Рішення № 124528951, 20.01.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/17148/24

Првадження №2-а/760/636/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«20» січня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Тесленко І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови серії ЕНА № 2586331 від 11.07.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА №2586331 від 11.07.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Постановою поліцейського 1 взводу 3 роти 1 бат. полк - 1 Управління патрульної поліції в місті Києві Малаховим Олександром Ігоровичем серія ЕНА №2586331 від 11.07.2024 року його, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 11.07.2024 року о 19:57 годині в м. Києві по проспекту Повітряних Сил, керуючи транспортним засобом Mitsubishi Outlander номерний знак НОМЕР_2 здійснив рух по тротуару, чим порушив вимоги п. 11.13 ПДР України. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей документів, а також іншими документами. Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративно відповідальності за вказане порушення є незаконною, з зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення з наступних підстав. 11.07.2024 року приблизно о 19:45 годині, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mitsubishi Outlander номерний знак НОМЕР_2 здійснюючи виїзд з місця тимчасової стоянки автомобіля, який був припаркований на тротуарі згідно п. 15.10 пп. «В» ПДР України (стоянка забороняється: на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри) за адресою м. Київ по проспекту Повітряних Сил (напроти відділення банку «Укргазбанку», будинку №10), був зупинений поліцейським Управління патрульної поліції в місті Києві Малаховим О.І., який повідомив про нібито порушення п.11.13 ПДР та став вимагати пред`явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію автомобіля. На вимогу надати докази його правопорушення інспектор відмовив. Згодом він пред`явив документи поліцейському та він почав розгляд справи. Під час розгляду справи він заявляв клопотання про надання доказів вчинення правопорушення, ознайомлення з матеріалами справи, на бажанні надання письмових пояснень і зауважень, на що поліцейський відмовив, вказавши про право оскарження його дій в суді, а далі вручив копію постанови ЕНА №2586331 від 11.07.2024 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.Він не погоджується зі складеною постановою, вважає що вона винесена з істотними порушеннями норм права та підлягає скасуванню, оскільки при розгляді справи не було ознайомлено з матеріалами справи, не надано доказів скоєння ним правопорушення; не зазначено місце скоєння правопорушення, зазначено лише проспект Повітряних Сил, який має протяжність 6 км; не вказано технічний засіб, яким було здійснено фото- або відеозапис; в постанові не вказано, які докази досліджувались поліцейським під час розгляду справи та не надано вказані у постанові додатки. Згідно правових позицій Верховного Суду (в т.ч. по справі 524/9162/16-а де зазначається: здійсненню стоянки легкового автомобіля у межах вимог п. 15.10 «в» ПДР, а саме на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри, передує рух, пов`язаний із заїздом на таке місце, а після її закінчення - рух, пов`язаний із виїздом автомобіля з такого місця стоянки. Враховуючи вказане вище, рух автомобіля тротуаром, під керуванням позивача пов`язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки у межах вимог п. 15.10«в» ПДР, не може містити склад порушення п. 11.13 ПДР. В спірних правовідносинах, порушення правил стоянки автомобіля не може бути кваліфіковано за п. 11.13 ПДР): рух автомобіля тротуаром, пов`язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки, не може містити складу порушення п. 11.13 ПДР; правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана; сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення; в постанові обов`язково слід зазначати технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; працівник поліції має належним чином задокументувати та довести належними і допустимими доказами факт порушення ПДР. Відтак, він вважає, що поліцейським вказана постанова винесена незаконно, з грубим порушенням норм законодавства, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм ст. 251, 252, 268, 278 - 281 КУпАП, необгрунтовано, упереджено, з порушенням законних прав, що призвело до незаконного притягнення до адміністративної відповідальності та накладенняадміністративного стягнення.Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описанняадміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Європейський суд з прав людини у п. 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 1 липня 2003 року № 37801/97, зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обгрунтування своїх рішень (рішення). У постанові про адміністративне правопорушення від 11 липня 2024 року серії ЕНА №2586331 сержантом поліції 1 взводу 3 роти 1 бат. полк - 1 Управління патрульної поліції в місті Києві Малаховим О.І. не наведено жодного доказу на підтвердження наявності адміністративного правопорушення та його винуватості в його вчиненні. Отже, він не погоджується із зазначеним рішенням поліцейського 1 взводу 3 роти 1 бат. полк - 1 Управління патрульної поліції в місті Києві Малаховим Олександром Ігоровичем серія ЕНА №2586331 від 11.07.2024 року, бо вважає себе невинним, постанову серія ЕНА №2586331 від 11.07.2024 року необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Частиною 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Просив скасувати постанову поліцейського 1 взводу 3 роти 1 бат. полк - 1 Управління патрульної поліції в місті Києві серія ЕНА №2586331 від 11.07.2024 року, якою його, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2024 року справу передано в провадження судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 26 липня 2024 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 15 серпня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження за адміністративним позовом; постановлено розгляд дану справу здійнити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Інших процесуальних дій не вчинялось.

04 жовтня 2024 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного. Відповідно до оскаржуваної Постанови, 11.07.2024 о 19 год. 48 хв., рухаючись транспортним засобом MITSUBISHI OUTLANDER номерний знак НОМЕР_3 , за адресою: м. Київ, проспект Повітряних сил, 10, водій здійснив рух по тротуару, чим порушив п. 11.13 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) порушення ПДР, рух ТЗ по тротуарах і пішохідних доріжках. Внаслідок чого позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. Щодо правомірності винесення Постанови та притягнення Позивача до адміністративної відповідальності. Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від відповідальності. Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Відповідно до п. 11.13 ПДР забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення заслухавши пояснення позивача, поліцейський, керуючись законом та правосвідомістю постановив визнати винним Позивача у вчиненні адміністративного правопорушенні передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмір 340 грн. 00 коп., що в межах санкції даної статті. Після чого позивача було ознайомлено з винесеною Постановою, та повідомлено йому порядок її оскарження та наслідки її невиконання, передбачені ст. ст. 307, 308 КУпАП. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП). Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Окремо, слід зауважити, що згідно ст. 40 Закон України «Про Національну поліцію» (надалі - Закон), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту вчинення правопорушення. Такого висновку в ухваленій постанові дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у справі № 379/78/19 від 11.06.2019. Важливо зазначити, що Інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), таким чином було зафіксовано вчинення правопорушення Позивачем, а в подальшому розгляд справи про адміністративне правопорушення (оптичний диск з відеозаписом події додається до матеріалів справи). Таким чином, враховуючи вище викладене Позивач скоїв адміністративне правопорушення, якого було притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. Щодо місця винесення Постанови. Оскаржувану Постанову було винесено в електронному вигляді, де адреса «підтягується» планшетним пристроєм автоматично по GPS, в зв`язку з чим можуть бути деякі погрішності в визначенні чітких координат. Разом з тим, така описка не впливає на суть вчиненого правопорушення та його кваліфікації, та не є підставою для задоволення позовних вимог. Такого ж висновку дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні 757/37173/17-а від 24.05.2018. Взявши до уваги викладене вище, відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а Постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП, отже позов не підлягає задоволенню.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2586331 від 11.07.2024 року, винесеної поліцейським 1 взвод 3 рота 1 бат. ПОЛК-1 Управління патрульної поліції в місті Києві сержантом поліції Малаховим Олександром Ігоровичем щодо ОСОБА_1 , 11.07.2024 19:48 м. Київ проспект Повітряних сил (Повітрофлотський) водій керуючи ТЗ Mitsubishi Outlander НОМЕР_3 здійснив рух по тротуару, чим порушив п.11.13 ПДР - порушення ПДР, рух ТЗ по тротуарах і пішоходних доріжках, ч.1 ст. 122 КУпАП (а.с. 6).

У розділі 7 зазначеної постанови «до постанови додаються» вказано БК 472891.

Судом також досліджено фото з місця складання постанови, додане до позовної заяви, а також відеозапис на оптичному диску, засвідчений ЕЦП, наданий відповідачем по справі разом з відзивом на позовну заяву.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до п.11.13 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1, 26.2 та 26.3 цих Правил.

Таким чином, зазначеними нормами передбачено обов`язок водіїв, зокрема, не допускати рух транспортних засобів тротуарами та пішохідними доріжками.

Згідно до п. 1.10 ПДР, тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном; пішохідна доріжка - доріжка з покриттям, призначена для руху пішоходів, виконана в межах дороги чи поза нею і позначена знаком 4.16.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.11.2019 року у справі №524/9162/16-а, приписами пункту 26.3 ПДР України передбачено, що у пішохідну зону в`їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком «Інвалід», якими керують водії-інваліди. Якщо до об`єктів, розташованих на цій території, є інші під`їзди, водії повинні користуватися лише ними. Водночас, відповідно до пункту 15.10 «в» ПДР України стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри. У пункті 1.10 ПДР України встановлено, що стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу; тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном. Очевидним і зрозумілим є те, що здійсненню стоянки легкового автомобіля у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, тобто на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри, передує рух, пов`язаний із заїздом на таке місце, а після її закінчення - рух, пов`язаний із виїздом автомобіля з такого місця стоянки. За таких обставин, рух автомобіля тротуаром, пов`язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, не може містити склад порушення пункту 11.13 вказаних Правил.

Суд зважає на те, що відповідачем на підтвердження здійснення руху транспортним засобом позивача тротуарами та пішохідними доріжкамибудь - яких належних та допустимих доказів надано не було.

Крім того, суд враховує, що підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення. Склад правопорушення є єдиною та головною підставою для юридичної відповідальності.

При цьому, матеріали справи не містять у собі доказів наявності суб`єктивної та об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Суд також зауважує, що статтею 77 КАСУ встановлено процесуальний обов`язок відповідача, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.

Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №524/5536/17 від 15.11.2018 року.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Матеріали справи, станом на момент розгляду справи, не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року

№ 580-VIII встановлено основні повноваження поліції.

Як вбачається з п. 11 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, згідно Конституції України та Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліцейський, під час виконання своїх службових обов`язків, зобов`язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно - правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху: створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Згідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р. (Заява № 16437/04), зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, закон покладає на відповідача обов`язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.

Матеріали справи не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача до Департаменту патрульної поліції Національної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2586331 від 11.07.2024 року, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Також, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн., згідно платіжної інструкції 8764-0807-5857-1657 від 21.07.2024 року.

Частиною 1 статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене, сплачений позивачем судовий збір у сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 139, 227, 244, 246, 248, 250, 251, 286, 293 КАС України, суд, -

ухвалив:

адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови серії ЕНА № 2586331 від 11.07.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія ЕНА №2586331 від 11.07.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Тесленко