по рахунку №632 за 01.01.2024-23.10.2024, виписка рахунку, лист приватного підприємства "Геліос-ВАН" від 23.10.2024 №278, яким повідомлено що інших документів надано не буде.

Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № UA500500/2024/000533/2 від 23.10.2024 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/001088.

Так, у рішенні № UA500500/2024/000533/2 від 23.10.2024 відповідачем було вказано, що:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) в копії митної декларації країни відправлення зазначені умови поставки - FOB. Проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця та вона без перекладу на українську мову;

3) в копії митної декларації країни відправлення зазначено коди товарів, які відмінні від тих, що заявлені в поданій до митного оформлення митній декларації;

4) в СМR № 3560 від 22.10.2024 зазначено перевізника ТОВ «Трістон компані», проте рахунок-фактура № 047161 від 17.10.2024 та довідка про транспортні витрати № 5985 від 18.10.2024 на оплату транспортно-експедиційних послуг видана ТОВ «Глобал Оушен Лінк».

Як зазначено у рішенні, в наданому прайс-листі не зазначено термін його дії, тому не можливо визначити чи були актуальними ціни на товар на момент виставлення рахунку-фактури (інвойса) від 13.08.2024 №LF2407091, виписка з бухгалтерського рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» за період з 01.01.2024 по 23.10.2024 не містить аналітику (наіменування) щодо «постачальника» товарно-матеріальних цінностей, зокрема а саме: аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату, що з наведеної «бухгалтерської довідки», наданої декларантом, не містить відомості з підтвердження складових митної вартості заявлених товарів.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

Так, щодо покликань відповідача на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2.2 Контракту №170207G від 07.02.2017 ціна на Товар включає вартість самого товару, вартість експортного пакування та маркування, транспортування до порту відправлення, вантажних робіт, витрат на оплату митного оформлення та інші витрати в країні вивезення.

Також, пунктом 3.1 Контракту встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах FOB Нінгбо, Китай (ІНКОТЕРМС-2010) або інших умов поставки, які вказуються в Специфікації та Інвойсі на кожну окрему поставку.

Так, згідно наданих позивачем Специфікації № 40 від 25.06.2024 та Інвойсу №LF2407091 від 07.08.2024 умови поставки - FOB.

Умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) термін Інкотермс 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Продавець за умовами поставки FOB зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту, переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Суд зазначає, що відповідно до правил «Інкотермс 2010» за умов FOB (FREE ON BOARD) продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Крім того, з поданих документів вбачається, що постачання товару здійснювалось за процедурою ZZ00.

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими компанією «RISESUN INTERNATIONAL TRADE CO., LTD» не передбачалось.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

На думку суду, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.

Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція була висловлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №815/6794/17 і в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 (справа №160/8775/18).

Отже, вищевказані доводи відповідача є безпідставними.

Також відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару щодо сумніву у митній вартості товару вказує, що в копії митної декларації країни відправлення зазначені умови поставки FOB. Проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

Як було зазначено судом, відповідно до правил «Інкотермс 2010» умови поставки FOB (франко-борт) визначають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з моменту переходу через поручні судна в названому порту відвантаження усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

При цьому суд звертає увагу на те, що Правила Iнкотермс не визначають обов`язку вказувати географічний пункт переходу обов`язків сторін за поставками на умовах FOB в експортній декларації виробника або в будь-якому іншому документів.

Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтованих доводів щодо наявності взаємозалежності між фактом відсутності зазначення географічного пункту переходу обов`язків в експортній декларації країни виробника та визначенням числових значень митної вартості товару, який ввезено позивачем.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 160/8775/18.

Отже, вищевказані доводи відповідача є безпідставними.

Щодо покликань відповідача на те, що в копії митної декларації країни відправлення зазначено коди товарів, які відмінні від тих, що заявлені в поданій до митного оформлення митній декларації, то суд зазначає, що згідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не є документом, який обов`язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Відповідач, суб`єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості.

Щодо покликань відповідача на те, що в СМR № 3560 від 22.10.2024 зазначено перевізника ТОВ «Трістон компані», проте рахунок-фактура № 047161 від 17.10.2024 та довідка про транспортні витрати № 5985 від 18.10.2024 на оплату транспортно-експедиційних послуг видана ТОВ «Глобал Оушен Лінк», суд зазначає таке.

Відповідно до умов договору № 0905-Т/20 про надання транспортно - експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно - імпортних та транзитних вантажів від 11.11.2020 укладеного між позивачем та ТОВ «ГРОБАЛ ОУШЕН ЛІНК» предметом договору є зобов`язання експедитора за відповідну плату та за рахунок Клієнта надати транспортно - експедиторські послуги з організації перевезення вантажів у великотоннажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги необхідні для організації доставки вантажу.

Обов`язками експедитора є організація перевезення контейнерних вантажів Клієнта морським, залізничним, автомобільним транспортом, відповідно до умов договору... (пункт 3.1.1 Договору).

Експедитор від свого імені укладає договори з портами, перевізниками, складами. на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги. (пункт 3.1.2 Договору).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Тобто, відповідно до умов укладеного договору, експедитор організував відповідне перевезення та залучає до нього необхідних осіб, в даному випадку перевізника ТОВ «Трістон компані», який здійснив перевезення вантажу, після чого експедитор виставив відповідні рахунки до оплати.

Отже, вищевказані доводи відповідача є безпідставними.

Щодо покликань відповідача на те, що в прайс-листі не зазначено термін його дії, тому не можливо визначити чи були актуальними ціни на товар на момент виставлення рахунку-фактури (інвойса) від 13.08.2024 №LF2407091, то суд зазначає, що прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів;

це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців;

жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.

Тобто прайс- лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Щодо покликань відповідача на те, що виписка з бухгалтерського рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» за період з 01.01.2024 по 23.10.2024 не містить аналітику (наіменування) щодо «постачальника» товарно-матеріальних цінностей, то суд зазначає, що виписка з бухгалтерської документації (оборотно-сальдова відомість по рахунку 632) надана як додатковий документ на вимоги митного органу і містить в собі подробиці розрахунків між Продавцем та Покупцем (Імпортером) товару, що підтверджує наявність взаєморозрахунків, облік їх у бухгалтерському обліку та наявність грошового/товарного обороту.

Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 3384,86 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1258 від 14.11.2024.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 3384,86 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000533/2 від 23.10.2024.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» суму сплаченого судового збору у розмірі 3384,86 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - приватне підприємство «ГЕЛІОС-ВАН» (68001, Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Шевченка, буд. 7-А, офіс 44, код ЄДРПОУ 37439444);

Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА