Рішення № 124466883, 16.01.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року Справа № 280/10897/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді БатракІ.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ»

до Дніпровської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (далі ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці (далі митниця, відповідач), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UA110050/2024/000145/1 від 30.09.2024.

На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що відповідачу, при митному оформлені всіх партій поставки, були надані документи, необхідні для митного оформлення товару, що надійшов до України на підставі зовнішньоекономічного контракту, які не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та інших характеристик, передбачених п. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Таким чином, вважає, що позивач надав належні, достовірні, допустимі та в своїй сукупності достатні докази відповідачу для підтвердження розрахованої ним митної вартості, інформація, зазначена в них достатня для розрахунку митної вартості. Зазначені відповідачем сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей не обґрунтовані в розумінні вимог ст. 53 Митного кодексу України і подальші дії відповідача, в тому числі витребування додаткових документів, відмова в застосуванні визначеної декларантом митної вартості та винесення рішень про коригування митної вартості є протиправними.

Ухвалою судді від 02.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 18.12.2024 через систему «Електронний суд» на адресу суду надіслав відзив (вх. №58270), у якому вказує, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих позивачем разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Так, з метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні, проте декларантом не надіслано усіх додаткових документів. Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджують правомірність дій митного органу щодо витребування додаткових документів, які під час митного оформлення не були надані, та обґрунтованість сумнівів останнього щодо правильності заявленої позивачем митної вартості, та, як наслідок, прийняття відповідачем спірного рішення, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Розглянувши та дослідивши надані документи, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 44830259) зареєстровано юридичною особою 07.11.2022. Видами діяльності підприємства є 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.11 Рекламні агентства.

05.12.2022 між позивачем (Покупець) та компанією «WEIFANG HUABO AGRICULTURAL EQUIPMENT CO., LTD» (Китай) (Продавець) укладений зовнішньоекономічний контракт № НХ/17 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації (Додатку), яка є невід`ємною частиною даного контракту.

14.05.2024 сторонами Контракту погоджена Специфікація №2024-3 до цього Контракту. В Специфікації зазначений 1 найменувань товару Трактор Kentavr 404SU, загальною кількість 16 шт., загальною вартістю 50400,00 дол. США. Термін поставки серпень-вересень 2024 року. Оплата товару 100% передоплата.

Для здійснення митного оформлення товару 26.09.2024 позивачем до митниці було подано митну декларацію типу ІМ40АА № 24UA110050004224U2, відповідно до якої визначення митної вартості товарів здійснено позивачем згідно зі ст. 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товару, який імпортується).

До митного оформлення товарів разом з ЕМД позивачем було надіслано копії наступних документів, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: зовнішньоекономічний контракт № НХ/17 від 05.12.2022; додаток (специфікація) до нього №2024-3 від 14.05.2024; рахунок-фактура (інвойс) від 01.07.2024 №НХ2024-3; пакувальний лист; платіжна інструкція №869 від 17.06.2024; договір ТЕО №84 від 04.01.2023; заявка на перевезення №111 від 08.07.2024; коносамент №ZJSM24070029 від 15.07.2024; рахунок №2024/PF/209 від 16.09.2024; акт виконаних робіт №70 від 25.09.2024; довідка про транспортні витрати №1609/1Т від 16.09.2024р.; накладна від 15.09.2024 №31510302.

Посадовою особою митниці за результатом аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів на адресу декларанта направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ;4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Повідомлено також про можливість подання декларантом за власним бажанням додаткових наявних у нього документів на підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

У відповідь на запит митниці декларантом листом №27092 від 27.09.2024 додатково надано митниці виписку з банківського рахунку за червень 2024 року, комерційну пропозицію та прайс-лист від 06.05.2024. Також повідомлено митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

Так, 30.09.2024 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2024/000145/1, відповідно до якого митна вартість товару визначена за резервним методом (метод 6) згідно з положеннями ст. 64 Митного кодексу України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2024/000287.

У графі 33 рішення зазначене наступне: враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД від 26.09.2024 №24UA110050004224U2, відмова декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст.58 Митного кодексу України, п.6 ст.54 Митного кодексу України. Проводиться консультація з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості. Митницею проведено контроль співставлення, відповідно до положень ст. 337 Митного кодексу України. В порядку проведення консультації, відповідно до ст.57 Митного кодексу України, в якості обміну інформацією повідомлено про наступне. Відповідно до ст. 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.58 Митного кодексу України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Відповідно до положень п.4 ст.59 Митного кодексу України, ціна договору щодо ідентичних або подібних товарів береться за основу для визначення митної вартості, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Відповідно до п. 3 ст. 59 Митного кодексу України незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Відповідно до ст.60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 Митного кодексу України, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Згідно з п.3 ст.60 Митного кодексу України для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Відповідно до положень п.4 ст.59 та п.5 ст.60 Митного кодексу України ціна договору щодо ідентичних або подібних товарів береться за основу для визначення митної вартості, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 Митного кодексу України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). У відповідності до п.3 ст.337 Митного кодексу України проведено контроль співставлення автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів. Відповідно до ст. 33 Митного кодексу України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. З урахуванням зазначеного, митну вартість товарів, що імпортуються, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2 ґ), резервний метод визначення митної вартості (ст.64 Митного кодексу України). Митна вартість, визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України та ґрунтується на вартості товару, митна вартість яких вже визнана митними органами та розраховується на рівні: Товару №1 до рівня товару за кодом згідно УКТЗЕД 8701921080 «Трактор для сільськогосподарських робіт, колісний, новий, 16 шт., марка - KENTAVR, модель - 404SU, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів 2544 см3, потужність двигуна - 29,5кВт/40к.с», імпортованого за угодою з виробником, країна виробництва та відправлення Китай, комерційні умови поставки FOB Qingdao, у співставних обсягах, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди та випущеного у вільний обіг у наближений час за ЕМД від 18.06.2024 №24UA403070005133U9 за ціною 2,54 дол. США/кг, що розраховується на рівні 3784,6 дол. США/шт. Враховуючи фізичні характеристики товару, оформленого за ЕМД від 18.06.2024 №24UA403070005133U9 (товар №2), коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру, відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України «Про митний тариф України» від 19.10.2022 №2697-IX (кілограм). Митна вартість товару №1 з урахуванням додаткової одиниці виміру розраховується як 3784,6 дол. США/шт. ((2,54дол.США/кг* 23840 кг)/16 шт).

01.10.2024 у відповідності п. 7 ст. 55 Митного кодексу України ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» було подано та оформлено ЕМД № 24UA110050004280U3 з застосуванням гарантії. Загальна різниця митних платежів (ПДВ та ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 38364,19 грн. Розрахунок різниці в митних платежах з митної вартості задекларованого товару, заявленої декларантом та скоригованої митницею (ціни позову) зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та «В» «Подробиці розрахунків» зазначеної вище ЕМД.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012.

Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У відповідності до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 ст. 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Положеннями ст. 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1 та 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

За змістом ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами 1 і 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №1.380.2019.005307.

Надаючи оцінку доводам митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд встановив, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом із цим, контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, у зв`язку з чим прийняв спірне рішення про коригування його митної вартості, яким визначив митну вартість ввезеного позивачем товару із застосуванням резервного методу (метод 6).

Так, щодо посилань відповідача у спірному рішення про коригування митної вартості товарів на те, що відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB Qingdao, China, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FОВ, Продавець зобов`язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB, п. 3.1.1 Контракту від 05.12.2022 №HX/17 продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано, суд зазначає про наступне.

Копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Посилання митниці на п. 3.1.1. Контракту є необґрунтованим, оскільки зазначений пункт не містить обов`язків для сторін вимагати та надавати документи, які підтверджують включення у вартість товару витрат, які несе Постачальник в країні відправлення.

Так, відповідно до п. 3,5-3,6 Контракту № НХ/17 від 05.12.2022 сторонами передбачено, що продавець зобов`язаний повідомити покупця про дату відвантаження партії товару на судно протягом 5 днів з дати відвантаження шляхом надсилання факсимільного повідомлення. Продавець повинен передати засобами електронного зв`язку копії наступних документів: рахунок-фактуру(інвойс), Пакувальний лист, морський коносамент, Сертифікат Походження.

