Рішення № 124502647, 16.01.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/34480/24

Провадження № 2/127/5071/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в порядку спрощеного провадження із викликом (повідомленням ) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 06.04.2024 року укладено Кредитний договір №1.03.2024-100003125, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 06.04.2024 року, заявки №1.03.2024-100003125 від 06.04.2024 року, та підтвердження №1.03.2024-100003125 від 06.04.2024 про отримання кредиту року. Згідно умов Договору сума кредиту, яку отримала ОСОБА_1 шляхом електронного переказу на реквізити вказані позичальником у Заявці на видачу кредиту, яка є невід`ємною частиною Кредитного договору та складає 8000 грн., на строк 62 дні, тобто дата повернення кредиту 06.06.2024 року, із процентною ставкою «Економ» - 2 %на день, та процентною ставкою «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка 2,5 % за одень день користування кредитом, яка застосовуються протягом усього період кредитування та неустойкою 200 грн. 00 коп. за кожен день прострочки.

Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, що підтверджується чеком про електронний переказ коштів від 06.04.2024 року. Відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконує, кредит та проценти не сплачує з моменту отримання коштів, що підтверджується карткою по особовому рахунку відповідача. Однак відповідач в категоричній формі відмовилася сплачувати отриманий кредит у будь-якому розмірі.

Станом на 06.06.2024, утворилась заборгованість у розмірі 23 160 грн. 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000 грн. 00 коп., по процентам в розмірі 11 160 грн. 00 коп. та неустойка 4 000 грн. 00 коп., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.05.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін, з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

12.12.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 адвокатом Хенісом О.Г. до суду через систему «Електронний суд» подано відзиві на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві обставинами та вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення йому, підтвердження ним пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення кредитних договорів у формі електронного правочину тощо. Отже, наведене вказує на неукладеність, в тому числі в електронному вигляді, оспорюваного правочину - кредитного договору №1.03.2024-100003125 від 06.04.2024, що вказує на необґрунтованість вимог про стягнення з нього процентів за ставкою, яку він нібито погодив у цьому договорі.

Щодо відсутності доказів перерахування коштів (тіла кредиту) зазначає, що на підтвердження обставин перерахування грошових коштів за спірним кредитним договором та наявності у нього боргу за цим договором, позивач надає тільки розрахунки заборгованості та довідку іншої фінансової компанії (банку). Між тим, наголошує, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку (фінансової установи) та не містять відомостей, що дозволили перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, тощо. Крім того, звертає увагу, що на підтвердження перерахування мені коштів позики позивач зазначає, що таке перерахування підтверджується інформаційною довідкою банку, відповідно до якої нібито, як зазначає позивач, йому було перераховано тіло кредиту. Втім, зазначений файл не може бути належним підтвердженням здійснення переказу, оскільки повністю перебуває в залежності від сторони позивача. Фактично позивач міг скласти довідку будь-якого змісту, що нівелює значення такого документа. Також не відомо, кому належить карткові рахунки, на які переказано дані кошти, оскільки лист не містить ідентифікуючих даних про нього (із фрагментів номеру карти, що відображені в повідомленні, неможливо встановити належність карти (рахунку) саме йому). Відтак, інформаційна довідка не є первинним або платіжним документом, що підтверджує переказ коштів, а тому є неналежним та недопустимим доказом.

Вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення договору позики (кредиту) із ним на умовах, що вказані в наданій копії договору позики (кредиту), не довів перерахування йому тіла кредиту, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Крім того, вказує на те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в силу закону позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, за прострочення грошового зобов`язання. Такі платежі підлягають списанню позикодавцем. Таким чином вважає, що неустойка, нарахована в сумі 4000,00 грн. не підлягає стягненню з відповідача.

Також представник відповідача звертає увагу на те, вимога про стягнення процентів в сумі 6200,00 грн є незаконною, оскільки суперечить п.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, а у Кредитному договорі № 01.04.2024-100001557 від 06.04.2024, денна процентна ставка установлена на рівні 2,25%, що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Тому просить суд в задоволені позову відмовити, так як позивач не надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів зокрема первинні банківські документи, якими має підтверджуватись заборгованість за кредитом, вимога про стягнення неустойки в сумі 4000,00 грн. є незаконною, оскільки суперечить п. 18 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, вимога про стягнення процентів в сумі 6200,00 грн є незаконною, оскільки суперечить п.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» та просить вирішити питання про розподіл судових витрат відповідача та стягнути із позивача на користь відповідача 9000 грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

У відповіді на відзив та додаткових доповнень, представник позивача Павленко Д.О. зазначає, що помилковим є аргумент відзиву відповідача/представника відповідача про те, що кредитний договір не укладений, оскільки кредитний договір № 01.04.2024-100001557 від 06.04.2024, підписаний відповідачем електронним підписом у відповідності до вимог Закону України "Про електронну комерцію". Із вказаного договору вбачається підписання його сторонами. Зокрема, підпис відповідача підтверджується зазначенням в договорі одноразового ідентифікатора "Е338", який був використаний відповідачем для підписання такого кредитного договору. Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Без здійснення зазначених вище дій відповідачем, кредитний договір не був би укладений сторонами. Ідентифікація позичальника як споживача фінансових послуг на вебсайті товариства проведена відповідно до закону, оскільки відповідач передав кредитору персональні дані паспорта, ідентифікаційного номера, дані банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, номер телефону, адресу електронної пошти.

Відповідачу були перераховані кредитні кошти на її банківський рахунок, що підтверджується квитанцією про отримання коштів ID платежу: 2446359262, Сума: 8000.0 UAH, Дата та час платежу: 2024.04.06. 09:59, Видача за договором № 01.04.2024-100001557. Стосовно наявності у боржника відповідного рахунку зазначає, у ОСОБА_1 в особистому кабінеті зареєстровані наступний картковий рахунок НОМЕР_1 . Надати повний номер банківської картки Товариство не має можливості у зв`язку з тим, що відповідно до п.п. 3 п.13 Розділу 5 Постанови Правління НБУ №705 від 05.11.2014 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» (яка діяла на час укладення кредитного договору), Торговець зобов`язаний не копіювати електронного платіжного засобу чи його реквізитів та не вносити повного номера електронного платіжного засобу до облікових книг та/або до електронних баз даних комп`ютерних програм торговця, тощо. Між ТОВ «Споживчий центр» та АТ КБ «Приватбанк» 01.11.2020 укладено договір №4507 про надання послуг в системі LiqPay. Однією з складових предмету вищезазначеного договору є «Масові виплати», це один з методів оплати в системі LiqPay, суть якого полягає в здійсненні переказів грошових коштів від Клієнта (тобто Позивача - ТОВ «Споживчий центр») на поточні або карткові рахунки юридичних осіб, фізичних осіб та/або фізичних осіб підприємців на підставі одного платіжного доручення та реєстру отримувачів або через виклики системного інтерфейсу (API). Задля отримання доказів перерахування коштів Позивачем - ТОВ «Споживчий центр» було направлено запит на адресу АТ КБ «Приватбанк» (копія відповіді на запит долучена до додаткових пояснень). Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору, у відповідача наявна заборгованість в сумі в сумі 23 160 грн., зокрема заборгованість за основною сумою боргу 8000 грн., заборгованість за відсотками 11 160 грн. та неустойка 4 000 грн. Відповідач не надав власного розрахунку процентів за користування кредитними коштами, лише посилається на суму відсотків зазначену в споживчому паспорті кредиту. Наявна заборгованість підтверджуєтеся умовами кредитного договору, а саме: відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 8000 грн., строком на 62 дні. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування Кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 2,5% = (11160/8000)/62 х100%. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку. Неустойка 200 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Звертає увагу суду на суперечливість даних зазначених відповідачем/представником відповідача, зокрема, що він не укладав кредитного договору, але при цьому просить зменшити відсотки за даним кредитом. Вважає, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, перерахування кредитних коштів відповідачу, а тому просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача просив розглядати справи у його відсутність, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідач адвокат Хейніс О.Г. в судовому засіданні просив суд в задоволені позову відмовити, так як позивач не надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів зокрема первинні банківські документи, якими має підтверджуватись заборгованість за кредитом, вимога про стягнення неустойки в сумі 4000,00 грн. є незаконною, оскільки суперечить п. 18 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, вимога про стягнення процентів в сумі 6200,00 грн є незаконною, оскільки суперечить п.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» та просить вирішити питання про розподіл судових витрат відповідача та стягнути із позивача на користь відповідача 9000 грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від 23лютого 2006року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно дост.6цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 06.04.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 01.04.2024-100001557 від 06.04.2024, (надалі по тексту кредитний договір) шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного кредитного договору.

Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови:

- пропозиція про укладення кредитного договору (оферти);

- заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором;

- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Крім того, позичальником підписано паспорт споживчого кредиту з інформацією про контактні дані кредитодавця, умови кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтовною загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, а також таблицю обчислення загальної вартості кредиту.

Відповідач підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 01.04.2024-100001557 від 06.04.2024, з яким вона попередньо уважно ознайомилася.

Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, при оформленні кредиту ОСОБА_1 було заповнено анкету позичальника.

Для підписання і укладення цього правочину був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача.

Відповідно до заявки від 06.04.2024 року, сума кредиту становила - 8000 грн., на строк 62 дні, тобто дата повернення кредиту 06.06.2024 року, із процентною ставкою «Економ» - 2 %на день, та процентною ставкою «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка 2,5 % за один день користування кредитом, яка застосовуються протягом усього період кредитування та неустойкою 200 грн. 00 коп. за кожен день прострочки, відсотків річних: 912,5%; тип процентної ставка: фіксована; загальні витрати за кредитом: 11160 грн. 00 коп. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, та інші платежі): 19 160 грн. 00 коп. реальна річна процентна ставка, відсотків річних: 4999,98%.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525, 526, 546ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Відповідно до статті 639ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Закон України«Про електроннукомерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3цього Закону«Про електроннукомерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12Закону України«Про електроннукомерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит у розмірі 8000 грн. 00 коп., що підтверджено даними про електронний переказ.

У судовому засіданні доведено, що позичальник свої обов`язки за вказаним договором належним чином не виконала, не повернула отримані кошти та проценти за користування кредитом процентів.

У даній справі кредитодавцем ставиться питання стягнення заборгованості за період з 06.04.2024 року по 06.06.2024 року за 62 дні у сумі 23 160 грн. 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000 грн. 00 коп., по процентам в розмірі 11 160 грн. 00 коп. та неустойка 4 000 грн. 00 коп.

У той же час, що відповідно до умов кредитного договору № 01.04.2024-100001557 від 06.04.2024 позичальнику наддається кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 06/04/2024; 2. Сума Кредиту: 8000 грн. 00 коп.; 3. Строк, на який надається Кредит - 62 днів дати його надання.; 4 Дата повернення (виплати) кредиту -06/06/2024; 5. Первинний період користування Кредитом - 31 днів з дня його надання (надалі -"первинний період"); 6. Черговий період користування кредитом - кожні наступні 31 днів з дня закінчення первинного періоду (надалі - "черговий період"); 9. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального виданого кредиту. Розрахунок, денної процентної ставки: 2.25%= (11160.00/8000)/62*100.

При цьому Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

У Кредитному договорі денна процентна ставка установлена на рівні 2,25%, що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів (ч. 2 ст. 8 Закону).

