Рішення № 124483982, 27.11.2024, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/1766/24

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Комісарчук Д-М.А.

розглянувши справу № 911/1766/24

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кеарфілд», м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Межиріччя-Агро», с. Яблунівка

Київської області

простягнення 2 674 281,28 грн

Представники:

від позивача: Печенюк М.М., адвокат, ордер серії АВ № 1142007 від 15.07.2024

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеарфілд» (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Межиріччя-Агро» (далі-відповідач) про стягнення 2 674 281,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № СR-05212 від 05.04.2024 щодо своєчасних платежів за користування сільськогосподарською технікою, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 2 072 381,07 грн, з огляду на наявність якої нараховані 61 103,00 грн пені, 534 476,21 грн штрафу та 6 321,00 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2024 (суддя Шевчук Н.Г.) відкрито провадження у справі № 911/1766/24, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 22.08.2024.

Ухвалою суду від 22.08.2024 повідомлено сторін про перерву у підготовчому засіданні до 12.09.2024.

Ухвалою господарського суду від 12.09.2024 закрито підготовче провадження у справі № 911/1766/24 та призначено її до розгляду по суті на 10.10.2024.

09.10.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх. № 7913/24) про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 1 252 881,07 грн заборгованості, 534 476,21 грн штрафу, 61 103,00 грн пені, 6 321,00 грн 3 % річних. Заява позивача мотивована тим, що відповідачем з дня відкриття провадження у справі № 911/1766/24 здійснена часткова оплата заборгованості.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Господарського суду Київської області №121-АР від 17.10.2024 та у зв`язку з відрахуванням та звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Київської області, призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували у провадженні судді Шевчук Н.Г.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2024 справу № 911/1766/24 передано до розгляду судді Христенко О.О.

За таких обставин, справу № 911/1766/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кеарфілд до Товариства з обмеженою відповідальністю Межиріччя-Агро прo стягнення 2 674 281,28 грн прийнято до провадження суддею Христенко О.О. та призначено її розгляд по суті на 13.11.2024, про що постановлено ухвалу суду від 21.10.2024.

Ухвалою суду від 13.11.2024 розгляд справи № 911/1766/24 по суті відкладений на 27.11.2024.

26.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх. № 9345/24) про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 752 881,07 грн заборгованості, 534 476,21 грн штрафу, 61 103,00 грн пені, 6 321,00 грн 3 % річних. Заява позивача мотивована тим, що відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги, з урахуванням заяви (вх. № 9345/24) про зменшення розміру позовних вимог, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Відповідач в засідання суду жодного разу не з`явився, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Суд відзначає, що відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судових засідань.

Так, згідно з частиною 5 та 7 статті 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (надалі - ЄСІКС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІКС унормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

Ухвали суду від 22.07.2024, 22.08.2024, 12.09.2024, 21.10.2024, 13.11.2024 були внесені до АСДС та автоматично направлені в електронний кабінет відповідача та доставлені до електронного кабінету, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Відповідач обізнаний про розгляд справи № 9111766/24 у господарському суді, оскільки 12.09.2024 через систему «Електронний суд» подавав клопотання про відкладення засідання, призначеного на 12.09.2024.

У даному випадку, судом також береться до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 911/1766/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кеарфілд» (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Межиріччя-Агро» (суборендар, відповідач) укладений Договір суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № СR-05212, за умовами п. 1.1 якого орендар зобов`язується передати суборендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми з екіпажем для обробітку земельних угідь (поля/ів) суборендаря, а суборендар зобов`язується прийняти техніку орендаря та сплачувати орендареві суборендну плату за її використання згідно актів приймання-передачі наданих послуг з суборенди.

Марка та модель техніки, її ознаки та технічні характеристики, кількість, балансова вартість тощо, в розрізі кожної одиниці техніки, відображаються в додатку до договору (п. 1.2 договору).

Суборендар зобов`язується використовувати техніку з екіпажем виключно за її цільовим призначенням, з метою провадження сільськогосподарської діяльності на полях суборендаря (п. 2.1 договору).

Умови і строки передачі техніки у користування вказуються у додатках до договору (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору передача техніки в суборенду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі.

Техніка вважається переданою в суборенду з дати підписання сторонами акту приймання-передачі. Строк суборенди вказується в додатках до даного договору. Строк суборенди може бути змінений за згодою сторін (п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору).

Умовами п. 5.1 договору визначено, що суборендна плата за договором є договірною та визначається на підставі актів приймання-передачі наданих послуг з суборенди. Розрахунок, розмір та порядок сплати суборендної плати вказується в додатку до договору. З метою здійснення суборендних платежів сторони укладають акти приймання-передачі наданих послуг з суборенди.

Пунктом 5.1.1 договору визначено, що суборендар зобов`язаний відшкодувати орендарю транспортні витрати, пов`язані з доставкою орендарем техніки суборендарю, в розмірі який буде вказано орендарем в акті приймання-передачі наданих послуг з суборенди.

Також, сторонами визначено, що у будь-якому випадку остаточний розмір суборендної плати, яка підлягатиме сплаті згідно договору, не може бути меншим від орієнтовного розміру суборендної плати, вказаного в додатках до договору, з урахуванням валютного курсу, що встановлений на дату, що передує даті підписання додатку. У випадку, якщо на дату здійснення остаточного розрахунку, розмір загальної суборендної плати, яка підлягатиме сплаті, буде меншим від орієнтовного загального розміру, вказаного в додатках до договору, з урахуванням валютного курсу на дату підписання додатків, суборендар згідно з актом приймання-передачі наданих послуг з суборенди зобов`язаний сплатити суборендну плату в розмірі не меншому орієнтовного розміру загальної суборендної плати, вказаного в додатках до договору, з урахуванням валютного курсу на дату підписання додатку (п. 5.2 договору).

Умовами п. 5.3 договору визначено, що оплата здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендаря. Розрахунок за даним договором здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданих послуг з суборенди, що оформлюється орендарем протягом 3-х календарних днів з дати закінчення строку суборенди.

Повернення техніки з користування здійснюється сторонами за актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та, за наявності, скріплюється печатками орендаря та суборендаря (п. 7.1 договору).

Пунктом 8.5 договору визначено, що в разі прострочення строків оплати, визначених сторонам в цьому договору, суборендар сплачує на користь орендаря штраф в розмірі 20 % від вартості простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої суми за кожен день прострочення.

Умовами п. 9.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку суборенди, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кеарфілд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Межиріччя-Агро» підписаний Додаток № 1 до договору, за умовами якого сторони погодили передачу в суборенду - самохідний обприскувач John Deere 4730 та MAN TGS 26.400 на строк з 13.04.2024 по 13.05.2024 за ціною 12,00 доларів США, включаючи ПДВ, що еквівалентно 39,01 грн за 1 долар США та становить 474,24 грн, за 1 га обробітку земельних угідь суборендою технікою при загальному об`ємі обробітку визначеного сторонами у 3 242,30 га на загальну суму 1 538 102,59 грн.

Відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору визначено, що оплата суборенди здійснюється шляхом перерахування 20 % загальної вартості послуг протягом одного календарного дня з моменту підписання договору, але не пізніше погодженої дати початку надання послуг суборенди (передплата); остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 3 календарних днів з моменту надіслання орендарем суборендарю повідомлення про фактичне закінчення суборенди та/або акту приймання-передачі наданих послуг з суборенди.

Умовами п. 3.2 додатку № 1 до договору визначено, що відповідач додатково на підставі наданого позивачем рахунку компенсує витрати позивача на доставку техніки до фактичного місця виконання робіт.

13.04.2024 Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кеарфілд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Межиріччя-Агро» підписаний акт прийому-передачі сільськогосподарської техніки, згідно з яким позивач передає, а відповідач отримує в суборенду самохідний обприскувач John Deere 4730, у кількості 1 штуки (механізатор - Пилипчук П.); претензії щодо кількості, комплектності та якості сільськогосподарської техніки у суборендаря відсутні.

13.04.2024 Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кеарфілд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Межиріччя-Агро» підписаний акт прийому-передачі сільськогосподарської техніки, згідно з яким позивач передає, а відповідач отримує в суборенду MAN TGS, у кількості 1 штуки; претензії щодо кількості, комплектності та якості сільськогосподарської техніки у суборендаря відсутні.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кеарфілд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Межиріччя-Агро» підписаний Додаток № 2 до договору, за умовами якого сторони погодили передачу в суборенду - трактор John Deere 8370 R та Сівалка причіпна, Vederstad на строк з 14.04.2024 по 13.05.2024, за ціною 38,00 доларів США, включаючи ПДВ, що еквівалентно 39,30 грн за 1 долар США та становить 1 493,40 грн, за 1 га обробітку земельних угідь суборендою технікою при загальному об`ємі обробітку визначеного сторонами у 1 469,00 га на загальну суму 2 206 320,48 грн.

Відповідно до п. 2 додатку № 2 до договору визначено, що оплата суборенди здійснюється шляхом перерахування 10 % загальної вартості послуг протягом одного календарного дня з моменту підписання договору, але не пізніше погодженої дати початку надання послуг суборенди (передплата); остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 3 календарних днів з моменту надіслання орендарем суборендарю повідомлення про фактичне закінчення суборенди та/або акту приймання-передачі наданих послуг з суборенди.

Умовами п. 3.2 додатку № 2 до договору визначено, що відповідач додатково на підставі наданого позивачем рахунку компенсує витрати позивача на доставку техніки до фактичного місця виконання робіт.

13.04.2024 Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кеарфілд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Межиріччя-Агро» підписаний акт прийому-передачі сільськогосподарської техніки, згідно з яким позивач передає, а відповідач отримує в суборенду трактор John Deere 8370 R, в кількості 1 штуки та Сівалка причіпна, пневматична, точного висіву з центральним приводом Vederstad, модель Tempo L TPL 16, в кількості 1 шт; претензії щодо кількості, комплектності та якості сільськогосподарської техніки у суборендаря відсутні.

В подальшому, 13.05.2024 між сторонами підписані акти прийому-передачі, за яким суборендарем було повернуто, а орендарем прийнято - самохідний обприскувач John Deere 4730, MAN TGS, трактор John Deere 8370 R та Сівалка причіпна, пневматична, точного висіву з центральним приводом Vederstad, модель Tempo L TPL 16.

Між ТОВ «Кеарфілд» та ТОВ «Межиріччя-Агро» були підписані акти приймання-передачі та підтвердження якості виконаних робіт, наданих послуг № CR-00000396 від 13.05.2024, за яким сторонами досягнуто згоди щодо надання позивачем послуг з суборенди трактор John Deere 8370 R та Сівалка причіпна, всього на суму 2 206 320,48 грн. Акт підписаний з боку позивача та відповідача без зауважень, а також скріплений печатками юридичних осіб.

Між ТОВ «Кеарфілд» та ТОВ «Межиріччя-Агро» були підписані акти приймання-передачі та підтвердження якості виконаних робіт, наданих послуг № CR-00000398 від 13.05.2024, за яким сторонами досягнуто згоди щодо надання позивачем послуг з суборенди обприскувача John Deere 4730 та MAN TGS, всього на суму 1 538 102,59 грн. Акт підписаний з представниками позивача та відповідача без зауважень, а також скріплений печатками юридичних осіб.

Також, між позивачем та відповідачем підписаний акт приймання-передачі та підтвердження якості робіт, наданих послуг № CR-00000395 від 13.05.2024 про відшкодування витрат за транспортування техніки в сумі 23 000,00 грн. та акт приймання-передачі та підтвердження якості виконання робіт наданих послуг № CR-00000397 від 13.05.2024 про відшкодування витрат за транспортування техніки в сумі 23 000,00 грн.

Однак, як зауважує позивач, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання зі своєчасної оплати суборендних платежів, звертаючись з даним позовом, позивач зазначає, що суборендні платежі в сумі 752 881,07 грн залишені відповідачем не сплаченими.

Так, у зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості з оплати наданих послуг суборенди за укладеним між сторонами договором позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 752 881,07 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) заборгованості, за неналежне виконання Договору суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № СR-05212 від 05.04.2024.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 752 881,07 грн заборгованості за Договором суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № СR-05212 від 05.04.2024.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений договір є договором найму (оренди).

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 3 статті 760 ЦК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 761, частини 1 статті 762 ЦК України право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 774 ЦК України встановлено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до положень статті 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Частиною першою статті 799 ЦК України встановлено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

За змістом статті 805 ЦК України управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

Екіпаж транспортного засобу зобов`язаний відмовитися від виконання розпоряджень наймача, якщо вони суперечать умовам договору найму, умовам використання транспортного засобу, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб.

Законом можуть встановлюватися також інші особливості договору найму транспортного засобу з екіпажем.

Частинами 1-5 статті 762 ЦК України унормовано, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом установлено, що виконання зобов`язання позивача щодо надання в суборенду техніки з екіпажем підтверджується актами приймання-передачі та підтвердження якості виконання робіт, наданих послуг.

Акти приймання-передачі містять підписи уповноважених представників сторін, які скріпленні печатками сторін. Відповідачем акти підписані без заперечень та зауважень.

Судом установлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Суборендну плату у повному обсязі відповідач у строки передбачені договором (не пізніше 3 календарних днів з моменту надіслання орендарем суборендарю повідомлення про фактичне закінчення суборенди та/або акту приймання-передачі наданих послуг з суборенди) не здійснив.

Зобов`язання відповідача за договором зі сплати суборендної плати в сумі 752 881,07 грн залишились не виконаними.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати суборендної плати належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості з суборендних платежів, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови Договору суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № СR-05212 від 05.04.2024, а отже позовні вимоги про стягнення з відповідача 752 881,07 грн є доведеними і підлягають задоволенню.

Водночас, враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо своєчасної сплати суборендних платежів згідно перелічених вище актів приймання-передачі, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 321,00 грн 3 % річних, 534 476,21 грн штрафу та 61 103,00 грн пені.

Так, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Згідно поданого позивачем розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача 6 321,00 грн 3 % за період прострочення з 17.05.2024 по 17.06.2024.

Так, здійснивши перевірку заявлених до стягнення 3 % річних, суд вважає правомірним та обґрунтованим нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Межиріччя-Агро» за означені в позовній заяві періоди 6 321,00 грн, а отже позов в цій частині підлягає задоволенню.

Позивач на підставі пункту 8.5 договору просить стягнути з відповідача та 61 103,00 грн пені, нарахованої за сукупний період з 17.05.2024 по 17.06.2024 та 534 476,21 грн штрафу.

Умовами п. 8.5 договору визначено, що в разі прострочення строків оплати, визначених сторонам в цьому договору, суборендар сплачує на користь орендаря штраф в розмірі 20 % від вартості простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійно облікової ставки НБУ від вартості простроченої суми за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Так, суд на підставі вказаних норм права відзначає, що здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги у вказаній частині позову є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеарфілд» до Товариства з обмеженою відповідальністю Межиріччя-Агро підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при повному задоволенні покладаються на відповідача (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Межиріччя-Агро (09154, Київська область, Білоцерківський район, с. Яблунівка, вул. Центральна, 66, код ЄДРПОУ 03755452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеарфілд» (03124, м. Київ, б. Гавела Вацлава, 8, код ЄДРПОУ 43296758) 752 881 (сімсот п`ятдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн 07 грн заборгованості, 534 476 (п`ятсот тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят шість) грн 21 коп штрафу, 61 103 (шістдесят одну тисячу сто три) грн 00 коп пені, 6 321 (шість тисяч триста двадцять одну) грн 00 коп 3 % річних та 20 321 (двадцять тисяч триста двадцять одну) грн. 72 коп судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 16.01.2025.

Суддя О.О. Христенко