Ухвала суду № 124518791, 15.01.2025, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/104/25

2/214/1795/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про передачу цивільної справи за підсудністю

15 січня 2025 року м. Кривий Ріг

Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Євтушенко О.І., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, про усунення перешкод у спілкуванні батька з сином, участі у його вихованні, визначення способів участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою 07.01.2025, в якій просить суд: зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити графік та порядок спілкування його із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спосіб, заявлений у позові; зобов`язати ОСОБА_2 завчасно попереджати його як батька ОСОБА_3 про неможливість зустрічі із сином відповідно до визначеного батьком графіка.

За результатами автоматизованого розподілу на підставі протоколу матеріали позову передано у провадження судді ОСОБА_4 07.01.2025.

Згідно з відповіддю №1024376 від 10.01.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» на електронний запит суду, ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 26.08.2024 та дотепер.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що вона не підсудна Саксаганському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у зв`язку з чим підлягає передачі за підсудністю до належного суду.

Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Згідно з нормами цивільно-процесуального закону, завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним незалежним і неупередженим.

Положення про підсудність цивільних справ врегульовано главою 2 розділу I ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

У постанові Верховного Суду від 24.06.2024 у справі №554/7669/21 вказано, що «принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України. Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ. Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції. Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів».

Оскільки спір у даній справі стосується усунення перешкод у спілкуванні батька із дитиною, встановлення порядку його участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею без заявлення будь-яких похідних вимог, які б визначали підстави для застосування альтернативної підсудності, тому у даному випадку визначення підсудності здійснюється за загальними правилами, регламентованими ч.1 ст.27 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Реєстрація проживання або перебування фізичних осіб на території України регулюється Законом України«Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»(зі змінами та доповненнями), Правилами реєстрації місця проживання та Порядком передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016 (зі змінами та доповненнями).

Згідно зі ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Місце проживання це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Реєстрація внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до п.п.4, 7 Правил, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі, коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас, законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення. Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення ст.27 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання. На цьому також акцентує увагу Верховний Суд у постанові від 24.06.2024 у справі №554/7669/21.

За актуальною інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру, отриманою в порядку ч.8 ст.187 ЦПК України, відповідач ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 26.08.2024 та дотепер, що визначає підсудність пред`явленої ОСОБА_1 до неї позовної заяви саме Тернівському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Відповідно до ч.9 ст.187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст.31 ЦПК України.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні батька з сином, участі у його вихованні, визначення способів участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним, в порядку п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України підлягають передачі на розгляд за підсудністю Тернівському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суд зауважує, що дотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) розгляду справи є однією зі складових законності судового рішення. Розгляд справ з порушенням правил підсудності є грубим порушенням процесуального закону і підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст.378 ЦПК України).Окремо звертаю увагу на неприпустимість спорів про підсудність між судами та обов`язковості прийняття справи до провадження судом, якому вона надіслана (передана) в порядку ст.31 ЦПК України, що регламентовано ст.32 ЦПК України.

Керуючись ч.1 ст.27, 31, 32, 260, 261, 352-353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, про усунення перешкод у спілкуванні батька з сином, участі у його вихованні, визначення способів участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним передати на розгляд за підсудністю до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Передачу справи здійснити не пізніше 5 днів після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги після залишення її без задоволення.

Копію ухвали направити позивачеві для відома.

Ухвала набирає законної сили через 15 днів з дня її підписання, але може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвалу складено та підписано 15.01.2025.

Суддя О.І. Євтушенко