Рішення № 124476659, 31.12.2024, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/775/24

Провадження № 2/302/268/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне) 31.12.2024 року с-ще Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.

при секретарі: Царь О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Міжгір`я цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (юридична адреса:01133, м.Київ вул.Мечнікова буд.3 офіс 306, ЄДРПОУ - 44276926) до ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, -

В С Т А Н О В И В :

05.06.2024 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 20.05.2021 року мж Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит №5032898. Відповідно до умов цього Договору, Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 10500,00 грн, з процентною ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, а Позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит та сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитними коштами на умовах та строки, визначені Договором.

Відповідно до п.6.1 цей договір укладений в електронній формі, в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

Таким чином, як зазначає позивач, сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позичальника на укладення такого договору, на таких умовах, шляхом підписання вказаного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

16.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 16/12-2021-43, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за Договором про споживчий кредит № 5032898 в 20.05.2021 року, що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 5032898 від 20.05.2021 року, що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Розмір заборгованості позичальника ОСОБА_1 по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором про споживчий кредит № 5032898 від 20.05.2021,року, що підлягає стягненню станом на 10.05.2024 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 76 212,45 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 9450,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 65607,45 грн.; заборгованість за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,00 грн., заборгованість за комісією - 1155,00 грн.

Та, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач ТОВ «Коллект Центр» просить стягнути з відповідача заборгованість станом на 10 травня 2024 року у загальному розмірі 57656,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9450,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 47051,00 грн., заборгованість за комісією - 1155,00 грн.

Станом на час пред`явлення позову, строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання щодо погашення кредиту, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. Та у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 5032898 від 20.05.2021 року у загальному розмірі - 57656,00 грн., а також понесені витрати на сплату судового збору в сумі 3028,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.41).

12.06.2024 року на електронну адресу відповідача ОСОБА_1 судом було надіслано копію ухвали суду від 10.06.2024 року про прийняття до розгляду позовної заяви ТОВ «Коллект Центр» та відкриття провадження у даній справі, а також позовну заяву з додатками до позову. Надано відповідачу строк для подачі відзиву з доказами на обґрунтування заперечень проти позову.

Відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_1 , до суду не надійшов.

В судове засідання представник позивача ТОВ «Коллект Центр» не з`явився, про день та час розгляду справи були повідомлені судом своєчасно та належним чином, проте представником позивача Гервазюк О.Ю. подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримують та просять задовольнити у повному обсязі за наведеними у позові підставами (а.с.85)

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином у встановленому законом порядку, що підтверджується довідками про отримання sms-повідомлень, які є в матеріалах справи (а.с.43,45,48,4960,64,65,71,84,103,104), однак про причини неявки в судове засідання відповідачем не повідомлено, документів на підтвердження поважності причин неявки на адресу суду не надано, відзив на позовну заву, до суду не подано.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, за згодою позивача, на підставі наявних у справі доказів.

Повно та всебічно розглянувши надані позивачем докази в обґрунтування позову, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13,43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині позики та договору кредиту, а також регулюються загальними положеннями про договір та зобов`язання.

Відповідно до ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 2 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Судом встановлено, що 20.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит №5032898 (індивідуальна частина), та відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній п.1.2 договору (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та у строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п.1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10500,00 грн.

Згідно з п. 1.3 договору кредит надається строком на 30 днів з 20.05.2021 року.

Згідно п.1.4. договору термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 19.06.2021 року. (а.с. 6-9).

Проценти за користування кредитом 3937,50 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 Договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.6 Договору).

Одночасно з договором про споживчий кредит №5032898 від 20.05.2021 року сторонами за допомогою електронного підпису було підписано додаток №1 до договору про споживчий кредит №5032898 від 20.05.2021 (а.с.10), а саме: графік платежів за договором, зі змісту якого вбачається: дата видачі кредиту: 20.05.2021, строк кредитування - 30 днів; сума кредиту 10500,00 грн, проценти за користування кредитом 5,00% за кожен день користування кредитом, комісія за надання кредиту 1150,00 грн. (11% івд суми кредиту одноразово). Також підписано паспорт споживчого кредиту №5032898 від 20.05.2021 року (а.с.10зв.-11).

Відповідно до довідки про ідентифікацію, підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Мілоан», одноразовий ідентифікатор - W14010, який направлений 20.05.2021 року відповідачу на номер телефону НОМЕР_1 (а.с.12 зв.).

На виконання умов укладеного договору кредитодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 10500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №46706625 від 20.05.2021 (а.с.13) та вказані обставини відповідачем не оспорюються.

16.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №16/12-2021-43 (а.с.17-19), за яким ТОВ «Мілоан» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняв право грошової вимоги до боржників, перелік яких наведений у Реєстрі боржників (Додаток №3), у тому числі за договором про споживчий кредит №5032898 від 20.05.2021, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с.20-21,23).

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с.24-27), за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступив, а ТОВ «Коллект Центр» набув в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, перелік яких наведений у Реєстрі боржників (Додаток №3), у тому числі за договором про споживчий кредит №5032898 від 20.05.2021 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с.27-28,29).

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 , перед ТОВ «Коллект Центр» за Договором про споживчий кредит № 5032898 від 20.05.2021, що підлягає стягненню станом на 10.05.2024 року, становить 76212,45 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 9450,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 65607,45 грн.; заборгованість за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,00 грн., заборгованість за комісією - 1155,00 грн. (а.с.16).

Однак, у межах заявлених позовних вимогах ТОВ «Коллект Центр» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла станом на 10 травня 2024 року за Договором про споживчий кредит № 5032898 від 20.05.2021, у загальному розмірі саме 57656,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9450,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 47051,00 грн., заборгованість за комісією - 1155,00 грн.

Вказаний розрахунок відповідачем не оспорений, контррозрахунок суду не наданий, відзив на позов не поданий.

Вирішуючи заявлені позивачем позовні вимоги, суд зазначає, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Частиною першою статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другої статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19; від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Законом України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною восьмою статті 11 Законом України встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір мпро споживчий кредит між сторонами було укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на вебсайті позикодавців подав заявки на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавцю надіслали за допомогою засобів зв`язку на указаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання договору про споживчий кредит.

Встановивши, що без здійснення указаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладеним сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01.11.2021 у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).

Всупереч умов укладеного Договору про споживчий кредит, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, а також виконання інших зобов`язань у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором, відповідачем ОСОБА_1 належним чином не виконувалися, у зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість.

За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора.

Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Вирішуючи спір судом установлено, що ТОВ «Коллект Центр» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по спірному кредитному договорі, а ОСОБА_1 , прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, однак у порушення умов указаного договору від 20.05.2021 року, останній не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредитів у розмірах та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована.

Станом на день звернення до суду заборгованість за договором про споживчий кредит від 20.05.2021 відповідачем у добровільному порядку не сплачена, кредитні кошти не повернуті, відсотки за користування кредитом та комісія позивачеві не сплачена, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості, яка виникла станом на 10 травня 2024 року за Договором про споживчий кредит №5032898 від 20.05.2021, в межах заявлених позовних вимог, в загальному розмірі 57656,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9450,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 47051,00 грн., заборгованість за комісією - 1155,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, керуючись ст.141 ЦПК України, та понесених позивачем, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0436120224 від 24.05.2024 року, яка є в матеріалах справи (а.с.1).

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в сумі 17000 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» 02.01.2023 року був укладений Договір про надання правової допомоги №02-01/2023, копія якого є в матеріалах справи (а.с.33-34).

До позову також додано копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги №836 від 26.04.2024 року про погодження наданих правових (юридичних) послуг; витяг з акту №3 про надання юридичної допомоги від 03.04.2024 року на загальну суму 17000 грн (а.с.31,55); копію платіжної інструкції №0433380000 від 10.05.2024 року про оплату ТОВ «Коллект Центр» на рахунок отримувача АО «Лігал Ассістанс» згідно договору про надання правової допомоги №02-01/2023 від 02.01.2023 року (а.с.35).

Вищенаведені документи судом оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ «Коллект Центр» витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно з цим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, досліджувані докази становлять незначний обсяг), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 4000,00 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 4000 грн, тим самим частково задовольнивши дану вимогу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.509,526,527,530,623,638,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст.263-265,268,280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (юридична адреса: 01133, м.Київ вул.Мечнікова, буд.3 офіс 306, ЄДРПОУ - 44276926) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 5032898 від 20.05.2021 року в загальному розмірі - 57656 (п`ятдесят сім тисяч шістсот п`ятдесят шість) гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9450,00 гривень, заборгованості за процентами в розмірі 47051,00 гривень; заборгованості за комісією в розмірі - 1155,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (юридична адреса: 01133, м.Київ вул.Мечнікова, буд.3 офіс 306, код ЄДРПОУ - 44276926) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, а всього стягнути - 7028,00 (сім тисяч двадцять вісім) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО