Рішення № 124467067, 15.01.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року Справа № 320/43449/23

Київський окружний адміністративний суд в складі судді Войтович І.І. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) з 10.11.2021 року.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) поновити виплату пенсії з 10.11.2021, здійснювати її подальшу виплату років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії з 10.11.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку у відповідача та отримував пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (Закон №2262-ХІІ). Зазначив, що з 10.11.2021 дія норми частини другої статті 2 Закону №2262-ХІІ поширюється на осіб начальницького та рядового складу Національного антикорупційного бюро України, які повторно приймаються на службу, тому на цих осіб застосовується обмежувальна дія Закону №2262-ХІІ стосовно того, що виплата пенсій на час служби припиняється. Оскільки його призначення на службу відбулося ще в 2016 році, відповідно зміни до Закону №2262-ХІІ не можуть вплинути на виплату позивачу раніше призначеної пенсії, враховуючи те, що закон зворотної сили в часі не має.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві припинено виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з набуттям чинності змін до Закону в частині поширення його дії на осіб, які перебувають на службі в Національному антикорупційному бюро України. Отже, на час виникнення спірних відносин у цій справі редакція частини другої статті 2 Закону №2262-ХІІ визначає, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи відзив на позовну заяву, судом встановлено.

Згідно з наказом Голови Служби безпеки України від 20.09.2007 № 1500-ос позивача було звільнено зі служби в запас Служби безпеки України з 01.10.2007.

Позивач з 02.10.2007 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно витягу з наказу директора Національного антикорупційного бюро України від 07.12.2016 №480-н/дск позивача призначено на посаду старшого оперативного працівника Національного антикорупційного бюро України, з 08.12.2016, як такого, що пройшов за конкурсом.

За посиланням позивача та що не заперечується відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві припинено виплату пенсії позивачу з 01.01.2022.

Представник позивача звернувся до відповідача із запитом, в якому просив поновити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , яка була призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та провести нарахування та виплатити заборгованості з невиплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 10.11.2021.

У відповідь на звернення представника позивача, відповідач листом від 10.08.2023 №2600-0202/8/156561 повідомив, що відповідно до частини другої статті 2 Закону №2262-ХІІ (із змінами, внесеними з 10.11.2021 Законом №1810-ІХ) пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримував пенсію згідно із Законом №2262-ХІІ з 02.10.2007 по 31.12.2021. З 07.12.2016 позивач проходить службу на посаді старшого оперативного працівника Національного антикорупційного бюро України (а не військову службу). Оскільки з 10.11.2021 поширено дію частини другої статті 2 Закону на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, право на виплату пенсії за нормами Закону з цієї дати ОСОБА_1 не має. З 01.01.2022 позивачу було припинено виплату пенсії на умовах Закону. Сума надміру сплачених ОСОБА_1 коштів за період з 10.11.2021 по 31.12.2021 становить 16 368,14 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ), відповідно до якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі-Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Так, на час призначення позивачу пенсії у жовтні 2007 року редакція частини другої статті 2 Закону № 2262-ХІІ визначала, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

10.11.2021 набрав чинності Закон України від 19.10.2021 № 1810-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення статусу Національного антикорупційного бюро України у відповідність з вимогами Конституції України", яким серед іншого було внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ, згідно із яких частину другу статті 2 після слів "до Національної поліції" доповнити словами "Національного антикорупційного бюро України".

Отже, на час виникнення спірних відносин у цій справі редакція частини другої статті 2 Закону № 2262-ХІІ визначає, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Частиною третьою цієї ж статті Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

Зазначений у частині третій цієї статті порядок збереження, нарахування та виплати пенсій поширюється на пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, прийнятих на службу на посади поліцейських до підрозділів поліції особливого призначення.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп).

Отже, внесення з 10.11.2021 змін до частини другої статті 2 Закону № 2262-ХІІ, згідно із якими правило припинення виплати пенсії на період проходження служби у разі повторного прийняття на військову службу розповсюдилось на проходження служби в органах Національного антикорупційного бюро України, не може бути застосовано до правовідносин щодо призначення осіб до органів Національного антикорупційного бюро України під час перебування їх на пенсійному обліку за Законом № 2262-ХІІ, які виникли до набрання чинності вказаних законодавчих змін з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

Судом установлено, що 20.09.2007 позивача було звільнено зі служби в запас Служби безпеки України.

З 02.10.2007 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З 08.12.2016 позивача призначено на посаду старшого оперативного працівника Національного антикорупційного бюро України.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві припинено виплату пенсії позивачу з 01.01.2022.

У відповідь на звернення представника позивача щодо поновлення виплати пенсії з 10.11.2021 відповідач відмовив, оскільки з 10.11.2021 поширено дію частини другої статті 2 Закону на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, право на виплату пенсії за нормами Закону з цієї дати ОСОБА_1 немає.

Суд зауважує, що позивач ще у 2007 році, тобто до моменту прийняття на службу та проходження служби в Національному антикорупційному бюро України, набув право на призначення пенсії за вислугу років.

Враховуючи ті обставини, що позивач, як пенсіонер, що отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ був працевлаштований до НАБУ ще у 2016 році, обмеження, встановлені частиною другою статті 2 Закону №2262-ХІІ, які набули чинності 10.11.2021, на нього не мають поширюватися.

Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення виплати позивачу пенсії з 10.11.2021 є протиправними.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що належним способом захисту буде задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення виплати пенсії позивачу з 10.11.2021 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату пенсії позивачу починаючи із 10.11.2021.

В той же час, суд зауважує, що заявлення позовної вимоги шляхом її формулювання "здійснювати подальшу виплату пенсії" не підлягає задоволенню, оскільки має на меті вчинення дій на майбутнє, а суд вирішує спір щодо правовідносин, які вже виникли. Суд захищає порушене право, а не те, яке можливо може бути порушене у майбутньому.

Відповідно вказана вимога задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про виплату заборгованості, пенсії з 10.11.2021, суд зазначає таке.

Відповідно до положень частин другої-третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

При цьому частиною першою статті 372 КАС України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

У даному випадку способом виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, є виплата належних позивачу сум у повному обсязі, інший спосіб виконання в спірних правовідносинах нормативно не визначено.

Суд зауважує, що ні приписами статті 55 Закону № 2262-ХІІ, ні постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» за наявності вини пенсійного органу, не встановлено спосіб виплати належних позивачу сум частинами, періодичністю проведення платежів тощо, та не обмежено право позивача на виплату належної йому суми одним платежем.

Під час ухвалення судом рішення суд зобов`язує відповідача здійснити позивачу виплату належних сум пенсії та, у разі набрання законної сили рішенням суду про зобов`язання поновити пенсію, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем недоплаченої різниці, відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 536,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) з 10.11.2021 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) поновити та виплатити пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) з 10.11.2021.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.