Таким чином, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» і набрання ними чинності установлення в умовах кредитного договору умов, які передбачають денну процентну ставку вище 1 % на день, а тим паче процентну ставку вище 1 % на день, яка, за своєю суттю, є складовою денної процентної ставки, суперечить вимогам чинного законодавства.

Максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1% відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначений Закон України прийнятий від 22.11.2023 та набрав чинності 24.12.2023, а кредитний договір №01.04.2024-100001557 укладений 06.04.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, відсоткова ставка встановлена договором не відповідає умовам чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, вважаю, що умови Кредитного договору в частині, яка суперечить приписам Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемними.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягали б стягненню за Кредитним договором проценти за користування кредитними коштами протягом 62 днів у розмірі 4960 грн. 00 коп. (8000,00 грн. * 1% *62 дні) в той час як позивач нарахував та просить стягнути 11160 грн. 00 коп. Отже вимога про стягнення відсотків в сумі 6200,00 грн. є незаконною.

Тобто, з відповідача у судовому порядку слід стягнути 4960 грн. 00 коп. (8000,00 грн. * 1% *62 дні), що буде відповідати частини п`ятій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки вона належним чином свої зобов`язання по поверненню тіла кредиту та відсотків за його користування у зазначеному розмірі не виконала.

Що стосується стягнення неустойки у розмірі 4 000 грн. 00 коп. варто вказати, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1ст.1Закону України«Про захистправ споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національногобанку України№168від 10.05.2007року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниє обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

За ч. 2ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочинне створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення неустойки за кредитним договором суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24 лютого 2022 року, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

Таким чином, даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач отримав кредитні кошти, але свої зобов`язання по їх поверненню та сплати відсотків належним чином не виконувала, а отже зобов`язана повернути позивачу борг в загальному розмірі 12 960 грн. 00 коп., а саме тіло кредиту 8000 грн. 00 коп. та проценти у розмірі 4960 грн. 00 коп., у зв`язку з чим позов слід задовольнити у вказаній частині.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. 00 коп., ціна позову становила 23 160 грн. 00 коп., позов задоволено на суму 12 960 грн. 00 коп., тобто на 55,95% (12960,00 х 100 : 23160,00), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1355 гривень 33 копійок (2422,40 х 55,95%) судового збору.

Щодо вимоги представника відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача суми коштів за отримання правової допомоги у розмірі 9000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатами Хейнісом О.Г. та відповідачем ОСОБА_1 04.12.2024 року було укладено угоду про надання правової допомоги № б/н та додаткову угоду відповідно до якого та квитанції до прибуткового касового ордеру №04/12/24 від 04.12.2024 сплачено кошти за надання адвокатом правничої допомоги у розмірі 9000 грн. 00 коп.

Суд вважає, з огляду на те, що позовні вимоги до відповідача було задоволено частково, оформлення, як мінімум одного процесуального документу, (вивчення документів, написання заяв та клопотань та участь у судових засіданнях), заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката у цьому випадку є завищеним і не співмірним із складністю справи та обсягом виконаних робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг).

Так, за наслідками розгляду спору позовні вимоги позивача задоволено частково, тому витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на сторони пропорційно, а тому з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню витрати понесення на правничу допомогу пропорційно до відмовлених позовних вимог, а саме 3 964 гривень 50 копійок (9000,00 х 44,05%).

Керуючись ст.12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 211, 223, 263,265, 285,289 ЦПК України, ст. 11, 16, 215, 216, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 639, 1052, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №1.03.2024-100003125 від 11.03.2024 в розмірі 12 960 грн. 00 коп. (дванадцять тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок), з яких 8000 гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою боргу, 4 960 гривень 00 копійка - проценти за користування кредитом.

У задоволенні іншої частини вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 1355 гривень 33 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 витрати понесення на правничу допомогу пропорційно до відмовлених позовних вимог, а саме 3 964 гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходженням: Київ, вул. Саксаганського, 133-А;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: