Рішення № 124460645, 16.01.2025, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8712/24

Провадження №2/367/1676/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

16 січня 2025 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 367/8712/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

1.Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

В серпні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову вказує, що 25 липня 2024 року загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Довіра та Гарантія» прийнято рішення про зміну назви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС». 10 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю « Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 866150, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надав Відповідачу позику у сумі 7000 грн. строком на 30 днів. ТОВ «Авентус Україна» виконало умови Договору про надання фінансового кредиту № 866150 від 10.05.2019 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн, а в свою чергу відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС». Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення Договору відступлення права вимоги №1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором складає 25102,00 грн., а саме: сума основного боргу - 7000,00 грн; проценти - 3780,00 грн; прострочені проценти - 10962,00 грн; інші штрафи - 3360,00 грн. Відповідно до індивідуальних умов договору про надання фінансового кредиту, а саме п. 7.3 Позичальник погоджується, що Товариство має право передати персональні дані Клієнта третім особам для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення заборгованості за Договором, договірної неустойки, збитків та інших засобів правового захисту. 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1 на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за Договором про надання фінансового кредиту №. 866150 від 10.05.2019 року за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а на даний час ТОВ «ВІН ФІНАНС» набуло прав кредитора стосовно Відповідача (Додаток реєстру права вимоги №25 від 12.09.2019 р. до договору факторингу від 12.04.2018 р., строчка № 2112 стосовно ОСОБА_1 ). Договір про надання фінансового кредиту №. 866150 від 10.05.2019 року був укладений з Відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». При укладенні Договору про надання фінансового кредиту №866150 від 10.05.2019 року на фінансовий номер телефону Відповідача був відправлений одноразовий ідентифікатор (зазначений у довідці про ідентифікацію), який був використаний для прийняття та підтвердження умов вищезазначеного договору. Також на сайті ТОВ «Авентус Україна» була зазначена процедура верифікації особистості та підтвердження заявки. Для цього необхідно підписати договір за допомогою одноразового паролю, який надходить Позичальнику в СМС-повідомленні. З метою укладення Договору про надання фінансового кредиту №. 866150 від 10.05.2019 року та отримання коштів, відповідач надав ТОВ «Авентус Україна» свої особисті дані, а саме: номер та серія, паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання. В свою чергу ТОВ «Авентус Україна» була надана Довідка про ідентифікацію -

телефону, а також одноразовий ідентифікатор який був відправлений на фінансовий

номер телефону Відповідача із зазначенням дати банківського переказу. Оскільки, відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом - то ТОВ «ВІН ФІНАНС» вважає за доцільне користуватись обсягом прав, якими був наділений попередній кредитор, але в межах, що не суперечать нормам законодавства щодо позовної давності. Заборгованість відповідача за кредитним договором № 866150 від 10.05.2019 року - 25102,00 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних - 2 262,08 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 10 878,48 грн. Разом заборгованість становить - 38 242,56 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

12 грудня 2024 року представник відповідача, адвокат Гапека Т.В. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі. В обґрунтування зазначила, що наведені в позові обставини є такими, що не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 не укладала з ТОВ «Авентус Україна» жодних кредитних договорів, тим більше у електронній формі, номер телефону, що вказаний в документах не належить ОСОБА_1 , жодних грошових коштів на банківські рахунки, що відкриті на ім`я ОСОБА_1 остання не отримувала від ТОВ «Авентус Україна». Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження укладення договору в електронній формі не надано доказів того, що номер телефону НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , не надано доказів надсилання на смс- повідомлення з одноразовим ідентифікатором, не надано доказів того, що на банківську картку з банківським рахунком, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 було здійснення перерахування грошових коштів у розмірі 7 000,00 грн. Матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідач будь -яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме ОСОБА_1 цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме ОСОБА_1 у інформаційно - телекомунікаційній системі позичальника, відсутні докази отримання саме відповідачем коштів згідно з кредитним договором на який посилається позивач. Також позивачем надано суду розрахунок заборгованості, зі змісту якого суду розрахунку не можливо достовірно встановити, яким чином обчислювалась заборгованість по кредиту, а його аналіз свідчить про якусь калькуляцію цифрами. Е зважаючи на те, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору в електронній формі, відповідач змушений використовувати всі можливі засоби та способи захисту свого права та вказує на те, що у позивача відсутнє право нараховувати відсотки за користування кредитним коштами після спливу строку кредитування, який становить 30 днів згідно з умовами договору та згідно з розрахунком відповідача розмір відсотків за користування кредитом,на який позивач міг би гіпотетично претендувати становить 3780,00 грн (7000х30х1,8/100). При цьому вимог про нарахування відсотків на підставі ст. 625 ЦК України після закінчення строку дії договору позивач не заявляє. Позовні вимоги щодо нарахування інфляційних втрат , штрафних санкції та пені також в не підлягають задоволенню в силу відсутності доказів на підтвердження того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини та і в силу положень чинного законодавства. Також сторона відповідача вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є безпідставним, необґрунтованим та таким що не є спів розмірним зі складністю справи.

