Рішення № 124483964, 17.01.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2824/24

Суддя Заєць Д.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», м. Київ

до ОСОБА_1 , Київська обл., м. Бровари

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (далі - позивач) б/н від 18.10.2024 року (вх. №3834 від 18.10.2024) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Кредитним договором № ID 8910995 від 09.12.2020 року у розмірі 164209,62 грн.

Ухвалою суду від 22.10.2024 року позовну заяву залишено без руху.

До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 30.10.2024 року (вх. №12174/24 від 30.10.2024) про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 01.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалу суду від 01.11.2024 року про відкриття провадження у справі надіслано відповідачу на його адресу, згідно даних з Єдиного державного міграційного реєстру АДРЕСА_1 . Однак, ухвала суду була повернута без вручення. У довідці форми ф. 20 причину невручення визначено «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи, однак станом на день прийняття рішення у даній справі відповідачем відзив на позовну заяву не подано.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2020 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» (за договором - Банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (за договором Позичальник) було укладено Заяву-договір № ID8910995 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») (надалі Кредитний договір), відповідно до умов якого, Банк надав Позичальнику кредит у сумі 300000,00 грн. на строк 36 місяців, розмір процентної ставки за користування кредитом 34% річних, а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору.

Цільове використання кредиту відповідно до п. 1.2. Кредитного договору на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування Кредиту іншого банку.

Відповідно до Договору банківського рахунку та комплексного надання послуг від 09.12.2020 року та Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК», Клієнт (Відповідач) підтвердив свою обізнаність (ознайомленість) та поінформованість відносно запропонованих Банком умов надання зазначених банківських послуг (в т.ч. кредитних) та надав відповідну згоду, що засвідчив особистим підписом, копія зазначеного Договору міститься у матеріалах справи.

Згідно п.18.2.1.1. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» - Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту Кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта (поповнення оборотних коштів та придбання основних засобів), в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, щомісячну комісію за управління кредитом та інших винагород, право Банку на отримання яких передбачено цим розділом Правил. Розмір процентів, комісій та додаткових винагород Банку за надання Кредиту встановлюється у Цінових параметрах продукту, які розміщені на офіційному Сайті Банку та є невід`ємною частиною цих Правил (далі - Цінові параметри). Банк самостійно визначає розмір Кредиту, який може бути наданий Клієнту. Істотні умови Кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, щомісячна комісія, розмір щомісячних платежів, їх кількість та дати їх здійснення) вказуються в Заяві - договорі про приєднання клієнта до цих Правил (далі - Заява). Клієнт приєднується до Правил шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі ТАС24|БІЗНЕС або через інший сервіс електронного документообігу, або іншим шляхом. Підписана Заява разом з цими Правилами та ціновими параметрами продукту (далі - Цінові параметри), які зазначені на офіційному Сайті Банку, становить кредитний договір, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору (далі «Договір»).

Таким чином, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , 09.12.2020 року скористався своїм правом та на підставі Закону України «Про електронні довірчі послуги» вчинив правочин, підписавши Заяву-договір № ID 8910995 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису сформованого на сайті https://czo.gov.ua/ та відображенням КЕП на самому Договорі, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами.

Відповідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», копією документа на папері для електронного документа - є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними КЕП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Кошти за Договором Відповідачем було отримано у передбачений Кредитним договором спосіб шляхом перерахування на відповідний рахунок, зазначений в Кредитному договорі (п. 1.2), що підтверджується Випискою № 20632214711003 від 18.09.2024 року.

На підтвердження виконання зобов`язань за Кредитним договором, зокрема, надання відповідачу кредитних коштів у порядку, сумах, строки та на умовах, передбачених Кредитним договором, позивачем до матеріалів справи додано банківські виписки.

Судом враховано, що банківські виписки є належними та допустимими доказами у справі щодо підтвердження видачі кредитних коштів. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 року у справі №910/10254/18 та від 30.08.2019 року у справі №353/614/15).

Таким чином, позивачем, як Кредитодавецем, свої обов`язки за Кредитним договором виконано в повному обсязі.

Разом з тим, відповідачем умови вищезазначеного Кредитного договору не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (зокрема Графіком погашення кредиту) строки не повернуті. Як наслідок, станом на 11.10.2024 року заборгованість Позичальника за Заявою договором № ID 8910995 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК», становить 164209,62 гривень та складається з заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена).

Зазначене підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору та виписками, які містяться у матеріалах справи.

З метою захисту своїх порушених прав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного Кодексу України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як унормовано ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 1049 ЦК України встановлено, що Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Здійснивши перевірку відомостей щодо відповідача через Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за власним рішенням припинив підприємницьку діяльність з 17.12.2021 року, про що внесено відповідний запис до Реєстру за №2003550060001023096.

Тобто, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за його рішенням відбулась 17.12.2021 року.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. (ст. 51 ЦК України).

Фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. (ст. 52 ЦК України).

За змістом ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.

Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.02.2019 року у справі №910/8729/18.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № ID 8910995 від 09.12.2020 року у розмірі 164209,62 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код 09806443) 164209 (сто шістдесят чотири тисячі двісті дев`ять) грн. 62 коп. загальної суми заборгованості за кредитним договором та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць