Рішення № 124483954, 14.01.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2993/24

За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД»

про стягнення 629 700, 00 грн та зобов`язання вчинити дії,

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Бойченко С.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Шишкіна І.В.;

від відповідача: Гаврин Д.В.;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (надалі відповідач), у якому просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 629 700, 00 грн штрафу;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» виконати зобов`язання встановлене в під.2.2.2. п.2.2 договору №80.1-14/1-30 від 09.09.2014, а саме: надати Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» довідки про чистий дохід отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року та вересень 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого зобов`язання за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №80.1-14/1-30 від 09.09.2014, в частині ненадання довідок про чистий дохід, отриманих від діяльності в орендованому приміщенні, в зв`язку з чим позивач позбавлений можливості виставляти орендареві рахунки за надання послуг, відтак послуги залишаються неоплаченими.

2.Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач заперечує щодо задоволення позову та, зокрема, зазначає, що з 24.02.2022 не здійснює господарську діяльність, оскільки аеропорт не функціонує внаслідок військової агресії та запровадження військового стану, а тому відповідач не повинен подавати довідки про чистий дохід з показником 0 (нуль), оскільки, головною передумовою для підготовки та надання довідки являється здійснення продажу товарів. Крім цього, зазначає, що ним надано позиву довідки про чистий дохід та звертає увагу, що договором не передбачено нарахування неустойки понад передбачений ч.6 ст. 232 ГК України шестимісячний строк від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а тому наданий позивачем розрахунок штрафу, являється не вірним, оскільки містить нарахування понад шестимісячний строк від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним та позивачем при розрахунку не враховано, що відповідачем довідки надано.

Також відповідачем, з посиланням на ст.233 Господарського кодексу та ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу на 90%, в обґрунтування якого посилається на те, що період нарахування штрафу припадає на дію воєнного стану та відповідач не має можливості здійснювати господарську діяльність, у тому числі користуватись орендованим приміщенням, яке знаходиться на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль», який не працює. Нарахований позивачем штраф є надмірним, обтяжливим та таким, що перетворюється на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/2993/24, її розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 17.12.2024.

22.11.2024 від відповідача надійшов відзив та клопотання про зменшення розміру штрафу на 90%.

26.11.2024 від позивача надійшли заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафу.

27.11.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

03.12.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення документі до матеріалів справи.

06.12.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

13.12.2024 від позивача надійшли письмові пояснення.

16.12.2024 від позивача надійшли письмові пояснення.

У підготовче засідання 17.12.2024 з`явився представник позивача, відповідач у засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою від 17.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.01.2025.

27.12.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, в якому також просить визнати поважними причини пропуску їх неподання та поновити строк для подання доказів.

У судове засідання 14.01.2025 з`явилися представники сторін. У засіданні судом протокольною ухвалою задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів та долучено подані документи до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 14.01.2025 надав пояснення по суті позовних вимог та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.01.2025 надав пояснення по суті заперечень та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 14.01.2025 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

11.06.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від №1583 (далі договір оренди), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частини приміщення №3.2.60, та №3.2.48, приміщення №№3.2.47, 3.2.59 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 782,1 кв.м, розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D», що перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Відповідно до п.5.10 договору оренди орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, шляхом компенсації комунальних послуг, податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та цін згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.

Договір оренди укладено строком на 10 років, що діє з 11.06.2014 до 10.06.2024 включно (п.10.1 договору оренди).

27.12.2018 сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди, в п.4 якого зазначено, що в п.10.1. договору оренди, цифри 10 та 2024 замінити 20 та 2034.

Орендодавець передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно: частини приміщення №№ 3.2.60, 3.2.48 та приміщення №№ 3.2.47, 3.2.59 на третьому поверсі пасажирського терміналу, загальною площею 782,1 кв.м., яке розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 01.07.2014.

09.09.2014 між позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №80.1-14/1-30 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого в зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - частини приміщення №3.2.60, частини приміщення №3.2.48, приміщення №№ 3.2.47, 3.2.59 на третьому поверсі пасажирського терміналу, загальною площею 782,1 кв.м, для розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі: балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблиці № 1 цього договору, а саме: 1) забезпечення теплом (теплова енергія), 2) забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, 3) використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем, 4) прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів, сплата за які визначається від обсягу наданих послуг в місяць з урахуванням встановленої оплати за одиницю вимірювання щодо кожного виду послуг.

Пунктом 5 таблиці №1 під.1.1.1. п.1 договору передбачено, що балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування, щомісячна плата за які встановлена в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, за мінусом орендної плати (без ПДВ), де: чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів в орендованому приміщенні. Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць.

Відповідно до під.2.2.2. п.2.2. договору орендар зобов`язався, щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Орендар несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці.

Згідно із п.4.3. договору в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов`язується сплачувати балансоутримувачу штраф у розмірі 100, 00 грн без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 10.06.2024. Сторони домовились, що відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, положення цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.07.2014 (дати підписання сторонами акта приймання-передавання орендованого майна до договору оренди) (пп.6.1., 6.2. договору).

Відповідачем надано позивачу довідки про чистий дохід за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року за вих. №№ 31.1 від 29.08.2023, 273-289 від 07.08.2023, 301 від 29.08.2023, 309 від 29.08.2023, 345 від 05.10.2023, в яких відповідач повідомляв, що в звітному періоді не здійснював діяльності в орендованому приміщенні.

Позивачем направлено відповідачу листа за вих. № 03-22-45 від 24.01.2024, в якому зазначено, що направлені довідки не можна вважати довідками про чистий дохід та приймати в якості належного виконання умов договору, у зв`язку з тим, що вони не містять вичерпної інформації про чистий дохід, а носять лише інформативний характер. Така обставина, як не проведення господарської діяльності в орендованому приміщенні не звільняє орендаря від обов`язку скласти та надати балансоутримувачу довідку із занесенням до неї розміру чистого доходу, в тому числі нульового. У позивача відсутні правові підстави вважати надані відповідачем довідки про чистий дохід такими, що відповідають під.2.2.2 п.2.2. договору, оскільки вони лише інформують про відсутність діяльності в орендованих приміщеннях. Позивач просив надати належним чином оформлені довідки про чистий дохід.

Також позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату штрафу, нарахованого в зв`язку із порушенням строків надання довідок про чистий дохід, за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року, а саме: №897/773 від 18.08.2023 на суму 466 200, 00 грн та №897/1243 від 09.11.2023 на суму 163 500, 00 грн.

Вказаний вище лист і рахунок №897/1243 від 09.11.2023 отримані відповідачем 02.02.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0830107471920 та рахунок №897/773 від 18.08.2023 отриманий відповідачем 14.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0830107318111.

Відповідач у порушення умов договору не надавав позивачу довідки про чистий дохід, внаслідок чого останній звертався до суду з вимогами про зобов`язання відповідача надати довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні та стягнення штрафу, в зв`язку з їх ненаданням.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.10.2021 в справі №911/1511/21, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду Київської області від 31.08.2022, яке набрало законної сили 31.08.2022, стягнуто з відповідача 103 300, 00 грн штрафу та зобов`язано надати довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за період з липня 2020 року по березень 2021 року.

Також рішенням Господарського суду Київської області від 13.09.2022 в справі №911/143/22, яке набрало законної сили 28.10.2022, стягнуто з відповідача 71 200, 00 грн штрафу та зобов`язано відповідача надати довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за період з квітня 2021 року по серпень 2021 року.

Крім цього, рішенням Господарського суду Київської області від 05.04.2023 в справі №911/2240/22, яке набрало законної сили 25.05.2023, стягнуто 134 700, 00 штрафу та зобов`язано відповідача надати довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за період із вересня 2021 року по лютий 2022 року.

Як зазначив позивач, відповідач в порушення умов договору не надав позивачу довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за період із березня 2022 року по вересень 2023 року, що і спричинило його звернення з даним позовом до суду про зобов`язання надати довідки про чистий дохід за період з березня 2022 року по вересень 2023 року та стягнення штрафу в розмірі 629 700, 00 грн за неподання довідок за період з лютого 2022 по вересень 2023 року.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Частино 1 ст.901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, як споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до під.2.2.2. п.2.2. договору орендар зобов`язався, щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Орендар несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №80.1-14/1-30 від 09.09.2014 є чинним, розірваний в установленому законом порядку не був, а тому, в силу статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим до виконання сторонами.

Отже, виходячи з умов договору відповідач зобов`язаний щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, при цьому, умовами договору не встановлено примірної форми відповідної довідки про чистий дохід, проте, чітко визначена мета цієї довідки, а саме, розрахунок розміру наданих позивачем послуг.

Відповідачем надано позивачу довідки про чистий дохід за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року за вих. №№ 31.1 від 29.08.2023, 273-289 від 07.08.2023, 301 від 29.08.2023, 309 від 29.08.2023, 345 від 05.10.2023, у яких відповідач повідомляє, що в звітному періоді не здійснював діяльності в орендованому приміщенні.

Позивач вказує, що зміст і форма поданих відповідачем довідок не відповідають погодженим сторонам умовам під.2.2.2. п.2.2. договору, оскільки дані довідки не містять інформації про розмір чистого доход (конкретної суми доходу), отриманого відповідачем від продажу товарів в орендованому майні, а отже вважаються не наданими.

За приписами частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації:

- введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

- ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або підприємством, суб`єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності;

- самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.

Отже, інформацією про фінансовий стан підприємства в повному обсязі володіють керівник підприємства та його головний бухгалтер.

Перелічені вище листи відповідача не можна вважати довідками про чистий дохід в розумінні укладеного між сторонами договору та прийняти їх в якості належного виконання умов договору, в зв`язку з тим, що вони не містять вичерпної інформації про чистий дохід (відомостей про конкретний розмір чистого доходу, отриманого в конкретному місяці від діяльності в орендованому приміщенні), а носять лише інформативний характер щодо нездійснення підприємницької діяльності.

Виконання відповідачем обов`язку передбаченого умовами договору не ставить його в залежність від відсутності чистого доходу та нульового/від`ємного показника його розміру. Тобто така обставина, як не проведення господарської діяльності в орендованому приміщенні, не звільняє відповідача від обов`язку скласти та надати позивачу довідки про чистий дохід із занесенням до неї конкретного розміру чистого доходу, в тому числі нульового за період, оскільки умовами договору не передбачений перелік обставин (виключень), за яких орендар звільняється від виконання зобов`язання за договором щодо надання балансоутримувачу довідки про чистий дохід.

Наведене вище свідчить про невідповідність перелічених вище листів, іменованих як "довідки про чистий дохід" за період з березень 2022 року по вересень 2023 року умовам договору та підтверджує невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

Доказів надання довідок про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за період з березня 2022 року по вересень 2023 року матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК, суду не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача виконати встановлені підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору зобов`язання та надати довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за період з березень 2022 року по вересень 2023 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення штрафу в розмірі 629 700,00 грн за ненадання довідок про чистий дохід за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, шестимісячний строк нарахування пені визначений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України продовжений на період дії карантину, а саме до 30.06.2023.

Згідно із п.4.3. договору в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов`язується сплачувати балансоутримувачу штраф у розмірі 100, 00 грн без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.

Як встановлено судом вище, відповідачем на надано позивачу довідки про чистий дохід з березня 2022 року по вересень 2023 року.

Крім цього, в рішенні Господарського суду Київської області від 05.04.2023 в справі №911/2240/22, яке набрало законної сили 25.05.2023, встановлено не надання довідки про чистий дохід за лютий 2022 року.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу за ненадання довідок про чистий дохід за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року в розмірі 629 700, 00 грн за загальний період з 01.08.2022 по 09.11.2023, суд зазначає, що він виконаний не вірно, оскільки позивачем при розрахунку не враховано шестимісячного строку нарахування штрафу, який продовжений на період дії карантину, а саме до 30.06.2023.

Враховуючи викладене вище, судом здійснено власний розрахунок штрафу за не надання довідок про чистий дохід за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, по кожній довідці окремо, враховуючи положення статті 232 Господарського кодексу України в сукупності з положеннями пункту 7 Розділу IX Господарського кодексу України, а саме наступним чином:

Звітний місяцьПеріод нарахуванняШтраф (грн)лютий 2022 року01.08.2022 30.06.202333 400, 00березень 2022 року08.04.2022 30.06.202344 900, 00квітень 2022 року08.05.2022 30.06.202341 900, 00травень 2022 року08.06.2022 30.06.202338 800, 00червень 2022 року08.07.2022 30.06.202335 800, 00липень 2022 року08.08.2022 30.06.202332 700, 00серпень 2022 року08.09.2022 30.06.202329 600, 00вересень 2022 року08.10.2022 30.06.202326 600, 00жовтень 2022 року08.11.2022 30.06.202323 500, 00листопад 2022 року08.12.2022 30.06.202320 500, 00грудень 2022 року08.01.2023 08.07.202318 200, 00січень 2023 року08.02.2023 08.08.202318 200, 00лютий 2023 року08.03.2023 08.09.202318 500, 00березень 2023 року08.04.2023 08.10.202318 400, 00квітень 2023 року08.05.2023 08.11.202318 500, 00травень 2023 року08.06.2023 09.11.202315 500, 00червень 2023 року08.07.2023 09.11.202312 500, 00липень 2023 року08.08.2023 09.11.20239 400, 00серпень 2023 року08.09.2023 09.11.20236 300, 00вересень 2023 року08.10.2023 09.11.20233 300, 00Всього466 500, 00Отже, за розрахунком суду розмір штрафу за не надання довідок про чистий дохід за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року нарахований за загальний період з 01.08.2022 по 09.11.2023 складає 466 500, 00 грн.

Водночас, відповідачем, з посиланням на ст.233 Господарського кодексу та ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу на 90%.

Так, відповідно до положень статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В силу частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, у яких застосовані словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду", вказує на те, що лише суд може прийняти на власний розсуд рішення про зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), а отже, визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду.

Дійсно, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач посилається на те, що нарахований позивачем штраф є надмірним, обтяжливим та таким, що перетворюється на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків, адже, період, за який нарахувало штраф, припадає на воєнний стан, введений в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022.

Судом враховано, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків пов`язаних з діями чи бездіяльністю відповідача.

У той же час, слід зазначити, що після відходу окупаційних військ з території Київської області навесні 2022 року, відновлення можливості доступу до орендованих приміщень (попри неможливість проведення діяльності з отримання прибутку на цій території) відповідач все ж допустив прострочення виконання свого обов`язку щодо надання довідок про чистий дохід, обов`язку який узгоджений сторонами.

При цьому, слід зауважити, що стягнення штрафних санкцій не може слугувати джерелом отримання прибутку, а спрямоване виключно на стимулювання іншої сторони належним чином виконувати свої зобов`язання за договором.

Беручи до уваги наведені вище обставини та враховуючи ситуацію в країні, суд вважає обґрунтованим зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу на 50%, задля уникнення невиправдано обтяжливого фінансового навантаження на відповідача

У зв`язку з цим, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу на 90% підлягає частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 233 250, 00 грн (466 500, 00 грн - 50%).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України в мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі РуїсТоріха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 233 250, 00 грн грн штрафу.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» про стягнення 629 700, 00 грн та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Промислова, буд. 70, ідентифікаційний код 36953886) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 233 250 (двісті тридцять три тисячі двісті п`ятдесят) грн 00 коп. штрафу та 8 020 (вісім тисяч двадцять) грн 40 коп. судового збору.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Промислова, буд. 70, ідентифікаційний код 36953886) виконати зобов`язання встановлені в під.2.2.2. п.2.2 договору №80.1-14/1-30 від 09.09.2014, а саме: надати Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) довідки про чистий дохід отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року та вересень 2023 року.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 17.01.2025.

Суддя В.М. Антонова