Рішення № 124466526, 16.01.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/15960/24

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними бездіяльність суб`єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не проведення нарахування та не виплату ОСОБА_1 , як одинокій матері безвісті зниклого сина інших 50 % частин всіх видів грошового забезпечення безвісті зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 , які зберігається на депонованому рахунку в ДКСУ місто Київ на ім`я неіснуючого батька « ОСОБА_3 », уписаного до актового запису про народження ОСОБА_2 відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

- зобов`язати відповідача переглянути заяву позивача про виплату грошового забезпечення зниклого безвісті з урахування висновків суду, задовольнити її у повному обсязі, провести відповідний перерахунок інших 50 % частини всіх видів грошового забезпечення безвісті зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 , яке зберігається на депонованому рахунку в ДКСУ місто Київ на ім`я неіснуючого батька ОСОБА_3 на особовий рахунок позивачки ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що при народженні сина у його свідоцтві про народження в графі "батько" уписала неіснуючу особу під П.І.Б. " ОСОБА_3 ", а тому відповідач повинен проводити їй нарахування та виплату 100% всіх видів грошового забезпечення зниклого сина.

Ухвалою від 27.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 09.09.2024 позовну заяву залишено без руху, та ухвалою від 14.10.2024 продовжено розгляд справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с. 46-50), в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що рішення про здійснення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , оформлене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.09.2023 №7084 "Про виплату грошового забезпечення сім`ям безвісти зниклих військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ". Враховуючи норми ст. 9 Закону № 2011-XII, Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, якими передбачено виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця його батькам рівними частинами, вважаємо, що відповідач - військова частина НОМЕР_1 , діяв на підставі та в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, у даному спорі, відповідачем не допущено протиправної бездіяльності відносно позивача. Так як, на підставі закону, на користь позивача, як матері, було прийнято рішення про виплату належної їй частки грошового забезпечення військовослужбовця. Інших випадків призначення позивачці виплати частки батька військовослужбовця, у разі перебування її у статусі «одинока мати», коли батько дитини записаний у порядку статті 135 Сімейного кодексу України, законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не передбачено. А тому, відповідач був позбавлений законних підстав та не мав повноважень діяти саме так, щоб призначити позивачці виплату грошового забезпечення у розмірі 100%, як одинокій матері.

Позивач відповіді на відзив не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 (а.с. 13), який під час захисту Батьківщини, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , зник безвісті 17.08.2023, про що ІНФОРМАЦІЯ_1 видано сповіщення від 20.08.2023 № 80 (а.с. 26).

З вересня 2023 року ОСОБА_1 отримує від військової частини НОМЕР_1 грошове забезпечення як член сім`ї (мати) військовослужбовця ОСОБА_2 у розмірі 50% грошового забезпечення, передбаченого до виплати військовослужбовцю.

10.11.2023 звернулась до відповідача із заявою (а.с. 28) про виплату їй грошового забезпечення зниклого безвісті сина у 100% розмірі від грошового забезпечення, до якої додала: копію паспорту; номеру; повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану; довідки про отримання допомоги на дитину одинокої матері; копії виписки з рахунку про отриманні кошти за вересень-жовтень.

Листом від 11.12.2023 № 17897 (а.с. 29) відповідач повідомив, що виплата ОСОБА_1 проводиться в повному обсязі, оскільки 50% грошового забезпечення належать батьку зниклого безвісти військовослужбовця після надходження до військової частини його заяви з всіма підтверджуючими документами або відмови від вищезазначених коштів.

Спірними в цій справі є питання наявності підстав для виплати матері безвісті зниклого військовослужбовця грошового забезпечення у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною шостою статті 9 Закону №2011-ХІІ установлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 (далі - Порядок №884).

Відповідно до пункту 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються:

копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);

довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);

копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);

копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);

копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

За положеннями пункту 5 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:

подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;

подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;

подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;

з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Міноборони, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію щодо осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовців, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

Відтак, виплата особам, зазначеним у частині шостій статті 9 Закону № 2011-ХІІ та пункті 7 Порядку № 844, грошового забезпечення безвісті зниклого військовослужбовця здійснюється в рівних частках, а у разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Приведеними вище положеннями пункту 7 Порядку № 884 передбачено право відповідних органів (Міноборони, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держспецтрансслужби) на отримання з державних реєстрів інформації щодо осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовців, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

Проте відповідачем як суб`єктом владних повноважень в порушення частини другої статті 77 КАС України не надано доказів отримання інформації із відповідних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, а суд не може переклаадти тягар доказування на позивача.

Стосовно відсутності письмової заяви батька від виплат суд зазначає таке.

Відповідно до наявного в матеріалах справи повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с. 15-16), у графі "Відомості про батька" зазначено виключно: ПІБ - " ОСОБА_3 "; громадянство - "Україна", національність - "українець". Інформація про дату народження та місце проживання батька відсутня.

Підставою запису відомостей про батька є заява матері від 03.09.1997 р. (а.с. 15 зворот).

Крім того, згідно довідки Радомишльського відділу № 6 УСЗН Житомирської РДА, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала на обліку, і отримувала допомогу на дитину одинокої матері, відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" з 01.06.2004 по 31.08.2016, на дитину ОСОБА_2 (а.с. 18).

Тобто, позивач була матір`ю одиначкою і той факт, що батько не надав заяви про відмову від виплати грошового забезпечення, не може вважатися належною підставою для відмову у виплаті в повному обсязі грошового забезпечення позивачу, оскільки така відмова не буде подана.

Відтак, враховуючи відсутність інших осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення безвісті зниклого військовослужбовця, крім позивача, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання 100% грошового забезпечення безвісті зниклого сина, а тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені нею судові витрати в сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплатити ОСОБА_1 100% грошового забезпечення починаючи з вересня 2023 року як члену сім`ї (матері) військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісті 17.08.2023, із врахуванням виплачених 50% грошового забезпечення.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 100% грошового забезпечення починаючи з вересня 2023 року, як члену сім`ї (матері) військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісті 17.08.2023, із врахуванням виплачених 50% грошового забезпечення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк