Рішення № 124463634, 15.01.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 січня 2025 р. Справа № 120/10026/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятого відповідачем рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком. Зокрема, позивачка акцентує увагу на тому, що нею дотримано усіх законодавчих підстав для призначення їй пенсії.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Ухвалою суду від 01.01.2025 року у відповідача витребувано докази.

На виконання вимог цієї ухвали суду надано акти перевірки щодо підтвердження факту роботи Кухтіцької на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, які дають право на достроковий вихід на пенсію.

Ознайомившись з наявними матеріалами справи, судом встановлено такі обставини.

26.02.2024 року позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За результатами розгляду цієї заяви, головним управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.03.2024 року № 023830027334.

Надалі, позивачкою було надано додаткові документи для підтвердження наявного стажу, однак рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 21.03.2024 року № 023830027334 відмовлено у призначенні пенсії за віком, з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу.

Надалі, 01.07.2024 року позивачка повторно звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії.

За результатами розгляду заяви головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.07.2024 року № 023830027334 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Зокрема, вказаним рішенням до страхового стажу не зараховано період навчання згідно посвідчення № 123/88 від 16.05.1998 року, з огляду на те, що на посвідченні відсутній запис періоду навчання та неповністю зазначено ПІБ. Окрім того до пільгового стажу не зараховано періоди з 01.02.1996 року по 29.10.2020 року згідно довідки № 01-6/950 від 10.05.2024 року, оскільки актом перевірки головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області не підтверджено факт роботи заявниці на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, які надають право на достроковий вихід на пенсію.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачка звернулася за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується наступним.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ), від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1 статті 114 Закону № 1058-IV).

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року і при страховому стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

У той же час, відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, в силу приписів пункту "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ і пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності: зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; атестація робочих місць; досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Водночас, статтю 13 Закону № 1788-ХІІ, рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1 р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах".

Отже, у статті 13 Закону № 1788-XII до внесення змін Законом № 213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пунктах "б" - "з" для чоловіків 55 років, для жінок 50 років.

У Законі № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "а" 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах "б" - "з" 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Таким чином, статтею 13 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами "б"-"г" статті 54 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Таким чином стаття 13, частина 2 статті 14, пункт "б"-"г" ст. 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 року по справі № 360/3611/20 в аналогічних відносинах дійшла до висновку, що застосуванню підлягають норми Закону № 1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону № 1058-IV.

Окрім того, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відтак, суд акцентує увагу, що за вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.

Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до оскаржуваного рішення позивачка досягла 50-річного віку, страховий стаж позивачки становить 43 роки 1 місяць 28 днів ( з урахуванням стажу в пільговому обчисленні згідно ст. 60) , та 6 років 10 місяців 2 дні - за Списком № 2.

З оскаржуваного рішення, судом встановлено, що позивачці до страхового стажу не зараховано період навчання згідно посвідчення № 123/88 від 16.05.1988 року, оскільки в цьому посвідченні відсутній запис періоду навчання та не повністю вказано ім`я.

З цього приводу, суд зауважує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Пунктом "д" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110; далі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.

Відповідно до трудової книжки позивачки остання навчалася в Тульчинському ветеринарному технікумі відповідно до свідоцтва 123/88 від 15.05.1988 року.

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи а ні трудова книжка, а ні свідоцтво не містять відомостей щодо періоду навчання позивачки у відповідній установі.

Інших документів, що б підтверджували період навчання позивачки сторонами не надано, а судом у ході розгляду справи не здобуту.

Відтак, суд зауважує, що відповідач позбавлений можливості зарахувати період навчання до страхового стажу, з огляду на відсутність підтверджуючих документів.

Принагідно, суд зауважує, що позивачка не позбавлена можливості надати органу Пенсійного фонду відомості, що підтверджують період навчання для його подальшого зарахування.

Щодо посилань відповідача на відсутність необхідного пільгового стажу, суд зауважує наступне.

З оскаржуваного рішення слідує, що до пільгового стажу позивачки не враховано період з 01.02.1996 року по 29.01.2020 року згідно довідки № 01-6/950 від 10.05.2024 року, оскільки актом перевірки головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не підтверджено факт роботи заявниці на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, які надають право на достроковий вихід на пенсію.

Водночас, у трудовій книжці позивачки містяться чіткі записи щодо її періоду працевлаштування з 01.02.1996 року по 01.02.2023 року в КНП "Вінницька міська клінічна лікарня № 1" за професією молодша медична сестра палатна клінічного інфекційного відділення з гематологічним центром.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У спірний період були чинні:

- Списки № 2 затверджений Постановою КМ України № 162 від 11.03.1994 (діяв з 11 березня 1994 року по 15 січня 2003 р.) зокрема розділ XXIV Установи охорони здоров`я і соціального забезпечення а) у туберкульозних та інфекційних установах, відділеннях, кабінетах: 2260000а Середній медичний персонал.

- Список № 2 затверджений Постановою КМ України № 36 від 16.01.2003 діяв з 16 січня 2003 р. по 1 серпня 2016 р. - розділ XXIV Охорона здоров`я та соціальна допомога Працівники, які безпосередньо обслуговують хворих а) у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах 24а молодші спеціалісти з медичною освітою.

- Список затверджений Постановою КМ України № 461 від 24.06.2016 діє з 24.06.2016 і по даний час - розділ XXIV Охорона здоров`я та соціальна допомога Працівники, які безпосередньо обслуговують хворих: у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри/молодші медичні брати, молодші медичні сестри/молодші медичні брати з догляду за хворими, сестри-господині/працівники з господарської діяльності закладу охорони здоров`я.

Суд зауважує, що посади на яких працювала позивачка є такими, що відносять до посад за Списком № 2.

Водночас, при зарахуванні такого стажу до пільгового оцінці підлягає, зокрема встановлення факту зайнятості протягом повного робочого дня.

З підтверджуючих довідок про трудовий стаж та результатів перевірки головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, судом встановлено, що позивачка повни робочий день працювала: з 01.02.1996 року по 02.11.1997 року - санітаркою на 0,5 ставки інфекційного відділення, з 03.11.1997 року по 31.12.1999 року - санітаркою палатною на 0,75 ставки інфекційного відділення, з 01.01.2000 року по 05.12.2000 року - молодшою медичною сестрою на 1 ставки клінічного інфекційного відділення з гепатологічним центром.

Відтак, надані позивачкою документи підтверджують право позивачки на зарахування періоду з 01.02.1996 року по 29.10.2020 року.

Водночас, наявність сумніву у контролюючого органу не може бути підставою для позбавлення права позивачки на належне пенсійне забезпечення та надання їй відмови у призначенні пенсії.

Відтак, суд дійшов до висновку про наявність у позивачки права на отримання пільгової пенсії за віком.

Відтак, рішення головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Відтак, рішення головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10.07.2024 року № 023830027334 від 10.07.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню. від 10.07.2024 року № 023830027334 від 10.07.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Більше того, судом враховано, що позивачка неодноразово зверталася до органів Пенсійного фонду України з метою отримання належних їй соціальних виплат, одгнак отримувала відмови подібного змісту та у тримісячних період надавала відповідні підтверджуючі документи.

З цього приводу, суд зауважує, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на особу є неприйнятним.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (як територіального органу Пенсійного фонду, куди були адресовано звернення) призначити позивачці пенсію за віком на пільгових з моменту подання первинної заяви (26.02.2024 року), шляхом зарахування до пільгового стажу періоду працевлаштування з 01.02.1996 року по 29.10.2020 року згідно довідки № 01-6/950 від 10.05.2024 року.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, тому позов слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 3 статті 139 КАС України.

З огляду на встановлену протиправність прийнятого головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішення про відмову у призначенні пенсії, понесені витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих. 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10.07.2024 року № 023830027334 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 26.02.2024 року, шляхом зарахування до пільгового стажу періоду працевлаштування з 01.02.1996 року по 29.10.2020 року згідно довідки № 01-6/950 від 10.05.2024 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович