Рішення № 124497513, 16.01.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 року Справа №320/34595/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в частині неврахування 2 років 2 місяців 27 днів навчання в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка, та 1 року 11 місяців 23 днів строкової військової служби.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу ОСОБА_1 , який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці половину строку навчання в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1980 по 24.08.1985 року, що становить 2 роки 2 місяці 27 днів та період проходження строкової військової служби з 09.11.1974 року по 01.11.1976 року, що становить 1 рік 11 місяців 23 дні.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 80% суддівської винагороди судді, починаючи з 27 грудня 2023 року, та виплатити різницю між виплаченим щомісячним довічним грошовим утриманням судді у відставці у розмірі 72% суддівської винагороди судді та перерахованим у розмірі 80% суддівської винагороди судді.

Позивач наполягає на протиправності дій відповідача щодо не врахування при перерахунку з 27.12.2023 його довічного грошового утримання судді у відставці до стажу судді 2 роки 2 місяці 27 днів навчання в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка та 1 рік 11 місяців 23 дні строкової військової служби, покликаючись при цьому щодо застосування абз. 4 п. 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», положення ч. 4 ст. 43, ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та, зокрема, на правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 30.05.2019 у справі №9901/805/18, від 17.09.2020 у справі №9901/302/19, від 08.10.2020 у справі №9901/537/19.

Враховуючи положення Закону України від 21 листопада 2023 року №348-ІХ, позивач звернувся із заявою до відповідача від 19.01.2024 та долучив довідку, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, але рішенням від 24.01.2024 №930080313719 ГУ ПФУ в м. Києві до стажу враховано лише строк роботи на посаді судді, який становить 31 рік 7 місяців та з 27.12.2023 застосовано 72 % суддівської винагороди. Зокрема, підставою для відмови в зарахуванні спірних періодів стажу необґрунтовано зазначено посилання на ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402, яка не передбачає підстав для зарахування спірного стажу.

Всі необхідні документи надані відповідачу. З позиції позивача, дії відповідача призвели до неправомірного зменшення з 27.12.2023 відсотку довічного грошового утримання судді у відставці із 80% до 72%, та відповідно не вірного визначення довічного грошового утримання, позбавлення права позивача на належне довічне грошове утримання судді у відставці.

Ухвалою суду від 05.08.2024 провадження у справі відкрито, справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач вважає, що ГУ ПФУ у м. Києві правомірно відмовлено позивачу рішенням від 24.01.2024 №930080313719 в зарахуванні до стажу спірного періоду, вказуючи на положення ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402 де передбачено роботу, яка зараховується до стажу судді, а також на рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 яким визнано неконституційним положення п. 25 розділу ХІІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів», наполягає на відсутності підстав для врахування до стажу судді періоду проходження строкової військової служби та навчання у вищому навчальному закладі. Вказує, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до ч.4 ст. 142 України «Про судоустрій і статус суддів», ч.2 ст. 27 Закону України «Про Конституційний Суд України», Порядку 3-1, органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання пенсійний орган повідомляється у місячний строк із дня виникнення таких підстав. Зазначає, що враховуючи викладене, відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 27.12.2023 але з урахуванням положень ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402. Просить суд в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

З трудової книжки позивача вбачається:

з 9 листопада 1974 року по 1 листопада 1976 року проходив строкову військову службу -1 рік 11 місяців і 23 дні;

з 1 вересня 1980 року по 25 червня 1985 року навчався на юридичному факультеті Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка - 4 роки 5 місяців 24 дні (половина навчання 2 роки 2 місяці 27 дні);

з 25 лютого 1985 року по 4 серпня 1992 року - Народний суддя Залізничного районного народного суду м. Києва - 7 років 5 місяців 10 днів;

з 5 серпня 1992 року по 26 грудня 1994 року - Член, суддя Київського міського суду - 2 роки 4 місяці 22 дні;

з 27 грудня 1994 року по 11 березня 2002 року - заступник голови Міжобласного суду - 7 років 2 місяці 14 днів;

з 12 березня 2002 року по 7 жовтня 2016 року - суддя Вищого господарського суду України - 14 років 6 місяців 26 днів.

Наказом голови Вищого господарського суду України №339-к від 4 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України з 7 жовтня 2016 року у зв`язку із поданням заяви про відставку відповідно до постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VIII «Про звільнення суддів». Стаж судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 07.10.2016 склав 35 років 10 місяців і 2 дні. До даного стажу зараховано зокрема спірний стаж строкової військової служби 1 рік 11 місяців і 23 дні та половину навчання у вищому навчальному закладі 2 роки 2 місяці 27 дні.

10.10.2016 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді.

Щомісячне довічне грошового утримання судді ГУ ПФУ в м. Києві призначено позивачу з 08.10.2016 в розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, проти чого не заперечує відповідач.

19.01.2024, у зв`язку із набранням чинності 27.12.2023 Закону №3431-ІХ від 21.11.2023 згідно рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, ОСОБА_1 було подано до ГУ ПФУ в м. Києві заяву та довідку від 18.01.2024 №262/0/2-4 за підписом Голови Верховного Суду для розрахунку грошового утримання суддів у відставці, в якій зазначено, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 27.12.2023 становить 229 906,25 грн.

Позивач вважає, що перерахунок довічного грошового утримання судді повинен здійснюватися на підставі отриманої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, які зараховуються до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, що у сукупності впливає на належне застосування розрахунку відсотків від суддівської винагороди судді.

Відповідач наполягає, що спірний перерахунок здійснюється відповідно до ч.4 ст. 142 України «Про судоустрій і статус суддів», ч.2 ст. 27 Закону України «Про Конституційний Суд України», Порядку 3-1 але з урахуванням положень ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402, яка не передбачає зарахування до стажу судді періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі.

За наявним у справі рішенням ГУ ПФУ в м. Києві № 930080313719 від 24.01.2024 відмовлено в перерахунку пенсії вказуючи на положення ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402 де передбачено роботу, яка зараховується до стажу судді, без врахування до стажу судді періоду проходження строкової військової служби та навчання у вищих навчальних закладах, з 27.12.2023 здійснено спірний перерахунок але застосовано 72 відсотки суддівської винагороди.

Не погоджуючись із такими діями ГУ ПФУ в м. Києві, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положеннями статті 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402).

За змістом п.2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Частиною 1 статті 142 Закону №1402 визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч.3 ст.142 Закону № 1402).

Частинами 4, 5 ст.142 Закону №1402 передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України» від 21 листопада 2023 року № 3481-IX внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, у розділі XII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 14-4 такого змісту:

«У разі звільнення у зв`язку з поданням заяви про відставку незалежно від займаної посади суддям Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України гарантується призначення щомісячного довічного грошового утримання у розмірі та в порядку, передбачених цим Законом, виходячи з розміру суддівської винагороди, що обчислюється з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду.

Судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, яким призначено розмір щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529 із наступними змінами), мають право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у порядку та розмірі, визначених частиною третьою статті 142 цього Закону, виходячи з розміру суддівської винагороди, що обчислюється з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду.

Особові справи суддів, зазначених у цьому пункті, підлягають зберіганню у Верховному Суді, на який покладається видача документів для призначення/перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці".

Згідно пункту 2 розділу І Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 січня 2008 року № 3-1 (далі Порядок №3-1), заява про призначення / перерахунок щомісячного довічного грошового утримання подається до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр), або вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал), або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Пунктом 1 розділу IV Порядку № 3-1 передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини 2 статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Як передбачено пунктом 6 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.

Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.

Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.

Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.

Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок (пункт 6 розділу IV Порядку № 3-1).

Судом встановлено, що на підставі за підписом Голови Верховного Суду видано позивачу довідку від 18.01.2024 №262/0/2-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій вказано суддівську винагороду станом на 27.12.2023, яка враховується при призначенні / перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка складає 229 906,25 грн.

Довідку видано на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України" від 21 листопада 2023 року № 3481-IX.

Отримавши вказану довідку, 19.01.2024 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Отже, у зв`язку з видачею Верховним Судом довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій вказано суддівську винагороду станом на 27.12.2023, яка враховується при призначенні / перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у позивача виникли підстави для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

При цьому, як встановлено судом та на чому наполягає відповідач, останнім застосовано положення ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402, яка визначає, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

- судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

- члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Та, застосувавши вказану вище норму Закону №1402, не враховано позивачу до стажу роботи судді період строкової військової служби та половини навчання у вищому навчальному закладі, враховано лише стаж роботи на посаді судді 31 рік 7 місяців 7 днів і застосовано 72 % від суддівської винагороди при перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 27.12.2023.

Відповідно, суд зазначає наступне.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (у відповідній редакції, чинній на час перебування позивача на посаді судді Вищого Господарського Суду (далі - Закон № 2453-VI) за п. 8 ч. 4, ч. 6 ст. 48 Закону № 2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Закон втратив чинність, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу XII Закону № 1402-VIII від 02.06.2016, на підставі Закону № 1402-VIII від 02.06.2016.

Вказана норма визначена відповідно до чинного ч. 5 та ч. 8 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі Закон № 1402-VІІІ), яка кореспондується із вказаним вище та вказує про те, що незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічні висновки, також, висловленні у рішенні Ради суддів України «Щодо обчислення стажу роботи для виникнення права на відставку, надбавку за вислугу років та додаткову відпустку» від 13 березня 2015 року № 20.

Суд також виходить з того, що неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.

Суд враховує, що ОСОБА_1 звільнений у відставку з посади судді Вищого Господарського суду України згідно Наказу Вищого господарського суду України від 04.10.2016 №339-к.

Згідно розрахунку Вищого господарського суду України від 07.10.2016 №13-43/117, стаж судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 07.10.2016 склав 35 років 10 місяців і 2 дні. До даного стажу зараховано зокрема спірний стаж строкової військової служби 1 рік 11 місяців і 23 дні та половину навчання у вищому навчальному закладі 2 роки 2 місяці 27 дні.

За ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закону №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із частиною першої статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року № 1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення.

Вказаний Договір був чинний на момент видання Президентом України указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28 червня 1996 року.

Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Згідно частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Статтею 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» чинної на час набуття ОСОБА_1 стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років (в редакції до 20.03.2008) відповідно до досліджених судом записів трудової книжки, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Проти зарахування спірного стажу, під час призначення позивачу з 08.10.2016 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач не заперечував, врахував спірні періоди та визначив утримання 80 відсотків від суддівської винагороди.

Суд також зазначає, що абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Враховуючи вищезгадані положення ст. 142 Закону №1402, суд зазначає, що за ч. 3 даної статті щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді та зауважує, що вказана норма ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII неконституційною не визнавалась, а також вказана норма повною мірою відповідає критерію якості закону та не вступає в колізію з іншими нормами законів.

Також, суд зауважує, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Це підтверджується також положеннями Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким були внесені зміни в Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ, зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».

Суд вважає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) відповідним уповноваженим органом при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Вказана вище позиція суду узгоджується із правовими висновками висловленими Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі № 541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 686/10100/15-а, від 30 січня 2020 року у справі №592/3694/17, від 23 вересня 2021 року у справі №620/1944/20.

Суд приходить до висновку, що не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби в лавах радянської армії, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 09.11.2018 у справі №559/443/17.

Суд вважає необхідним відмітити, що правильність обчислення стажу роботи на посаді судді безпосередньо впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що є однією з головних гарантій незалежності судді, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними актами. За загальним правилом, суд повинен тлумачити національне законодавство у соціальній сфері таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав верховенству права з урахуванням усіх складових цього принципу, зокрема, справедливості і розумності та, відповідно, у спосіб, що є найбільш сприятливим для захисту прав та інтересів особи.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладених у постанові від 8 листопада 2021 року у справі № 580/492/21.

Відтак, до стажу позивача ОСОБА_1 підлягає зарахуванню, зокрема, спірні періоди - з 9 листопада 1974 року по 1 листопада 1976 року строкової військової служби -1 рік 11 місяців і 23 дні та з 1 вересня 1980 року по 25 червня 1985 року навчання на юридичному факультеті Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка - половина строку 2 роки 2 місяці 27 днів.

Згідно ч. 3 ст. 142 Закону №1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Враховуючи стаж позивача на час звільнення (на 07.10.2016) 35 років 10 місяців 2 дні визначеного Вищим господарським судом України, призначено пенсійним органом довічне грошове утримання судді у відставці з 08.10.2016 - 80 відсотків від суддівської винагороди. На час здійснення перерахунку з 27.12.2023 зазначений стаж позивача підтверджується матеріалами справи та відповідно відсоток розміру довічного грошового утримання судді під час здійснення перерахунку має становити 80 відсотків від суддівської винагороди, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення від суддівської винагороди позивача з 80% до 72 %.

У висновку суду встановлено протиправність дій відповідача та прийнятого рішення від 24.01.2024 № 930080313719 про відмову у перерахунку пенсії, яким не враховано при перерахунку з 27.12.2023 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 2 років 2 місяців 27 днів навчання в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка та 1 року 11 місяців 23 днів строкової військової служби, та зменшено відсоток від суддівської винагороди з 80 до 72.

Належних та достатніх обґрунтувань своїм діям та прийнятому рішенню відповідач до суду не надав

Щодо позовних вимог в частині здійснення виплати різниці між належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою сумою, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини в даній частині виникли у зв`язку з відмовою відповідача у зарахуванні до стажу роботи судді періодів строкової військової служби та навчання у вищому навчальному закладі, що призвело до зменшення відсотку від суддівської винагороди з 80% до 72 %, виплата зокрема сум заборгованості довічного грошового утримання судді у відставці в періоді та розмірі з даного утримання не є предметом спору в даній справі.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Задоволення позовних вимог на майбутнє не допускається.

Таким чином, щодо здійснення виплати різниці між належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою сумою, суд зазначає про передчасність заявлених вимог, адже спору в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок ще не проведено та їх виплату не здійснено.

Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 КАС України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Решта доводів сторін не впливають на висновки суду та не потребують наданню оцінці.

Враховуючи вищезазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача, відтак, обираючи по справі належний спосіб захисту встановленого судом порушеного права позивача, суд вважає необхідним визначити такий спосіб захисту достатній для відновлення порушених прав, а саме у вигляді визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 21.03.2024 № 930080313719 про відмову у перерахунку пенсії, визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві при перерахунку з 27.12.2023 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в частині не врахування 2 років 2 місяців 27 днів навчання в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка та 1 року 11 місяців 23 днів строкової військової служби, визнання протиправними дії щодо здійснення перерахунку з 27.12.2023 довічного грошового утримання судді у відставці та зменшення відсотку від грошової винагороди судді з 80 % до 72 %, зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати до стажу ОСОБА_1 , який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці половину строку навчання в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1980 по 24.08.1985 року, що становить 2 роки 2 місяці 27 днів та період проходження строкової військової служби з 09.11.1974 року по 01.11.1976 року, що становить 1 рік 11 місяців 23 дні та зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням стажу роботи судді 35 років 10 місяців 2 дні, виходячи з розрахунку 80% суддівської винагороди судді, починаючи з 27.12.2023, з урахуванням виплачених сум.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та враховуючи висновки суду щодо часткового задоволення позовних вимог, положення ч. 3 ст.139 КАС України, суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат по сплаті судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 77-80, 139, 143, 243-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.03.2024 № 930080313719 про відмову у перерахунку пенсії.

3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при перерахунку з 27.12.2023 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 щодо не врахування 2 років 2 місяців 27 днів навчання в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка та 1 року 11 місяців 23 днів строкової військової служби.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу ОСОБА_1 , який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці половину строку навчання в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1980 по 24.08.1985 року, що становить 2 роки 2 місяці 27 днів та період проходження строкової військової служби з 09.11.1974 року по 01.11.1976 року, що становить 1 рік 11 місяців 23 дні.

5. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку з 27.12.2023 довічного грошового утримання судді у відставці яким зменшено ОСОБА_1 відсоток від грошової винагороди судді з 80 % до 72 %.

6. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням стажу роботи судді 35 років 10 місяців 2 дні, виходячи з розрахунку 80% суддівської винагороди судді, починаючи з 27.12.2023, з урахуванням виплачених сум.

7. В решті вимог відмовити.

8. Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, код ЄДРПОУ 42098368) витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 (шістсот п`ять гривень 60 копійок) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.