Ухвала суду № 124468173, 16.01.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

Справа № 500/6655/24

16 січня 2025 р.м.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника позивача та клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 13.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник позивача подав до суду клопотання, в якому просить закрити провадження в даній адміністративній справі. Просить врахувати, що у даному випадку провадження у цій справі за заявою позивача про відмову від позову в зв`язку із задоволенням відповідачем позову після подання позовної заяви, а тому обґрунтованим є покладення на відповідача обов`язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір в судовому порядку.

Представник відповідача подав до суду клопотання, в якому просить закрити провадження в даній адміністративній справі на підставі пункту 8 частини першої ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України). Мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 07.12.2023 №0785075-2407-191-UA61040490000035010 вважається відкликаним та проведено коригування в інтегрованій картці платника податку.

Також, представник Головного управління ДПС у Тернопільській області подав до суду клопотання, в якому просить відмовити позивачу в відшкодуванні понесених витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи подані клопотання суд виходить з наступного.

Пунктом 8 частини 1 статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

У цій справі позовна заява подана до суду 08.11.2024, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення відкликане контролюючим органом лише після звернення позивача до суду з даним позовом.

Тобто оскаржуване порушення виправлене суб`єктом владних повноважень до постановлення рішення по суті спору.

При цьому, у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про самостійне виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень та наявність підстав для закриття провадження, визначених пунктом 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Кодекс адміністративного судочинства України містить спеціальні норми, які регулюють питання розподілу витрат у разі відмови позивача від позову (стаття 140 Кодексу адміністративного судочинства України), а також повернення судового збору (стаття 142 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Так, Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2021 у справі №200/6826/20-а зауважив, що розподіл понесених позивачем судових витрат слід здійснювати з урахуванням та в залежності від обставин та умов, які призвели до відмови від позову.

Верховний Суд зазначив, що стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України є загальною для вирішення питання розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи по суті та задоволенні позову, а положення статей 140 та 142 Кодексу адміністративного судочинства України у порівнянні із частинами 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не конкретизують та не ставлять в залежність можливість отримання відшкодування понесених судових витрат від приналежності позивача до певного суб`єктного складу, чи то позивачем є фізична особа, юридична особа чи суб`єкт владних повноважень. Приналежність до такого складу та вид понесених витрат, не мають впливу на вирішення цього питання відповідно до наведених норм. Наведені норми мають різний предмет регулювання, правову природу виникнення та застосування. Зокрема, стаття 140 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює спеціальне та відмінне у співвідношенні з нормами статті 142 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 7 Закону України "Про судовий збір" правило, згідно з яким якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Отже, аналіз наведеного правового регулювання та тлумачення статей 139, 140 Кодексу адміністративного судочинства України у їх взаємозв`язку, з урахуванням наведених обставин справи, дають підстави для висновку про те, що за наявності відповідної заяви, всі понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати підлягають присудженню на його користь.

Як установлено з матеріалів справи, при зверненні з цим позовом до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 969,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3990660480.1 від 08.11.2024.

Відтак, оскільки суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_2 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім цього, згідно з частинами другою, третьою статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат, понесених на професійну правову допомогу долучено копію Договору про надання правової допомоги від 18.10.2024, акт прийняття - передачі наданих послуг від 24.12.2024 до Договору про надання правової допомоги від 18.10.2024.

При цьому, з акту прийняття - передачі наданих послуг від 24.12.2024 слідує, що загальна вартість наданих адвокатом послуг складає 20000,00 грн.

Разом з тим, при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18, від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Слід звернути увагу, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 20000,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Суд вважає, що надані адвокатські послуги охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

При цьому, суд також враховує те, що розгляд даної справи здійснювався в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконання відповідних робіт, суд дійшов висновку про те, що стягнута має бути сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань

На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 243 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача про закриття провадження у справі задовольнити.

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 00 коп. сплаченого судового збору та 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Копію ухвали надіслати сторонам про справі.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.01.2025.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місце проживання: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46003 код ЄДРПОУ:44143637).

Головуюча суддяДерех Н.В.