Рішення № 124498886, 17.01.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6960/24

17 січня 2025 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач ), в якому просила, ухвалити рішення, яким:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільські області № 19001-48919696-2024-2 від 07.11.2024 про відмову в призначенні субсидії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити субсидію, згідно поданої ОСОБА_1 заяви від 08.11.2023 за № 377473 та заяви від 15.10.2024 за № 391096, починаючи з 2023 року.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення житлової субсидії для оплати житлово-комунальних послуг. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 19001-48919696-2023-1 від 11.12.2023 позивачці відмовлено у призначенні житлової субсидії, з тієї підстави, що у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18-річного віку та не мають доходів. Не погодившись із таким рішенням позивачка звернулась до суду із позовною заявою, за результатами розгляду якої, Тернопільським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 06.02.2024 у справі № 500/8282/23, яким визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 19001-48919696-2023-1 від 11.12.2023 про відмову позивачці у призначенні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивачки від 08.11.2023. Після набрання вказаним рішенням суду законної сили, позивачка повторно звернулась до відповідача із заявою про призначення житлової субсидії для оплати житлово-комунальних послуг. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 19001-48919696-2024-2 від 07.11.2024, у зв`язку із тим, що подано недостовірні відомості, що впливають на призначення житлової субсидії та її розмір, що і слугувало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, у якому не погоджується із позовними вимогами. В обґрунтування заперечень, представник відповідача вказав, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/8282/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянуто заяву позивача про призначення житлової субсидії від 08.11.2023 та прийнято рішення про відмову в призначенні житлової субсидії, у зв`язку з тим, що на дату звернення згідно з даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у члена сім`ї із складу домогосподарства за період, який враховуються доходи, а саме з 01.04.2023 по 30.09.2023, відсутній дохід у ОСОБА_2 та не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Інформація про факт перебування за кордоном понад 60 днів ОСОБА_2 позивачем при зверненні із заявою про призначення житлової субсидії не зазначалась.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 27.11.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 27.11.2024 про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу через електронний кабінет 27.11.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Позивачкою 04.12.2024 та 17.10.2024 подано заяви про приєднання доказів до матеріалів справи.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до матеріалів справи, позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 (арк. справи 11 зворот).

Позивачка через систему "Портал електронних послуг" Пенсійного фонду України звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою від 08.11.2023 № 377473 про призначення житлової субсидії для оплати житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 6).

За результатами вказаної заяви від 08.11.2023 № 377473 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 19001-48919696-2023-1 від 11.12.2023 позивачці відмовлено у призначенні житлової субсидії, з тієї підстави, що у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18-річного віку та не мають доходів (арк. справи 6 зворот).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 у справі № 500/8282/23 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 19001-48919696-2023-1 від 11.12.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2023 про призначення субсидії на оплату житлово-комунальних послуг та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. (арк. справи 14 зворот 15).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 № 500/8282/23 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 у справі № 500/8282/23 - без змін (арк. справи 12).

Листом від 18.10.2024 № 1900-0309-8/51099 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило позивачку про те, що на викання рішення суду від 06.02.2024 у справі № 500/8282/23, за результатами повторного розгляду заяви від 08.11.2023 № 377473 їй відмовлено у призначенні субсидії, у зв`язку із тим, що на дату звернення згідно з даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у члена сім`ї із складу домогосподарства за період, який враховуються доходи, а саме з 01.04.2023 по 30.09.2023, відсутній дохід у ОСОБА_2 та не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Інформація про факт перебування за кордоном понад 60 днів ОСОБА_2 позивачем при зверненні із заявою про призначення житлової субсидії не зазначалась (арк. справи 28 - 29).

15.10.2024 позивачка, через систему "Портал електронних послуг" Пенсійного фонду України повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою № 391096 про призначення житлової субсидії для оплати житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 4 зворот).

За результатами вказаної заяви від 15.10.2024 № 391096 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 19001-48919696-2024-2 від 07.11.2024 позивачці відмовлено у призначенні житлової субсидії, з тієї підстави, що подано недостовірні відомості, які впливають на призначення житлової субсидії та її розмір (арк. справи 16).

Позивачкою подано до суду для приєднання до матеріалів справи лист управління державної реєстрації Тернопільської міської ради від 17.12.2024 № 2527/28-03 про те, що згідно з реєстром Тернопільської міської територіальної громади та картотеки переданої Тернопільським МВ УДМС України в Тернопільській області за період з 01.08.2012 по 31.03.2016 та за період з 04.04.2016 по13.12.2024 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . інформація про реєстрацію інших осіб за вказаною адресою відсутня (арк. справи 32).

У матеріалах справи міститься довідка про доходи № 4821 2086 6298 7815 та довідка № 4464 8949 6045 2415 (для субсидій) відповідно до відомостей яких, позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області і отримує пенсію по інвалідності (арк. справи 7).

Позивачка не погодившись з оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від № 19001-48919696-2024-2 від 07.11.2024 про відмову в призначенні субсидії, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, звернулась до суду із цим позовом.

Мотивувальна частина

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 № 1041 "Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України" визначено, що з 01.12.2022 призначення житлових субсидій здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Механізм використання коштів, передбачених у Державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій визначає Положення про порядок призначення житлових субсидій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення житлової субсидії (далі - Положення № 848).

Відповідно до пункту 1 Положення № 848 це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій:

щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме:

- житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком;

- комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами;

щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об`єднання), та витрат на комунальні послуги в такому будинку;

житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік.

Пунктом 22 Положення № 848 встановлено, що житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства:

які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку);

які не зареєстровані (не задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору наймання (оренди) житла (далі - орендарі), за рішенням суду, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги;

які не зареєстровані (не задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору наймання (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами.

У випадках, передбачених абзацами третім і четвертим цього пункту, склад домогосподарства декларується заявником під час звернення за призначенням житлової субсидії з додаванням до заяви відповідних документів, що підтверджують проживання за фактичною адресою домогосподарства.

Житлова субсидія не може призначатися одночасно і за зареєстрованим місцем проживання особи, і за її задекларованим місцем проживання, і за місцем її фактичного проживання.

Згідно пункту 14 Положення № 848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), зокрема якщо:

у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді:

за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів (крім випадків, зазначених в абзацах дев`ятому - одинадцятому цього підпункту). До 60-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, лікування, навчання або догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується відповідними документами, а також дні перебування за кордоном - протягом періоду воєнного стану в Україні та двох місяців після його припинення або скасування. При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб в період перебування їх за кордоном не розраховуються.

Відповідно до пункту 501 Положення № 848 проведення перевірки достовірності даних, що надійшли від осіб, які звертаються за призначенням житлових субсидій, здійснюється на підставі даних, зокрема отриманих шляхом автоматизованого доступу, з:

Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - про право власності на земельну ділянку, квартиру (будинок);

Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, - про знищення/пошкодження житлового приміщення (квартири, будинку);

Державного реєстру актів цивільного стану громадян - про державну реєстрацію шлюбу, розірвання шлюбу, народження, смерті осіб;

Єдиного реєстру боржників - про заборгованість за виконавчими провадженнями щодо стягнення аліментів;

Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - про зареєстрованих фізичних осіб - підприємців;

Єдиного державного реєстру внутрішньо переміщених осіб - про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб;

Централізованого банку даних з проблем з інвалідності - про встановлення статусу особи з інвалідністю та групи і підгрупи (за наявності);

Реєстру осіб, які мають право на пільги, що є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру, - про надання пільг;

Структура та формат інформаційних файлів, що передаються та приймаються в порядку взаємодії інформаційних систем, визначаються Мінсоцполітики та Мін`юстом шляхом прийняття спільних рішень, які оформлюються окремими протоколами.

Визначена цим пунктом процедура взаємодії інформаційних систем діє до підключення відповідних інформаційних систем до системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів відповідно до Положення про електронну взаємодію державних електронних інформаційних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 606 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 73, ст. 2455).

Суд проаналізувавши норми Положення № 848 прийшов до висновку, що до складу домогосподарства включаються всі особи, які зареєстровані та (або) задекларовані в житловому приміщенні (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб особи, які фактично проживають).

Предметом оскарження у даній справі є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільські області № 19001-48919696-2024-2 від 07.11.2024 про відмову в призначенні субсидії, яке прийняте на підставі заяви позивачки від 15.10.2024 (арк. справи 6 зворот).

Зі змісту вказаного рішення слідує, що причиною відмови стало подання недостовірних відомостей, що впливають на призначення житлової субсидії та її розмір.

Разом з тим, будь-яких обґрунтувань та мотивів щодо того, які саме подані позивачкою відомості для призначення субсидії є недостовірними у оскаржуваному рішенні не наведено.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Крім, того Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Ненаведення мотивів прийнятих рішення не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду (від 04.12.2018 року по справі №821/1173/17, від 09.07.2019 року у справі №140/2093/18).

Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України "Про адміністративну процедуру" від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі Закон № 2073-IX) адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 72 Закону № 2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта. Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

За приписом частини 3 статті 85 Закону № 2073-IX у разі якщо адміністративний акт не містить мотивувальної частини, у випадку, якщо відповідно до цього Закону вона є обов`язковою, такий акт скасовується.

Таким чином, відсутність у адміністративному акті мотивувальної частини, що встановлено судом у розглядуваній справі, є самостійною підставою для скасування цього акту, у даному випадку рішення про відмову у призначенні субсидії.

У відзиві на позовну заяву представник позивача вказує, що причиною повторної відмови стала та обставина, що згідно з даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у члена сім`ї із складу домогосподарства за період, який враховуються доходи, а саме з 01.04.2023 по 30.09.2023, відсутній дохід у ОСОБА_2 та не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Інформація про факт перебування за кордоном понад 60 днів ОСОБА_2 позивачем при зверненні із заявою про призначення житлової субсидії не зазначалась.

Однак, у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 у справі № 500/8282/23 встановлено що ОСОБА_2 15.01.2022 виїхав за межі України, не є членом сім`ї та не входить до складу домогосподарства позивачки.

Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З наведено слідує, що відповідач по суті відмовив позивачці у призначенні житлової субсидії з тих самих підстав, що були оцінені судом у рішенні від 06.02.2024 у справі № 500/8282/23.

При цьому, позивачкою надано суду лист управління державної реєстрації Тернопільської міської ради від 17.12.2024 № 2527/28-03 у якому зазначено, що згідно з реєстром Тернопільської міської територіальної громади та картотеки переданої Тернопільським МВ УДМС України в Тернопільській області за період з 01.08.2012 по 31.03.2016 та за період з 04.04.2016 по 13.12.2024 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інформація про реєстрацію інших осіб за вказаною адресою відсутня.

Відповідачем, будь-яких доказів на спростування інформації у листі управління державної реєстрації Тернопільської міської ради від 17.12.2024 № 2527/28-03 не надано.

Також, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не враховано ту обставину, що позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи, єдиним джерелом її доходу є пенсія по інвалідності, розмір якої з врахуванням вартості комунальних послуг не дає можливості позивачці належним чином сплачувати їх вартість.

Отже, враховуючи зазначене, суд приходить до переконання, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачці в призначенні субсидії, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 19001-48919696-2024-2 від 07.11.2024 про відмову у призначенні позивачці субсидії на оплату житлово-комунальних послуг не ґрунтується на дійсних фактичних обставинах справи, прийняте всупереч вимогам чинного законодавства та є протиправним.

Перевіряючи правильність обраного позивачкою способу захисту порушеного права, суд виходить з таких міркувань.

Так, позивачка просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити субсидію, згідно поданої ОСОБА_1 заяви від 08.11.2023 за № 377473 та заяви від 15.10.2024 за № 391096, починаючи з 2023 року.

Натомість, як встановлено судом з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.10.2024 № 1900-0309-8/51099, за результатами повторного розгляду заяви позивачки від 08.11.2023 № 377473 їй відмовлено у призначенні субсидії.

Однак у прохальній частині позовних вимог позивачка не просить визнати дії відповідача щодо відмови у призначенні субсидії на підставі заяви від 08.11.2023 № 377473 протиправними.

Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Окрім того, зазначений принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Верховний Суду неодноразово наголошував на тому, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, зокрема у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18 тощо.

Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв`язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов`язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.

Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 804/1457/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 802/295/17-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а тощо.

Таким чином, принцип диспозитивності передбачає розгляд судом справи в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду. Вихід суду за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, і таких відхід обґрунтований судом у судовому рішенні.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/1961/18, вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: 1) лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; 2) повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач; повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; 3) вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанов від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21.

Оскільки, за результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для відмови позивачці в призначенні субсидії, суд, виходячи із встановлених у справі обставин, з метою ефективного захисту порушеного права позивачки вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачці у призначенні житлової субсидії на підставі заяви від 08.11.2023 № 377473 та зобов`язати відповідача призначити їй субсидію згідно поданої заяви від 08.11.2023 та від 15.10.2024 №391096 починаючи з 2023 року.

Висновки за результатами розгляду справи

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій та рішення щодо відмови позивачці у призначенні житлової субсидії, а тому позов необхідно задовольнити повністю з виходом за межі позовних вимог.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У цій справі позивачка не сплачувала судовий збір, оскільки звільнена від нього відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.

Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні субсидії на підставі її заяви від 08.11.2023 № 377473.

Визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільські області № 19001-48919696-2024-2 від 07.11.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні субсидії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити субсидію, згідно з поданими ОСОБА_1 заявами від 08.11.2023 № 377473 та від 15.10.2024 № 391096, починаючи з 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 17 січня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддяЮзьків М.І.