Вирок № 124480646, 17.01.2025, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 387/640/18

Номер провадження 1-кп/404/633/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький кримінальне провадження № 12018120140000168 від 27.03.2018 року

про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Видвеженець Новомосковського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, неодруженого, не військовозобов`язаного, утриманців та пільг не маючого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

29.07.2009 року Жевтневим районним судом м. Дніпропетровськ, за ч. 5 ст. 185 КК України, засуджений до 8 років позбавлення волі, звільнений на підставі ст. 81 ККУ ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області, від 15.04.2015 умовно достроково з невідбутим терміном покарання 1 рік 10 місяців 3 дні, судимість в законному порядку не знята та не погашена,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Новожданівка, Донецької області, українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, неодруженого, невійськовозобов`язаного, утриманців та пільг не маючого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 2002 року Новоукраїнським районним судом за ч.2 ст. 115 КК України призначено покарання у вигляді позбавленням волі на строк 15 років, звільнений з місць позбавлення волі 01.12.2015 року, судимість в законному порядку не знята та не погашена,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець міста Донецьк, зареєстрований АДРЕСА_3 , згідно довідки від 01.06.2017 року № 0000224930 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, проживаючий АДРЕСА_4 , громадянин України, освіта середня спеціальна, неодружений, невійськовозобов`язаний, утриманців та пільг не маючий, не працюючий, раніше судимий:

31.05.2011 року Кіровським районним судом м. Донецьк за ч. З ст. 187 КК України призначено покарання у вигляді позбавленням волі на строк 10 років, звільнений з місць позбавлення волі 26.04.2017 року умовно-достроково по постанові Центрально-міського міжрайсуда м. Макеївки невизнаної ДНР від 14.04.2017 зі строком 3 роки 3 місяці 15 днів;

у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

потерпілих ОСОБА_11 ; ОСОБА_12

захисників: ОСОБА_13 , ОСОБА_14

обвинувачених: ОСОБА_6 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ :

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, та з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, тобто кримінальному правопорушенні передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Скоєного ними на думку обвинувачення за обставин викладених в обвинувальному акті, підтримане прокурором під час судового розгляду, з наступних обставин.

ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебували в м. Новоукраїнка, Кіровоградської області за невстановленою досудовим розслідуванням адресою, за місцем проживанням ОСОБА_15 та ОСОБА_5 маючи спільний умисел на вчинення нападу з метою заволодіння майном, поєднаному із насильством, та з погрозою застосування насильства небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаного з проникненням у житло, осіб які попередньо їм невідомі, та проживають на території с. Миколаївка Добровеличківського району Кіровоградської області, здійснювали розподіл функцій при вчиненні вказаного заволодіння.

Маючи на меті вчинення нападу з метою реалізації своїх злочинних намірів ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_16 вступили між собою у злочинну змову, обговоривши обставини скоєння злочинів, підготовивши необхідні умови та обравши знаряддям вчинення злочину, ніж та електрошокер невстановленої досудовим розслідуванням марки. За обумовленим планом вчинення злочину попередньо здійснили домовленість з ОСОБА_17 у якого на праві користування знаходився автомобіль марки ЗАЗ 1102, д.н.з. НОМЕР_1 червоного кольору про необхідність прибуття в с. Миколаївка, Добровеличківського району, Кіровоградської області.

Так близько 01 години 27 березня 2018 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на вище вказаному автомобілі, під керуванням ОСОБА_17 прибули до автобусної зупинки розташованої на перехресті автодоріг Полтава -Кишинів та Помічна - Миколаївка де останні залишили салон автомобіля, в свою чергу ОСОБА_17 на прохання ОСОБА_5 залишився очікувати зказаних осіб.

Діючи згідно раніше досягнутої домовленості ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 від автобусної зупинки, пішим ходом прибули до домоволодіння подружжя ОСОБА_18 за адресою АДРЕСА_5 , де перелізши через ворота паркану, проникли, на територію подвір`я вказаного домоволодіння, де ОСОБА_6 залишився спостерігати за проїжджою частиною вул. Центральної.

В подальшому з метою заволодіння майном подружжя ОСОБА_18 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 одягнули заздалегідь підготовлені шапки маски.

Реалізуючи свої злочинні наміри, діючи згідно заздалегідь обумовленого плану нападу та розподілу злочинних ролей, близько 02 години, ОСОБА_7 підійшов до собаки та демонструючи підготовлений електрошокер невстановленої марки, шляхом приведення його в дію, здійснював залякування вказаного собаки, який знаходився на ланцюзі біля будівлі літньої кухні.

В свою чергу ОСОБА_5 реалізовуючи спільний умисел та діючи згідно заздалегідь обумовленого плану нападу, шляхом розбиття віконного скла, проник до житлового приміщення подружжя ОСОБА_18 за адресою АДРЕСА_5 , після чого ОСОБА_19 здійснив проникнення через розбите ОСОБА_5 вікно та також проник до будинку.

В подальшому умисно, усвідомлюючи свої злочинні дії та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 враховуючи свою фізичну перевагу, стресовий стан та похилий вік потерпілих, спільно, здійснили фізичний вплив на останніх, шляхом зв`язування рук та висловлюючи погрози застосування насильства, демонструючи заздалегідь підготовлений ніж.

ОСОБА_11 сприймаючи погрози застосування насильства реальними щодо неї та її чоловіка, на вимогу видати грошові кошти та інші цінності, провела ОСОБА_5 до приміщення літньої кухні на території вказаного домоволодіння та видала останньому грошові кошти у сумі 24 тис, грн, а, ОСОБА_7 в цей час залишився в приміщенні будинку з попередньо зв`язаним ОСОБА_12 .

Заволодівши вказаними грошовими коштами, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 залишили ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у зв`язаному стані в приміщенні будинку за вказаною адресою.

Після вчинення всіх необхідних дій для заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 покинули територію домоволодіння подружжя ОСОБА_18 розташованого за адресою АДРЕСА_5 .

Таким чином, як зазначено у обвинувальному акті ОСОБА_6 ОСОБА_5 ОСОБА_7 своїми умисними діями, вчинили нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, та з погрозою застосування насильства небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 187 КК України.

За результатами судового розгляду, з огляду на свідчення обвинувачених, потерпілих, свідків та ретельного аналізу та оцінки інших доказів наданих стороною обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку, що відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 слід ухвалити виправдувальний вирок, оскільки не доведено, що в діянні обвинувачених є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 187 КК України.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення інкримінованого їм не визнали, просять їх виправдати, оскільки інкримінованого їм кримінального правопорушення не вчиняли і до вчинення цього злочину непричетні; в день вчинення злочину знаходитьсь поза межами населеного пункту де було вчинено злочин, вважають, що дії органу досудового розслідування носять щодо них провокаційний характер, спрямований на те, щоб їх скомпрометувати.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 13 жовтня 2020 року. В ході судового розгляду дружиною обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_20 заявлено клопотання про продовження судового розгляду з метою реабілітації обвинуваченого ОСОБА_5 . Вказане клопотання колегією суду задоволенно.

Відповідно достатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права;Конституція Українимає найвищу юридичну силу; нормиКонституції Україниє нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Українита повинні відповідати їй.

Устатті 62 Конституції Українизакріплено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного (п.146 справи «Барбера, Мессегуз і Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998).

Відповідно до частини 2статті 17 Кримінального процесуального кодексу України(далі -КПК України), ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з частиною 1статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Положеннямистатті 25 КПК Українипередбачено обов`язок прокурора, слідчого в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, відповідно до частини 3статті 9 КПК України, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

За правиламистатті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до частини 1статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбаченихстаттею 91 КПК України, покладається на прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Як роз`яснено у пункті 19постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про практику застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

З врахуванням норм ст.ст.368,370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до висновку, що відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 слід ухвалити виправдувальний вирок в обвинуваченні їх у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, та з погрозою застосування насильства небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою тупою осіб, поєднаного з проникненням у житло, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Так, в обґрунтування винуватості ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.187 КК України, сторона обвинувачення, посилається на наступні докази, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, а саме:

-показаннями,допитаної усудовому засіданні потерпілої ОСОБА_11 яка показала,що проживаєпо АДРЕСА_5 разом з чоловіком ОСОБА_12 27.03.2018 року о 02 год. 00 хв. прокинулась від шуму розбитого скла. Через декілька секунд в приміщенні домоволодіння побачила дві особи чоловічої статі. Один з яких почав вимагати від неї гроші, інший перебував біля її чоловіка. Враховуючи фізичну перевагу нападників, стресовий стан та похилий вік, здійснення фізичного впливу, шляхом зв`язування рук та висловлювання погрози застосування насильства, демонструючи ніж, в руках одного з нападників, ОСОБА_11 сприймаючи погрози застосування насильства реальними щодо неї та її чоловіка, на вимогу видати грошові кошти та інші цінності, провела одного з нападників до приміщення літньої кухні на території вказаного домоволодіння та видала останньому грошові кошти у сумі 24 тис. грн. інший нападник в цей час залишився в приміщенні будинку з ОСОБА_12 .

Заволодівши вказаними грошовими коштами, залишили ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у зв`язаному стані в приміщенні будинку за вказаною адресою після чого нападники покинули територію домоволодіння.

У нападника, який вимагав у неї грошові кошти, на голові була чорна маска, на руках рукавички, обличчя його не бачила, по голосу впізнати не може. Нападник який перебував біля її чоловіка, був без маски, однак постійно знаходився повернутим спиною до неї, тому також опізнати не може, чоловіки в голос не спілкувались, імен своїх не називали, однак з коротких розмов зрозуміла, що вони спілкуються українською мовою. Хто причетний до скоєння відносно них злочинних дій зазначила, що в залі судового засіданні впізнає ОСОБА_7 , в подальшому відмовилась від надання пояснень та відповідати на поставленні питання. При проведенні слідчої дії як впізнання за фотознімками, зазначила, що впізнання за фото проводив слідчий який вказав їй на фото нападників.

- показаннями, допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_12 який надав аналогічні покази показам ОСОБА_11 .

Крім того доповнив, що нападників при вчиненні злочину було двоє, вони були в масках, впізнання проводилось слідчим, який вказав на фото нападників, і саме таким чином він впізнає осіб які скоїли злочин відносно нього та її дружини. В залі судового засідання знаходяться саме ті особи які скоїли злочинні дії відносно нього. В подальшому відмовився відповідати на поставленні питання;

- протоколом огляду місця події від 27.03.2018 року, згідно з яким зафіксовано обставини, у яких зазнали нападу з метою заволодіння майном потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 по АДРЕСА_5 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 22 травня 2018 року, розпочатого о 20 год. 34 хв. завершеного о 21 год. 21 хв., проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_6 відповідно до матеріалів кримінального провадження № 12018120140000168 від 27.03.2018 року, злочин інкримінований ОСОБА_6 з моменту внесення відомостей до ЄРДР кваліфікований за ч.3 ст. 187 КК України і відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Згідно ч.1 ст. 52 КПК України участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного. Процесуальний статус підозрюваного ОСОБА_6 набув в момент затримання в порядку ст. 208 КПК України, 18 год. 20 хв. 22.05.2018 року. Слідча дія проводилась за участю підозрюваного ОСОБА_6 без залучення захисника. Вказаний факт підтверджується, як протоколом проведення слідчого експерименту від 22 травня 2018 року так і дослідженим відеозаписом вказаної слідчої дії. Отже, протокол слідчого експерименту з додатками, від 22.05.2018 року, проведений за участю підозрюваного ОСОБА_6 отриманий з порушенням права на захист. Відповідно до ст.. 89 КПК України суд визнає недопустимим доказ протокол слідчого експерименту з додатками проведений за участю підозрюваного ОСОБА_6 як таких, що отриманий із порушенням права на захист;

- протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_21 який пояснив, що в 20 числах березня 2018 року на власному автомобілі, в нічний час, підвозив Ключника, ОСОБА_22 в с. Миколаївка Добровеличківського району. В ході судового розгляду справи свідок ОСОБА_21 пояснив, що його покази є неправдивими, такі обставини ним викладенні в зв`язку з застосуванням до нього фізичного та психологічного тиску зі сторони працівників правоохоронних органів. Суд не бере до уваги покази протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_21 , а бере до уваги покази здобуті безпосередньо в судовому засіданні;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання по фотознімкам проведеного з потерпілим ОСОБА_11 якій впізнає особу під № 2 як особу яка 27.03.2018 року в нічний час вчинила напад на нього. Особу впізнає по загальним рисам обличчя, форма носу, розташування очей, підборіддю. В ході судового розгляду справи потерпілий пояснив, що на обличчі нападників були одягненні маски, і як потерпілий зміг опізнати нападника, повідомив, що за вказівкою слідчого він саме так опізнав нападників, облич пізнаваних осіб він не бачив. Тому суд також не бере до уваги, як доказ, протоколом пред`явлення особи для впізнання по фотознімкам проведеного з потерпілим ОСОБА_11 , т.я. здобуті в ході судового слідства докази суперечать вищевказаному протоколу, а здобуті докази в ході судового розгляду справи суд покладає в основу вироку;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 08.06.2018 року том № 1 а.п. 161 судом не досліджувався в зв`язку з відсутністю носія інформації СД диска.

Щодо заявленого клопотання адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_14 про визнання доказів недопустимими в зв`язку з не ознайомленням з клопотанням та постановою про продовження строків досудового розслідування до 3-х місяців, суд вказує на наступне. В силу вимог ч.3 ст. 295 КПК України передбачено вручення копії клопотання про продовження строку досудового розслідування підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за 5 днів до дня подання клопотання прокурору, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування. Однак фіксація вручення КПК України не передбачена. Крім того, відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.295 КПК України, підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, письмові заперечення, які обов`язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд. Нормою статті КПК України закріплено право подати письмові заперечення, а не обов`язок. У разі подання письмових заперечень обов`язок слідчого долучити до клопотання і разом з ним подати прокурору, уповноваженому на його розгляд.

Крім того вважає що їх права порушено тим, що прокурор розглянув клопотання слідчого про продовження строків досудового розслідування не строки визначенні КПК України, так прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов`язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування, що і було зроблено прокурором - керівником Новоукраїнської місцевої прокуратури 20.07.2018 року, а саме до спливу строку досудового розслідування яке спливає 22.07.2018 року.

Вище зазначенні дії не оскаржувались стороною захисту під час досудового слідства, а стали предметом оскарження в ході судового розгляду. Вказані дії не тягнуть за собою порушення прав на захист обвинуваченого ОСОБА_7 , клопотання про продовження строку досудового розслідування від 20.07.2018 року та постанова про продовження строку досудового слідства до 3-х місяців від 20.07.2018 року є процесуальним документом у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 84 Кримінального процесуального кодексу України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Якщо висунуті обвинувачення у вчинені кримінально карного діяння, то тягар доведення цих звинувачень, тобто, обов`язок щодо пошуку, збирання і надання суду доказів вини обвинуваченого, лежить на стороні обвинувачення.

Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ст. 92 КПК України, покладається на сторону обвинувачення, належності та допустимості доказів - на сторону, що їх подає.

Так,прокурором винуватість ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обґрунтовувалась показаннямипотерпілих тапроведених заїх участюпротоколомпред`явлення особидля впізнанняпо фотознімкам .

Крім згаданих показань судом досліджено наступне:

- показання, допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_21 який пояснив, що про березневі події 2018 року йому нічого не відомо. Серед присутніх в залі судового засіданні впізнає лише ОСОБА_6 який є його знайомим. Всіх трьох він підвозив, власним автомобілем, в місто Помічна, коли саме не пам`ятає. Про обставини про які він повідомляв органи досудового слідства, в ході досудового слідства надані ним під примусом працівників поліції. Вказує, що до нього застосовувалось катування, працівники поліції застосовували закритий противогас. Про застосування недозволених методів слідства правоохоронні органи не повідомляв, т.я побоювався за своє життя та здоров`я. Працівники поліції примусили надати неправдиві пояснення відносно обвинувачених. Про вчинення злочину обвинуваченими нічого повідомити не може, т.я. йому нічого не відомо;

- показання, допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_23 , який пояснив, що ОСОБА_7 є його знайомим, і бачив ОСОБА_7 21 та 26 березня 2018 року за місцем його проживання, АДРЕСА_6 , так як вдвох пиляли дрова. Крім того, бачив ОСОБА_7 за місцем проживання з 26 березня 2018 року по кінець травня 2018 року. До арешту бачив кожного дня, дату арешту не пам`ятає;

- показання, допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_24 яка пояснила, що ОСОБА_5 з 26 по 28 березня 2018 року перебував у нею дома, в цей день 26 березня, вона святкувала свій день народження;

- показання, допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_25 який пояснив, що ОСОБА_7 27 березня 2018 року перебував у нього дома, АДРЕСА_7 , допомагав розпилювати горіх на дрова;

- показання, допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_26 , який пояснив, що ОСОБА_7 бачила по місцю свого проживання, АДРЕСА_8 , кожного дня починаючи з березня і до кінця квітня 2018 року т.я. той водив дитину в дитячий садочок;

- показання, допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_27 , яка пояснила, що ОСОБА_7 бачила по місцю свого проживання, АДРЕСА_9 , з початку березня і до дня арешту. Кожного дня він був вдома, жодного дня не було, щоб вона його не бачила. ОСОБА_7 в зазначені дні нікуди не відлучався.

Аналіз доказів, здобутих стороною обвинувачення та наданих суду, лише підтверджує факт вчинення розбійного нападу на потерпілих, проте не доводить участі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні даного злочину, крім того вказують на те що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 перебували поза межами села Миколаївка Добровеличківського району Кіровоградської області.

Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», з якого випливає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Як зазначено в постанові Касаційного кримінального суду від 21.01.2020 року в справі № 754/17019/17, для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення, визначеним частинами 2 та 4ст. 17 КПК України, у відповідності до якого усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена судом, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, крім того, що інкримінований злочин був скоєний і обвинувачений є винним у його вчиненні, Це означає, що версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають стосунок до події. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії сторони обвинувачення.

За означених обставин суд доходить висновку, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом перед судом переконливості своїх доводів, відтак, засудження обвинуваченого не може ґрунтуватися виключною мірою на припущеннях, які доказами з інших джерел, досліджених у судовому засіданні, не підтверджуються.

Ухвалення виправдувального вироку у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, внормоване частиною першоюст. 373 КПК України.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» усі сумніви відносно доведеності звинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Якщо зібрані у справі докази не підтверджують звинувачення і усі можливості збирання доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Судом під час з`ясування обставин справи в повному обсязі досліджені всі докази, надані сторонами провадження, та належних, достовірних, допустимих доказів, які можна використати при визнанні обвинувачення доведеним, суду не надано, між тим можливість дослідження доказів вичерпана, що має обов`язковим наслідком ухвалення виправдувального вироку суду.

Враховуючи викладене, суд знаходить за необхідне виправдати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 по пред`явленому їм обвинуваченню через недоведеність їх винуватості.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують «Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Суду як джерело права.

Пункт 2 ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (Рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).

Стаття 187 ч. 3 КК України, передбачає відповідальність за розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище. Розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного у частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні. Вчинення обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 інкримінованого розбою не доведена.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст.22КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно ч.3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року № 9, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Згідно з ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Ст.62 Конституції Українипередбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказане встановлено і в ст. 17 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Клопотання про дослідження чи витребування додаткових доказів сторони, в тому числі прокурор, не заявляли.

Таким чином, навіть в умовах воєнного стану відповідно до вимог ст. ст. 22, 26 КПК України, судом були створені всі можливі умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

В силу вимог ч.ч. 1, 3 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діях обвинуваченого є склад злочину кримінального правопорушення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умов доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів обвинувачення, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, вважає, що за результатами даного судового розгляду не було доведено поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами, що за вказаних в обвинувальному акті обставин не доводить винуватості ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 3 ст. 187 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати понесені на залучення експертів - в кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 17, 22, 26, 84, 92, 94, 100, 124, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та виправдати його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватиму вчиненнізлочину,передбаченого ч.3ст.187КК України,та виправдатийого напідставі п.2ч.1ст.373КПК Україниу зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визнатиневинуватим увчиненні злочину,передбаченого ч.3ст.187КК України,та виправдатийого напідставі п.2ч.1ст.373КПК Україниу зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.

На вирок може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Кіровський районний суд м. Кіровограда.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3