Ухвала суду № 124485234, 17.01.2025, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/2028/24

Провадження 2-з/193/1/25

У Х В А Л А

іменем України

17 січня 2025 року сел.Софіївка

Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кравченко Н.О., ознайомившись із заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Стариченка Миколи Петровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ПАТ «Страхова компанія «Уніка», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди-

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Софіївського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ПАТ «Страхова компанія «Уніка», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

17.01.2025 представником позивача Стариченком М.П. подано заяву про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на автомобіль марки Mitsubishi Carisma 1997, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 », який належить ОСОБА_2 в межах заявленої суми 78592, 97 грн. із забороною переоформлювати право власності..

Учасники справи у судове засідання не викликались відповідно до правил ч.1 ст. 153 ЦПК України.

Суддя, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, заяву про забезпечення позову дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18).

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункти 3-4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій щодо «затягування розгляду справи» без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову та про співмірність вказаного способу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із позовною заявою, позивач просила стягнути з відповідача матеріальні збитки у сумі 78592,97 грн. Автомобіль марки Mitsubishi Carisma 1997, д.н.з. НОМЕР_1 не є предметом спору.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилався на те, що існує обґрунтований ризик, що у разі ухвалення судового рішення на користь позивача, виконання цього рішення може бути ускладнене або навіть неможливе, якщо власник майна вчинить дії, щодо відчуження Mitsubishi Carisma 1997, д.н.з. НОМЕР_1 , а тому просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на вказаний автомобіль.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України, пунктом 1 частини 1 якої передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно.

У Постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду роз`яснив, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Тобто арешт майна передбачаєобмеження користування цим майном.

Між тим, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Предметом спору у справі є стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.

Заявляючи вимоги про накладання арешту на автомобіль марки Mitsubishi Carisma 1997, д.н.з. НОМЕР_1 , позивач належним чином не обґрунтувала необхідності вжиття такого виду забезпечення позову як арешт, який зумовить обмеження користування/розпорядження цим автомобілем його власника.

Заявником не доведено, що вжиття заходу забезпечення позову у виді арешту транспортного засобу, про застосування якого просить заявник, не буде порушувати права інших осіб.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частин 1,6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім того, в якості доказу права власності до заяви долучена копія протоколу про адміністративне правопорушення від15 вересня 2024 року, з якому зазначено, що транспортний засіб Mitsubishi Carisma 1997, д.н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 .

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Між тим, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що станом на день подання заяви про забезпечення позову є власником вищевказаного автомобіля, відповідних даних з Головного сервісного центру МВС України матеріали справи не містять.

Заявником не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову через можливе відчуження вищевказаного транспортного засобу, враховуючи , що згідно матеріалів відповідач має постійне місце роботи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява про забезпечення позову є недоведеною та необґрунтованою, а тому у її задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149 - 151 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви про забезпечення позову представника позивача ОСОБА_1 адвоката Стариченка Миколи Петровича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ПАТ «Страхова компанія «Уніка» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів.

Суддя Н.О.Кравченко