Рішення № 124498560, 17.01.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/3213/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті , Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.

В С Т А Н О В И В:

Позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті , Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови від 20.02.2024 року № 023222.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відділом Укртрансбезпеки неправомірно застосовано до позивача відповідальність, встановлену абз. 6 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, а саме, штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки він здійснював перевезення вантажу у внутрішньому сполученні.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі; розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування відзиву зазначав, що Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області винесено спірну постанову на підставі абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у зв`язку з виконанням резидентом України міжнародного перевезення вантажу без документів, визначених статтею 53 цього Закону, а саме: відсутня роздруківка даних режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 за 14.01.2024 року.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

14.01.2024 року посадовими особами Укртрансбезпеки проведено перевірку транспортного засобу марки DAF державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом TRAILOR державний номерний знак НОМЕР_2 , за наслідками якої складено акт № 046135 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час перевірки встановлено та в акті перевірки зафіксовано порушення статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, під час надання послуг з міжнародних перевезень вантажів відсутня роздруківка даних режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 за 14.01.2024 року.

20.02.2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 023222, якою за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до ОСОБА_1 за порушення статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено абз. 6 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано штраф у розмірі 34000,00 грн.

Позивач, вважаючи постанову від 20.02.2024 року № 023222 протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-III).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до положень частин 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України..

В силу вимог пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктами 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Статтею 53 Закону № 2344-III визначено вимоги до організації міжнародних перевезень пасажирів і вантажів.

Так, частиною третьою статті 53 Закону № 2344-II установлено, що при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: 1) дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; 2) дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; 3) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; 4) сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документи на вантаж.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої тахографи (частина сьома статті 53 Закону).

Відповідно до частини восьмої статті 53 Закону № 2344-III водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24 червня 2010 року (далі - Інструкція №385) картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Пунктом 3.3 розділу ІІІ Інструкції №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.5 розділу ІІІ Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Тож, наведеними законодавчими та підзаконними нормативними правовими актами встановлено, що автомобільні перевізники мають обов`язок забезпечити, а водії пред`явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються міжнародні перевезення. До того ж, на водіїв покладається обов`язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб Укртрансбезпеки, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Матеріалами справи підтверджується, що 14.01.2024 року посадовими особами Укртрансбезпеки проведено перевірку транспортного засобу марки DAF державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом TRAILOR державний номерний знак НОМЕР_2 , за наслідками якої складено акт № 046135 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час перевірки встановлено та в акті перевірки зафіксовано порушення статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, під час надання послуг з міжнародних перевезень вантажів відсутня роздруківка даних режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 за 14.01.2024 року.

Акт перевірки підписаний водієм ОСОБА_2 без зауважень, надані пояснення, що відповідна картка перебуває процесі виготовлення.

Суд відхиляє доводи позивача про здійснення перевезення вантажу у внутрішньому сполученні, оскільки вони спростовуються матеріалами перевірки, міжнародно - транспортною накладною (CMR) № 1206073, яка була надана водієм під час перевірки, та самими поясненнями водія, які зафіксовані на нагрудний відеореєстратор інспектора.

Суд зазначає, що надані до позову товарно - транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів № 13/01/2024/9517, договір на перевезення вантажів № 291122 від 29.11.2022 року, акти здачі - приймання робіт були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме і є первинним носієм доказової інформації. Вказані документи не змінюють встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створюють для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелюють зафіксованих в акті обставин.

Стаття 60 Закону № 2344-III визначає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац шостий частини першої).

Суд зазначає, що частиною третьою статті 53 Закону № 2344-III установлено, що при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: 1) дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; 2) дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; 3) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; 4) сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документи на вантаж.

Поряд із цим, законодавець виклав статтю 53 Закону № 2344-III таким чином, що включив у її зміст на ряду із іншими документами також вимогу роздрукувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв. Тобто, ця вимога - роздруковувати на паперових носіях відповідної інформації з цифрового тахографа також передбачена статтю 53 Закону.

Проаналізувавши законодавчі положення, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у цій справі контролюючий орган вірно кваліфікував порушення перевізника саме за абзацом 6 частини 1 статті 60 вказаного Закону.

Цей висновок випливає з того, що абзац шостий частини першої статті 60 вказаного Закону визначає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вимога роздрукувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв чітко визначена саме статтею 53 Закону № 2344-III.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2024 року по справі №140/5466/23.

Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності на підставі абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, тому відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Враховуючи вищенаведені законодавчі норми та встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області (вул. Європейська, 155, м. Полтава, 36008) про визнання протиправною та скасування постанови повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко