Рішення № 124503328, 14.01.2025, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2025 р. Справа № 924/1070/24

м.Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області в складі судді Шевчук О.І., за участі секретаря судового засідання Демчук М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кріорі Като, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Капабланка, м.Хмельницький

про стягнення заборгованості в сумі 299 147,82 грн.

Представники сторін:

від позивача: адвокат Трегуб О.А. згідно ордеру АІ №1756964 від 26.11.2024

від відповідача: не з`явився

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін

До Господарського суду Хмельницької області 04.12.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріорі Като" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд.5, кв.29, ЄДРПОУ - 43744756) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капабланка" (29017, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, буд.5, ЄДРПОУ - 44457650) про стягнення заборгованості в сумі 299147 (двісті дев`яносто дев`ять тисяч сто сорок сім) гривень 82 копійки за поставлену продукцію.

Ухвалою суду від 09.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/1070/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено засідання для розгляду справи по суті на 26.12.2024.

26.12.2024 ухвалою суду розгляд справи по суті відкладено на 14.01.2024 за клопотанням позивача та повідомлено відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріорі Като" (далі ТОВ "Кріорі Като", позивач) наполягає на задоволенні позовних вимог, в обґрунтування яких посилається на те, що у період з січня 2023 по березень 2024 року позивачем поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Капабланка» товарів на загальну суму 2 345 310,91 грн., що підтверджується видатковими накладними. Правовідносини, що склались між сторонами, фактично є укладенням договору у спрощений спосіб та за своєю правовою природою є договором поставки.

Водночас, Товариством з обмеженою відповідальністю «Капабланка» оплачено поставлений товар частково, внаслідок чого за поставлені з 28.04.2023 по 17.07.2023 товари виникла прострочена заборгованість перед позивачем сумі 299 147,82 грн., яка підлягає стягненню. Сторонами проведено звірку взаєморозрахунків за період з 01.01.2023 по 01.05.2024, згідно якого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Капабланка» рахується заборгованість в сумі 299 147,82 грн.

В якості правових підстав позову посилається на ст. ст. 181, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 611, 627, 629, 638, 640-642, 655, 692 Цивільного кодексу України.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач вказує, що документом, що підтверджує факт виконання зобов`язання та отримання покупцем товару є видаткова накладна. Крім того, на підтвердження виконання своїх зобов`язань надав податкові накладні, що підтверджують реальність господарських операцій між сторонами.

Представник позивача під час судового розгляду спору підтримала позовні вимоги, вважає їх підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Капабланка" (далі ТОВ "Капабланка", відповідач) у поданому до суду відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість. Не заперечуючи факту отримання упродовж січня 2023 року березня 2024 року від позивача товарів на загальну суму 2 345 310,91 грн., товариство зазначає, що надані ТОВ "Кріорі Като" видаткові накладні не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між сторонами. Акти звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.05.2024 та 31.01.2024 не містять інформації на підставі яких операцій виникла заборгованість. Договір між сторонами у письмовій формі не укладався, відтак не вбачається можливості підтвердити наявність заборгованості перед позивачем на вказану суму, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач не скористався правом участі в судових засіданнях, причин неявки в судові засідання не повідомив; належним чином повідомлений про дати, час та місце розгляду справи шляхом надіслання йому ухвал суду до зареєстрованого електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).

Відповідно до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується судом при розгляді справ як джерело права, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення у справі "Смірнова проти України" від 08.11.2005). Разом з тим, гарантованому праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення від 07.07.1989 у справі "Uniуn Alimentaria Sanders SA v. Spain").

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України"). Така позиція кореспондує висновку у рішенні від 16.02.2017 у справі "Каракуця проти України", де, серед іншого, зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Капабланка» обізнане про здійснення Господарським судом Хмельницької області судового провадження у справі №924/1070/24, у якій воно є відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення відповідача про дати, час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами, а неявка відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

З 18.04.2023 по 28.06.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Кріорі Като», як постачальником, Товариству з обмеженою відповідальністю «Капабланка», як покупцеві, виставлено рахунки на оплату товарів на загальну суму 299 147,82 грн., а саме: №KK0U-001439 від 25.04.2023 на суму 1983 грн.; №KK0U-001544 від 01.05.2023 на суму 16044,87 грн.; №KK0U-001548 від 01.05.2023 на суму 1380,75 грн.; №KK0U-001624 від 03.05.2023 на суму 1827,32 грн.; №KK0U-001358 від 18.04.2023 на суму 7124,60 грн.; №KK0U-002337 від 25.04.2023 на суму 24 469,10 грн.; №KK0U-002370 від 27.06.2023 на суму 11 435,10 грн.; №KK0U-002343 від 26.06.2023 на суму 10 826,66 грн.; №KK0U-002344 від 26.06.2023 на суму 18 063,99 грн.; №KK0U-002415 від 28.06.2023 на суму 9 566,01 грн.; №KK0U-002417 від 28.06.2023 на суму 9 566,01 грн.; №KK0U-002429 від 28.06.2023 на суму 3 600 грн.; №KK0U-002361від 26.06.2023 на суму 23962,6 грн.; №KK0U-002416від 28.06.2023 на суму 4349,25 грн.; №KK0U-002418 від 28.06.2023 на суму 4349,25 грн.; №KK0U-002495 від 03.07.2023 на суму 9 415,48 грн.; №KK0U-002428 від 28.06.2023 на суму 141 486 грн.

У період з 28.04.2023 по 17.07.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Кріорі Като», як постачальником, Товариству з обмеженою відповідальністю «Капабланка», як покупцеві, поставлено товари на загальну суму 299 147,82 грн., що підтверджується видатковими накладними №KK0U-001005 від 28.04.2023 на суму 1 983,00 грн., №KK0U-001130 від 05.05.2023 на суму 16 044,87 грн., №KK0U-001131 від 05.05.2023 на суму 1 380,65 грн., №KK0U-001155 від 05.05.2023 на суму 1 827,32 грн., №KK0U-001324 від 16.05.2023 на суму 7 124,60 грн., №KK0U-001747 від 30.06.2023 на суму 24 469,10 грн., № KK0U-001749 від 30.06.2023 на суму 11 435,10 грн., №KK0U-001758 від 03.07.2023 на суму 10 826,66 грн., №KK0U-001759 від 03.07.2023 на суму 18 063,99 грн., №KK0U-001808 від 05.07.2023 на суму 9 566,01 грн., №KK0U-001809 від 05.07.2023 на суму 9 566,01 грн., №KK0U-001822 від 07.07.2023 на суму 3 600,00 грн., №KK0U-001830 від 07.07.2023 на суму 23 962,60 грн., №KK0U-001831 від 07.07.2023 на суму 4 349,25 грн. №KK0U-001832 від 07.07.2023 на суму 4 349,25 грн., №KK0U-001930 від 17.07.2023 на суму 9 415,48 грн., № KK0U-001966 від 17.07.2023 на суму 141 486,00 грн.

Видаткові накладні підписані постачальником та покупцем, скріплені їх печатками.

Крім того, позивачем сформовано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні 28.04.2024 №268 на суму 1 983,00 грн., 05.05.2023 №29 на суму 16 044,87 грн., 05.05.2023 №30 на суму 1 380,65 грн., 05.05.2023 №48 на суму 1 827,32 грн., 16.05.2023 №343 на суму 7 124,60 грн., 30.06.2023 №190 на суму 24 469,10 грн., 30.06.2023 №192 на суму 11 435,10 грн., 03.07.2023 №3 на суму 10 826,66 грн., 03.07.2023 №4 на суму 18 063,99 грн., 05.07.2023 №24 на суму 9 566,01 грн., 05.07.2023 №25 на суму 9 566,01 грн., 07.07.2023 №31 на суму 3 600,00 грн., 07.07.2023 №34 на суму 23 962,60 грн., 07.07.2023 №35 на суму 4 349,25 грн., 07.07.2023 №36 на суму 4 349,25 грн., 17.07.2023 №185 на суму 9 415,48 грн., 17.07.2023 №208 на суму 141 486,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем не оплачено отримані ним упродовж вказаного періоду товари, що підтверджується випискою по рахунку АТ «Райфайзен Банк», наданою позивачем, по рахунку ТОВ «Кріорі Като» за період з 01.01.2023 по 21.11.2024.

Згідно акту звірки розрахунків за період з 01.01.2023 до 01.05.2024 заборгованість відповідача станом на 01.05.2024 становить 299 147,82 грн. Акт підписаний керівниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріорі Като" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Капабланка", скріплені їх печатками.

17.09.2024 ТОВ "Кріорі Като" на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення скеровано вимогу-претензію щодо погашення заборгованості на суму 299 147,82 грн., яка отримана відповідачем 24.09.2024

Інших доказів матеріали справи не містять.

Дослідивши обставини справи та оцінивши надані докази по суті спору, судом береться до уваги таке.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В статті 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Згідно ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Частинами 1-3 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Матеріали справи не містять укладеного між ТОВ "Кріорі Като» та ТОВ «Капаблнка» у письмовій формі договору поставки.

Разом з тим, матеріалами справи стверджується укладення між сторонами відповідного договору й у спрощений спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи стверджується, зокрема, видатковими накладними, здійснення позивачем поставки товарів та отримання таких товарів відповідачем на загальну суму 299 147,82 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи не містять та учасниками справи не надано доказів про оплату відповідачем вартості отриманих товарів на суму 299 147,82 грн., тому з огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з ТОВ «Капабланка» заборгованості на вказану суму.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом частин 1-3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Крім того, при прийнятті рішення суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.0.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Отже, беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно ст.ст.123, 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капабланка" (29017, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, буд.5, ЄДРПОУ - 44457650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріорі Като" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд.5, кв.29, ЄДРПОУ - 43744756) 299147 (двісті дев`яносто дев`ять тисяч сто сорок сім) гривень 82 копійки заборгованості за поставлені товари та 4487 (чотири тисячі вісімдесят сім) гривень 22 копійки витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Хмельницької області подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.01.2025.

СуддяО.І. Шевчук