Рішення № 124498124, 16.01.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/28108/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видачі посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України»;

- зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видати посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона проживала разом з ОСОБА_2 однією сім`єю, як дружина та чоловік, без реєстраціє шлюбу. Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув під час проходження військової служби. Внаслідок вищевказаних обставин, в судовому порядку було встановлено факт проживання однією сім`єю позивача та ОСОБА_2 без шлюбу, в період з 2017 року по день смерті останнього.

Військовою частиною НОМЕР_1 було видано довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України №2603 від 06.06.2024, відповідно до якої загиблий солдат ОСОБА_2 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи в районі населеного пункту Олександрівка Херсонського району Херсонської області.

22.07.2024 року позивач звернулась до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, внаслідок чого 05.08.2024 року отримала лист-відмову від Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з огляду на те, що Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначений вичерпний перелік осіб, які відносяться до членів сім`ї загиблих (померлих) ветеранів війни, а тому підстав для встановлення позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України немає.

Не погоджуючись із зазначеною відмовою Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, позивач звернулась до адміністративного суду з даним позовом.

Ухвалою суду у справі №420/28108/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, в порядку ч.5 ст.262 КАС України. Вказаною ухвалою також було залучено до участі у справі в якості співвідповідача Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.

Під час розгляду справи від представника Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Враховуючи те, що Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначений вичерпний перелік осіб, які відносяться до членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України, підстав для встановлення позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України немає.

Від позивача за час розгляду справи надійшла відповідь на відзив, заперечень на яку до суду не надходило.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 однією сім`єю, як дружина та чоловік, без реєстрації шлюбу.

ОСОБА_2 проходив військову службу у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, водночас ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув.

Враховуючи вищевказані обставини, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.03.2023 року у справі №521/10527/22, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 18.03.2024 року, було встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без шлюбу в період з 2017 року по день смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18 Регіональною військово-лікарською комісією МОУ було видано витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 Регіонального військово-лікарської комісії №1975 від 23.05.2024, відповідно до якого вбачається, що травма солдата ОСОБА_2 : «травматична ампутація голови, верхніх та нижніх кінцівок», яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 04.05.2024 року, довідкою про причини смерті №1526 від 06.04.2022 року, актом службового розслідування - це травма, яка призвела до смерті, та причини смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Військовою частиною НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 було видано довідку №2603 від 06.06.2024 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, згідно якої загиблий ОСОБА_2 дійсно брав безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в районі населеного пункту Олександрівка Херсонського району Херсонської області.

У довідці №2603 від 06.06.2024 року вказано, що вона є підставою для надання особі статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Внаслідок вищевказаного, 22.07.2024 року позивач звернулась до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, та видачу відповідного посвідчення/довідки.

Водночас, листом Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 05.08.2024 року позивачу було відмовлено у задоволенні її заяви, посилаючись на те, що Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначений вичерпний перелік осіб, які відносяться до членів сім`ї загиблих (померлих) ветеранів війни, а тому підстав для встановлення позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України немає.

Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернулась за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовано Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно п.п.6 ч.1 статті 10-1 Закону №3551-ХІІ до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать: сім`ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

За ч.4 статті 10-1 Закону №3551-ХІІ до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать:

батьки;

один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;

діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;

діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;

діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;

утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія.

Порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України.

Підставою для надання особам, зазначеним у пункті 4 частини першої цієї статті, статусу сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є (але не виключно):

Процедуру надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України закріплена Порядком надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України

від 23.09.2015 року №740 (далі - Порядок №740).

За п.3 Порядку №740 закріплено, що статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України надається заявникам з числа членів сімей осіб, зазначених у пунктах 2-6 частини першої статті 10-1 Закону.

Згідно п.п.5 п.4 Порядку №740 встановлені підстави для надання заявникам статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, зокрема, для заявників з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону, а саме:

свідоцтво про смерть (крім випадків, коли особа пропала безвісти);

довідка за формою згідно з додатком 1, видана Мінветеранів.

Відповідно до п.5 Порядку №740 для надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України заявник подає місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника заяву.

Рішення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України приймається місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника в місячний строк з дня надходження заяви (заяви в електронній формі) (п.13 Порядку №740).

Згідно п.п.1) п.16 Порядку №740 місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника відмовляє заявнику у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі якщо заявник не належить до осіб, зазначених в частині четвертій статті 10-1 Закону.

Крім того, відповідно до п.19 Порядку №740 посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302.

За п.2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно п.4 Положення №302 членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого", а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України".

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частиною 4 ст.3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно ч.ч.1-2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Разом з тим, згідно приписів Закону №3551-XII чітко визначено, що до членів сімей загиблих військовослужбовців належать один з подружжя, який не одружився вдруге, водночас, жінка чи чоловік, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, до переліку членів сім?ї не належать.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.03.2023 року у справі №521/10527/22, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 18.03.2024 року, було встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без шлюбу в період з 2017 року по день смерті ОСОБА_2 .

У той же час суд акцентує увагу на тому, що в описовій частині рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.03.2023 року у справі №521/10527/22 вказано, що підтвердження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне, зокрема, задля набуття та реалізації права на отримання грошової допомоги.

У постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 року по справі №400/673/23 за подібних правовідносин колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги у цивільній справі про встановлення факту проживання позивачки та загиблого військовослужбовця однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, стосуються, в першу чергу, реалізації права позивачки на отримання одноразової грошової допомоги.

Проте, суд апеляційної інстанції у вищевказаній постанові зазначив, що встановлення рішенням суду цивільної юрисдикції факту спільного проживання позивачки та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення у позивачки права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, однак не створює підстав для набуття позивачкою статусу члена його сім`ї для одержання гарантій, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Аналізуючи вищевказане, колегія суддів у постанові від 14.11.2023 року по справі №400/673/23 зазначила, що встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 року у справі №809/1346/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради діяло правомірно, відмовляючи позивачу у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, оскільки встановлений в судовому порядку факт проживання позивача із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу не надає права для отримання вищезазначеного статусу.

Аналізуючи вищевказані обставини, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на її користь судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д), Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д) про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити певні дії - відмовлено.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький

.