Рішення № 124476896, 16.01.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/8454/24

Провадження №: 2/336/435/2025

16.01.25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання Іванченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Меркулова В.В., яка діє на підставі довіреності № 9819-К-Н-Н від 23.10.2023 (строк дії до 31.12.2025) просила звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 20.06.2014 у сумі 119555,39 гривень, яка виникла станом на 03.07.2024.

Позов обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору № б/н від 20.06.2014, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, який в подальшому було збільшено до 100 000 гривень на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, встановленому Договором, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку. В подальшому відповідачем в межах встановленого кредитного ліміту отримано наступні картки: кредитна карта № НОМЕР_1 , строк дії 02/19, тип MasterCard Platinum; кредитна картка № НОМЕР_2 , строк дії 02/22, тип MasterCard World; кредитна карта № НОМЕР_3 , строк дії 02/22, тип MasterCard World; кредитна карта № НОМЕР_4 , строк дії 01/20, тип MasterCard Platinum; кредитна картка № НОМЕР_5 , строк дії 10/22, тип MasterCard Platinum.

У процесі користування кредитним рахунок 14.12.2021 між сторонами підписано Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (Договір). Відповідно до п.3 Договору, відповідач погодився з використанням ОТР пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь-якої операцій та правочинів між ним та Банком за допомогою ОТР паролю як простого електронного підпису.

Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі. Відповідач взяті на себе обов`язки, щодо виконання умов договору, належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 03.07.2024 виникла заборгованість по сплаті кредиту у сумі 119555,39 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача разом з понесеними витратами по сплаті судового збору у сумі 2422,40 гривні.

Ухвалою суду від 17.09.2024 відкрито провадження по справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Відповідач відзив на позов не надав.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив проводити розгляд справи без його участі, позов підтримав, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ЦПК України (направленням SMS- повідомлень на номер телефону зазначений у позові, шляхом направлення кореспонденції на адресу реєстрації та фактичну адресу проживання (згідно довідки ВПО). Причини неявки суду не повідомив. Заяву про розгляд справи без його участі або відкладення розгляду справи не надав.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до вищевказаного, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовнузаяву таписьмові докази,оцінивши належність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності,суд встановивнаступні фактичніобставини тавідповідні їмправовідносини. Судомвстановлено таперевірено матеріаламисправи,що відповіднодо Анкети-заяви(далі-Заява)від 20.06.2014відповідач ОСОБА_1 отримав вАТ КБ«Приватбанк» кредиту виглядівстановленого кредитноголіміту,який вподальшому булозбільшено до100000гривень накартковий рахунок.

Збільшення кредитного ліміту підтверджується Довідкою про змін умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я відповідача.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, складає між ним та Банком договір, що підтверджується його підписом у Заяві від 20.06.2014.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», копію Паспорта споживчого кредиту (підписаний відповідачем 23.10.2019) та Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку (далі Умови).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

14.12.2021 між сторонами підписано Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (Договір). Відповідно до п.3 Договору, відповідач погодився з використанням ОТР пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь-якої операцій та правочинів між ним та Банком за допомогою ОТР паролю як простого електронного підпису.

Вказані дії відповідача відповідають вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 №151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».

Відповідно до п.3 Договору із Відповідачем погоджено використання ОТР пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь-якої операцій та правочинів між Сторонами за допомогою ОТР паролю як простого електронного підпису Сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу Клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження Клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону Клієнта.

Суд враховує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Крім того, факт перерахування банком на картковий рахунок позичальника грошових коштів зазначених у кредитному договорі не було спростовано самим відповідачем.

За правилами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікаторомце дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Кредитний договір від 14.12.2021 заяву про приєднання Умов та правил надання банківських послуг між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була підписана шляхом накладення електронного підпису позичальника. Отже, між сторонами був укладений кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису, факт укладання, підписання яких та отримання кредитних коштів за якими, відповідачем не спростовані. Враховуючи вищевикладене, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Підписуючи анкету заяву без номеру від 20.06.2014 року та 14.12.2021 заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг, Умови та правила надання банківських послуг на дату приєднання та підписання їх Клієнтом, відповідачем не було надано зауважень на умови, зазначені у вказаних документ ах, до того ж, він як Позичальник не скористався своїм правом, передбаченим Законом України «Про споживче кредитування», відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним Кредиту протягом 14-ти днів з дня його підписання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16) викладені наступні висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормою ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

АТ КБ «Приватбанк» належно виконало умови кредитного договору, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти.

Згідно з наданими банком Розрахунком та Випискою за договором за період з 24.02.2015 по 05.07.2024, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 03.07.2024 становить 119 555,39 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 99 976,81 гривні, заборгованості за нарахованими відсотками 19 578,58гривень.

Водночас, суд зазначає, що відповідач доводів позивача про таку заборгованість не спростував, контррозрахунку заборгованості не надав, доказів сплати заборгованості за кредитним договором у відповідності до його умов, до суду не подав.

На підставі досліджених судом доказів судом встановлено, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а отже позов підлягає задоволенню в повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2422,40 гривень.

Керуючись ст.3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 280-284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.06.2014 у сумі 119 555 (сто дев`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 39 копійок, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 99976 гривень 81 копійка, заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 19578 гривень 58 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у сумі 2422 гривні 40 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання (останнє відоме зареєстроване): АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.С. Звєздова