Рішення № 124503114, 17.01.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року справа № 580/7545/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31.07.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період з 14.06.2021 по 30.07.2024 включно;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.06.2021 по 30.07.2024 включно, починаючи з 14.06.2021 по 30.06.2024 в сумі 16 184 грн 09 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Черкаській області з 07.11.2015 по 14.06.2021. На виконання рішення суду від 30.01.2024 у справі № 580/11803/23 відповідач 30.07.2024 виплатив позивачу проіндексовану суму одноразової грошової допомоги при звільненні. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати зазначеної індексації. Тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

22.08.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач не звертався до ГУНП в Черкаській області із заявою про компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за спірний період, відповідно відповідач не відмовляв ОСОБА_1 у виплаті згідно наданого розрахунку про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159. Тому Головне управління вважає, що майнові права позивача не порушені. З указаних підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 05.08.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Черкаській області та відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 14.06.2021 № 174о/с був звільнений зі служби в поліції.

Рішенням від 30.01.2024 у справі № 560/11803/23 Черкаський окружний адміністративний суд зобов`язав Головне управління Національної поліції в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення суду відповідач 30.07.2024 виплатив позивачу суму одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення в сумі 10 061,77 грн, що підтверджується довідкою банку (а. с. 6).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати проіндексованої суми одноразової грошової допомоги при звільненні протиправною, останній звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III (далі Закон № 2050-III).

Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Так, стаття 2 Закону № 2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й сума індексації грошових доходів громадян.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту приведених норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159).

Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 280/729/19, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.

Тож у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.

Як свідчать матеріали справи, остаточна виплата позивачу відбулася 30.07.2024, тому суд вбачає наявними підстави вважати, що права позивача у зв`язку із невиплатою відповідних сум при звільненні є порушеними.

У ході судового розгляду вказаної категорії справ суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, від 19.05.2022 у справі № 200/3859/21, від 24.01.2023 у справі № 200/10176/19-а.

Так, Верховний Суд дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Таким чином обов`язок з виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.

Оскільки такий обов`язок відповідачем при виплаті ОСОБА_1 належних сум при звільненні не дотримано, право останнього на виплату компенсації порушено.

З урахуванням того, що несвоєчасне нарахування належних сум та остаточний розрахунок з позивачем відбулися у зв`язку з неправомірним нарахуванням такого розрахунку відповідачем, тобто з його вини, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, адже на відповідача покладений обов`язок проведення повного розрахунку при звільненні з військової служби.

Отже, з огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення з 14.06.2021 по 30.07.2024, нарахованих на підставі зазначеного вище рішення суду, є протиправною, у зв`язку з чим порушене право позивача підлягає відновленню.

При цьому, Головне управління посилалася на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20.

Суд, дослідивши доводи відповідача та правові висновки, викладені в постановах касаційної інстанції, вважає такі доводи ГУНП в Черкаській області необґрунтованими, з огляду на таке.

Виконуючи функцію єдності судової практики, Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 вирішив питання неоднакового застосування норм статті 7 Закону № 2050-ІІІ та відступив від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.06.2021 у справі № 240/186/20, від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20, від 27.07.2022 у справі № 460/783/20, від 11.05.2023 у справі № 460/786/20.

У цій постанові Верховний Суд, серед іншого, сформулював висновки, відповідно до яких, нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

У справі № 560/8194/20 Судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ, не обов`язково має висловлюватися, через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки, це не передбачено законодавством.

За висновком Судової палати, зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Дані висновки також відображені в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі № 240/18489/23 та від 12.09.2024 у справі № 400/5837/23.

Правовими положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та висновків щодо застосування норм права, викладених у вищезазначених постановах Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати проіндексованої одноразової грошової допомоги при звільненні.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для зобов`язання ГУНП В Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошового забезпечення, у зв`язку з порушенням строків виплати проіндексованої одноразової грошової допомоги при звільненні.

При цьому, суд врахував, що позивач у позовній заяві просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за вказаний період у сумі 16 184 грн 09 коп.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення конкретної суми на користь позивача не підлягають задоволенню, оскільки повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 2 цієї норми у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Проте, такий спосіб захисту може бути застосований лише тоді, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом. У випадку, коли суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати норми закону, які відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії, з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що обрахунок суми компенсації втрати частини доходів позивача відноситься до дискреційних повноваження Головного управління Національної поліції в Черкаській області відповідно до норм чинного законодавства.

Таким чином, позовна вимога в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у сумі 16 184,09 грн не підлягає задоволенню, оскільки законодавством не визначено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізуються відповідними суб`єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України Про судовий збір розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати суми одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення з 14.06.2021 по 30.07.2024.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, код ЄДРПОУ 40108667) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою вказаної одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, з 14.06.2021 по день фактичної виплати 30.07.2024.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Алла РУДЕНКО