Рішення № 124479687, 17.01.2025, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8832/24

Провадження № 2/185/853/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 січня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря судового засідання Бублик А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Мотуза Олександра Володимировича звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Позовна заява сформована в системі «Електронний суд» 20 серпня 2024 року.

Позиція позивача

Позивач посилається на те, що протягом тривалого часу він працював в різних структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що призвело до виникнення професійних захворювань.

Згідно виписки із акту огляду ЛТЕК від 31 січня 1996 року позивачу встановлено первинно 60 відсотків втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями.

Довідкою МСЕК від 10 березня 2005 року позивачу визначено повторно 50 відсотків втрати професійної працездатності безстроково.

Позивач вважає, що за таких обставин відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, оскільки він втратив здоров`я саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці.

Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 245 000 грн.

Заяви та клопотання відповідача

Від представника відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» надійшла заява із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

На думку представника відповідача справа потребує розгляду у порядку загального позовного провадження, оскільки позовні вимоги мають немайновий характер. Розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження перешкоджає стороні належним чином користуватися процесуальними правами.

Як передбачено частинами 4, 5 статті 277 ЦПК України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є зокрема з`ясування заперечень проти позовних вимог, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті.

За змістом статей 81, 83 ЦПК України, позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивачемдодані допозовної заявиписьмові докази,що підтверджуютьобставини,на яківін посилаєтьсяу позовнійзаяві,а саме його роботуна підприємствівідповідача ушкідливих умовах, встановлення йомувисновком МСЕКвтрати професійної працездатності внаслідок професійних захворювань та трудового каліцтва.

Розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін не суперечить положенням статті 274 ЦПК України, оскільки позовні вимоги виникають з трудових відносин, ціна позову не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідач має можливість викласти свою позицію по справі у відзиві і заявити клопотання у письмовому вигляді.

Тому суд не знаходить підстав для задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Також представник відповідача просить витребувати у Павлоградського відділу перерахунку пенсій № 6 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку про отримання /не отримання коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на ОСОБА_1 за період з 1996 року по 2005 рік.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди саме з відповідача, отже відомості щодо отримання чи неотримання позивачем коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди від Фонду соціального страхування, правонаступником якого є Пенсійний фонд, не стосуються предмету позову. Тому немає необхідності у витребуванні доказів у Павлоградського відділу перерахунку пенсій.

Крім того у матеріалах справи є відповідь ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на адвокатський запит представника позивача, згідно якої в особовій справі Кіцула Ю.І. відсутні документи, які б підтверджували відшкодування моральної шкоди. (а.с.11)

Заперечення відповідача

ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» згідно поданого відзиву позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди, а також наявності вини підприємства у спричиненні цієї шкоди.

Фактичні обставини, встановлені судом

З матеріалів справи судом установлено, що позивач працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах з повним робочим днем у шахті і отримав професійні захворювання, що призвело до втрати працездатності.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано копію акта розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 та копію первинної виписки з акта огляду про результати визначення ОСОБА_1 ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 31 січня 1996 року серія 2-18 АЖ № 057152. (а.с.11-13)

Актом форми П-4 від 01 листопада 1995 року підтверджується, що у ОСОБА_1 встановлено наявність професійного захворювання: хронічна дискогенна, шийна попереково-крижова полірадикулопатія. Причини виникнення професійного захворювання: фізична праця, вимушена робоча поза.

Згідно виписки з акту огляду ЛТЕК від 31 січня 1996 року до довідки серії 2-18 АЖ № 057152 позивачу первинно визначено 60 відсотків втрати професійної працездатності за професійним захворюванням. (а.с.13)

В подальшому довідкою МСЕК від 10 березня 2005 року серії ДНА-02 № 00399 позивачу визначено повторно безстроково 50 відсотків втрати професійної працездатності за професійним захворюванням. (а.с.14)

Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому стійкої втрати працездатності за професійним захворюванням, тобто з 31 січня 1996 року.

Надані позивачем письмові докази є достатніми, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.

Норми права, які застосував суд

Як визначено постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, правопрацівника навідшкодування моральної шкоди, завданої внаслідокпрофесійного захворювання, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності. Зазначений висновок стосувався визначення періоду виникнення у потерпілого права на відшкодування моральної шкоди, з урахуванням того, що питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, момент виникнення права на відшкодування моральної шкоди мав значення для визначення особи, яка має виплачувати таке відшкодування (за рахунок Фонду соціального страхування чи за рахунок роботодавця).

Тобто від дати встановлення стійкої втрати працездатності вперше залежить, яка особа має відшкодувати заподіяну працівнику моральну шкоду.

Згідноз положеннямистатті 5Цивільного кодексуУкраїни,акти цивільногозаконодавства регулюютьвідносини,які виниклиз днянабрання нимичинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року, з подальшими змінами та доповненнями, № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» надано роз`яснення про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Отже, при вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди необхідно з`ясовувати, коли виникли правовідносини сторін та коли завдана моральна шкода.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Вказана правова позиція знайшла своє відображення у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року, справа № 210/3177/17.

Відповідальність роботодавця за заподіяння моральної шкоди умовами виробництва була вперше передбачена Законом України «Про охорону праці» № 2694-XII від 14.10.1992 року, згодом Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, та в подальшому 24 грудня 1999 року була закріплена у статті 237-1 КЗпП України.

Як встановлено з матеріалів справи, події, у зв`язку з якими у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди та які стали підставою для звернення до суду з позовом, мали місце 31 січня 1996 року, оскільки саме тоді за результатами визначення ступеня втрати професіональної придатності актом освідування ЛТЕК позивачу було первинно встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності.

З урахуванням того, що до спірних правовідносин повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення таких правовідносин, у даному випадку застосуванню підлягають норми Закону України «Про охорону праці» у редакції, що була чинною на час первинного встановлення позивачу стійкої втрати працездатності вперше.

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як встановлено судом, позивач отримав професійне захворювання, яке стало причиною часткової втрати працездатності, під час роботи на вугільному підприємстві, правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Згідно статті 17 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) власник зобов`язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

Таким чином станом на день встановлення позивачу стійкої втрати працездатності вперше обов`язок по відшкодуванню працівнику моральної шкоди покладався на роботодавця.

Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач частково втратив професійну працездатність, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, обмежувати свою життєву активність, прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Таким чином судом встановлено наявність порушення права позивача на безпечні та здорові умови праці, що призвело до виникнення професійного захворювання та обмеження працездатності. Тому наявні підстави для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди.

З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, необхідність постійного лікування та реабілітації, наявність вимушених змін у житті позивача у зв`язку з професійним захворюванням, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 100000 грн, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я.

Згідно підпункту«а» підпункту 164.2.14 пункту164.2 статті164Податкового кодексуУкраїни,до загальногомісячного (річного)оподатковуваного доходуплатника податкувключається дохіду вигляді відшкодуванняматеріальної абонемайнової (моральної)шкоди,крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Визначена судом сума моральної шкоди перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2025 року, тому ця сума підлягає стягненню з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Розподіл судових витрат

Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичної особою (1211 грн 20 коп), з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 за подання заяви в електронній формі розмір судового збору складає 968 грн 96 коп.

Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 .

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 100 000 (сто тисяч) грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

-Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», 51400 Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, 76, ЄДРПОУ 00178353.

Суддя У.М. Болдирєва