ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці
16 січня 2025 року Справа № 926/3146/24
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., за участю секретаря судового засідання Циганчук І.В., розглянувши справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Луцик Анатолія Михайловича
до Фізичної особи - підприємця Ткачук Марини Іванівни
про стягнення заборгованості в сумі 104704,28 грн
Представники:
від позивача - не з`явився
від відповідача - Ткачук М.І., Тесліцький А.М. - адвокат
І. Стислий виклад позовних вимог.
Фізична особа - підприємця Луцик А. М. звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Ткачук М. І. про стягнення заборгованості за заявкою-договором на автоперевезення № 4 UA DE від 16.09.2024 року в сумі 104704,28 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, відповідачем не виконанні зобов`язання за заявкою-договором на автоперевезення № 4 UA DE від 16.09.2024 року в частині оплати послуг з перевезення вантажу надання яких підтверджується товаро-транспортною накладною (CMR) № 052136.
ІІ. Стислий виклад заперечень проти позовних вимог.
У своєму відзиві на позов відповідач позовні вимоги визнає частково на суму 48710,25 грн, щодо стягнення 55994,03 грн просить зарахувати зустрічні однорідні вимоги на підставі ст. 601 ЦК України у зв`язку із завданням позивачем збитків на зазначену суму, що були спричиненні неналежним виконанням обов`язків з перевезення вантажу, а саме строку доставки вантажу.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що відповідачем не порушувались зобов`язання, оскільки у заявці-договорі не було визначено строк доставки товару, а відтак відсутні підстави для такої відповідальності як відшкодування збитків, при цьому вимога про відшкодування збитків була надіслана після звернення з позовом про стягнення заборгованості. Щодо зарахування зустрічних однорічних вимог зазначає, що вимога з відшкодування збитків може бути об`єктом зарахування за статтею 601 ЦК України лише у випадку її визначеності, доведеності та безспірності, а відтак просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 55994,03 грн, в частині стягнення заборгованості в сумі 48710,25 грн просить закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
ІІI. Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024 року, позовну заяву передано судді Швецю М.В.
Ухвалою суду від 04.12.2024 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 18.12.2024 року о 11:30 год.
12.12.2024 року через відділ документального та інформаційного забезпечення суду від позивача надійшла заява вх. № 3909 згідно якої просить здійснювати розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
17.12.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання вх. № 3279 згідно якого зазначає, що позовну заяву отримав 14.12.2024 року, а тому просить відкласти розгляд справи та надати можливість підготувати відзив на позов.
Ухвалою суду від 18.12.2024 року розгляд справи по суті відкладено на 07.01.2025 року о 12:00 год.
27.12.2024 року через відділ документального та інформаційного забезпечення суду відповідача надійшов відзив на позов вх. № 4125, з доказами надсилання на адресу позивача.
06.01.2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява вх. № 20 згідно якої просить відкласти розгляд справи призначений на 07.01.2025 року у зв`язку із необхідністю підготувати відповідь на відзиву, крім того додано платіжну інструкцію згідно якої відповідач погасив заборгованість на суму 48710,25 грн.
07.01.2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив вх. № 80 з доказами надсилання у електронний кабінет відповідача.
Ухвалою суду від 07.01.2025 року розгляд справи по суті відкладено на 16.01.2025 року о 14:00 год.
09.01.2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про повернення судового збору вх. № 44 згідно якої просить повернути Луцику А.М. судовий збір в сумі 1408,63 грн, у зв`язку із закриттям провадження у справі, крім того просить розглядати справу без його участі та участі позивача.
16.01.2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення вх. № 130, в якій просить у випадку задоволення позовних вимог розстрочити виконання рішення на один рік рівними частинами з моменту набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 16.01.2025 року представник відповідача, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 55994,03 грн, у випадку задоволення позову просив врахувати заяву про розстрочення виконання рішення. Позивач явку свого уповноваженого представника в судове засіданні не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, при цьому в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі та участі його представника, отже суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.
III. Фактичні обставини справи встановлені судом.
16.09.2024 року між фізичною особою-підприємцем Луциком А. М. (Перевізник) та фізичною особою-підприємцем Ткачук М. І. (Експедитор) укладено заявку-договір на автоперевезення № 4 UA-DE.
Відповідно до умов заявки-договору фізична особа-підприємець Луцик А. М. зобов`язувався здійснити перевезення (надати послуги) по маршруту: Україна (Рівненська область, Рівненський район, село Зоря, вул. Промислова, 1) - Німеччина (Бремергафен).
17.09.2024 року прийнято до перевезення вантаж. Термін доставки - згідно графіку руху. Перевезення здійснювалось транспортним засобом з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Водієм транспортного засобу, що здійснював перевезення був ОСОБА_3 (номер телефону НОМЕР_3 ).
Вартість послуг з перевезення визначена заявкою-договором на автоперевезення № 4 UA-DE від 16.09.2024 року в розмірі 2300 Євро згідно курсу НБУ на дату вивантаження, оплата по оригіналах документів на рахунок перевізника до 5-7 днів.
Станом на дату вивантаження товару 04.10.2024 року (акт наданих послуг від 04.10.2024 року) 2300 Євро згідно курсу НБУ становило 104704,28 грн.
01.11.2024 року згідно накладної Укрпошти на адресу фізичної особи-підприємця Ткачук М. І. надіслано оригінали документів на оплату, а саме: рахунок № 266 від 04.10.2024 року на суму 104704,28 грн, акт надання послуг № 271 від 04.10.2024 року в 2-х примірниках на суму 104704,28 грн, заявка-договір від 16.09.2024 року.
26.12.2024 року згідно накладної Укрпошти відповідачка направила на адресу позивача Лист-вимогу № 23/12/ від 23.12.2024 року в якому зазначила, що 09.12.2024 року отримано від Замовника Лист-вимогу про зменшення суми за надані транспортно - експедиторські послуги на суму 1230 євро. Оскільки, у зв`язку із незаконними діями Перевізника, Замовник поніс збитки на суму 1230 євро. Дії перевізника - незаконне довантаження інших, невідомого походження, речей до товару Замовника, що знаходився під митним контролем. Даний факт було виявлено митницею Бремерхафена, в результаті чого була проведена затримка автомобіля на 2 додаткові дні на митниці Бремерхафену для інспекції та огляду вантажу Замовника. В результаті, Замовнику було нараховано штраф 400,00 євро лінією Маєрск, де було зарезервовано місце на подальше перевезення товару до місця призначення. Також виставлено оператором порту рахунок на оплату на суму 830,00 євро. А тому, відповідачка вимагала відшкодувати збитки в сумі 55994,03 грн завдані у зв`язку із неналежним виконанням обов`язку із доставки вантажу.
Також, 26.12.2024 року згідно накладної Укрпошти відповідачка направила на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 55994,03 грн.
03.01.2025 року згідно платіжної інструкції № 1532 відповідач здійснив оплату за транспортні послуги згідно заявки-договору від 16.09.2024 року в сумі 48710,25 грн.
IV. Норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Стаття 173 ГК України передбачає, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Згідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Після звернення з позовом до суду, відповідач здійснив оплату за транспортні послуги згідно заявки-договору від 16.09.2024 року в сумі 48710,25 грн.
Перелік підстав закриття провадження у справі визначений ст. 231 ГПК України.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи, що після звернення з позовом до суду відповідачка сплатила частину заборгованості, суд закриває провадження у справі в частині стягнення 48710,25 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.
Щодо завдання відповідачу збитків та зарахування зустрічних однорідних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача.
Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);
бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
Зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.
Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.
Матеріалами справи встановлено, що позивач заперечу факт завдання відповідачу збитків.
Розмір збитків підлягає встановленню та доказуванню (ч.ч. 2, 3 ст.623 ЦК України).
Таким чином, вимога з відшкодування збитків може бути об`єктом зарахування за статтею 601 ЦК України лише у випадку її визначеності, доведеності та безспірності, зокрема у випадку наявності відповідного рішення суду або визнання такої вимоги (її розміру) іншою (зобов`язаною) стороною.
Саме лише припущення однієї особи про наявність перед нею зобов`язання іншої особи з відшкодування збитків не є належним та допустимими доказом наявності збитків та не може підтверджувати існування такого зобов`язання.
Матеріали справи не містять доказів безспірності збитків в сумі 55994,03 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про відсутність підстав для зарахування 55994,03 грн збитків в рахунок сплати основної заборгованості по заявці-договору на автоперевезення № 4 UA-DE від 16.09.2024 року.
Таким чином, враховуючи те, що позивач свої зобов`язання за заявкою-договором на автоперевезення № 4 UA-DE від 16.09.2024 року виконав в повному обсязі, а відповідач за отримані послуги в обумовлені терміни не розрахувався, позовні вимоги фізичної особи - підприємця Луцик А. М. до фізичної особи - підприємця Ткачук М. І. про стягнення заборгованості в сумі 104704,28 грн підлягають частковому задоволенню в сумі 55994,03 грн, в частині стягнення заборгованості в сумі 48710,25 грн провадження у справі закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач не подав доказів які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Щодо розстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи подану заяву відповідачка посилається на те, що у виникненні спору відсутня її вина. Відповідачка перебуваючи у договірних відносинах з позивачем фактично виконувала роль експедитора посередника при замовленні перевезення третьою стороною. Невиконання у повному обсязі відповідачкою обов`язку із розрахунку за надані послуги перевезення, спричинені неповною оплатою безпосереднім замовником перевезення вартості перевезення, у зв`язку із затримкою виконання перевезення зі сторони позивача. Щодо тяжкого захворювання відповідачки. Випискою із медичної карти стаціонарного хворого №77 Ткачук М.І. встановлено діагноз папілярна карцинома правої частки щитоподібної залози. Згідно витягу з медичної карти стаціонарного хворого № 2781 від 25.03.2024 року, в період з 18.03.2024 по 25.03.2024 року проводилось стаціонарне лікування захворювання відповідачки, проведено операцію по видаленню щитоподібної залози «тиреїдектомія», після чого відповідачка проходила терапію радіоактивним йодом (стаціонарно), за призначенням лікаря, щоб забезпечити повне знищення ракових клітин, які могли залишитися після проведення тиреїдектомії. До тепер проводиться амбулаторне лікування встановленого діагнозу. Вказані обставини мають своїм наслідком відсутність повноцінної можливості зайняття підприємницькою діяльністю протягом тривалого часу, що стало причиною скрутного фінансового становища відповідачки. Зважаючи на вищевикладене, у випадку задоволення позовних вимог, у відповідачки будуть відсутні можливості виконання судового рішення. Таким чином, існують підстави для відстрочки виконання судового рішення.
Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
За приписами п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також, серед іншого, враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; наявність стихійного лиха, інших надзвичайних подій тощо.
Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено: "На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).
Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення такої заяви є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.
Заявником (боржником) виявлено намір добровільно виконати рішення суду, однак негайному погашенню заборгованості перешкоджають фінансові показники його підприємницької діяльності та станом здоров`я відповідачки, що підтверджується наявними в матеріалах заяви доказами.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.
Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення
Разом з тим, суд також враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідачки у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право розстрочити виконання рішення чи постанови.
В рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Спираючись на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.
При цьому, суд звертає увагу, що розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а навпаки організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.
В даному випадку судом враховуються інтереси обох сторін, адже розстрочення виконання рішення надає відповідачу можливість без суттєвого погіршення майнового стану належним чином виконати рішення суду на користь позивача.
При вирішенні вказаної заяви судом взято до уваги висновок, зроблений в рішенні Конституційного суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, відповідно до якого розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на наведені відповідачкою доводи та обґрунтування, необхідності вжиття такої процесуальної дії, а також подані на їх підтвердження докази, з урахуванням балансу майнових інтересів обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених нормою статті 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду в частині сплати відповідачем заборгованості за послуги перевезення в сумі 55994,03 грн терміном на 6 місяців з дня набрання рішення законної сили із щомісячною сплатою коштів рівними частинами по 9332,34 грн.
V. Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині стягнення заборгованості в сумі 48710,25 грн, заява представника позивача про повернення частини судового збору підлягає задоволенню.
Керуючись статтями ст. ст. 129, 231, 238, 331, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У Х В А Л И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. В частині стягнення заборгованості за послуги перевезення в сумі 48710,25 грн - закрити провадження у справі.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ткачук Марини Іванівни ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_4 ) на користь фізичної особи-підприємця Луцика Анатолія Михайловича ( АДРЕСА_2 ; код НОМЕР_5 ) заборгованість за послуги перевезення в сумі 55994,03 грн та судовий збір в сумі 1619,32 грн.
4. Заяву фізичної особи-підприємця Ткачук М.І. про розстрочку виконання рішення суду вх. № 130 - задовольнити частково.
5. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області по справі № 926/3146/24 від 16.01.2025 року на 6 місяців, сплачуючи (заборгованість за послуги перевезення в сумі 55994,03 грн) рівними частинами щомісячно 06 числа кожного календарного місяця по 9332,34 грн (починаючи з 06 лютого 2025 року).
6. Повернути фізичній особі-підприємцю Луцику Анатолію Михайловичу ( АДРЕСА_2 ; код НОМЕР_5 ) частину судового збору в сумі 1408,68 грн з державного бюджету України на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", що був сплачений згідно платіжної інструкції № 1919 від 29.11.2024 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16.01.2025 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя М.В. Швець
Судове рішення № 124484664, Господарський суд Чернівецької області було прийнято 16.01.2025. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 926/3146/24. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.