Рішення № 124517757, 20.01.2025, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3954/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/3954/24

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775)

до відповідача - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 03359500)

про стягнення грошових коштів, сплачених в рахунок оплати за перевищення обсягу річної замовленої потужності в розмірі 65875,32 грн,

ВСТАНОВИВ:

АТ "Укргазвидобування" звернулося до Господарського суду Харківської області через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС з позовною заявою до відповідача - АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (далі по тексту - АТ «Харківгаз»), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 65875,32 грн, а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що 01.01.2016 між Споживачем - Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (яке в подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство «Укргазвидобування») в особі Філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» та Оператором ГРМ - Публічним акціонерним товариством «Харківгаз» (яке в подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз») був укладений Типовий договір на розподіл природного газу № 0942004942SP016, у відповідності до умов п. 1.4 якого Оператор ГРМ надавав послуги з розподілу природного газу на підставі Ліцензії від 08.09.2015 № 2284, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - НКРЕКП). Згідно з Постановою НКРЕКП від 28.06.2023 № 1132З, дію Ліцензії Оператора ГРМ на розподіл природного газу зупинено з 01.07.2023. Відповідач направив позивачу проект угоди про розірвання Типового договору на розподіл природного газу № 0942004942SP016 від 01.01.2016, згідно з якою Оператор ГРМ у період з 01.01.2023 по 30.06.2023 надав Споживачу послуги з розподілу природного газу в обсязі замовленої потужності 310626,61 куб. м. Фактичний обсяг споживання природного газу за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 складає 338212,59 куб. м. Розрахована різниця між оплаченою річною замовленою потужністю та фактичним обсягом споживання за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 складає 27585,98 куб. м. Вартість перевищеної замовленої річної потужності за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 обсягом 27585,98 куб. м складає 65875,32 грн. На підставі наданих відповідачем до проекту угоди про розірвання Типового договору: Звіту про фактичне використання потужності від 30.06.2023, Акту наданих послуг перевищення обсягу річної замовленої потужності від 30.06.2023 № БХ000012792 та рахунку на оплату вартості перевищення річної замовленої потужності, виставленого відповідачем згідно з вимогами абзацу 3 пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, позивач по платіжній інструкції № 641476 від 25.07.2023 сплатив відповідачу за перевищення обсягу річної замовленої потужності 65875,32 грн, в т.ч. ПДВ 10979,22 грн. Втім, угода про розірвання Типового договору позивачем підписана не була. Листом № 2845 від 25.08.2023 відповідач повідомив позивачу про коригування річної замовленої потужності на підставі отриманого від НКРЕКП відповідного роз`яснення, в зв`язку з чим у позивача утворилася переплата (дебіторська заборгованість) в сумі 65875,32 грн, про що був складений та підписаний між сторонами коригуючий акт від 16.08.2023 № БХ000000265. Позивач звертався до відповідача з листами № ШГВ6680/003.1.1-02 від 07.09.2023, № ШГВ6982/003.1.1-02 від 26.09.2023 та № ШГВ3309/003.1.1-1 від 21.03.2024 щодо повернення надлишково сплачених коштів у сумі 65875,32 грн. У відповідь на зазначені листи АТ «Харківгаз» листом № 551 від 15.04.2024 повідомило, що надлишково сплачені кошти в сумі 65875,32 грн внесені до відповідного реєстру та в порядку черговості будуть повернуті. 30.07.2024 позивач направив на адресу відповідача Вимогу № ШГВ4911/003.11-1 від 24.07.2024 про повернення надлишково сплачених коштів 65875,32 грн у 7-миденний строк з дня отримання зазначеної вимоги, яку відповідач отримав 01.08.2024, проте відповіді на вимогу не надав, кошти в сумі 65875,32 грн позивачу не повернув. Таким чином, як вважає позивач, у відповідача відсутні правові підстави для утримання грошових коштів в сумі 65875,32 грн, які йому були перераховані згідно з платіжною інструкцією № 641476 від 25.07.2023, тому вказані грошові кошти підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області у справі № 922/3954/24 прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач - АТ «Харківгаз» у межах встановленого судом строку подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не заперечує наявність заборгованості перед АТ «Укргазвидобування» в сумі 65875,32 грн, але, зазначає що станом на теперішній час у АТ "Харківгаз" відсутня можливість здійснити оплату по грошовим зобов`язанням, зокрема перед АТ «Укргазвидобування» у зв`язку з важким фінансовим станом внаслідок зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, що призвело до втрати єдиного стабільного джерела доходу у вигляді отримання від споживачів плати за надані послуги з розподілу природного газу та накладення арешту з 24.11.2023 на рахунки АТ "Харківгаз" у зв`язку з відкриттям стосовно нього виконавчих проваджень. Відповідач у відзиві зазначає, що він вживає всі можливі заходи, спрямовані на зняття арешту з власних рахунків та закриття виконавчих проваджень, у разі зняття арешту з рахунків АТ Харківгаз продовжить виконання своїх зобов`язань шляхом повернення коштів АТ «Укргазвидобування». Разом з тим, посилаючись на те, що неможливість повернення грошових коштів позивачеві виникла не з вини АТ «Харківгаз», відповідач у відзиві просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Окрім того, відповідач посилається на наявність у позивача - АТ «Укргазвидобування» заборгованості перед АТ «Харківгаз» в сумі 5.409.743,47 грн, що утворилась внаслідок недотримання параметрів якості природного газу, переданого АТ «Харківгаз» від АТ «Укргазвидобування». У зв`язку із цим АТ Харківгаз зверталось до АТ Укргазвидобування із заявою про залік зустрічних однорідних вимог на суму 65875,32 грн, проте позивач не прийняв пропозицію щодо оплати заборгованості за недотримання параметрів якості природного газу, який був переданий до газорозподільної системи АТ «Харківгаз» від АТ «Укргазвидобування», з утриманням 65875,32 грн. Враховуючи, що відзив на позов відповідає вимогам ГПК України та подано його відповідачем до суду в установлений судом строк, вказаний відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи разом з доданими до нього додатками.

Позивач - АТ "Укргазвидобування" в строк, встановлений судом, надав відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами, викладеним у відзиві відповідача, зазначає, що предметом позову є стягнення грошових коштів в сумі 65875,32 грн через відсутність правових підстав для їх утримання відповідачем. З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зазначає, що відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Отже, наявність чи відсутність вини відповідача у неповерненні безпідставно набутих коштів не має значення. Також позивач у відповіді на відзив щодо посилання відповідача на неприйняття позивачем пропозиції про залік зустрічних однорідних вимог зазначає, що АТ Харківгаз не зверталось до АТ Укргазвидобування із заявою про залік зустрічних однорідних вимог на суму 65875,32 грн, вимогу № 1175 від 13.09.2024 про сплату 6.115.162,91 грн не можна вважати такою заявою, за своєю правовою природою такі зобов`язання є різними, оскільки зобов`язання зі сплати додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення основного зобов`язання. У такому випадку зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов`язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер. У відповідь на вимогу № 1175 від 13.09.2024 позивач направив відповідачу лист вих. № ШГВ6477/003.1.2-29 від 05.11.2024, в якому не визнає заборгованість в заявленому розмірі. З урахуванням викладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Враховуючи, що відповідь на відзив подано позивачем у строк, встановлений судом, ця відповідь відповідає вимогам ГПК України, вказану відповідь на відзив прийнято судом до розгляду та долучено її до матеріалів справи.

Відповідач - АТ «Харківгаз» у порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України подав до суду письмові пояснення, в яких заперечує проти посилання позивача у відповіді на відзив на положення ст. 1212 ЦК України, оскільки вони не регулюють правовідносини, які є предметом розгляду в дані справі. Відповідач вважає, що наявність переплати в сумі 65875,32 грн є наслідком виконання сторонами умов Типового договору на розподіл природного газу № 0942004942SP016 від 01.01.2016, тобто, спірні правовідносини мають договірний характер. Також відповідач зазначає, що лист позивача від 05.11.2024 за вих. № ШГВ6477/003.1.2-29, направлений у відповідь на вимогу № 1175 від 13.09.2024, не містить конкретних заперечень щодо наявності заборгованості в сумі 5.409.743,47 грн, що утворилась внаслідок недотримання параметрів якості природного газу, який був переданий до газорозподільної системи АТ «Харківгаз» від АТ «Укргазвидобування». При цьому, посилання на пропозиції з боку АТ «Харківгаз» щодо проведення заліку зустрічних однорідних вимог є додатковим доказом того, що з боку АТ «Харківгаз» вживались всі можливі заходи з врегулювання спірних правовідносин мирним шляхом.

За змістом п. 2, 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України визначено, що справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Згідно з ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У відповідності до вимог ч. 2, 4, 5 ст. 161 ГПК України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

З огляду на положення зазначених норм, зважаючи на те, що у відповідача виникла необхідність подання до суду додаткових письмових пояснень у зв`язку з поданою позивачем відповіддю на відзив, враховуючи, що письмові пояснення подані відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, з метою забезпечення можливості відповідачу скористатись своїми конституційними правами на судовий захист у повному обсязі, суд дійшов висновку про можливість дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло у нього при розгляді справи, тому прийняв до розгляду вказані письмові пояснення та долучив їх до матеріалів справи.

Будь-яких інших заяв або клопотань до суду від учасників справи не надходило.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача щодо заявлених до нього позовних вимог, всебічно та повно перевіривши надані учасниками справи до матеріалів справи докази, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2016 між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» в особі Філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» (Споживачем) та Публічним акціонерним товариством «Харківгаз» (Оператором ГРМ), шляхом підписання Споживачем заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) № 0942004942SP016 від 01.01.2016, був укладений Типовий договір на розподіл природного газу № 0942004942SP016 (далі по тексту - Типовий договір).

За умовами п. 1.1 Типового договору, цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно з п. 1.2, 1.3 Типового договору, умови цього договору є однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк.

У подальшому, згідно з рішенням акціонера № 237 від 21.05.2018, що також підтверджується Статутом позивача та інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» змінило найменування на Акціонерне товариство «Укргазвидобування».

Публічне акціонерне товариство «Харківгаз» також змінило найменування на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз», про що 22.05.2019 були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до умов п. 1.4 Типового договору, Оператор ГРМ здійснює розподіл природного газу на підставі Ліцензії від 08.09.2015 № 2284, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - НКРЕКП).

Згідно з п. 2.1 Типового договору, Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 6.1 Типового договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 6.3 Типового договору).

Згідно з п. 6.4 Типового договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 Типового договору).

Умовами п. 12.3 Типового договору сторони передбачили, що цей договір може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою Споживача, в порядку визначеному законодавством України.

Згідно з Постановою НКРЕКП від 28.06.2023 № 1132З, дію Ліцензії відповідача - АТ «Харківгаз» на розподіл природного газу зупинено з 01.07.2023, про що відповідач повідомив позивачу - АТ "Укргазвидобування" листом від 07.07.2023 за вих. № 2311, до якого додав для підпису позивачем два примірники проекту угоди про розірвання Типового договору на розподіл природного газу № 0942004942SP016 від 01.01.2016, а також Звіт про фактичне використання потужності від 30.06.2023, Акт наданих послуг перевищення обсягу річної замовленої потужності від 30.06.2023 № БХ000012792 та рахунок № 10100 від 30.06.2023 на оплату вартості перевищення річної замовленої потужності на суму 65875,32 грн.

Згідно з вказаними проектом угоди про розірвання Типового договору, Звітом про фактичне використання потужності та Актом наданих послуг, обсяг замовленої Споживачем потужності на період з 01.01.2023 по 30.06.2023 складає 310626,61 куб. м., фактичний обсяг споживання природного газу за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 складає 338212,59 куб. м, розрахована різниця між оплаченою річною замовленою потужністю та фактичним обсягом споживання (перевищення замовленої річної потужності) за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 складає 27585,98 куб. м вартістю 65875,32 грн.

На підставі рахунку № 10100 від 30.06.2023 на оплату вартості перевищення річної замовленої потужності, з якого вбачається, що він був виставлений відповідачем згідно з вимогами пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, позивач - АТ "Укргазвидобування" по платіжній інструкції № 641476 від 25.07.2023 сплатив відповідачу за перевищення обсягу річної замовленої потужності 65875,32 грн, в т.ч. ПДВ 10979,22 грн (аркуш справи 49).

Разом з тим, проект угоди про розірвання Типового договору позивачем - АТ "Укргазвидобування" не підписано.

Докази досягнення згоди між Сторонами про розірвання Типового договору, а також докази визнання недійсним вказаного договору у передбаченому законом порядку в матеріалах справи відсутні. Таким чином, Типовий договір на теперішній час є діючим.

Листом від 25.08.2023 № 2845 відповідач повідомив позивачу про здійснення ним коригування річної замовленої потужності на підставі отриманого від НКРЕКП відповідного роз`яснення щодо нарахування перевищення оплаченої річної замовленої потужності, та надав до зазначеного листа для підпису позивачем два примірники коригуючого акту від 16.08.2023 № БХ000000265, згідно з яким позивач має переплату (дебіторську заборгованість) в сумі 65875,32 грн.

Коригуючий акт від 16.08.2023 № БХ000000265 підписаний представниками обох сторін та скріплений відтисками печаток сторін (аркуш справи 51), але відповідачем грошові кошти в сумі 65875,32 грн позивачу не повернуті.

Позивач - АТ "Укргазвидобування" неодноразово звертався до відповідача з листами щодо повернення надлишково сплачених коштів у сумі 65875,32 грн, зокрема з листами: № ШГВ6680/003.1.1-02 від 07.09.2023, № ШГВ6982/003.1.1-02 від 26.09.2023 та № ШГВ3309/003.1.1-1 від 21.03.2024.

У відповідь на зазначені листи відповідач - АТ «Харківгаз» листом № 551 від 15.04.2024 повідомив, що надлишково сплачені кошти в сумі 65875,32 грн внесені до відповідного реєстру та в порядку черговості будуть повернуті. Також зазначеним листом відповідач повідомив про відсутність можливості повернути вказані кошти у зв`язку з арештами його рахунків за відкритими виконавчими провадженнями, після зняття арештів з банківських рахунків АТ Харківгаз належна сума коштів буде перерахована на рахунок АТ «Укргазвидобування».

30.07.2024 позивач направив на адресу відповідача листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Вимогу № ШГВ4911/003.11-1 від 24.07.2024, в якій вимагав повернути надлишково сплачені кошти в сумі 65875,32 грн протягом 7 днів з дня отримання зазначеної вимоги.

Відповідач вимогу позивача отримав 01.08.2024, проте відповіді на неї не надав, кошти в сумі 65875,32 грн позивачу не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про повернення грошових коштів в сумі 65875,32 грн, які були перераховані згідно з платіжною інструкцією № 641476 від 25.07.2023.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Правовідносини щодо надання послуг регулюються положеннями Глави 63 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту ч. 2 ст. 901 ЦК України вбачається, що положення Глави 63 ЦК України поширюються на всю низку договорів, предметом яких є надання послуги, яка споживається, в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, які як передбачені в Цивільному кодексі України поза межами глави (перевезення, страхування, транспортне експедирування, зберігання, доручення, комісія, управління майном та ін.), так і не передбачені кодексом, а містяться в інших нормативно-правових актах - Законі України Про аудиторську діяльність, Законі України Про зв`язок тощо. Окрім цього, положення цієї глави поширюються на інші види договорів, які не передбачені законодавством взагалі, але мають своїм предметом надання послуг.

Статтею 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Відповідно до ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між АТ "Укргазвидобування" (позивачем) та АТ «Харківгаз» (відповідачем) на підставі укладеного між ними Типового договору на розподіл природного газу № 0942004942SP016, шляхом підписання позивачем відповідної заяви-приєднання, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг та відповідає вимогам чинного законодавства, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, у зв`язку з чим зазначений договір з огляду на положення ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Умовами зазначеного Типового договору не передбачена плата Споживачем за перевищення річної замовленої потужності.

Положеннями пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

У разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору або вилучено об`єкт із заяви-приєднання. У цих випадках Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Якщо на дату розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу фактичний обсяг споживання сумарно по всіх об`єктах цього споживача або об`єкту, який було вилучено із заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу, буде перевищувати оплачену річну замовлену потужність поточного календарного року з урахуванням місяця, у якому розірваний договір або вилучений об`єкт із заяви-приєднання, споживач зобов`язаний у десятиденний строк з дня виставлення рахунку сплатити Оператору ГРМ різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності. При цьому за наявності двох і більше об`єктів споживача величина оплаченої вартості річної потужності по об`єкту визначається пропорційно розміру річної замовленої потужності такого об`єкта до загального розміру річної замовленої потужності цього споживача.

Тобто, відповідно до зазначеної норми Кодексу газорозподільних систем, передумовою для настання у споживача обов`язку сплатити Оператору ГРМ на підставі виставленого ним рахунку різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності, є розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу.

Крім того, за змістом пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

З 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за: 39 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об`єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.

У випадку якщо річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності не здійснюється.

В матеріалах справи міститься лист від 05.10.2022 № 610-Сл-11304-1022 (аркуш справи № 41), яким відповідач - АТ «Харківгаз» на виконання вимог пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем проінформував позивача - АТ "Укргазвидобування" (Споживача), що річна замовлена потужність Споживача визначена АТ «Харківгаз» як Оператором ГРМ (за замовчуванням) виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу Споживачем за рік, що передував розрахунковому календарному року, за період з 01 жовтня 2021 року по 30 вересня 2022 року, обсяг якої складає 621253,19 куб. м, місячна замовлена потужність складає 51771,10 куб. м, про що зазначено в Актах приймання-передачі природного газу від 30.09.2022, які підписані обома сторонами та в яких повідомлено річну замовлену потужність на 2023 рік у розмірі 621253,19 м куб (аркуш справи № 42, 43).

Водночас, як вже було встановлено судом вище, у зв`язку із зупиненням з 01.07.2023 згідно з Постановою НКРЕКП від 28.06.2023 № 1132З дії Ліцензії АТ «Харківгаз» на розподіл природного газу, тобто за півроку до закінчення розрахункового календарного року, відповідач направив позивачу проект угоди про розірвання Типового договору на розподіл природного газу № 0942004942SP016 від 01.01.2016, згідно з якою Оператор ГРМ у період з 01.01.2023 по 30.06.2023 надав Споживачу послуги з розподілу природного газу в обсязі замовленої потужності 310626,61 куб. м. Фактичний обсяг споживання природного газу за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 складає 338212,59 куб. м. Розрахована різниця між оплаченою річною замовленою потужністю та фактичним обсягом споживання за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 складає 27585,98 куб. м. Вартість перевищеної замовленої річної потужності за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 обсягом 27585,98 куб. м складає 65875,32 грн.

Також відповідач виставив до сплати позивачу згідно з вимогами пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем рахунок від 30.06.2023 № 10100 на оплату вартості перевищення обсягу річної замовленої потужності на суму 65875,32 грн в т.ч. ПДВ 10979,22 грн.

Однак, позивач запропоновану відповідачем угоду про розірвання Типового договору не підписав. Будь-які докази досягнення згоди між Сторонами про розірвання Типового договору, а також докази визнання недійсним вказаного договору у передбаченому законом порядку в матеріалах справи відсутні. Тому, з огляду на умови п. 12.1, 12.3 Типового договору, цей договір є діючим, а отже, відсутні підстави для нарахування та сплати позивачем на корить відповідача плати за перевищення обсягу річної замовленої потужності відповідно до пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.

Разом з тим, позивачем - АТ "Укргазвидобування" був оплачений виставлений відповідачем рахунок на оплату вартості перевищення обсягу річної замовленої потужності по платіжній інструкції № 641476 від 25.07.2023 на суму 65875,32 грн.

Листом № 2845 від 25.08.2023 відповідач повідомив позивачу про коригування річної замовленої потужності на підставі отриманого від НКРЕКП відповідного роз`яснення, в зв`язку з чим між сторонами був підписаний коригуючий акт від 16.08.2023 № БХ000000265, згідно з яким вартість обсягу перевищеної замовленої річної потужності Споживача - АТ "Укргазвидобування" за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 у розмірі 27585,98 куб. м. складає -65875,32 грн.

Тобто, підписанням коригуючого акту від 16.08.2023 № БХ000000265 сторони визнали помилковість нарахування та сплату позивачем на користь відповідача 65875,32 грн за перевищення замовленої річної потужності по Типовому договору.

Таким чином, у позивача утворилася переплата (дебіторська заборгованість) за Типовим договором в сумі 65875,32 грн, що підтверджується складеним відповідачем коригуючим актом від 16.08.2023 № БХ000000265, який підписаний обома сторонами, та наданою до відзиву на позов вимогою відповідача № 1175 від 13.09.2024 про сплату 6.115.162,91 грн, в якій останній визнає, що у АТ "Укргазвидобування" існує переплата за Типовим договором в сумі 65875,32 грн.

Окрім того, відповідач - АТ «Харківгаз» листом № 551 від 15.04.2024 у відповідь на листи позивача - АТ "Укргазвидобування" щодо повернення надлишково сплачених коштів у сумі 65875,32 грн (листи: № ШГВ6680/003.1.1-02 від 07.09.2023, № ШГВ6982/003.1.1-02 від 26.09.2023 та № ШГВ3309/003.1.1-1 від 21.03.2024) підтвердив наявність у нього заборгованості перед АТ "Укргазвидобування" з повернення надлишково сплачених коштів у розмірі 65875,32 грн, а саме: відповідач листом № 551 від 15.04.2024 повідомив, що надлишково сплачені кошти в сумі 65875,32 грн внесені до відповідного реєстру та в порядку черговості будуть повернуті. Також зазначеним листом відповідач повідомив про відсутність можливості повернути вказані кошти у зв`язку з арештами його рахунків за відкритими виконавчими провадженнями, після зняття арештів з банківських рахунків АТ Харківгаз належна сума коштів буде перерахована на рахунок АТ «Укргазвидобування», що також не заперечується відповідачем у відзиві на позов.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

30.07.2024 позивач - АТ "Укргазвидобування" направив на адресу відповідача - АТ Харківгаз листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Вимогу № ШГВ4911/003.11-1 від 24.07.2024 про повернення надлишково сплачених коштів в сумі 65875,32 грн протягом 7 днів з дня отримання зазначеної вимоги.

Відповідач зазначену вимогу отримав 01.08.2024, проте відповіді на неї надав, кошти в сумі 65875,32 грн позивачу не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовною вимогою до відповідача про повернення переплаченої суми.

Станом на день прийняття судом даного рішення в матеріалах справи відсутні та відповідачем - АТ «Харківгаз» не надано до суду у відповідності до вимог ст. 73, 74 ГПК України докази, які б свідчили про повернення позивачу грошових коштів в сумі 65875,32 грн, що були сплачені по платіжній інструкції № 641476 від 25.07.2023.

Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність можливості повернути позивачу переплачені грошові кошти у зв`язку відсутністю коштів через важкий фінансовий стан, оскільки відсутність грошових коштів на рахунках не може бути підставою для звільнення відповідача від здійснення своїх зобов`язань щодо повернення переплати за Типовим договором в сумі 65875,32 грн.

Щодо відсутності вини в діях відповідача та підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання Глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України Глави 83 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення Глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Правовідносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них положень Глави 83 ЦК України.

За змістом глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (на яку посилається позивач у поданій до суду відповіді на відзив), а також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц та постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 743/2174/19, від 13.10.2020 у справі № 917/32/17, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18.

На підставі викладеного, з огляду на наявність укладеного між позивачем та відповідачем Типового договору, який не був розірваний сторонами та не визнавався недійсним у передбаченому законом порядку, тобто є діючим, суд погоджується з твердженням відповідача про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про повернення безпідставно збережених грошових коштів на підставі ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, оскільки набуття відповідачем переплати, сплаченої позивачем у зв`язку з виконанням укладеного між ними договору, дію якого на теперішній час не припинено, не може вважатись безпідставним. Отже позивач, звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав з позовними вимогами про стягнення з відповідача переплати за Типовим договором в сумі 65875,32 грн помилково обґрунтовує їх з посиланням на положення ст. 1212 ЦК України.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

З урахуванням викладеного, перевіривши надані позивачем та відповідачем докази та їх оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що станом на день прийняття судом даного рішення в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про повернення ним позивачу переплачених за Типовим договором грошових коштів у сумі 65875,32 грн, з огляду на відсутність правових підстав для набуття відповідачем від позивача грошових коштів у зазначеній сумі, що також не заперечує сам відповідач у відзиві на позов, суд дійшов висновку, що вказані грошові кошти підлягають поверненню позивачу в повному обсязі, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 65875,32 грн, які були сплачені в рахунок оплати за перевищення обсягу річної замовленої потужності, є обґрунтованими та такими, що підтверджені матеріалами справи, тому суд задовольняє вказані позовні вимоги в повному обсязі.

Стосовно посилання відповідача на те, що він звертався до позивача із пропозицією про залік зустрічних однорідних вимог, суд зазначає що в матеріалах справи відсутні докази досягнення між сторонами згоди про залік зустрічних однорідних вимог на суму 65875,32 грн.

Відповідач звернувся до позивача з вимогою від 13.09.2024 № 1175 про сплату протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги 6.115.162,91 грн додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу за період з січня 2020 року по червень 2023 року з утриманням суми переплати за договором на розподіл природного газу № 0942004942SP016 від 01.01.2016 в розмірі 65875,32 грн.

З відповіді позивач - АТ «Укргазвидобування» на зазначену вимогу відповідача (вих. № ШГВ6477/003.1.2-29 від 05.11.2024) вбачається, що позивач не прийняв пропозицію щодо сплати додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу, який був переданий до газорозподільної системи АТ «Харківгаз» від АТ «Укргазвидобування» з утриманням 65875,32 грн, з підстав невизнання заборгованості зі сплати додаткової компенсації в заявленому відповідачем розмірі, тобто вимоги відповідача в цій частині не відповідають критеріям безспірності.

Суд зауважує, що за своєю правовою природою зобов`язання щодо сплати додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу та зобов`язання щодо повернення переплати за договором, сплаченої в рахунок оплати за перевищення обсягу річної замовленої потужності, є різними, оскільки виливають з різних підстав, тобто не являються однорідними.

Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про неможливість здійснення між сторонами заліку зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України, а відтак, посилання відповідача на неприйняття позивачем пропозиції щодо проведення заліку зустрічних однорідних вимог є безпідставним та відхиляється судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3028,00 грн.

Позивачем при поданні позову через підсистему Електронний суд ЄСІТС з вимогами майнового характеру на суму 65875,32 грн було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, тобто у встановленому законом мінімальному розмірі, з урахуванням застосованого коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору за подання позову в електронній формі.

Сплачений позивачем судовий збір зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною Випискою про зарахування зазначеного судового збору, наявною в матеріалах справи.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені повністю, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 03359500) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) грошові кошти в сумі 65875,32 грн, а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2025.

СуддяН.А. Новікова