Протягом 10-ти календарних днів з моменту відвантаження кожної партії товару продавець зобов`язаний вислати на юридичну адресу покупця вказану в п. 11.2. Контракту оригінали наступних документів англійською мовою: рахунок-фактуру(інвойс) на заявлену партію Товару з підписом (підпис не є обов`язковим), і печаткою Продавця (3 оригінали); морський коносамент (3 оригінали) або телекс релиз; пакувальний лист з підписом, (підпис не є обов`язковим) і печаткою Продавця (3 оригінали); Сертифікат Походження (1 оригінал і копія).

Таким чином, сторонами узгоджений перелік документів, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня.

Суд зауважує, що здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства Китайської народної республіки. Однак, діючим митним законодавством ані України, ані Китайської народної республіки не передбачено зобов`язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту.

Окрім того, відповідно до ст. 335 Митного кодексу України експортна декларація країни відправлення не входить до переліку документів, що є обов`язковими для здійснення митного контролю та митного оформлення, у зв`язку із чим не є документом, необхідним для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів.

Верховний Суд в постанові від 19.03.2019 по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

За таких обставин, зауваження митниці про обов`язковість надання копії митної декларації країни відправлення для підтвердження заявленої митної вартості протирічить положенням Митного кодексу України та висновкам Верховного Суду.

Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Стосовно покликання відповідача на те, що відповідно до п.5.2 контракту від 05.12.2022 №HX/17 умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до Контракту. У Специфікації від 14.05.2024 № 2024-3 зазначено, що оплата здійснюється шляхом 100 % передоплати. Враховуючи умови поставки FOB, Продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до відомостей коносаменту від 15.07.2024 № ZJSM24070029, товар було завантажено на судно 15.07.2024. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 Митного кодексу України). До митного оформлення надано Платіжне доручення № 869 від 17.06.2024 на суму 293400,00 дол. США, що не кореспондується із заявленою до митного оформлення партією товару. У гр.70 Платіжного доручення № 869 від 17.06.2024 зазначено призначення платежу: «контракт №HX/17 від 05.12.2022, Специфікація від 14.05.2024 №2024-3(50400,0), Специфікація від 14.05.2024 № 2024-5(243000,0). Специфікація від 14.05.2024 № 2024-5 до митного оформлення не надана.

Судом встановлено та відповідачем не заперечено, що разом з ЕМД митниці були надані банківська платіжна інструкція №869 від 17.06.2024, яка підтверджує сплату повної вартості товарів, що поставлено за Специфікацією №2024-3 від 14.05.2024, а саме 50400 дол. США, про що є посилання в графі 70 «Призначення платежу» платіжної інструкції №869 від 17.06.2024. У вказаній банківській інструкції зазначено окремо суми, які перераховуються за кожною Специфікацією. Крім того, позивачем листом №27092 від 27.09.2024 додатково надано до митниці і виписка з особистого банківського рахунку підприємства за червень 2024р., яка додатково підтверджувала факт сплати вартості товарів.

Отже, банківський платіжний документ, та виписка з особистого банківського рахунку, що надавались митниці в процесі митного оформлення, підтверджують факт здійснення повної оплати вартості частини товарів, що поставляються цією товарною партією- товарів за Специфікацією №2024-3 від 14.05.2024.

Таким чином, декларантом виконані вимоги діючого митного законодавства (ч. 2 ст.53 Митного кодексу України) щодо надання усіх наявних у нього банківських платіжних документів, у разі здійснення оплати коштів за товар, які повною мірою ідентифікуються зі Специфікаціями, рахунком-фактурою, задекларованими товарами та у сукупності з іншими наданими митниці документами первинного бухгалтерського обліку підтверджують заявлену позивачем вартість товару за Контрактом.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 у справі №380/6459/20.

Крім того, із посиланням на приписи ч. 2 ст. 53, ч. 4 ст. 54, ч. 2, 10 ст. 58 Митного кодексу України, Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за №984/21296, митниця вказує на те, що відповідно до відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування 5500,00 дол. США. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом до митного оформлення надано: договір перевезення вантажу морським транспортом від 04.01.2023 № 84 з «IMOGATE SOLUTION Sp.z.o.o.»; рахунок від 16.09.2024 №2024/PF/209 на суму 6575 дол. США (термін сплати вересень 2024); Довідка про транспортні витрати від 16.09.2024; Заявка на перевезення №111 від 08.07.2024; Акт виконаних послуг №70 від 25.09.2024. Відповідно до відомостей рахунку від 16.09.2024 №2024/PF/209 визначено термін оплати вересень 2024. Однак, до митного оформлення банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано.

Судом встановлено, що ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», як Клієнтом, укладено з компанією «IMOGATE SOLUTION Sp.z.o.o.», як Експедитор, Договір транспортно-експедиторського обслуговування №84 від 04.01.2023, предметом якого є надання Експедитором Клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах і надання інших узгоджених Сторонами послуг .

Пунктом 1.2 Договору №84 від 04.01.2023 передбачено, що під кожне конкретне перевезення Клієнт подає Експедитору письмову заявку на експедирування з інформацією про найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), планову дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про відправника вантажу і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. При підтвердженні заявки Експедитор вказує в заявці перелік послуг, їх вартість, розмір плати Експедитора. Підписана сторонами заявка є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору №84 від 04.01.2023 оплата послуг за даним Договором та винагороди Експедитора здійснюється Клієнтом протягом 45 днів з моменту виставлення рахунка-фактури.

Відповідно до Заявки на ТЕО №111 від 08.07.2024 сторонами Договору №84 від 04.01.2023 узгоджена вартість послуг з перевезення по маршруту порт Циндао, Китай-Новомосковськ, Україна (1Х40НQ) становить 6574,00 доларів США.

На виконання умов Договору ТЕО перевізником «IMOGATE SOLUTION Sp.z.o.o.» видано коносамент (Bill of Lading) № ZJSM 24070029 від 15.07.2024, який підтверджує факт здійснення перевезення вищевказаного вантажу, а також виставлено рахунок №2024/PF/209 від 16.09.2024 на оплату послуг ТЕО перевезення вантажу на загальну суму 65750,00 доларів США, з яких ТЕО за межами України 30,00 доларів США, Фрахт з урахуванням перевалки та НРР по контейнеру MRSU6099582, коносаменту № ZJSM 24070029 за маршрутом Кінгдао, Китай Пшемисль Мостиська, Україна 5470,00 доларів США, доставка по маршруту Пшемисль Мостиська, Україна Новомосковськ, Україна 1075,00 доларів США.

25.09.2024 сторонами Договору №84 від 04.01.2023 складено та підписано акт виконаних робіт за цим Договором, в якому зазначена, що Експедитором в вересні 2024 року було надано послуги з ТЕО на загальну суму 6575,00 доларів США.

Всі вищевказані документи були надані декларантом до митного оформлення.

Отже, платіжний документ на підтвердження факту оплати рахунку за послуги ТЕО від 16.09.2024 №2024/PF/209 не було надано, оскільки строк, передбачений п.4.2 договору ТЕО №84 від 04.01.2023, не сплинув, оплати не було.

Після оформлення митницею спірного рішення про коригування митної вартості товарів, сторони договору ТЕО №84 від 04.01.2023 уклали додаткову угоду №8 від 31.10.2024, якою продовжили строк для оплати рахунку від 16.09.2024 №2024/PF/209.

До матеріалів справи позивачем додатково додано платіжна інструкція №1116 від 11.11.2024, що підтверджує оплату рахунку від 16.09.2024 № 2024/PF/209, тобто поза межами процесу митного оформлення спірної товарної партії, тому платіжна інструкція щодо здійснення оплати за ТЕО не могла бути надана митниці декларантом товариства.

З наведеного вбачається, що використовуючи надані товариством зазначені вище документи, митниця мала можливість здійснити перевірку заявленої товариством вартості транспортних витрат, як складової митної вартості задекларованого товару, тому її твердження є необґрунтованим.

Таким чином, надані документи у своїй сукупності, підтверджують вартість транспортних витрат, як одну з складових митної вартості, не мають розбіжностей і протиріч.

Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно - експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Стосовно твердження митниці про те, що у коносаменті від 15.07.2024 №ZJSM24070029 у графі «For delivery apply to» (Для доставки звертатися до) зазначено FSR LOGISTICS UKRAINE LLC, що може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування. Документального підтвердження договірних відносин компанії «IMOGATE SOLUTION Sp.z.o.o..» з компаніями (згідно інформації зазначеної у накладній УМВС (SMGS) від 15.09.2024 №31510302 та коносаменту від 15.07.2024 № ZJSM24070029) щодо залучення третіх осіб, до митного контролю та оформлення не надано.

Як вбачається з відомостей Заявки на ТЕО №111 від 08.07.2024, інвойсу від 16.09.2024 та акту виконаних послуг від 25.09.2024 перевезення спірної товарної партії в даному випадку має ознаки мультимодального перевезення, тобто перевезення вантажу різними видами транспорту за одним договором.

За приписами ст. 10 Закону України «Про мультимодальні перевезення» за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк.

Відповідно до ст. 12 цього ж Закону розрахунки за роботи та послуги, пов`язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

Отже, договірні відносини щодо перевезення спірної товарної партії у позивача наявні виключно з компанією-перевізником «IMOGATE SOLUTION Sp.z.o.o.».

При цьому, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, будь-які договори з приводу транспортування задекларованого товару між компанією «FSR LOGISTICS UKRAINE LLC» та позивачем не укладались. Також позивач не є стороною будь-яких договорів між компанією-перевізником «IMOGATE SOLUTION Sp.z.o.o.» та вказаною вище компанією, що обумовлює неможливість наявності у нього таких договорів або комерційних документів.

Перевізником «IMOGATE SOLUTION Sp.z.o.o.», відповідно до укладеного з позивачем умов договору перевезення виставлений загальний рахунок на оплату усіх послуг з перевезення задекларованого товару, який і був оплачений останнім, а договірні та комерційні відносини основного перевізника з іншими експедиторами, що залучались ним до перевезення вантажу до позивача не мають жодного відношення.

З приводу залучення Експедитором для виконання послуг з ТЕО інших осіб Верховний суд в постанові від 13.08.2020 по справі №804/4963/16 висловив наступну правову позицію: «Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти.

Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару за коносаментом N GCL/MER/ODS/160091 від 05.03.2016 року, а саме "GLC International Transportation Logistics Container Services Co.Ltd", адже позивач не зобов`язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, адже всі обов`язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на ТОВ «Фосдайк Груп».

Щодо посилання відповідача на те, що надані до митного оформлення скановані копії залізничних накладних не містять інформації про числові значення витрат на транспортування товару, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951, ратифікованої Україною 05.06.1992, відповідно до статті 15 якої у залізничній накладній зазначається інформація про оплату провізних платежів. Статтею 30 угоди передбачено порядок здійснення розрахунків за надання послуг з перевезення. Надані до митного оформлення примірники залізничних накладних не містять інформації, яка наявна на звороті даного документу і повинна містити графи щодо тарифу та вартості перевезення товару.

Суд вважає таке твердження митниці помилковим, оскільки воно не відповідає положенням зазначеної митницею Угоди.

Відповідно до ст. 15 Угоди, накладна повинна містити наступну інформацію: 1) назва відправника та його поштова адреса; 2) назва одержувача та його поштова адреса; 3) назва договірного перевізника; 4) назва залізниці та станції відправлення; 5) назва залізниці та пункту призначення; 6) назва прикордонних станцій переходів; 7) назва вантажу та його код; 8) номер відправлення; 9) різновид упаковки; 10) кількість вантажних місць; 11) вага вантажу; 12) номер вагону (контейнеру), ким наданий вагон для перевезення вантажу (відправником або перевізником); 13) перелік супровідних документів, доданих до накладної; 14) про сплату провізних платежів; 15) кількість та знаки пломб; 16) спосіб визначення ваги вантажу; 17) дата укладення договору перевезення.

Таким чином в ст. 15 Угоди мова йде не про числові значення витрат на транспортування, а про інформацію щодо сплати провізних платежів.

Слід зазначити, що графа 23 «Сплата провізних платежів» залізничної товаро-транспортної накладної містить інформацію щодо сплати провізних платежів, внесену перевізником при оформленні накладної. Таким чином накладна містить усю необхідну інформацію, наявність якої визначена Угодою.

Стосовно покликання митниці на те, що наданий до митного оформлення коносамент від 15.07.2024 №ZJSM24070029 містить відомості про порт призначення Гданськ. При цьому, відповідно до наданих залізничних накладних №31510302 від 15.09.2024, станцією відправлення є Гливиця. Згідно з інформацією відкритих ресурсів мережі Інтернет, відстань між ГданськГливиця - 536,3 км. Транспортні (перевізні) документи щодо переміщення вказаним маршрутом до митного оформлення не надано. Відомості щодо включення витрат на транспортування зазначеним маршрутом до ціни наданих послуг, відсутні в наданих декларантом до митного оформлення документах.

Щодо станції відправлення залізничного контейнерного поїзду «Гливиця» позивачем зазначено, що за умовами договору ТЕО Експедитор самостійно визначає вид транспорту, маршрут перевезення та погоджує з портами та перевізниками маршрут перевезення (п.2.1.1 договору ТЕО №84 від 04.01.2023). Станція «Гливиця» є залізничним міжнародним терміналом, на якому формується контейнерний поїзд для перевезення контейнерів на територію України.

Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд вважає, що надані позивачем до контролюючого органу документи щодо транспортних витрат є належним та допустимими доказами розміру таких витрат.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лигне договір про перевезення або фінансові га/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.11.2019 у справі №804/9754/15. від 25.05.2021 у справі №520/10386/20.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийняте рішення про визначення митної вартості задекларованого позивачем товару з застосуванням резервного методу (методу 6), оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товарів, які, що було встановлено судом під час розгляду даної справи під час вивчення письмових доказів, підтверджують митну вартість товарів та відповідають характеру угоди, тоді як позивачем у справі, як декларантом, під час митного оформлення спірної партії товарів було надано митниці усі документи на підтвердження заявлено ним митної вартості товарів за ціною договору, за яким вони імпортуються, які дозволяли визначити усі складові частини митної вартості цього товару.

Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Так, Верховний суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Суд зауважує, що в межах розгляду даної справи відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Щодо посилань відповідача та те, що враховуючи вимоги ст. 64 Митного кодексу України за основу для обрахунку щодо Товару №1 до рівня товару за кодом згідно УКТЗЕД 8701921080 «Трактор для сільськогосподарських робіт, колісний, новий, 16 шт., марка - KENTAVR, модель - 404SU, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів 2544 см3, потужність двигуна - 29,5кВт/40к.с», імпортованого за угодою з виробником, країна виробництва та відправлення Китай, комерційні умови поставки FOB Qingdao, у співставних обсягах, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди та випущеного у вільний обіг у наближений час за ЕМД від 18.06.2024 №24UA403070005133U9 за ціною 2,54 дол. США/кг, що розраховується на рівні 3784,6 дол. США/шт., то суд ставиться до цього критично на підставі наступного.

За приписами ч. 1, 2 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

За змістом п. 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Вищевказані сумніви митного органу судом відхиляються, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Як вбачається з оскарженого рішення про коригування митної вартості в самому рішення зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості. Приймаючи оскаржене рішення про коригування митної вартості митницею у графі 33, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням другорядного методу.

Такий підхід для формування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2019 у справі №803/337/17.

З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим дійшов висновку, що оскаржене Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2024/000145/1 від 30.09.2024 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

У силу вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, приміщення 19; код ЄДРПОУ 44830259) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110050/2024/000145/1 від 30.09.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак