Ухвала суду № 1245282, 24.12.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

19 грудня 2007 року

Справа № 2-23/12013-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Волкова К.В.,

Гонтаря В.І.,

секретар судового засідання Рєвєнко М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 09.10.2007 у справі № 2-23/12013-2007А

за позовом Сакського міжрайонного управління водного господарства Державного комітету України по водному господарству (вул. Промислова, 11-А,Саки,96500)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна, 57,Саки,96500)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Сакське міжрайонне управління водного господарства Державного комітету України з водного господарства звернулось до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001121502/0 від 06.08.2007 року про застосування штрафних санкцій в сумі 9360,51грн. (50% від 18721,00 грн.) за затримку на 301 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний акт не містить посилань на підстави проведення перевірки та не відповідає вимогам Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Позивач посилається на той факт, що перевіряєма податковим органом податкова декларація № 17133 від 10.08.2006 року на суму 18721,00 грн. була здана до Сакської ОДПІ 10.08.2006 року, а податкове зобов`язання сплачене платіжними дорученнями №№ 925, 1019, 1031, 1072, 1169.

Постановою господарського суду АР Крим від 09.10.2007 року у справі № 2-23/12013-2007А позов Сакського міжрайонного управління водного господарства Державного комітету України з водного господарства задоволено. Суд скасував податкове повідомлення-рішення № 0001121502/0 від 06.08.2007 року Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про застосування штрафних санкцій в сумі 9360,51 грн.

При прийнятті постанови, суд першої інстанції встановив, що позивачем податкове зобов`язання було сплачено платіжними дорученнями №№ 925, 1019, 1031, 1072, 1169, даний факт підтверджується матеріалами справи, однак, податковим органом було безпідставно змінено призначення платежу.

Не погодившись з постановою господарського суду АР Крим, Сакська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову Сакського міжрайонного управління водного господарства відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.12.2007 року Сакській об'єднаній державній податковій інспекції в АР Крим було поновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі полягають у неповному дослідженні судом першої інстанції фактичних обставин справи та невірному застосуванні положень Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, причину неявки не повідомили, хоча про час та місце слухання справи сповіщались належним чином ухвалами та повістками від 05.12.2007 року. Факт належного сповіщення підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило. За таких обставин, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності сторін у даній справі.

З причини відпустки судді Борисової Ю.В., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддю Волкова К.В.

Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України судовою колегією встановлено наступне.

26.07.2007 року Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим було проведено виїзну документальну перевірку Сакського міжрайонного управління водного господарства з питань своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2006 року. За результатами перевірки було складено акт перевірки від 26.07.2007 року №1174/15-02/01039576 (а.с.7).

На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом у відношенні позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001121502/0 від 06.08.2007 року про застосування штрафних санкцій в сумі 9360,51 грн. (50% від 18721,00грн.) за затримку на 301 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Зазначене податкове повідомлення-рішення з`явилось предметом позову про його скасування.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Закону Україні „Про систему оподаткування”, фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити у розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що аналіз наведеної вище норми дозволяє зробити висновок про те, що застосування штрафних санкцій за затримку сплати сум узгодженого податкового зобов'язання можливе при наявності сплати суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Судовою колегією встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт своєчасного здійснення позивачем сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкової декларації № 17133 від 10.08.2006 року на суму 18721,00 грн., яка була здана до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим 10.08.2006 року, що підтверджується платіжними дорученнями: № 925 від 29.06.2006 року на суму 8000,00 грн., № 1019 від 14.07.2006 року на суму 2000,00 грн., № 1031 від 20.07.2006 року на суму 4000,00 грн., № 1072 від 25.07.2006 року на суму 4000,00 грн., а також № 1169 від 04.08.2006 року на суму 12000,00 грн.

Таким чином, господарським судом АР Крим зроблено вірний висновок про те, що сума 11279,00 грн. сплачена позивачем за послідуючі податкові періоди. Але, відповідач без згоди з позивача змінив призначення платежів.

Дослідив платіжні доручення, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем своєчасно сплачувались суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Також встановлено, що податковим органом, не звертаючи уваги на призначення платежів в платіжних дорученнях, зараховувались платежі на погашення не поточних податкових зобов'язань, а податкового боргу, що виник раніше, тобто облік надходження платежів у картці особового рахунку позивача з податку на додану вартість в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених зобов'язань.

Господарським судом АР Крим також правомірно звернуто увагу на Інструкцію про порядок органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов`язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 12.05.1994 року № 37, пунктом 5.3 якої встановлено, що дані про надходження платежів до бюджету повинні бути відображені органом державної податкової служби в особових рахунках платників і у реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України (фінансових органів) відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використання даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту „Призначення платежу” на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що норма статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” серед прав органів державної податкової служби не передбачає права самостійно, без згоди на то платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, тобто за наявності обставин, що звільнюють від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, у даному випадку, Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим не доведено того, що позивач несвоєчасно сплатив суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Відповідачем також не надані суду документальні докази, які підтверджують факт затримки сплати позивачем суми узгоджених податкових зобов'язань згідно спірному податковому повідомленню-рішенню.

Наведені вище обставини свідчать про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, а також про вірність висновків господарського суду АР Крим щодо безпідставності застосування до Сакського міжрайонного управління водного господарства штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та, як наслідок, необхідність скасування спірного податкового повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0001121502/0 від 06.08.2007 року про застосування штрафних санкцій в сумі 9360,51 грн. за затримку на 301 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постанова суду першої інстанції у даній справі відповідає вимогам статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, підстави для її скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями 198 п.1, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної республіки Крим від 09 жовтня 2007 року у справі № 2-23/12013-2007А залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді К.В. Волков

В.І. Гонтар