Рішення № 124464787, 22.10.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23099/23-ц

пр. 2-3487/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судд і- Соколова О.М.,

при секретарі судового засідання - Колесник А.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу №757/23099/23-ц за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа: Державна установа «Запорізький слідчий ізолятор» про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок утримання в нелюдських умовах, що принижують гідність особи в державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», поводження в порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просив суд стягнути з Казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 300 000,00 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що в період з 19 грудня 2015 року по 10 лютого 2020 року, він утримувався у державній установі «Запорізький слідчий ізолятор». Позивач стверджує, що тримання його в умовах даної установи було таким, що принижує його гідність, що з ним поводились всупереч нормам статті 3 Конвенції.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2023 року відкрито провадження за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи без його участі, позо підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у відсутність представника

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 утримувався у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» у період з 19.12.2015 року по 10.02.2020 року.

ОСОБА_1 утримувався у к. 36 (з 19.12.2015 року по 21.01.2016 року); у к. 102 (з 21.01.2016 року по 17.03.2016 року); к. 119 ( з 17.03.2016 року по 05.05.2016 року); к. 94 (з 05.05.2016 року по 02.03.2017 року); к. 83 (з 02.03.2017 року по 06.03.2017 року); к. 94 (з 06.03.2017 року по 20.05.2019 року); к. 112 (з 20.05.2019 року по 31.05.2019 року); к.93 (з 31.05.2019 року по 20.12.2019 року); к. 112 (з 20.12.2019 року по 27.12.2019 року); к. 93 (з 27.12.2019 року по 10.02.2019 року).

Також з відповіді на адвокатський запит вбачається, що кількість місць та площа у камерах, в яких утримувався ОСОБА_1 складає: к. 36 (4-12,05 м2); к.102 (5-14,94 м2); к.119 (10-25,57 м2); к.94 (11-28,98 м2); к.83 (7-18,97 м2); к.112 (12-31,75 м2); к.93 (12-30,44 м2).

Статтею 56 Конституції України закріплено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За положеннями ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбачені в частинах 1-5 цієї норми, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду відшкодовується на загальних підставах, передбачених нормами ст.ст.1166,1167 УК України.

Відповідно до абзацу 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду N 5 від 25.05.2001 , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Позивачем не надано доказів підтвердження факту моральних страждань, якими діями (бездіяльністю) вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних страждань зазнав, в якій грошовій сумі та з чого при цьому виходить.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги не знайшли своє підтвердження, не обґрунтовані, судовим розглядом не встановлено, що спричинено моральну шкоду позивачу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1166, 1167 1176 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 7, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа: Державна установа «Запорізький слідчий ізолятор» про відшкодування моральної шкоди- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Дата складання повного тексту 22.10.2024 року.

Суддя О.М.Соколов