Рішення № 124511069, 20.01.2025, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/6964/24

Провадження № 2/359/447/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

20 січня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Ліман Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

01 липня 2024 року через систему «Електронний суд» представник позивача Павленко С.В. звернулася до Бориспільського міськрайонногосуду Київськоїобластіз позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 210114-003 від 14 січня 2021 року за період із 14 січня 2021 року по 25 квітня 2024 року в розмірі 27833,37 грн. та сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (далі по тексту - ТОВ «Кредитсервіс») та ОСОБА_1 14 січня 2021 року укладено кредитний договір №210114-003 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За умовами кредитного договору відповідач отримала грошові кошти в розмірі 22000, 00 грн. Відповідно умов Кредитного договору, крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 7,5 % (сума одноразової комісії складає 1650,00 грн.). Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок позичальника. Умови Кредитного договору передбачено, що позичальник має зробити 12 щомісячних платежів; позичальник повинен вносити платежі щомісячно до 14 числа відповідного місяця включно. На банківський рахунок позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 22000, 00 грн. із урахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена Кредитним договором, у розмірі 7,5%, що в грошовому еквіваленті 1650,00 грн. У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 25 квітня 2024 року має заборгованість 27833,34 грн., з яких: 15933,34 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 11900,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами. У зв`язку з цим, позивач змушений звернутися до суду за захистом майнових прав.

Ухвалою суду від 17 липня 2024 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом та повідомленням. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

18 вересня 2024 року від представника відповідача адвоката Цьоми Р.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволенні позову враховуючи, що позивачем не надано належного обґрунтування щодо правомірності нарахування заборго-ваності (а.с. 121-124).

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач та представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилась. Представник відповідача Цьома Р.А. надав клопотання про розгляд справи у його та відповідача відсутність, у задоволені позовних вимог просить відмовити з урахуванням доводів викладених у відзиві.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, прийшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2передбачено, що відповідно ст.55,124 Конституції Українитач. 1 ст.4, ч. 1 ст.5ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встанов-люному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.12,81,89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1ст. 76 ЦПК Україниє будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що між ТОВ «Кредитсервіс» та відповідачем ОСОБА_1 14 січня 2021 року укладено кредитний договір №210114-003, згідно умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 22 000, 00 грн. зі строком дії договору до 14 січня 2022 року.

Відповідно умов кредитного договору, позичальник має зробити 12 щомісячних платежів, щомісячно до 14 числа відповідного місяця включно. Одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту (утримується при перерахуванні суми кредиту) становить 7,5%. Сума одноразової комісії становить - 1650, 00 грн. Реальна річна процентна ставка, відсотків річних становить 97,5%; відсоткова ставка в місяць від початкової суми кредиту становить 7,5%; сума платежу щомісячного платежу становить 3483,33 грн., в тому числі погашення тіла кредиту 1833,33 грн., оплата відсотків - 1650,00 грн. Загальна плата за користування кредитом становить 21450,00 грн., загальна вартість кредиту становить 43450,00 грн.

Вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифіка-тором Е74719 (14 січня 2021 року о 12 год. 40 хв. 40 сек.).

Крім цього, з метою отримання кредиту, відповідач в кредитному договорі зазначила свої особисті дані; цільове призначення кредиту - перекредитування та інше; номер банківської карти АТ КБ «Приватбанк» та номер банківського рахунку.

Відповідно копії паспорту кредитного продукту «12 місяців» відповідач був ознайомлений з контактними даними кредитодавця, основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацією щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту порядком повернення кредиту, що підтверджується поміткою про електронний підпис.

До матеріалів позовної заяви представник позивача приєднав копію внутрішніх правил надання фінансових послуг надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», які відповідно п.9.3 кредитного договору є невід`ємною частиною цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Кредитсервіс» свої зобов`язання за договором виконало належним чином, перерахувавши 14 січня 2021 року на банківську картку ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 20350,00 грн., з вирахуванням комісії за оформлення кредиту в розмірі 1650,00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату за №175 (а.с. 59).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору №210114-003 від 14 січня 2021 року станом на 25 квітня 2024 року має заборгованість в розмірі 27833,34 грн., з яких: 15933,34 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 11900,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами.

ТОВ «Кредитсервіс» на адресу ОСОБА_1 направило досудову вимогу про повернення кредиту у розмірі 27833,34 грн. у тридцятиденний термін з моменту отримання вимоги, що підтверджується вимогою щодо дострокового стягнення заборгованості від 10 травня 2024 року.

Однак, заборгованість відповідачем сплачена не була, ОСОБА_1 свої договірні зобов`язання не виконує належним чином та не дотримується терміну повернення наданого їй кредиту. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За правилом ч. 1ст. 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно ч. 1ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідност. 627 ЦК Українивбачається, що, відповідно вимогст. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно п. п.5 - 7 ч. 1ст.3Закону України«Про електроннукомерцію» терміни вживаються в такому значенні: електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Слід зазначити, що відповідно вимог ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомлен-нями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимст. 12 цього Законує оригіналом такого документа.

Згідно ч. 13ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

За змістом ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він, згідно ч. 2ст.639 ЦК України, вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно ч. 1ст. 181 ГК Українигосподарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердь-ження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду №61-20799св19 у справі №561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

З викладеного суд приходить висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів Україниможе мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Відповідно ч. 1ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодав-ства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1ст. 610 ЦК Українивстановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч.1ст. 1048 ЦК України).

Статтею 1052 ЦК Українипередбачено, що у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З пункту 1.1 договору укладеного між сторонами слідує, що кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 22000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим договором. За п.2.2 цього договору позичальник зобов`язується повернути кредит та здійснити плату за його користування до закінчення строку дії договору згідно графіку, передбаченого договором, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань. Згідно цього договору стосовно п.7.2 сторони домовились, що кредитодавець при підписанні цього договору та при укладенні додаткових угод до нього може використовувати факсимільне відтворення підпису, аналоги власноручних підписів їх уповноважених осіб за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного-числового підпису або іншого аналогу власноручного підпису.

У суду не виникло сумніву у порушенні зобов`язань по кредитному договору з боку сторони позивача, оскільки ТОВ «Кредитсервіс» виконав вимоги закону, уклав договір про надання на умовах споживчого кредиту, користуючисьЗаконом України «Про електронну комерцію». В свою чергу відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс».

Таким чином, встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Кредитсервіс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Згідност. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Плата праці адвоката є результатом відповідних домовленостей між адвокатом та його клієнтом і визначається договором про надання правової допомоги. Регульовані або фіксовані ціни на такі послуги встановлюються Кабінетом Міністрів України лише для тих адвокатів, які працюють на підставі Закону України «Про безоплатну правову допомогу» й отримають оплату за рахунок держбюджету. Усі інші самостійно визначають свій гонорар відповідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Обмежень розміру оплати немає, вказано, зокрема, що «гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час».

Позивачем надано договір №25-01/2023 від 25 січня 2023 року про надання правової допомоги, у відповідності до вимог п. 4.1. якого, сторони визначили, що розмір винагороди становить 7000, 00 грн. за підготовку та направлення позовної заяви або апеляційної, або касаційної скарги. Також, у Акті приймання-передачі справ на надання правової допомоги зазначено, що форма правової допомоги це «представництво прав та захист законних інтересів Клієнта в суді». Сплата коштів підтверджується платіжним дорученням про оплату правничої допомоги за підготовку та направлення позовної заяви до суду відповідно до Акту № 3 від 25 січня 2023 року до Договору № 25-01/23 від 25 січня 2023 року у розмірі 7000,00 грн.

У постанові Верховного суду від 28 грудня 2020 року по справі № 640/18402/19 суд виклав правову позицію щодо того, що у разі встановлення у договорі про надання правової допомоги, фіксованого розміру гонорару (винагороди), детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги, не потребується.

Відповідно ч. 6ст. 137 ЦПК Україниобов`язок доведення не співмірності витрат покладає-ться на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу в сумі 7 000, 00 грн. є реальними та підтвердженими належними доказами, в зв`язку з чим підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. В свою чергу, клопотання про зменшення судових витрат на правову допомогу від відповідача до суду не надходило.

Частиною 1 та п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені до суду з даним позовом ТОВ «Кредитсервіс»сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 5629 від 14 червня 2024 року.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати по оплаті судового збору в розмірі в розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст.10 -13,76 - 81,89, 133,141, 223, 258-259,263-265,268,280 284, 353, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» суму заборгованості за Кредитним договором № 210114-003 від 14 січня 2021 року в розмірі 27 833 (двадцять сім тисяч вісімсот тридцять три) гривні 34 (тридцять чотири) копійок та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» судові витрати по оплаті правничої допомоги у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», адреса: 02094, м. Київ, вул. Л.Каденюка, 23, код ЄДРПОУ 41125531.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 26 серпня 2011 року Бориспільським МВ ГУ МВС України в Київській області, місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 20 січня 2025 року.

Суддя Л.В. Яковлєва