Ухвала суду № 124502662, 18.01.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/558/25

Провадження №: 1-кс/336/71/2025

УХВАЛА

іменем України

18 січня 2025 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022050030000358 від 21 вересня 2022 року, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в місті Запоріжжя, громадянина України, не одруженого, який має середню-спеціальну освіту, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 на посаді старшого радіотелефоніста відділення зв`язку взводу зв`язку 1 стрілецького батальйону у званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за участю:

прокурора ОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

встановив:

18 січня 2025 року слідчий звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням, яке погоджене з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022050030000358 від 21 вересня 2022 року, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Прокурор в судовому засіданні просив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити, оскільки останній обґрунтованого підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину та наявні ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти клопотання прокурора, вказали, що дійсно підозра є обґрунтованою, однак ризики на які посилається прокурор є недоведеними. Захисник просив застосувати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки у підозрюваного є родичі, які зможуть його контролювати та утримувати.

В судовому засіданні захисник долучив документи, які характеризують підозрюваного, а саме: медичні документи, водійське посвідчення, документи щодо освіти та права власності на житло.

За клопотанням захисника, в судовому засіданні, допитано свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що підозрюваний є її онуком, він з дитинства має ряд захворювань. Проблеми зі здоров`ям перешкоджають йому виконувати військовий обов`язок. Онук має власне житло в якому фактично проживає. Вона та тітка ОСОБА_5 зможуть його контролювати та забезпечувати у випадку застосування до останнього домашнього арешту. В період з 2022 року по 17 січня 2025 року її онук перебував за місцем фактичного проживання, працював не офіційно, заходів щодо повернення до військової частини не вчиняв. В 2023 року пройшов ВЛК та визнаний обмежено придатним, в жовтні 2024 року на вимогу слідчого розпочав проходити ВЛК, але не завершив проходження цієї комісії. Свідок ОСОБА_8 просила не застосовувати до онука запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання, заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши додані до клопотання матеріали, дійшов до такого висновку.

Так, СВ ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022050030000358 від 21 вересня 2022 року, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, що підтверджується постановою про визначення підслідності від 09 грудня 2024 року.

Під час досудового розслідування встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2022 №131 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_5 військовослужбовця за мобілізацією, зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду старшого радіотелефоніста відділення зв`язку взводу зв`язку НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат».

Являючись військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, на особливий період солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, в посаді старшого радіотелефоніста відділення зв`язку взводу зв`язку НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 04 липня 2022 року, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, з метою ухилитись від військової служби в умовах воєнного стану, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , що дислокується в АДРЕСА_3 , після чого, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.

Так, 04 липня 2022 року військовослужбовець ОСОБА_5 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_3 , з метою ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану та незаконно був відсутній на військовій службі до 17 січня 2025 року.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України дезертирстві, тобто самовільному залишенні військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17 січня 2025 року, ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України без ухвали про дозвіл на затримання, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України 17 січня 2025 року о 09 год. 50 хв. Під час судового засідання підтверджено, що вказаний у протоколі про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, час є моментом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 209 КПК України. Час дії ухвали про обрання запобіжного заходу рахувати з моменту фактичного затримання з 09 год. 50 хв. 17 січня 2025 року.

17 січня 2025 року слідчим СВ ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області було повідомлено про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

За змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан його здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402 - 405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років.

Дослідивши матеріали, долучені до клопотання, слідчий суддя вважає обґрунтованою пред`явлену ОСОБА_5 підозру, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме: копією акту службового розслідування, копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 за № 1212, копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 за №187, копією витягу з наказу першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 за №131, копією витягу з наказу першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 за №2200, а також іншими матеріалами кримінального провадження. Вказані документи з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагають від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У рішенні по справі «Феррарі-Браво проти Італії» Європейський суд з прав людини вказує, що затримання і тримання особи під вартою допустимі не лише у випадку доведеності факту скоєння злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою попереднього розслідування, досягненню мети якого і є тримання під вартою. Факти, що викликають підозру, не обов`язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Відповідно до пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п.32, Series A, №182).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Обґрунтована підозра це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

При цьому стандарт доказування «обґрунтованої підозри» є нижчим, ніж доведеність «поза розумним сумнівом», яким керується суд під час судового розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення вироку.

На переконання слідчого судді, незалежно від подальшої доведеності підозри чи правової кваліфікації інкримінованого ОСОБА_5 діяння сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить, що він може бути причетним до цього злочину.

Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного.

В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

З огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 та суворість можливого покарання, яке може бути призначено у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, такі обставини, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці даного ризику, підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року).

Слідчий суддя приймає до уваги, що в даному випадку суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому підозрюють ОСОБА_5 в сукупності з даними про особу підозрюваного та іншими обставинами кримінального правопорушення, яке вчинено в умовах воєнного стану, є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування.

ОСОБА_5 з 2022 року не вживав заходів щодо повернення до військової частини, яку самовільно залишив.

Після отримання довідки ВЛК від 18 квітня 2023 року відповідно до якої ОСОБА_5 визнаний обмежено придатним до військової служби, останній не звертався і до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В жовтні 2024 року на вимогу слідчого ОСОБА_5 розпочав проходити медичний огляд, однак його не завершив без поважних причин.

ОСОБА_5 є військовослужбовцем та з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим може покинути місце служби, чим фактично повторить кримінальне правопорушення, передбачене ст. ст. 407-409 КК України, що на думку слідчого судді, свідчить про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного, який є військовослужбовцем, має постійне місце проживання, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, його стан здоров`я, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров`я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя вважає недоведеним.

Доводи сторони захисту про недоведеність наявності ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України відхиляються, оскільки КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям "ризик" - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Виходячи з вимог ст. ст. 176, 177, 178, 183 КПК України, зважаючи на обґрунтованість повідомленої підозри, тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу ОСОБА_5 , який є військовослужбовцем, має постійне місце проживання, не одружений, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, його поведінку, слідчий суддя вважає, що належний контроль за поведінкою підозрюваного та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам можливе шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Слідчий суддя зазначає, що для досягнення мети застосування запобіжних заходів, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, на початковій стадії досудового розслідування, що зумовлює необхідність в проведенні низки слідчих та процесуальних дій, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.

Згідно з ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Дане положення наділяє правом, а не зобов`язує не визначати розмір застави.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , його майновий стан, а також стан його здоров`я слідчий суддя вважає, що у зв`язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочину, а також даних про особу обвинуваченого та ризиків, встановлених слідчим суддею, останньому слід визначити заставу в розмірі у вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 242240,00 грн. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень 00 копійок), оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне покласти на ОСОБА_5 обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Контроль за виконанням підозрюваним обов`язків, в разі внесення застави, покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження.

Враховуючи викладене клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню.

Клопотання сторони захисту про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, оскільки не наведено переконливих обставин для застосування саме домашнього арешту. На час розгляду клопотання суду не надано доказів про неможливість перебування підозрюваного ОСОБА_5 в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я.

Керуючись ст.ст. 131-132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 309, 392, 369-372, 395 КПК України, -

постановив:

Клопотання слідчого відділу поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за № 62022050030000358 від 21 вересня 2022 року за ч. 4 ст. 408 КК України - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 17 березня 2025 року, включно.

Строк тримання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою по цьому кримінальному провадженню рахувати з моменту фактичного затримання, а саме: з 09 год. 50 хв. 17 січня 2025 року.

Встановити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, Банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача (IBAN) UA378201720355249002000001205, Призначення платежу: вид платежу (застава, вартість частки майна тощо); П.І.Б. особи, за яку вноситься застава; номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа, протягом дії ухвали.

В іншій частині клопотання прокурора відмовити.

Клопотання сторони захисту про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту залишити без задоволення.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за викликом; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному проваджені.

Встановити строк дії ухвали до 17 березня 2025 року.

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.

Слідчий суддя: