Рішення № 124464120, 15.01.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/13851/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозовського О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №6284А від 16.10.2024 «Про призначення службового розслідування за фактом невиконання наказу командира військової частини та неприбуття на нараду майора ОСОБА_1 »; визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №6646А від 02.11.2024 «Про неналежне виконання посадових обов`язків майором ОСОБА_1 та притягнення його до відповідальності».

В обґрунтування позову позивач вказав, що 16.10.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №6284А щодо ОСОБА_1 призначено службове розслідування за фактом невиконання наказу та неприбуття на нараду. Цим же наказом позивача відсторонено від виконання службових обов`язків за посадою на час проведення службового розслідування.

02.11.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №6646А «Про неналежне виконання посадових обов`язків майором ОСОБА_1 та притягнення його до відповідальності» позивача притягнуто до дисциплiнарної вiдповiдальностi та накладено н стягнення, передбачене пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту «СУВОРА ДОГАНА».

Позивач вважає, що зазначені накази командира військової частини НОМЕР_1 є протиправними, прийняті з порушенням норм Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, неповним з`ясуванням всіх обставин справи та підлягають скасуванню.

Просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

23.12.2024 військовою частиною НОМЕР_1 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з тим, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 16.10.2024 №6284А службове розслідування призначено саме з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення вини позивача, тобто з підстав, визначених Порядком №608.

За результатами проведеного розслідування майором ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) складено акт службового розслідування від 02.11.2024 №1686А-вн.

Так, в ході службового розслідування було встановлено, що позивач, будучи службовою посадовою особою, належним чином не доповів старшому начальнику про невиконання наданого йому доручення щодо неможливості бути присутнім на нараді з зазначенням поважності причин такої відсутності, чим порушив статті 12, 16 Статуту, а самостійно прийняв рішення, віддавши усний наказ бути присутнім на нараді іншій посадовій особі.

Відповідно до висновків, викладених у вказаному акті від 02.11.2024 №1686А-вн командиру ВЧ НОМЕР_2 запропоновано притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності.

На підставі вказаного акту командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ від 02.11.2024 №6646А відповідно до якого, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення, передбачене пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту у вигляді суворої догани.

Представник відповідача зауважив, що відповідно до статті 55 Дисциплінарного статуту командир бригади (полку, корабля 1 рангу) має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами «а»-«», а також пунктами «д»-«ж» (до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно) статті 48 Дисциплінарного статуту.

Крім того, щоденна ранкова нарада, зокрема нарада, яка проводилась 15.10.2024, проводиться з використанням засобів зв`язку, тобто в режимі «онлайн». Тобто, позивач, міг прийняти участь у ній навіть перебуваючи за межами командно-спостережного пункту з механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_2 .

Також зауважено, що відповідно до бойового розпорядження командира НОМЕР_3 від 14.10.2024 №9684А позивачу було заборонено залишати командно-спостережний пункт 3 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 без дозволу командира ВЧ НОМЕР_1 .

Дозволу на вибуття позивача з командно-спостережного пункту 3 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 командиром ВЧ НОМЕР_1 не віддавалось.

Таким чином, командир військової частини НОМЕР_1 під час вирішення питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності діях в межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Разом з тим вказано, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, який визначено статтею 122 КАС України, в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №6284А від 16.10.2024 «Про призначення службового розслідування за фактом невиконання наказу командира військової частини та неприбуття на нараду майора ОСОБА_1 », оскільки з оскаржуваним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 21.10.2024, а до суду з позовом звернувся 28.11.2024.

Вважає, що з урахуванням вказаних обставин, командиром ВЧ НОМЕР_1 , під час вирішення питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та обрання виду дисциплінарного стягнення діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

09.01.2025 суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, відповідно до якої позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення цієї ухвали, шляхом подання клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із наведенням поважних причин пропущення цього строку, з урахуванням мотивів, викладених в ухвалі та роз`яснено, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву буде залишено без розгляду на підставі частини п`ятнадцятої статті 171, пункту 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

13.01.2025 на виконання ухвали суду від 09.01.2025 про залишення позовної заяви без руху, представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій, з посиланням на проходження позивачем військової служби в період з 07.10.2024 по 03.11.2024 в районі ведення бойових дій, що підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 03.11.2024 №9458/А, представник позивача просить поновити строк звернення до суду з даним позовом. Також вказує, що лише після того, як позивач був виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 та прибув на нове місце служби в АДРЕСА_1 , прийнявши посаду і справи командира стрілецького батальйону (155-та Окрема механізована бригада « ІНФОРМАЦІЯ_1 », формування пріоритетного значення), у ОСОБА_1 з`явилася можливість отримати кваліфіковану правову допомогу, укласти договір про надання правової допомоги від 21.11.2024 та зібрати необхідні документи для звернення до суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено, та продовжено розгляд справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та по 02.11.2024 обіймав посаду командира НОМЕР_4 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 .

На підставі рапорту від 16.10.2024 №5126А-вн, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2024 №6284А призначено службове розслідування за фактом невиконання позивачем наказу командира ВЧ НОМЕР_1 та неприбуття на нараду, проведення якого доручено заступнику командира ВЧ НОМЕР_1 з психологічної підтримки персоналу - начальнику відділення майору ОСОБА_2 .

Пунктом 3 вказаного наказу позивача відсторонено від виконання службових обов`язків за посадою командира 3 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 .

За результатами проведеного розслідування майором ОСОБА_2 складено акт службового розслідування від 02.11.2024 №1686А-вн.

Так, в ході службового розслідування було встановлено, що позивач, будучи службовою посадовою особою, належним чином не доповів старшому начальнику про невиконання наданого йому доручення щодо неможливості бути присутнім на нараді з зазначенням поважності причин такої відсутності, чим порушив статті 12, 16 Статуту, а самостійно прийняв рішення, віддавши усний наказ бути присутнім на нараді іншій посадовій особі. Відповідно до висновків, викладених у вказаному акті від 02.11.2024 №1686А-вн командиру ВЧ НОМЕР_2 запропоновано притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності.

На підставі вказаного акту командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ від 02.11.2024 №6646А відповідно до якого, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення, передбачене пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту у вигляді суворої догани.

ОСОБА_1 вважає, що виданий наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 16.10.2024 №6284А наказ та від 02.11.2024 №6646А є протиправними, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, врегульовано Конституцією України, Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».

У зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п.21 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» згідно з Указом Президента України в Україні введено воєнний стан, який триває до тепер.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Статтею 1 Закону №2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV, затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту (ч.3 преамбули Дисциплінарного статуту).

Відповідно до вимог ст.ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (ст.2 Дисциплінарного статуту).

Статтею 3 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна досягається шляхом:

- виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі;

- особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України;

- формування правової культури військовослужбовців;

- умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;

- зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;

- підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;

- своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;

- чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Згідно ст.4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

- додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

- бути пильним, зберігати державну таємницю;

- додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

- виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

- поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

- не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби).

Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини) (ч.2 вступу Статуту внутрішньої служби).

Також суд зазначає, що статтею 9 Статуту внутрішньої служби встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) (ст.12 Статуту внутрішньої служби).

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби встановлено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України (п. 17 Статуту внутрішньої служби).

Згідно ст.ст. 26, 27 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтею 30 Статуту внутрішньої служби визначено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Відповідно до ст. 101 Статуту внутрішньої служби ЗСУ командир батальйону (корабля 3 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону (корабля), успішне виконання батальйоном (кораблем) бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону (корабля) і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону.

Командир батальйону (корабля 3 рангу) підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону (корабля).

Статтею 102 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлені обов`язки командира батальйону, відповідно до яких він зобов`язаний:

підтримувати особовий склад батальйону (корабля), озброєння, бойову та іншу техніку у бойовій готовності; керувати розробленням і виконанням плану бойової підготовки батальйону (корабля);

організовувати й керувати бойовою підготовкою та вихованням особового складу батальйону (корабля), проводити заняття зі штабом, військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля), а також навчання й заняття з підрозділами батальйону (корабля);

знати тактику дій батальйону в різних видах бою, управляти підрозділами під час навчання і в бою;

знати й уміло володіти всіма видами зброї і техніки батальйону, організовувати правильне їх зберігання, експлуатацію та обслуговування і не менше ніж один раз на три місяці особисто перевіряти їх наявність, стан та облік (командирові корабля - не менше ніж один раз на два місяці проводити огляд корабля, не менше ніж один раз на місяць - огляд його озброєння, боєприпасів та технічних засобів, здійснювати щоденний обхід корабля);

постійно вдосконалювати свої спеціальні й методичні навички, подавати приклад підлеглим зразковим виконанням військового обов`язку;

з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання молодих офіцерів, військовослужбовців сержантського (старшинського) складу і про згуртування військового колективу; знати ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля), постійно вести роботу з їх виховання і вдосконалення підготовки за спеціальністю;

виховувати особовий склад батальйону (корабля) в дусі поваги до військової служби, бережливого ставлення до озброєння, бойової та іншої техніки і майна, піклуватися про підлеглих, періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній повірці;

дбати про здоров`я підлеглих, вживати необхідних заходів до його зміцнення;

здійснювати добір кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом на посади рядового, сержантського (старшинського) складу, кандидатів для вступу до вищих військових навчальних закладів; перевіряти відповідність кандидатів для призначення на вакантні посади рядового, сержантського (старшинського) складу визначеним вимогам до таких посад;

виховувати у військових колективах відвертість, взаємну довіру та повагу;

щомісяця підбивати підсумки стану бойової підготовки, військової дисципліни, внутрішнього порядку, озброєння і техніки;

стежити за утриманням і правильною експлуатацією будинків і приміщень, відведених для батальйону, за чистотою території, закріпленої за батальйоном, у тому числі ділянки території парку (на кораблі - оглядати жилі та службові приміщення, постійно стежити за справністю корпусу корабля), а також проведенням заходів пожежної безпеки;

здійснювати заходи щодо запобігання катастрофам, аваріям, поломкам озброєння і техніки (забезпечення живучості корабля й безпеки його плавання), а також вимагати додержання заходів безпеки під час роботи з озброєнням, боєприпасами, бойовою та іншою технікою, проведення занять, стрільб, навчань і робіт;

підтримувати внутрішній порядок, організовувати охорону розташування батальйону (охорону корабля), перевіряти несення вартової та внутрішньої (на кораблі - чергової і вахтової) служб особовим складом батальйону (корабля);

керувати господарством батальйону (корабля).

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

За приписами ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

Щодо об`єктивної сторони складу дисциплінарного проступку, у вчиненні якого, за словами відповідача, винен позивач, то при наданні оцінки цьому елементу проступку слід врахувати, що відповідно до п. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Згідно ст.85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України.

На виконання ст.85 Дисциплінарного статуту Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).

Наказом ВЧ НОМЕР_1 №6284А від 16.10.2024 «Про призначення службового розслідування за фактом невиконання наказу командира військової частини та неприбуття на нараду майора ОСОБА_1 », призначено службове розслідування за фактом невиконання позивачем наказу командира ВЧ НОМЕР_1 та неприбуття на нараду, проведення якого доручено заступнику командира ВЧ НОМЕР_1 з психологічної підтримки персоналу - начальнику відділення майору ОСОБА_2 .

Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування може призначатися у разі:

- невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

- невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;

- неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;

- дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;

- втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;

- порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;

- недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;

- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;

- повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;

- вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов`язаного з корупцією;

- скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи;

- надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

У цій справі судом установлено, що службове розслідування призначене наказом командира ВЧ НОМЕР_1 за фактом невиконання позивачем наказу командира ВЧ НОМЕР_1 та неприбуття на нараду.

Враховуючи те, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб. Ця обставина є підставою для проведення службового розслідування відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних сил України та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України.

Позивач вбачає порушення своїх прав при призначенні відносно нього службового розслідування.

А отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, стосуються розгляду питання правомірності наказу ВЧ НОМЕР_1 №6284А від 16.10.2024 про призначення службового розслідування.

Суд зазначає, що сам факт проведення службового розслідування не є таким, що підтверджує порушення прав, свобод та законних інтересів позивача та не створює для нього будь-яких негативних наслідків.

Суд звертає увагу, що оскаржуваним наказом оцінка дій позивача по суті не надавалася, позивач не притягувався до відповідальності тощо, воно є проміжними та не створює для позивача юридичних наслідків. Метою проведення службового розслідування є визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку.

Однак, щодо пункту 3 наказу ВЧ НОМЕР_1 №6284А від 16.10.2024, який викладений у наступній редакції «На час проведення службового розслідування командира механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ХОМ? ОСОБА_3 відсторонити від виконання службових обов`язків з посадою командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 », суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 91-1 Дисциплінарного статуту ЗСУ військовослужбовець, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, та/або пов`язаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягає відстороненню від виконання повноважень у порядку, визначеному законом. Військовослужбовець, стосовно якого складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, може бути відсторонений від виконання службових повноважень за рішенням командира до закінчення розгляду справи судом.

Порядок усунення військовослужбовців від виконання службових обов`язків, відсторонення від виконання службових повноважень, повноважень на посаді або відсторонення від посади передбачено Положенням №1153/2008.

Відповідно до приписів абз. 1,2,4 п. 122 Положення №1153/2008 усунення військовослужбовців від виконання службових обов`язків здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовець, стосовно якого складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, або військове адміністративне правопорушення, може бути відсторонений від виконання службових повноважень за рішенням командира до закінчення розгляду справи судом чи вирішення питання подальшого проходження військової служби.

Відсторонення військовослужбовців від посади як захід забезпечення кримінального провадження здійснюється відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Пункт 4.31 Інструкції №170 визначає порядок і тривалість усунення від виконання службових обов`язків та відсторонення від виконання службових повноважень військовослужбовців визначаються Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Підставою для усунення від виконання службових обов`язків є невиконання військовослужбовцем службових обов`язків, що призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків або створило загрозу настання таких наслідків.

Рішення про усунення військовослужбовця від виконання службових обов`язків приймається командиром військової частини або найближчим прямим начальником, який має право видавати наказ про таке усунення і призначення службового розслідування за фактом, що призвів до цього. Тривалість усунення від виконання службових обов`язків не повинна перевищувати тривалість службового розслідування та час, необхідний для прийняття відповідного рішення командиром. Наказ про усунення військовослужбовця від виконання службових обов`язків скасовується, якщо за результатами службового розслідування підстави прийняття такого рішення не підтверджуються або прийнято рішення про притягнення військовослужбовця, який вчинив правопорушення, до дисциплінарної відповідальності.

На підставі отриманого військовою частиною протоколу про адміністративне правопорушення за фактом вчиненого військовослужбовцем корупційного або військового адміністративного правопорушення командир військової частини або найближчий прямий начальник, який має право видавати накази, може прийняти рішення про відсторонення військовослужбовця від виконання службових повноважень. Тривалість такого відсторонення продовжується до закінчення розгляду справи судом. Наказ про відсторонення військовослужбовця від виконання службових повноважень скасовується, якщо провадження у справі про адміністративне корупційне або військове адміністративне правопорушення закривається у зв`язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення. Скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення із закриттям провадження тягне за собою повернення військовослужбовцю стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, пов`язаних з цією постановою.

Військовослужбовцям, усунутим від виконання службових обов`язків або відстороненим від виконання службових повноважень чи повноважень на посаді, з наступного дня після усунення (відсторонення) за період, протягом якого вони не виконували службових обов`язків за посадою, виплачується грошове забезпечення згідно з Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України).

Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України відсторонення військовослужбовців від посад, як захід забезпечення кримінального провадження, на підставі отриманого рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження здійснюється наказом командира військової частини або найближчого прямого начальника на строк не більше двох місяців.

За клопотанням прокурора ухвалою слідчого судді чи суду строк відсторонення військовослужбовця від посади може бути продовжений. Відсторонення від посади може бути скасовано ухвалою слідчого судді чи суду за клопотанням прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Виплата грошового забезпечення за час відсторонення військовослужбовців від посад здійснюється згідно з Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.

Військовослужбовцям під час періоду усунення від виконання службових обов`язків, відсторонення від виконання службових повноважень або відсторонення від посади чергові військові звання не присвоюються.

За приписами ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, у формі відсторонення від посади.

Статтею 154 КПК України визначено, що відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу.

Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

За наслідком системного аналізу наведених вище правових положень суд зазначає, що військовослужбовець може бути відсторонений від виконання службових повноважень за рішенням командира лише у випадку вчинення військовослужбовцем корупційного правопорушення, відповідальність за яке передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП) і стосовно такого військовослужбовця складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 30.03.2020 у справі №806/1819/18.

Суд зазначає, що ст. 91-1 Дисциплінарного статуту ЗСУ підлягає застосуванню у кореспонденції зі ст.ст. 131 та 154 КПК України, з аналізу яких слідує, що у разі повідомлення військовослужбовцю підозри у вчиненні ним злочину рішення про відсторонення від посади приймає слідчий суддя або суд, а у разі вчинення адміністративного корупційного правопорушення рішення про відсторонення приймає командир військової частини.

Подібна правова позиція Верховного Суду викладені у постанові від 04.06.2020 у справі №825/1806/17, у постанові від 24.01.2023 у справі №500/1490/22.

Натомість, неприбуття на нараду не може тягнути за собою наслідки у вигляді відсторонення від посади, тому суд вбачає протиправність у діях відповідача, і, як наслідок, скасування п.3 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 щодо відсторонення від виконання службових обов`язків з посадою командира 3 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 .

Щодо визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №6646А від 02.11.2024 «Про неналежне виконання посадових обов`язків майором ОСОБА_1 та притягнення його до відповідальності», суд зазначає наступне.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608.

Згідно з п.1 розд. ІІ Порядку №608 службове розслідування серед іншого може призначатися у разі: - невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; - невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Згідно з п.3 розд. ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до п.8 розд. ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Згідно з п.1 розд. ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: - дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; - виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; - розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

Відповідно до розд. V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Згідно з п.6 розд. VI Порядку №608 якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Приписами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено можливість реагування керівним складом на військовослужбовця за фактичне невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

У разі виникнення таких обставин командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Інститут дисциплінарної відповідальності є самостійним інститутом права, що підтверджується наявністю окремих ознак правового інституту: - однорідність фактичного змісту; - юридична єдність (комплексність) норм; - законодавча відособленість.

Дисциплінарна відповідальність, як самостійний вид юридичної відповідальності, є елементом у структурі правової системи країни та важливим чинником забезпечення дисципліни та правопорядку.

Дисциплінарний проступок, в контексті дисциплінарної відповідальності, можливо охарактеризувати як протиправну дію чи бездіяльність службовця, що порушує встановлений порядок виконання своїх обов`язків, встановлені вимоги до військової дисципліни або громадського порядку.

У свою чергу, дисциплінарне стягнення є мірою відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яке лежить у колі дискреційних повноважень суб`єкта, відповідального та зацікавленого у дотриманні службовцем відповідних вимог дисципліни.

Дисциплінарне стягнення виступає результатом карного процесу уповноваженої на це особи, що несе в собі наслідки особистого немайнового та майнового характеру.

Такі стягнення виражаються у вигляді негативної оцінки до певної події та засудженні поведінки службовця, вину та причетність якого буде належним чином встановлено.

У зв`язку з чим, заходи реагування у виді дисциплінарного стягнення є результатом встановлення істини у певній події, яка порушує вимоги дисципліни або належності виконання покладених на особу обов`язків з проходження служби. Такі заходи мають на меті попередити особу про необхідність дотримання встановлених до неї вимог, а також про можливість застосування більш суворого дисциплінарного стягнення у випадку повторних порушень дисципліни, що повинно спонукати службовця належним чином виконувати свої обов`язки та попередити, що усі наступні порушення не будуть залишені поза увагою.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту службового розслідування ВЧ НОМЕР_1 02.11.2024 №1686А-вн, службовим розслідуванням підтверджено, що позивач, будучи службовою посадовою особою, належним чином не доповів старшому начальнику про невиконання наданого йому доручення щодо неможливості бути присутнім на нараді з зазначенням поважності причин такої відсутності, чим порушив статті 12, 16 Статуту, а самостійно прийняв рішення, віддавши усний наказ бути присутнім на нараді іншій посадовій особі.

У позовній заяві позивач зазначив, що на виконання своїх посадових обов`язків, визначеним Статутом внутрішньої служби, а також бойового розпорядження командира НОМЕР_5 омбр № НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.10.2024 позивач близько 05 години 20 хвилин 15.10.2024 вибув з командно-спостережного пункту (КСП) НОМЕР_4 механізованого батальйону до підлеглих підрозділів, про що повідомив свого заступника.

Ранкова нарада з командиром ВЧ НОМЕР_1 мала відбутися шляхом проведення відеоконференції о 06 годині 00 хвилин, на яку позивач планував повернутися, однак через необхідність проведення організації ряду робіт в підрозділах батальйону з метою виконання бойового розпорядження та своїх службових обов`язків, а також з врахуванням обставин, що склалися, - на нараду не встиг. На ранковій нараді о 06 годині 00 хвилин замість позивача був присутній його заступник.

Проте, з доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву копію з витягу розпорядження командира НОМЕР_5 омбр № НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.10.2024 вбачається, що заборонено залишення КСП батальйону - командиром батальнону КСП ротного опорного пункту - командиром роти. ІНФОРМАЦІЯ_3 лише з дозволу командира ..... омбр.)

З метою своєчасного реагування на різкі зміни в обстановці, залишення (маневр) з зайнятих позицій підрозділами батальйону здійснювати виключно лише з дозволу командира .... омбр.

З пояснень позивача, головного сержанта 3 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_4 , кухара господарчого відділення взводу матеріального забезпечення НОМЕР_4 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 та головного сержанта 3 механізованого 7 механізованої роти 3 механізованого ВЧ НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_6 , отриманих в ході службового розслідування було встановлено, що всупереч вказаній забороні, позивач був відсутній на командно-спостережному пункті 3 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 .

Як стверджує позивач з метою завершення службового розслідування, особовий склад НОМЕР_4 механізованого батальйону звертався до відповідача з колективним клопотанням Вх. №5357А від 29.10.2024. Проте, зазначені обставини не враховані відповідачем під час проведення службового розслідування та не надана оцінка поясненням військовослужбовців, не проаналізовано пріоритетності бойового розпорядження над наказом про присутнiсть на щоденнiй ранковiй нарадi.

Суд зауважує, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 зобов`язано відповідача у строк для подання відзиву на позовну заяву подати до суду належним чином засвідчені копії наступних документів: витяг з бойового розпорядження командира НОМЕР_5 омбр № НОМЕР_6 адск від 14.10.2024, витяг з наказу командира вiйськової частини НОМЕР_1 про обов`язкову присутнiсть на щоденнiй ранковiй нарадi ОСОБА_1 ; колективне клопотання вх. №5357А від 29.10.2024; матеріали службового розслідування щодо ОСОБА_1 , розпорядок дня військової частини НОМЕР_1 ; докази ознайомлення ОСОБА_1 з оскаржуваними наказами.

Проте, відповідачем всупереч ухвалі від 04.12.2024 не додано колективне клопотання вх. №5357А від 29.10.2024, що ставить під сумнів, врахування відповідачем під час проведення службового розслідування даного клопотання вх. №5357А від 29.10.2024.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що факт проведення вказаних нарад позивачем не заперечується, що свідчить про обізнаність його віддання командиром ВЧ НОМЕР_2 усного наказу про проведення щоденних нарад, час їх проведення та технічні засоби, які використовуються для участі у них.

Однак, відповідачем не надано підтвердження, що наказом ВЧ НОМЕР_1 передбачено обов`язкову присутнiсть на щоденнiй ранковiй нарадi саме ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 105 Статуту внутрішньої служби ЗСУ заступник командира батальйону підпорядковується командирові батальйону і є прямим начальником усього особового складу батальйону; за відсутності командира батальйону виконує його обов`язки. У батальйонах, де посада заступника командира батальйону не передбачена, його обов`язки виконує начальник штабу батальйону.

Разом з тим суд зауважує, що з наказу від 02.11.2024 №6646А вбачається, що службове розслідування проводилось з метою уточнення причин і умов, що сприяли невиконанню наказу командира військової частини НОМЕР_1 та неприбутті на нараду командира НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 . Тобто, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є саме неприбуття на нараду командира, а не всупереч вказаній забороні, відсутність на командно-спостережному пункті 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

З висновку службового розслідування вбачається, що причинного зв`язку між подією та діями ОСОБА_1 не встановлювалися, як і не аналізувалися умови, що сприяли такій поведінці позивача. Таким чином, службовим розслідуванням не було достеменно з`ясовано, а також не встановлено належним чином обставини вчиненого правопорушення, його наслідки, ступень вини військовослужбовця, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.

При цьому, саме лише цитування норм статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних сил України у висновку службового розслідування, не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що з огляду на недотримання відповідачем процедури проведення службового розслідування шляхом не вжиття всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, у тому числі, наявності вини військовослужбовця, тому оскаржуваний наказ №6646А від 02.11.2024 «Про неналежне виконання посадових обов`язків майором ОСОБА_1 та притягнення його до відповідальності» є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправними та скасування пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №6284А від 16.10.2024 «Про призначення службового розслідування за фактом невиконання наказу командира військової частини та неприбуття на нараду майора ОСОБА_1 »; визнання протиправними та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №6646А від 02.11.2024 «Про неналежне виконання посадових обов`язків майором ОСОБА_1 та притягнення його до відповідальності».

Зважаючи на відсутність документально підтверджених витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання протиправними та скасування наказів, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №6284А від 16.10.2024 «Про призначення службового розслідування за фактом невиконання наказу командира військової частини та неприбуття на нараду майора ОСОБА_1 ».

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №6646А від 02.11.2024 «Про неналежне виконання посадових обов`язків майором ОСОБА_1 та притягнення його до відповідальності».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський