Рішення № 124463951, 14.01.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/14662/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Новак Т.О.,

представника відповідача Марухи Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Луцький ВДВС у Луцькому районі ЗМУ МЮ, відповідач) про зобов`язання зняти арешт, накладений постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 23.02.2015 у виконавчому провадженні ВП №46455818, номер запису обтяження 8844740.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вироком Луцькою міськрайонного суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального злочину. Крім того, на підставі виконавчого документу №1-/141/2011 з ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Підгайцівської сільської ради стягнуто 164900 грн коштів.

В жовтні місяці 2024 року, позивач, з метою здійснення приватизації земельної площі на території Підгайцівської громади, ОСОБА_1 звернуся до Державного Реєстратора Іпотек та заборон про отримання відомостей чи існують щодо ОСОБА_1 заборони чи обмеження на даний час. 14.10.2024 згідно інформацію з Державного реєстру Іпотек та Заборон позивачу стало відомо, що відносно нього має місце обтяження на все нерухоме майно в межах суми боргу 164900 грн, яке накладено відділом ДВС Луцького районного управління юстиції від 24.02.2015 за номером запису про обтяження - 8844740, а тому я не зможу вчиняти правочинів до його зняття. Із відповіді Луцького ВДВС Луцького району за вих.№129323 від 27.11.2024 Семенюку стало відомо, що за виконавчим листом Луцького міськрайонного суду №1-141/11 від 05.10.2011 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Територіальної громади в особі Підгайцівської сільської ради ради 164900 грн коштів, 23.02.2015 відповідачем відкрито виконавче провадження ВП №46455818 та накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 за номером обтяження 8844740, але за постановою державного виконавця від 19.01.2016 воно закінчено за п.2, ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», як за відсутністю у боржника майна на яке можливо накладати арешт.

На звернення до відповідача із заявою у листопаді 2024 року з вимогою про скасування обтяження щодо ОСОБА_1 , яке зазначене в номері запису про обтяження 8844740, отримав відповідь, що відповідно до вимог, передбачених ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», на даний час зняти арешт не являється можливим.

Позивач зазначає, що наявність обтяження нерухомого майна, накладеного державним виконавцем, перешкоджає здійсненню майнових прав, у зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 23.12.2024 відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами Розділу 2 Глави 11 Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Справу призначено до судового розгляду на 11:00 год. 09.01.2025.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив позовні вимоги повністю. Свої заперечення обгрунтував тим, що згідно пункту другого частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (пункт 2 частина 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакція Закону яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника. Крім того, розділом VIII п.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень також роз`яснено механізм та вимоги для зняття арешту, а саме - при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження.

Відповідач зазначає, що згідно статті 59 Закону та розділу VIII пункту 15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, якщо ОСОБА_1 буде сплачено борг, виконавчий збір і витрати виконавчого провадження по АСВП: 46455818, арешт буде знято терміново без суду.

При цьому, відповідач вважає, що позивач, звернувшись до суду з позов про зняття арешту з майна намагається, уникнути обов`язкової сплати боргу, сплати виконавчого збору, що, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» призведе до не надходження коштів в користь Підгайцівської сільської ради в сумі 164 900,00 грн, та до Державного бюджету України виконавчого збору в сумі 16 490,00 грн та 200,00 грн витрат виконавчого провадження. Тому просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 09.01.2025 представник відповідача заперечив позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві, просив в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання, призначене на 11:00 год. 09.01.2025 позивач не з`явився, проте подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні 09.01.2025 було оголошено перерву до 15:30 год 14.01.2025.

В судовому засіданні 14.01.2025 представник відповідача заперечив позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві, просив в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання 14.01.2025 позивач не з`явився.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно приписів частини третьої статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши письмові докази та пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2006 №1404-VIII (далі Закон №1404) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1404, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Статтею 3 Закону №1404 визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1-1) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

За правилами частини п`ятої статті 26 Закону №1404, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно приписів частини першої статті 48 Закону №1404, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації; про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Таким чином, арешт майна боржника, як виконавча дія, можливий лише в межах наявного відкритого в порядку та на підставах визначеного Законом №1404 виконавчого провадження з примусового виконання рішення уповноваженого органу.

Як слідує з матеріалів справи, на виконанні у Луцькому відділі ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного МУЮ МЮ перебувало виконавче провадження ВП 46455818 щодо виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду №1-141/11 від 05.10.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Територіальної громади в особі Підгайцівської сільської ради 164 900,00 грн коштів.

19.01.2016 виконавче провадження завершено в порядку п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, на нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт на підставі постанови від 23.02.2015, ВП №46455818, номер запису про обтяження 8844740, в межах суми боргу 164900,00 грн (а. с. 6).

В листопада 2024 році ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вимогою про скасування арешту, накладеного постановою від 23.02.2015.

У відповідь на вказану заяву відповідач повідомим, що підстави для зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 відсутні, оскільки підставою для зняття арешту з майна є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Судом з матеріалів справи та з пояснень представника відповідача в судовому засіданні встановлено, що на момент звернення з даним позовом до суду у позивача наявний борг в сумі 164900,00 грн, який ОСОБА_1 не сплачений на користь Підгайцівської сільської ради. Доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для зняття арешту з майна позивача, що виключає протиправність дій Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 відсутні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, на думку суду, відсутні фактичні та правові підстави для задоволення позову, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 243-246, 250, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 27-а, код ЄДРПОУ 35041407) про зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.

Суддя О.А. Лозовський

Повний текст рішення складено 15 січня 2025 року