Рішення № 124473532, 31.12.2024, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/773/24

Провадження № 2-о/302/52/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" грудня 2024 р. с-ще Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.

при секретарі: Царь О.В.,

за участю заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката Шишоли М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Міжгір`я цивільну справу за заявою ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: Міжгірська державна нотаріальна контора (с-ще Міжгір`я вул.Шевченка, буд.99), Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 04350843, місцезнаходження за адресою: с.Пилипець, 75 Хустського району Закарпатської області) про встановлення факту родинних відносин,-

В С Т А Н О В И В :

04.05.2024 року заявниця ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник Шишола В.М., звернулася до Міжгірського районного суду Закарпатської області із заявою про встановлення факту родинних відносин.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 зазначає про те, що вона є рідною донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким на день смерті вони проживали разом, що підтверджується довідкою старости села Буковець Хустського району Закарпатської області від 23.05.2024.

Також вказує заявниця, що її дівоче прізвище було « ОСОБА_4 », що підтверджується її свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27 листопада 1975 року, у якому у графі «батько» було записано зі слів матері заявниці, оскільки на той час батько перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, та, крім того, згідно діючого на момент народження заявниці радянського законодавства у свідоцтві про народження дитини заборонялося, щоб графа «батько» не була заповнена.

У батьків заявниці так склалися життєві обставини, що, незважаючи на юридичний факт перебування батька заявниці в зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, батько заявниці після народження навіть старшої сестри заявниці, ОСОБА_5 і аж до своєї смерті фактично проживав однією сім?єю з матір?ю заявниці, ОСОБА_6 .

Шлюб з її матір?ю, ОСОБА_7 , батько ОСОБА_3 зареєстрував лише 06 листопада 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 06.11.2008 року, після чого її мати взяла прізвище за чоловіком « ОСОБА_3 ». Цей шлюб було зареєстровано лише після того, як батько розірвав свій попередній шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 15 липня 2008 року.

Заявниця зазначає, що поступок батька ОСОБА_3 щодо того, чому він так довго не розривав шлюбу з жінкою, з якою він фактично не проживав, а вів спільне господарство з її матір?ю, з якою вони народили двох дітей, пояснює лише тим, що батько був надто простою людиною, а відтак, не переймався тонкощами стосовно юридичних наслідків реєстрації чи не реєстрації шлюбу. Окрім того, жінка від попереднього шлюбу також не наполягала на розірванні шлюбу, зважаючи на те, що їй було відомо, що ОСОБА_3 фактично проживав з матір?ю заявниці, і що вони разом виховували спільних дітей, і вели спільне господарство.

Попередній шлюб батько розірвав вже тоді, коли їй, заявниці ОСОБА_2 виповнилося понад 30 років, однак через брак юридичної обізнаності він не звертався до суду про визнання батьківства щодо дітей, які були народжені під час спільного проживання з матір?ю заявниці. Та з причин тієї ж юридичної необізнаності ні вже померла мати заявниці, ні вже покійна сестра заявниці, ні сама заявниця не ставили питання про встановлення батьківства при житті батька, оскільки на той час життєві обставини не вимагали цього, та суперечок щодо фактичного батьківства батька щодо заявниці чи її сестри ніколи не було.

На теперішній час, після смерті ОСОБА_3 заявниця ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав на земельну частку (пай), яка належала ОСОБА_3 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії 3К №0086743 від 05.06.1997 року та на земельні ділянки, які належали на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-3К №033915 від 22 червня 2000 року. Однак, при зверненні до нотаріальної контори нотаріусом заявниці було роз?яснено про необхідність встановлення факту родинних відносин з її біологічним батьком, про що їй було видано довідку від 14 березня 2024 року №45/01-16, у якій їй рекомендовано звернутися з відповідною заявою до суду.

Заявниця вказує, що вона двічі реєструвала шлюб з чоловіком ОСОБА_9 : перший шлюб вони реєстрували 20 листопада 1997 року, після реєстрації якого вона взяла прізвище за чоловіком « ОСОБА_9 », підтвердженням є свідоцтво про одруження серії НОМЕР_4 від 20.11.1997 року; 30 червня 2011 року шлюб між ними було розірвано, що підтверджується відміткою у паспорті заявниці та прізвище « ОСОБА_9 » заявниця не змінювала; 24 жовтня 2019 року заявниця зареєструвала повторний шлюб з чоловіком ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 24.10.2019 року.

Факт, що ОСОБА_3 є рідним батьком її, заявниці ОСОБА_2 , заявниця підтверджує довідкою старости села Буковець Татинець С.Ф. від 23.05.2024 року №202, зі змісту якої слідує, що на день смерті ОСОБА_3 з ним разом проживала заявниця разом із членами своєї сім?ї, а саме: ОСОБА_2 , 1975 року народження (донька, тобто заявниця); ОСОБА_11 , 1998 року народження (онук, син заявниці); ОСОБА_12 , 2007 року народження (онук, син заявниці); ОСОБА_9 , 1974 року народження (зять, чоловік заявниці).

Факт, що батько ОСОБА_3 та мати ОСОБА_13 дійсно проживали разом як одна сім?я, і під час спільного проживання у них народилося двоє доньок, з яких одна заявниця, та яких вони спільно виховували, можуть підтвердити свідки, які сім?ями дружили із батьками заявниці при їх житті, а саме: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ).

Окрім того, запис про ім?я та по батькові, зокрема « ОСОБА_3 », у графі «батько» у свідоцтві про народження заявниці повністю збігається із справжнім ім?ям та по батькові батька заявниці, незважаючи на те, що прізвище батька було записано за прізвищем матері « ОСОБА_4 », та заявниця переконана, що це був свідомий намір її матері вказати на той факт, що справжнім біологічним батьком її дитини є чоловік, у якого ім?я та по батькові є саме « ОСОБА_3 ».

А отже, з метою оформлення спадкових справ після батька ОСОБА_3 , заявниця звертається до суду з даною заявою про встановлення факту родинних відносин, в якій просить: встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на день смерті проживав та був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , є рідним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає та зареєстрована по тій самій адресі (а.с.2-4).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.06.2024 відкрито провадження у справі № 302/773/24 та визначено розгляд справи в порядку окремого провадження. Витребувано з Міжгірської державної нотаріальної контори спадкову справі після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.24).

В судовому засіданні заявник ОСОБА_2 та її представник адвокат Шишола В.М. підтримали заявлені вимоги у повному обсязі та просять заяву задовольнити за підставами, викладеними у поданій до суду заяві.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 пояснила, що вона проживає в АДРЕСА_3 . ОСОБА_3 вона знала, вони дружили сім`ями. Заявниця ОСОБА_2 є її подругою, знаходяться з нею у дружніх стосунках. Вказує, що заявниця у справі ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 , з якою він проживав за однією адресою в АДРЕСА_4 . Чи ставив ОСОБА_3 при житті питання про визнання в судовому порядку свого батьківства відносно ОСОБА_2 , їй невідомо. Знає, що у ОСОБА_3 від першого шлюбу є ще одна дитина, донька. ОСОБА_3 називав ОСОБА_2 і донькою, і по імені, вони були у добрих відносинах. Похованням ОСОБА_3 , який помер у березні 2023 року, займалася ОСОБА_2 .

В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 пояснила суду, що вона проживає в АДРЕСА_2 , пенсіонер. ОСОБА_3 знала з 1977 року та з того часу підтримувала дружні відносини з родиною заявниці. Вказує, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 , та вони проживали однією сім`єю разом за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_3 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, фактично проживав з матір`ю заявниці, проживали вони разом тривалий час, народилося у них двоє доньок, потім він з першою жінкою розлучився. Вона не запитувала у ОСОБА_3 при житті, чи є ОСОБА_2 його донькою, оскільки такі питання задавати соромилася. Чи утримував ОСОБА_3 доньку ОСОБА_2 , їй невідомо. ОСОБА_3 називав ОСОБА_2 дочкою, та вона навіть схожа на ОСОБА_3 . Похованням ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , займалася заявниця ОСОБА_2 .

Представник заінтересованої особи: Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився, про день та час його проведення був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте до суду подано заяви 04.10.2024, 30.12.2024 року, в яких просять розглянути справу за заявою ОСОБА_2 без участі уповноваженого представника Пилипецької сільської ради, проти заяви ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, не заперечують (а.с.4,53).

Представник заінтересованої особи: Міжгірської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про день, час та місце проведення судового розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте до суду державним нотаріусом Дунаєвою О.І. подано заяви від 22.07.2024 року, 25.09.2024 року, в якій просить розглянути без її участі справу за заявою ОСОБА_2 . Заяв, клопотань, заперечень державним нотаріусом на адресу суду не подано (а.с.31,39).

Дослідивши матеріали цивільної справи № 302/773/24, вислухавши в судовому засіданні детальні пояснення заявниці ОСОБА_2 , представника заявника адвоката Шишола В.М., показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цієї справи, також оглянувши надані заявником фотокартки з сімейного альбому, суд вважає, що заявлені ОСОБА_2 вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні встановлено, що заявник ОСОБА_17 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 в с.Буковець Міжгірського району Закарпатської області та в свідоцтві про її народження в графі «мати» зазначено « ОСОБА_18 », а в графі «батько» - « ОСОБА_19 », що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 27.11.1975 року, копія якого є в матеріалах справи (а.с.7).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_7 від 20.11.1997 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , та після реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище дружина « ОСОБА_4 » змінила на прізвище « ОСОБА_9 », копія вказаного свідоцтва про одруження є в матеріалах справи (а.с.14).

З свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_3 15 липня 2008 року розірвав шлюб з ОСОБА_7 , про що відділом ДРАЦСу Міжгірського РУЮ Закарпатської області зроблено відповідний актовий запис №56 та копія вказаного свідоцтва є в матеріалах справи (а.с.9).

В подальшому, 06 листопада 2008 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 зареєстрував шлюб з ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_11 та який був зареєстрований виконкомом Буковецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, за актовим записом № 3 та після реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище дружини змінено на « ОСОБА_3 », копія свідоцтва про шлюб є в матеріалах справи (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_12 в с.Буковець померла ОСОБА_18 у віці 72 роки, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 , виданим виконкомом Буковецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, за актовим записом № 7, копія якого є в матеріалах справи (а.с.10).

При цьому, жодних документів на підтвердження зміни прізвища матері ОСОБА_21 на ОСОБА_22 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 у віці 72 роки, заявницею суду не надано.

ІНФОРМАЦІЯ_6 в смт.Міжгір`я помер ОСОБА_3 у віці 86 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 , виданим виконавчим комітетом Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, актовий запис № 8 та копія якого є в матеріалах справи (а.с.5).

Згідно довідки Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 23.05.2024 року за вих.№202 вбачається, що померлий ОСОБА_3 був постійним мешканцем АДРЕСА_5 та разом з ним на день його смерті постійно проживали та були зареєстровані: ОСОБА_2 , 1975 року народження, дочка; ОСОБА_11 , 1998 року народження, внук; ОСОБА_12 , 2007 року народження, внук; ОСОБА_9 , 1974 року народження, зять (а.с.6).

З витребуваної судом копії спадкової справи №59/2023, заведеної Міжгірською державною нотаріальною конторою за майном померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася до державного нотаріуса 04 липня 2023 року ОСОБА_2 , заявниця у даній справі та у поданій заяві вказує, що помер ОСОБА_3 , який постійно проживав за адресою: АДРЕСА_4 та вона приймає спадщину за майном померлого ОСОБА_3 (а.с.42-52).

14.03.2024 року ОСОБА_2 надано відповідь Міжгірською державною нотаріальною конторою за № 45/01-16 від 14.03.2024 року, відповідно до якої заявнику ОСОБА_2 роз`яснено, що згідно наданого заявником свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 від 27.11.1975 року, батьком ОСОБА_23 зазначено ОСОБА_19 , відомостей про визнання батьківства померлим ІНФОРМАЦІЯ_6 надано не було, у зв`язку з чим рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту родинних відносин (а.с.13,52).

Згідно інформаційної довідки №73068394 від 04.07.2024 року, Міжгірською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 59/2023 за майном спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.48).

Як вбачається з інформаційної довідки № 73068061 від 04.07.2024, виданої Міжгірською державною нотаріальною конторою заповіти (спадкові договори) ОСОБА_3 при житті не складалися та не посвідчувалися, вказана інформація у Спадковому реєстрі відсутня (а.с.47 зв).

Заявник ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту родинних відносин, а саме встановлення факту батьківства.

Звертаючись до суду, заявник ОСОБА_2 наголошує на тому, що метою встановлення факту батьківства є виникнення юридичних прав та обов`язків ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 по відношенню до неї, заявника ОСОБА_2 , що ґрунтуються на біологічному походженні дитини від батька.

У поданій до суду заяві ОСОБА_2 вказує, що насправді її біологічним батьком є ОСОБА_3 та факт батьківства якого її мати ОСОБА_24 не заперечувала.

Вирішуючи подану заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 3 статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною першою ст.135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Тобто, у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків, батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою як одного з батьків так і самої дитини після досягнення нею повноліття.

Відповідно, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст.135 СК України. У пункті 9 вказаної постанови зазначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Отже, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які дані (письмові, речові та електронні докази, висновки експертів, показання свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Згідно з листом Верховного Суду України від 01.01.2012 року, до заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи: - докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); - довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; - пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Таким чином, встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21.11.2018 року у справі № 225/6301/15-ц (касаційне провадження № 61-30047св18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок, що застосування статті 130 СК України та вказано, що «закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України». Висновок судово - генетичної або судово - імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку. Разом із тим, підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України, які мають оцінюватися в їх сукупності.

За ухвалою суду у справі може бути призначено судову молекулярно-генетичну експертизу для проведення аналізу ДНК з метою встановлення кровної спорідненості. Експертиза у справі може бути призначена для встановлення спорідненості дитини з іншими особами, які перебували в кровному спорідненні з померлим, зокрема, з його матір`ю, батьком або з іншими його дітьми, за умови відсутності генетичного матеріалу померлого.

Заяви про встановлення факту батьківства (материнства) суд розглядає у разі смерті особи, яку заявник визнає батьком (матір`ю) дитини, і вирішує їх з огляду на обставини, передбачені ст.ст.125, 130 СК України.

Отже, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою. При цьому, слід враховувати дату народження дитини: якщо помер батько дитини, яка народжена після ІНФОРМАЦІЯ_13 , факт його батьківства може бути встановлений на підставі різних доказів (зокрема, висновку судово-медичної експертизи).

Походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір`ю дитини до органів РАЦСу. Через відсутність такої заяви батьківство може бути встановлено судом у порядку позовного провадження за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої вона перебуває, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. Суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не зазначена батьком дитини (запис про батька відсутній або здійснено за вказівкою матері), і можуть бути подані матір`ю, опікуном, піклувальником дитини чи нею самою після досягнення повноліття.

За правилами ст.ст.125,130 СК України, передумовою звернення до суду за заявою про встановлення факту батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється.

При цьому, суд звертає увагу, що справи про визнання батьківства розглядаються відповідно до ст.128 СК України, за правилами позовного провадження. Та в цьому випадку особа, батьківство якої встановлюється в судовому порядку, є відповідачем у справі за пред`явленим позовом.

Відповідно до частини першої статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Таким чином Закон розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства - про що позов заявляється до особи, яка вважається батьком дитини, або нею самою, та шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.

Та обставина, що питання визначення батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20).

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Тлумачення норм ст.130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20).

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року в справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року в справі № 225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18), від 12 грудня 2019 року в справі № 562/1155/18 (провадження № 61-11709св19).

Разом з тим, слід зазначити, що за своєю суттю встановлення факту родинних відносин можливе у разі, якщо особа, яка дійсно перебуває у родинних відносинах з іншою особою, не може цього довести через певні перешкоди, такі як втрата документів, що підтверджують родинні стосунки, допущені помилки в написанні прізвища чи імені в існуючих документах, тощо. Проте, у разі якщо особи не перебувають у родинних відносинах, але фактично вважають себе народженими від певної особи, захист прав у такому випадку відбувається шляхом встановлення батьківства чи встановлення факту визнання батьківства. Водночас, у даній справі заявник не заявляє вимогу про встановлення батьківства. Та у даному випадку заявник ОСОБА_2 повинна доводити саме факт батьківства ОСОБА_3 по відношенню до неї, а не факт родинних відносин, та у такому разі підлягають застосуванню положення ст.53 КпШС України, зважаючи на факт народження заявника у 1975 році.

Положення статті 53 КпШС України на той час передбачали, що походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір`ю дитини в державні органи запису актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до статті 55 КпШС України, якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини - за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду. В разі смерті матері, визнання матері недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також при неможливості встановити місце її проживання, запис про батька дитини провадиться за заявою батька. При народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім`я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою. В разі смерті матері, визнання матері недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також при неможливості встановити місце її проживання, запис відомостей про матір і батька дитини провадиться за правилами, викладеними в цій статті, за заявою осіб, зазначених у статті 163 цього Кодексу.

Крім того, для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, в ході судового розгляду справи, з будь-якими клопотаннями про призначення у даній справі судової молекулярно-генетичної(судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи, яка має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства, заявник до суду не звертався.

А як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.12.2021 року у справі №683/1732/17, доказова цінність такого тесту ДНК переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору цієї категорії.

Дослідивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок їх у сукупності, суд дійшов висновку, що заява про встановлення факту батьківства необґрунтована і задоволенню не підлягає.

Таке переконання суду склалося у зв`язку з тим, що заявником не було надано суду належного, допустимого і достатнього доказу на підтвердження того, що ОСОБА_3 дійсно є батьком заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а твердження, викладені у поданій заяві про встановлення факту батьківства, за відсутності належних доказів, є припущеннями, які суд не може покласти в основу рішення.

Суд вважає, що заявником не було надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можна дійти до категоричного висновку щодо походження ОСОБА_17 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) від померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

У судовому засіданні заявниця додатково пояснила, що у померлого ОСОБА_3 була донька від першого шлюбу. Та протягом спільного проживання тривалий час із матір`ю ОСОБА_25 , ОСОБА_3 не вчиняв будь-яких дій щодо встановлення факту батьківства чи внесення змін до свідоцтва про народження дитини, оскільки був юридично необізнаний, та не придавали значення юридичним наслідкам реєстрації шлюбу на час народження дитини, зокрема її, заявниці ОСОБА_2 . На даний час, оскільки ОСОБА_3 помер, для оформлення спадщини після смерті спадкодавця вона звернулася до суду для встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження.

Суд зазначає, що показання свідків про те, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , тривалий час проживав з матір`ю заявниці ОСОБА_25 за однією адресою без реєстрації шлюбу, та долучені фотокартки із зображенням заявниці з ОСОБА_3 , щодо яких свідки не заперечували, що на фотографіях саме ОСОБА_3 , не є достатніми та достовірними доказами, які свідчать про походження заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 саме від ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

При цьому суд звертає увагу, що без підтвердження їх достовірності іншими засобами доказування (письмовими доказами), покази свідків не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки з показань свідків неможливо достовірно встановити а ні конкретний період часу, протягом якого мати заявниці нібито проживала спільно з ОСОБА_3 , а ні народження у них дитини - заявниці у справі, місце такого проживання, а ні наявність у них спільного побуту та спільного господарства, а ні характеру та розміру участі ОСОБА_3 у вихованні та утриманні заявника ОСОБА_2 . Також суд враховує, що з моменту народження заявника ОСОБА_17 минуло майже п`ятдесят років, а тому вказані покази свідків ставляться під сумнів.

Аналізуючи покази свідків в сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що показання свідків дозволяють зробити лише припущення щодо існування обставин, про які вони повідомили. За вище викладених обставин, надані заявником фотознімки теж не доводять факту родинних відносин заявника з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до ст.89 ЦПК України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, показання свідків, а також оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, про недоведеність заявником ОСОБА_2 поданої заяви про встановлення факту батьківства, а тому суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10, 12,13, 18, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , заінтересовані особи: Міжгірська державна нотаріальна контора, Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, про встановити факту родинних відносин - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Міжгірський районний суд Закарпатської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно зі статтею 273 ЦПК України.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО