Рішення № 124517671, 03.01.2025, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 січня 2025 року м. ТернопільСправа № 607/1125/22 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за участі секретаря судового засідання: Василишин О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", 01024, м. Київ, вул. Є. Чикаленка, 42/4, ідентифікаційний код 14361575 ;

до відповідача-1: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

відповідача-2: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Мартюк Ігор Зіновійович, 46000, м. Тернопіль, вул. Руська, 23.

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу

За участю представників, які були присутні до виходу суду в нарадчу кімнату:

-позивача: Ручайська Анастасія Михайлівна, адвокат, довіреність №16200/323 від 10.09.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №5358 від 11.02.2022;

-відповідача-1: Магдич Ольга Олександрівна, адвокат, ордер ВО №1015111 від 13.05.2024;

-відповідача-2: Братівник Ігор Васильович, адвокат, ордер ВО №1018567 від 23.05.2024;

-третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: не з`явився.

Зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк"звернулось в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Мартюк Ігоря Зіновійовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.04.2020 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мартюк Ігорем Зіновійовичем за реєстровим №282, предметом якого виступає нерухоме майно, а саме земельна ділянка за кадастровим №6125287500:01:018:0023, площею 0,10 га, що находиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Касаційного цивільного Суду від 18.12.2019 в справі № 607/11446/16-ц (провадження № 61-30544св18) у справі за позовом ПАТ "Креді Агріколь Банк"до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки позов Банку задоволено. Звернуто стягнення на земельну ділянку, площею 0, 10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області кадастровий №6125287500:01:018:0023, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності для задоволення вимог ПАТ "Креді Агріколь Банк"згідно з кредитним договором від 07.08.2008 в сумі 124 312, 21 доларів США, шляхом проведення публічних торгів на предмет іпотеки у межах процедури виконавчого провадження та встановлено початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності. Разом з тим, 30.04.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільского районного нотаріального округу Мартюком І.З. за реєстровим №282, предметом якого виступає нерухоме майно, а саме земельна ділянка за кадастровим №6125287500:01:018:0023, площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Такий договір укладений відповідачами на шкоду майновим правам та інтересам банку та спрямований на уникнення виконання цивільно-правових зобов`язань ОСОБА_1 перед банком та ухилення від виконання судового рішення.

Позиція відповідача - 1.

До матеріалів справи відповідачем - 1 не було подано Відзиву на позовну заяву.

26.06.2024 представник відповідача 1 адвокат Магдич О.О. подала заяву № без номера від 26.06.2024 ( вх.№5084) в якій повідомила, що підтримує пояснення та відзив своєї довірительки, які подавалися щодо позову в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області та в суді апеляційної інстанції, в яких заперечила щодо задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та неправомірності та пояснила наступне.

На момент ухвалення постанови ВСУ від 18.12.2019 відповідач -1 ОСОБА_1 перебула за кордоном, в Італії, де вона проживає постійно з 2006 року по даний час, приїжджаючи до України лише періодично (не щорічно) у відпустку що підтверджується копіями закордонних паспортів ОСОБА_1 .

Так, 03.08.2019 ОСОБА_1 в`їхала в Україну за паспортом НОМЕР_3 вид.03.01.2002 року (штамп на ст.13) та перебувала в країні до 22.08.2019. За цей період перебування в Україні ОСОБА_1 виготовила новий закордонний паспорт НОМЕР_4 , який був виданий їй 14.08.2019 та виїхала за цим паспортом вже 22.08.2019 (штамп на ст.6 паспорту). Протягом наступних 2020 та 2021 року ОСОБА_1 в Україну не приїжджала. Наступний період приїзду ОСОБА_1 в Україну - з 28.01.2022 по 05.02.2022.

ОСОБА_1 , перебуваючи за кордоном, не могла отримувати ні ухвалу ВСУ про відкриття касаційного провадження, ні копії самої постанови ВСУ від 18.12.2019. З моменту набрання 31.10.2017 законної сили судовим рішенням у справі №607/14446/16-ц, яким відмовлено у зверненні стягнення на спірну земельну ділянку, минуло понад два роки; записи про перебування земельної ділянки в іпотеці не поновлялись; ухвал про відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 не отримувала. Таким чином, умисел відповідачки, в момент укладення спірного правочину через свого представника по довіреності ОСОБА_1 , не міг бути спрямований на досягнення цілей, які не передбачені договором купівлі-продажу та не був спрямований на унеможливлення звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки.

30.04.2020 між ОСОБА_1 , від імені якої по довіреності діяла її представник ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки. Даний договір був посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мартюк І.З.

Позиція відповідача 2.

27.05.2024 представником відповідача - 2 адвокатом Братівник І.В. подано відзив на позовну заяву № без номера, документ сформований в системі "Електронний суд" 24.05.2024 (вх.4176 від 27.05.2024), в якому зазначає, що ОСОБА_2 з позовними вимогами позивача не згідний з наступних підстав.

30.04.2020 між представником ОСОБА_1 , яка була власником земельної ділянки та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки. Сторонами погоджено предмет договору (п. 1 Договору), ціну договору - 53 000.00 грн (п. 4 Договору). Договір укладено з волі його сторін, що є дієздатними особами та з метою настання цивільно-правових наслідків для них. Сторонами дотримано письмової форми договору та посвідченого нотаріусом. Продавець фактично передала у власність покупця земельну ділянку,а остійній прийняв її у користування, сплативши обумовлену сторонами вартість майна (п.п. 1, 5 Договору) та використовуючи земельну ділянку в подальшому для власних потреб. Відомості про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 160607861252).

На час укладання Договору купівлі - продажу в Державному реєстрі іпотек та/чи Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про права третіх осіб на земельну ділянку зареєстровані не були, що виключає обізнаність ОСОБА_2 щодо права позивача на звернення стягнення на земельну ділянку.

ОСОБА_2 у законний спосіб, за відплатним договором набув у власність право володіння земельною ділянкою згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки укладеного в порядку та в межах норм цивільного законодавства, а відтак є добросовісним набувачем, а його право на володіння таким майном є непорушним та захищається законом, а відтак позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки суперечитимуть принципам верховенства права та справедливості цивільного процесуального законодавства.

Щодо фіктивності укладеного між відповідачами договору купівлі - продажу земельної ділянки представник відповідача ОСОБА_2 вказав, що позивачем, не надано жодного доказу, що б давав підстави вважати наявність будь-якої ознаки за якої можна правочин характеризувати як фіктивний.

Позивачем не надано жодного доказу того, що внутрішня воля сторін договору купівлі - продажу не відповідала зовнішньому її прояву, а саме, що ОСОБА_1 не мала на меті фактичного відчуження земельної ділянки та отримання грошових коштів, а ОСОБА_2 не переслідував мету фактичного володіння нерухомим майном. За відсутності доведення позивачем таких обставин позовні вимоги не підлягають до задоволення.

ОСОБА_2 уклав договір купівлі - продажу земельної ділянки з метою фактичного володіння цим майном. Відповідачі не приходяться один одному родичами та не перебувають у будь яких інших приятельських стосунках, а також не були знайомі до укладання договору купівлі - продажу.

На виконання договору ОСОБА_2 оплатив вартість нерухомого майна, про що зазначається в тексті договору.

Разом з договором купівлі - продажу земельної ділянки між вищезазначеними сторонами 30.04.2020 укладено договір купівлі - продажу житлового будинку з надвірними спорудами, а саме: цегляний будинок з мансардою та підвалом, зазначеною в плані під літ. "А";. загальною площею 290,5 кв.м., житловою площею 147,6 кв.м. та септик під літ. "С", які розташовані на земельній ділянці Смиковецької сільської ради, Підволочиське шосе під №20, Тернопільського району, Тернопільської області, кадастровий №6125287500:01:018:0023.

За час володіння земельною ділянкою та житловим будинком ОСОБА_2 поніс значні витрати на облаштування будинку та подвір`я, зробив ремонт будинку та проживає у ньому разом із сім`єю. Останнім укладено договори із службами постачання та надання комунальних послуг, та здійснює оплату за такі послуги, що є підтвердженням того, що договір купівлі - продажу земельної ділянки укладено сторонами з метою зміни їх прав та обов`язків щодо даного майна, що підтверджується відповідними договорами, укладеними ОСОБА_2 із надавачами комунальних послуг та квитанціями про сплату комунальних платежів, придбання будівельних матеріалів та сплату за виконання будівельних робіт.

Договір купівлі - продажу земельної ділянки також не містить ознак фраудаторного правочину, як одного із видів фіктивного правочину.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. На цьому наголосила Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/12787/17 у постанові від 16.10.2020.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Постановою Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №507/11446/16-ц звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0.10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області, кадастровий №6125287500:01:018:0023 шляхом проведення прилюдних торгів в рамках процедури виконавчого провадження.

Банк не надав суду жодних доказів на підтвердження фіктивності договору купівлі-продажу земельної ділянки. Водночас, позивачу не вдалось довести негативні наслідки для нього,в результаті відчуження ОСОБА_1 земельної ділянки,що свідчить про незаконність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Позовні вимоги про визнання договору купівлі - продажу таким, що не підлягає виконанню з підстав його фіктивності, як удаваного правочину є безпідставними та не підлягають до задоволення, оскільки стороною позивача не доведено, а відповідачем спростовано домисли позивача стосовно відсутності волі сторін правочину на зміну їх прав та обов`язків стосовно предмету договору.

Станом на 30.04.2020 право вимоги іпотеки щодо спірного майна в Державному реєстрі іпотеки зареєстровано не було. Позивач також не довів факт обізнаності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із прийнятим Верховним Судом судовим рішенням від 18.12.2019, адже жодна з цих осіб не укладали іпотечний договір із Позивачем та не вважаються первинними іпотекодавцями.

Таким чином, вказав представник відповідача, стороною позивача не доведено ту побставину, що сторони оспорюваного правочину, укладаючи договір купівлі - продажу земельної ділянки, мали на меті уникнення виконання судового рішення та нанесення шкоди позивачеві.

Відповідно до вимог чинного законодавства особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Позивачем не надано суду доказу наявності заборгованості за основним зобов`язанням, як на момент вчинення оспорюваного правочину, так і на момент звернення до суду із відповідним позовом.

Банк стверджує, що земельна ділянка, що є предметом оспорюваного правочину є предметом іпотеки за іпотечним договором від 07.08.2008 укладений між АТ «ІНДЕКС - БАНК» (правонаступником якого є "Креді Агріколь Банк") та ОСОБА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Бойко Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 5111.

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа № 607/6176/21 за позовом Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до відповідача ОСОБА_2 про звернення стягнення боргу на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області, кадастровий номер: 6125287500:01:018:0023 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до відповідача Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки припиненим.

Позивач звернувся до суду одночасно з двома позовами до ОСОБА_2 про визнання не дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку придбану за договором купівлі продажу та про визнання недійсним договору купівлі - продажу такої земельної ділянки, що свідчить про суперечливу недобросовісну поведінку позивача.

Заперечення позивача.

Від позивача до матеріалів справи Відповідь на відзив не поступала.

Пояснення позивача.

13.06.2022 позивач подав до Тернопільського міськрайоннного суду Тернопільської області письмові пояснення №16211/108 від 10.06.2022 в яких зазначає, що відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 16.06.2021 у справі №747/306/19, підлягають до визнання недійсними не лише безоплатні правочини вчинені між близькими особами, але й договори купівлі - продажу, вчинені між сторонніми особами із використанням "права на зло".

Банком не оспорюється в даному випадку договір купівлі продажу, тобто витрати на облаштування будинку, що понесені відповідачем 2 не впливають на предмет спору. Факт проживання ОСОБА_2 у спірному будинку не спростовує підстав позову, разом з тим відповідач не зареєстрований у будинку та має інше місце реєстрації.

Дії, які були вчинені після укладення договору купівлі - продажу не впливають на факт його недійсності, оскільки у відповідності до ст. 215 ЦК України підстави для визнання правочину недійсним мають існувати на момент його укладення, і такі були наявні, оскільки постановою КЦС ВС від 18.12.2019 на земельну ділянку, що виступала предметом оспорюваного договору купівлі-продажу було звернуто стягнення, а саме відчуження відбувалося після набрання судовим рішенням законної сили.

ОСОБА_1 відчужила належне нерухоме майно (земельну ділянку, площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області, кадастровий номер: 6125287500:01:018:0023) після набрання законної сили рішенням про звернення стягнення на вищевказану земельну ділянку. Такі дії чітко свідчать про намір ОСОБА_1 унеможливити виконання рішення суду про звернення стягнення на майно, що набрало законної сили.

Виконавче провадження щодо виконання постанови ВС від 18.12.2019 у справі №607/11446/16-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку, площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області, кадастровий номер: 6125287500:01:018:0023, що належала на праві власності ОСОБА_1 є не закінченим.

Зазначене рішення суду неможливо виконати у зв`язку із переходом права власності на предмет іпотеки до ОСОБА_2 .

У випадку визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки статус іпотекодавця набуде ОСОБА_1 , яка і мала такий статус на момент винесення постанови КЦС ВС від 18.12.2019 про звернення стягнення на предмет іпотеки, що надасть змогу виконати рішення суду яке є обов`язковим до виконання згідно з прямою нормою ст. 124 Конституції України.

Посилання відповідача на те, що на момент укладення договору були відсутні записи в Державному реєстрі іпотек не заслуговують на увагу, адже фраудаторним може бути і правочин щодо майна, яке не виступає предметом іпотеки.

Щодо можливості ОСОБА_2 дізнатися про наявне судове рішення про звернення стягнення на земельну ділянку, то слід вказати, що в ЄДРСР здійснюється пошук по кадастровому номеру земельної ділянки, а на сайті судової влади по ПІБ продавця. Після проведення вказаних маніпуляцій можна отримати чітку інформацію про наявність зобов`язань продавця та про об`єкт перевірки.

Разом з тим у вказаному спорі не йде мова про звернення стягнення на предмет іпотеки. Предметом доказування являється наявність відсутність підстав для визнання правочину фраудаторним. Доказом невиконання зобов`язання згідно рішення суду є факт наявності виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 доказів закінчення такого виконавчого провадження відповідачами не надано.

11.08.2022 позивачем подано до Тернопільського міськрайоннного суду Тернопільської області письмові пояснення №16211/159 від 11.08.2022 в яких зазначає, що Верховний Суд вказує на те, що вчинення правочину щодо відчуження майна при наявності спору, результатом якого може бути виконання рішення за рахунок цього майна свідчить про недійсність правочину та порушує права позивача.

Відсутність відповідача 1- ОСОБА_1 в Україні на момент винесення постанови КЦС ВС від 18.12.2019 не спростовує доводів позивача.

Довіреність на підставі якої діяла ОСОБА_3 при укладенні договору купівлі-продажу видана 21.08.2019, в період коли справа перебувала на розгляді у суді касаційної інстанції, а тому долучені представником відповідача 2 копії паспортів не підтверджують того факту, що ОСОБА_1 видаючи довіреність на відчуження майна, щодо якого тривав судовий спір діяла добросовісно , а не з метою унеможливити звернення стягнення на майно, що являється предметом спору.

22.10.2024 до суду надійшло Клопотання № без номера документ сформований в системі Електронний суд 22.10.2024 (вх.№8039 від 22.10.2024) представника позивача ОСОБА_6 про долучення доказів до матеріалів справи, саме розрахунок заборгованості перед позивачем за Кредитним договором №38/08-КЛ від 07.08.2008 в забезпечення виконання якого передана в іпотеку спірну земельну ділянку і станом на 21.10.2024 така заборгованість становить 2 539 313,95 грн. заборгованість по простроченому тілу кредиту та 1 786 475,31грн. заборгованість по простроченим відсоткам.

Пояснення третьої особи.

Від третьої особи до матеріалів справи пояснення щодо позову не поступали.

Рух справи.

Постановою від 27.03.2024 Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу Акціонерного товариства Креді Агріколь Банк задоволено частково, повідомлено Акціонерне товариство Креді Агріколь Банк, що розгляд справи №607/1125/22 віднесений до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою від 24.04.2024 Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу №07/1125/22 за позовом Акціонерного товариства Креді Агріколь Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа-приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Мартюк Ігор Зіновійович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу передано для продовження розгляду до Господарського суду Тернопільської області.

Супровідним листом №2469/0/223-24 від 02.05.2024 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду надіслав цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Креді Агріколь Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа-приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Мартюк Ігор Зіновійович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу разом з Постановою від 27.03.2024, окремою думкою до неї та ухвалою від 24.04.2024 до Господарського суду Тернопільської області.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2024 головуючим суддею у справі №607/1125/22 визначено суддю Хома С.О.

Ухвалою від 13.05.2024 суддею Хома С.О. прийнято до свого провадження справу №607/1125/22 за позовом Акціонерного товариства Креді Агріколь Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа-приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Мартюк Ігор Зіновійович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та відкрито провадження у справі №607/1125/22; призначено у справі підготовче засідання на 12.06.2024 на 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 12.06.2024 відкладено підготовче засідання на 26.06.2024 на 14 год. 00 хв.

Ухвалою (протокольна) від 26.06.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 10.07.2024 до 12 год. 30 хв.

Ухвалою від 10.07.2024 відкладено підготовче засідання на 09.08.2024 на 12 год. 30хв.

Ухвалою суду від 07.08.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та перенесено слухання справи на 16.10.2024 року.

Ухвалою від 16.10.2024 відкладено підготовче засідання на 06.11.2024 на 12 год. 00 хв.

Ухвалою (протокольна) від 06.11.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 13.11.2024 до 09 год. 30 хв.

Ухвалою від 13.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 607/1125/22 до судового розгляду по суті на 09.12.2024 на 15 год. 30 хв.

Ухвалою (протокольна) від 09.12.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 03.01.2025 до 12 год. 00 хв.

Явка сторін.

В судове засідання з`явився представник позивача (в режимі відеоконференції), просив суд задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання представники відповідача 1 та відповідача 2 з`явилися, заперечили проти позовних вимог повністю.

Розгляд заяв та клопотань.

Жодні заяви та клопотання не поступили.

Технічна підтримка.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) сервісу відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ВКЗ).

Процесуальні дії суду.

Судом оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, встановив наступні фактичні обставини.

07.08.2008 між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», та ТОВ «Кременецька кераміка» укладений кредитний договір №38/08-КЛ, відповідно до умов якого позичальнику відкрито відзивну відновлювану кредитну лінію у сумі 100 000,00 дол. США.

На забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між ОСОБА_4 та Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» укладений договір іпотеки від 07.08.2008, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Бойко Л. В., предметом якого є нерухоме майно, належне ОСОБА_4 , земельна ділянка площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, заставною вартістю 194 959, 00 грн (кадастровий номер 6125287500:01:018:0023) (а. с. 11).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.06.2010 у справі №2-3815/10 стягнуто солідарно з TOB «Еліт плюс К», ТОВ «Кременецька кераміка», ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 07.08.2008 № 41/08-КЛ у сумі 105 582, 30 дол. США, що станом на 14.09.2009 еквівалентно 842 842, 38 грн та заборгованості за кредитним договором від 07.08.2008 № 38/08-КЛ - 56 695, 81 грн.

Звернено стягнення на предмет іпотеки: на належний TOB «Кременецька кераміка» комплекс - цегельний завод та належну ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125287500:01:018:0023, з вартості яких підлягає сплаті 105 582, 30 дол. США (еквівалент 842 842, 38 грн) та 56 695, 81 грн заборгованості за кредитним договором від 07.08.2008 № 38/08-КЛ, шляхом надання Банку права продажу від свого імені предметів іпотеки будь-якій особі з укладанням договору купівлі-продажу в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 23.12.2010 рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30.06.2010 в частині солідарного стягнення суми заборгованості з юридичних осіб TOB «Еліт плюс К» та TOB «Кременецька кераміка» на користь позивача скасовано, і в цій частині провадження у справі закрито. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 у справі №2/15/5022-211/2011, яка набрала законної сили, позов ПАТ «Індекс-Банк» (після зміни найменування - ПАТ «Креді Агріколь Банк») до ТОВ «Кременецька кераміка» про стягнення 1 084 888, 88 грн заборгованості та штрафних санкцій за кредитним договором №38/08-КЛ задоволено частково. Стягнуто з TOB «Кременецька кераміка» на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» - 794 492,13 грн - заборгованості за кредитом, 203 588,72 грн - заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом, 10 262,16 грн - заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом, 13 346,30 грн - пені за прострочення сплати заборгованості за відсотками за користування кредитом, 10 216,89 грн - відшкодування витрат зі сплати державного мита та 222,25 грн відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

10.04.2012 між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та TOB «Укрпрестижбуд» укладено договір про відступлення прав та договір про відступлення прав за договорами іпотеки, згідно з якими здійснено відступлення грошових вимог за кредитним договором від 07.08.2008 №38/08-КЛ та за договором іпотеки від 07 серпня 2008 року, предметом якого є земельна ділянка, кадастровий номер 6125287500:01:018:0023.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 договір про відступлення прав та договір про відступлення прав за договорами іпотеки від 10.04.2012 визнані недійсними.

07.09.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Власенко І. В. за заявою TOB «Укрпрестижбуд» вилучена заборона відчуження земельної ділянки, кадастровий №6125287500:01:018:0023, що належала ОСОБА_4 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

18.09.2013 ОСОБА_4 відчужив цю земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18.09.2013, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Зазначені обставини вставлені рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.08.2017 у справі № 607/11446/16-ц.

Так, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.08.2017, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 31.10.2017 у справі № 607/11446/16-ц, у задоволенні позову ПАТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125287500:01:018:0023, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 і є предметом іпотеки, та встановлення способу реалізації земельної ділянки відмовлено.

Постановою від 18.12.2019 Верховний Суд касаційну скаргу банку задовольнив, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.08.2017 та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 31.10.2017 скасував. Ухвалив нове рішення, яким позов банку задовольнив, звернув стягнення на земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125287500:01:018:0023, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" за кредитним договором від 07.08.2008 в сумі 124 312,21 доларів США, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження та встановив початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності та стягнув з ОСОБА_1 на користь банку 4 547,40 грн. судових витрат.

23.05.2020 Банк звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою за вих. № 16207/084 про видачу виконавчих листів у вказаній справі.

Виконавчі листи одержані Банком 08.05.2020 року.

12.11.2020 приватний виконавець Мелех Анатолій Іванович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63603674 з виконання виконавчого листа №607/11446/16-ц від 15.04.2020 про звернув стягнення на вказану земельну ділянку для задоволення вимог банку за кредитним договором від 07.08.2008 в сумі 124 312,21 дол. США шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження та встановив початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності.

30.04.2020 між представником ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Нечай Л.С. 21.08.2019, та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га, що розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125287500:01:018:0023, ціна договору - 53 000,00 грн. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мартюком І.З. та зареєстровано в реєстрі за №282.

Відповідно до п. 11 Договору купівлі-продажу земельної ділянки інформація про зареєстровані речові права чи їх обтяження щодо об`єкта нерухомого майна, який є предметом даного договору, а також щодо власника об`єкта у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня, що підтверджується інформаційними довідками №№ 207984634, 207984869 від 30.04.2020.

Відомості про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 160607861252).

Згідно п. 1 Договору купівлі-продажу земельної ділянки на земельній ділянці розташований житловий будинок з надвірними спорудами, який відчужується за окремим договором.

Так відповідачі стверджують, що 30.04.2020 між представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, а саме: цегляний будинок з мансардою та підвалом, зазначено в плані під літ. «А»; загальною площею 290,5 кв. м, житловою площею 147,6 кв. м, і септик під літ. «С», які розташовані на земельній АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6125287500:01:018:0023.

Позивач стверджує, що Договір купівлі-продажу від 30.04.2020 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , предметом якого є нерухоме майно, а саме земельна ділянка за кадастровим №6125287500:01:018:0023, площею 0,10 га, укладений після набрання рішення про звернення стягнення на іпотечне майно (земельну ділянку) законної сили, з метою уникнення цивільно-правової відповідальності перед позивачем, зокрема уникнення звернення стягнення на вказану земельну ділянка, яка є предметом застави, маючи на меті уникнути виконання судового рішення, тобто на шкоду майновим правам та інтересам позивача, який має право задовольнити вимоги щодо погашення боргу шляхом звернення стягнення на земельну ділянку, іпотекодержателем якої є Акціонерне товариство ««Креді Агріколь Банк»), що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Оцінивши подані позивачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов наступного висновку.

В силу приписів ст.ст.15, 16 Цивільного Кодексу України ( далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, наведеними законодавчими приписами визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави, за яких правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Суд також зазначає, що укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Частинами першою, другою статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання договору недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає її зовнішньому прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Такі правові висновки сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для виду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для виду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Окремим видом застави є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частини шоста та сьома статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно частини першої та частини другої статті 23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 14.07.2020 №8-р/2020 (щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.1, 2 ст.23 ЗУ "Про іпотеку") зазначає про те, що положення частини першої статті 23 Закону №898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчинені правочину.

Конституційний Суд України зазначає, що положення частини першої статті 23 Закону №898, які визначають наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, безпосередньо не стосуються питання позбавлення іпотекодавця (набувача іпотечного майна) права власності на предмет іпотеки або ж його примусового відчуження у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, у випадку переходу права власності на спірне майно до іншої особи право іпотеки зберігається.

Матеріалами справи підтверджено наступне:

- Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.08.2017, яке за результатами апеляційного перегляду набрало законної сили 31.10.2017, у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області кадастровий номер 6125287500:01:018:0023, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 і є предметом іпотеки та встановлення способу реалізації земельної ділянки, відмовлено.

18.12.2019 Верховний Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, прийняв постанову згідно якої звернув стягнення на земельну ділянку, площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області; кадастровий номер 6125287500:01:018:0023, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» згідно з кредитним договором від 07 серпня 2008 року в сумі 124 312, 21 доларів США, шляхом проведення прилюдних торгів на предмет іпотеки у межах процедури виконавчого провадження та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності.

Спірний договір між представником ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено 30.04.2020.

На час укладання Договору купівлі - продажу в Державному реєстрі іпотек та/чи Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про права третіх осіб на земельну ділянку зареєстровані не були, що не заперечує позивач у письмових поясненнях поданих 13.06.2022 до Тернопільського міськрайоннного суду.

Таким чином, наведене свідчить про необізнаність ОСОБА_2 щодо права позивача на звернення стягнення на земельну ділянку.

Твердження позивача про те, що відповідач 2 міг довідатися про звернення стягнення на земельну ділянку здійснивши пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на сайті судова влада, судом відхиляються з огляду на наступне.

Великою Палатою у своїй постанові від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 зазначено, що водночас відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.37); отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (п.38).

У постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступні висновки:

- скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

- при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Також, слід звернути увагу, що ОСОБА_1 у період часу із 31.10.2017 і до розгляду справи Верховним Судом (18.12.2019), не вчиняла жодних дій спрямованих на відчуження належної їй земельної ділянки, яка є предметом іпотеки, хоча мала на це право згідно чинного законодавства України та після прийняття Верховним Судом постанови від 18.12.2019, якою звернуто стягнення на земельну ділянку, відповідач -1 ОСОБА_1 , не одразу, а лише зі спливом більше як чотирьох місяців, прийняла рішення про продаж належної їй земельної ділянки.

Отже, лише сам факт укладення відповідачем 1 ОСОБА_1 , після прийняття судом рішення про звернення стягнення на її майно, не дає підстав однозначно стверджувати, що ОСОБА_1 мала на меті завдати шкоди майновим правам та інтересам позивача та уникнути виконання судового рішення.

Відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, а тому, укладення спірного договору не порушує прав позивача на захист його матеріальних прав, пов`язаних із погашенням заборгованості, яка забезпечена іпотечним майном земельною ділянкою, яка є предметом спірного договору.

Отже, укладення спірного договору не позбавляє права позивача звернути стягнення, за наявності для цього законних підстав, на земельну ділянку як предмет іпотеки, незалежно від зміни її власника.

Крім того, суд зауважує, що відповідач 2 ОСОБА_2 30.04.2020 придбав не лише спірну земельну ділянку, а цього ж дня придбав розташований на цій земельній ділянці житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами для власного проживання.

ОСОБА_2 на отримання житлово-комунальних послуг з метою забезпечення життєдіяльності у житловому будинку, який розміщений на спірній земельній ділянці, уклав договори, а саме: Договір про облаштування точки комерційного обліку №117/83 від 21.07.2020, Договір про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу №83/І/15 від 15.07.2020, підписав Заяву - приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам та Заяву приєднання до умов договору розподілу природного газу ( для побутового споживача). Також відповідачем - 2 понесені витрати на ремонт будинку, на підтвердження долучено копії касових документів ( а.с. 53-74, том І).

Таким чином, за результатами розгляду справи по суті не доводиться той факт, що ОСОБА_2 разом із продавцем ОСОБА_1 мав на меті укласти спірний договір з метою уникнення ОСОБА_1 виконання судового рішення та завдання шкоди майновим правам позивача.

При вирішенні спору, судом також береться до уваги той факт, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебувають у жодних родинних чи дружніх відносинах.

Таким чином, наведені факти свідчать про те, що укладення ОСОБА_2 спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також договору купівлі-продажу житлового будинку, який розміщений на вказаній земельній ділянці, були спрямовані на реалізацію власних прав та інтересів, зокрема права на придбання земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку для власного проживання та проживання його сім`ї, а не на завдання шкоди матеріальним правам та інтересам позивача чи сприяння відповідачці ОСОБА_1 уникнути цивільно-правової відповідальності перед позивачем та виконання судового рішення.

Поданий позивачем 22.10.2024 розрахунок заборгованості перед АТ "Креді Агріколь Банк" по кредиту наданому Товариству з обмеженою відповідальністю "Кременецька кераміка" на підставі Кредитного договору №38/08-КЛ від 07.08.2008, судом до уваги не приймається, оскільки предметом даного позовом є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, а не звернення стягнення на предмет іпотеки чи визнання іпотеки припиненою при розгляді яких виникає необхідність встановлення заборгованості за основним (кредитним) договором.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що постановою №50026445, на підставі заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з відсутністю будь яких претензій до ОСОБА_4 , закінчено виконавче провадження відкрите на підставі виконавчого листа №2-3815/10 від 10.04.2015 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" борг 105582,30 дол. США, що еквівалентно по 842842,38грн. та 56695,81грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки - належну ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області, кадастровий номер: 6125287500:01:018:0023 з вартості якої підлягає сплаті 105582,30 дол. США, що еквівалентно по 842842,38грн. та 56695,81грн.

Також, ПАТ "Креді Агріколь Банк" у листах №13206/194 від 24.02.2017 та 13206/39 від 31.01.2019 повідомив ОСОБА_5 ( спадкоємицю ОСОБА_4 , який передав спірну земельну ділянку в іпотеку) про те, що між нею та Банком було досягнуто згоди про часткову сплату боргу в сумі 560 401 грн. 73 коп., після чого Банк відмовився від стягнення усього боргу з усіх спадкоємців.

Також суд, приймає до уваги пояснення представника відповідача 2, щодо того, що у провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа № 607/6176/21 за позовом Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до відповідача ОСОБА_2 про звернення стягнення боргу на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області, кадастровий номер: 6125287500:01:018:0023 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до відповідача Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 , про визнання договору іпотеки припиненим.

Таким чином, позивач звернувся до суду одночасно з двома позовами до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області, кадастровий номер: 6125287500:01:018:0023 придбану за договором купівліпродажу та про визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки площею 0,10 га, що знаходиться на території Смиковецької сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області, кадастровий номер: 6125287500:01:018:0023, що свідчить про суперечливу недобросовісну поведінку позивача.

Суд зазначає, що Верховний Суд у своїй практиці послідовно застосовує доктрину заборони суперечливої поведінки, яка ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основу якої покладено принцип добросовісності, складовою якого є, зокрема, заборона суперечливої поведінки та заборона зловживання процесуальними правами. Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає в тому, щоб перешкодити стороні отримати переваги та вигоду від її недобросовісних дій.

Одним із способів захисту добросовісної сторони є правовий принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своєї позиції, якщо її попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції (принцип естопеля). Під принципом естопеля розуміється неможливість суперечливої (непослідовної) поведінки, яка може проявлятися як в матеріальних правовідносинах, так і в судовому процесі. Найчастіше процесуальний естопель знаходить свій вияв під час оскарження судових рішень і може полягати в тому, що сторона радикально змінює свою правову позицію у справі в порівнянні з правовою позицію у суді попередньої інстанції. Юридичним наслідком принципу естопеля є втрата права, за захистом якого сторона звернулася до суду, в зв`язку з оцінкою судом фактичної поведінки сторони та її добросовісності.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також застосовував принцип "естопель", тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі ("Хохліч проти України", заява № 41707/98).

Виходячи із наведеного суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 статті 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати до суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судовий збір.

Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 2481 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення №1011093 від 17.01.2022.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові на позивача.

Таким чином, з огляду на норми п.2 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відмову в позові, суд дійшов до висновку судові витрати (судовий збір) покласти на позивача.

Витрати на правову допомогу.

Представник відповідача - 1 під час судових дебатів зробив усну заяву про те, що докази на понесення судових витрат на правову допомогу будуть подані протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення суду.

Представник відповідача -2 у відзиві на позов зазначив, що орієнтовний розмір судових витрат на правову допомогу за підготовку документів та представництво інтересів особи в суді може скласти 20 000,00грн.

Представник відповідача під час судових дебатів зробив усну заяву про те, що докази на понесення судових витрат на правову допомогу будуть подані протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення суду.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

3. Копію рішення надіслати:

-Акціонерному товариству "Креді Агріколь Банк" (в Електронний кабінет підсистеми ЄСІТС "Електронний Суд");

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення);

- ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 (рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення);

-приватному нотаріусу Тернопільського районного нотаріального округу Мартюк Ігорю Зіновійовичу, 46000, м. Тернопіль, вул. Руська, 23 (рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку із перебуванням судді у відпустці з 08.01.2025 по 17.01.2025 повне рішення складено та підписано: 20.01.2025 року.

Суддя С.О. Хома