Ухвала суду № 124514119, 13.01.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3928/24

Категорія 67

У Х В А Л А

13 січня 2025 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Годованюк Ю.Р., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім?ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім?ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім?ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім?ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, у якій позивач просить суд: визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Суду від 03.04.204, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.

14.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив.

15.05.2024 до суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява.

У підготовче засідання 27.11.2024 прибув представник позивача та відповідача, представники інших учасників судової справи у підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні 27.11.2024 судом було задоволено клопотання відповідача про виклик свідка та з?ясовано наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Суду від 27.11.2024 прийнято до розгляду зустрічний позов, встановлено строки для подачі заяв по суті, залучено третю особу, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.2025.

29.11.2024 до суду від відповідача надійшла заява про зміну підстав позову.

10.12.2024 до суду від позивача надійшов відзив на зустрічний позов.

08.01.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшли заява про відвід судді.

Розглянувши вказану заяву, Суд зазначає наступне.

Заява обгрунтована тим, що суддя прийняв зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом і одночасно цією ж ухвалою закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

На думку заявника, дії головуючого судді у цій справі потягли за собою неможливість реалізації учасниками процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов?язків.

Заявник зазначає, що дії суду зумовили неможливість та ускладнили для сторони позивача за зустрічним позовом захист порушеного права або інтересу.

Окремо відповідач відзначає, що суддя вказав про можливість оскарження ухвали від 27.11.2024 до апеляційного суду, при тому, що діючий ЦПК України не містить статті (норми), яка б передбачала можливість (право) на оскарження ухвали про закриття підготовчого провадження у справі.

Відповідач вважає, що дії судді вказують на його упереджене ставлення, а саме, суд діє у спосіб, який звужує права позивача за зустрічним позовом, діє в порушення п. 4 ч. 1 ст. 12 ЦПК України, є не об?єктивним і упередженим, не сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України.

Заявник зауважує, що суддя обмежує право на доступ до правосуддя, істотно порушує норми процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливлює реалізацію позивачем за зустрічним позовом та її представником, як учасників судового процесу наданих законом процесуальних прав та виконання процесуальних обов?язків. Порушує засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, порушує принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких підстав відповідач вважає, що заява про відвід підлягає задоволенню у зв?язку з обставинами, які викликають сумнів в об?єктивності та неупередженості судді.

Частиною 1 статті 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно ч. 2 до ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необгрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Такому судді не може бути заявлений відвід (ч. 3 ст. 40 ЦПК У країни).

У відповідності до ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяву про відвід, зазначає наступне.

За змістом ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас, підстави для відводу судді передбачені ст. 36 ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім?ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім?ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об?єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 36 ПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Водночас, позивач, обґрунтовуючи свою заяву про відвід, фактично посилається на незгоду з процесуальними діями головуючого судді, які на думку заявника полягають у тому що Ухвалою від 27.11.2024 суддя одночасно прийняв до розгляду зустрічний позов, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Стосовно цих доводів відповідача. Суд звертає увагу, що в Ухвалі від 27.11.2024. судом також було встановлено строки для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечень щодо зустрічного позову.

Більше того, у судовому засіданні учасниками справи не було вказано, з урахуванням вирішених в цьому підготовчому засіданні клопотань, які ще питання не були вирішенні судом у підгоготовчому провадженні.

Щодо аргументів про обмеження доступу до правосуддя, суд зауважує, що судом було надано можливість сторонам подати відповідні заяви по суті та пояснення в Ухвалі від 27.11.2024, чим, як вбачається з матеріалів справи сторони користуються.

Щодо тверджень про порушення суддею приписів ЦПК України у частині роз?яснення можливості оскарження до суду апеляційної інстанції Ухвали від 27.11.2024, суд вказує, що цей пункт Ухвали носить інформаційний характер та не має зобов?язального характеру для сторін.

Крім того, на думку суду особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Більше того, заявником не вказано в чому ж полягає звуження прав відповідача або виникла обставина неможливості реалізації учасниками процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов?язків; який вираз мало упереджене або не об?єктивне ставлення судді.

Відповідно до частини 1 стагті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, встановлених законом (ст. ст. 126, 129 Конституції України).

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України, рішення судді і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов?язані з підготовкою, розглядом справ в судових інстанціях, перевіркою справ в апеляційному і касаційному порядку, звернення рішення до виконання, тощо) можуть оскаржуватися в чинному в даний час порядку.

Як зазначив Конституційний суд України в своєму Рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001, судоустрій і судочинство визначаються виключно законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

У п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» зазначено наступне. Так, відповідно до частини п?ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов?язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони нескасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

У відповідності до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтео 1 Кодексу суддівської етики установлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Відповідно до статті 3 цього Кодексу, суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Згідно зі статтею 8 Кодексу суддівської етики, суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Об?єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов?язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно з пунктом 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС, кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов?язків та в особистому житті; вони повинні виконувати свої обов?язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування усіх питань, що не стосуються суті справи; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності.

Головуючим суддею не допускались порушення чи зловживання, які б могли свідчити про його упередженість, очевидність майбутнього судового рішення у справі №758/3928/24, а заявником не обґрунтовані будь-які інші підстави для відводу судді, передбачені ст. 36 ЦПК України.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про відвід, оскільки в заяві відсутні докази існування обставин, передбачених статтею 36 ЦПК України в якості підстав для відводу судді.

Керуючись ст. ст. 36, 40, 252, 253, 259 - 261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім?ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім?ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім?ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - визнати необґрунтованою;

Передати заяву для вирішення відводу у відповідності до вимог ч. 3 ст. 40 та ч. 1 ст. 33 ЦПК України;

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Гребенюк