Представник позивача, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі позивача, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

В судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: - його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; - воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; - він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 10 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю « Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 866150, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надав Відповідачу позику у сумі 7000 грн., строком на 30 днів.

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону

України «Про електронний цифровий підпис», за умови його використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою

засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, між 10 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю « Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 866150 в електронній формі з дотриманням вимог ЗУ «Про електронну комерцію» шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивач стверджує, що ТОВ «Авентус Україна» виконав свої зобов`язання за кредитним договором №866150 від 10.05.2019 року, надавши Відповідачу кредит у розмірі 7000,00 грн, а Відповідач отримав зазначені кошти.

В свою чергу, позичальник зобов`язався своєчасно повернути грошові кошти надані відповідно до кредитного договору №866150 від 10.05.2019 року у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно договору.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1 на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за Договором про надання фінансового кредиту №. 866150 від 10.05.2019 року, відповідно до реєстру прав вимоги № 25 від 12.09.2019 року до договору факторингу від 12.08.2018 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору про відступлення прав вимоги № 1 від 12.04.2018 року (як зазначає позивач в позовній заяві) загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 25 102,00 грн , з яких: 7000,00 грн - сума основного боргу; 3780,00 проценти, 10 962,00 грн - прострочені проценти, 3360,00 інші штрафи.

25 липня 2024 року Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю « Довіра та Гарантія» прийнято рішення про зміну назви на Товариство з обмеженою відповідальністю « ВІН ФІНАНС» .

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України були нараховані інфляційні втрати у розмірі 10 878,48 грн та 3% річних у розмірі 2 262,08 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З дослідження наданих позивачем документів вбачається, що доказів того, чи видані за цим кредитним договором кошти, матеріали справи не містять. В матеріалах справи відсутній меморіальний ордер про перерахування коштів.

Так, Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII, щодо повідомлення про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності і уможливив би покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Законом визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже, доводи позивача щодо розміру нарахованих сум заборгованості не підтверджені жодними належними доказами, хоча навіть операції в електронному виді можуть та мають бути підтверджені певними доказами, а правових підстав приймати бездоказово позицію позивача як апріорі істинну тільки тому, що позивачем є банківська установа, законом не встановлено і у суду таких повноважень немає.

При цьому обов`язок доказування покладений на учасників справи.

Так, правилами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 цієї статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України це не є обов`язком суду.

Тобто, стверджуючи про факт надання відповідачу кредитних коштів, позивач не надав до суду жодного належного доказу, яким би підтвердив викладені обставини. За таких умов в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту видачі відповідачу коштів у заявленому позивачем розмірі, тому відсутні підстави їх стягнення.

До того ж, сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є доказом наявності заборгованості.

Згідно Закону України «Про споживче кредитування» - максимальна сукупна сума штрафів і пені за порушення споживачем виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розмір подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять.

Також, судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем у справі ОСОБА_1 був укладений 10 травня 2019 року, тобто після укладення 12 квітня 2018 року договору факторингу між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», за умовами якого клієнт ТОВ «Авентус Україна» передав фактору ТОВ «Фінансова компанія « Довіра та Гарантія»» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Отже, до позивача ТОВ «ВІН ФІНАНС» не перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 866150, оскільки кредитний договір був укладений 10.05.2019 року, а договір факторингу, за умовами якого фактору ТОВ «ВІН ФІНАНС» було передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 12 квітня 2018 року, тобто до укладення кредитного договору.

Таким чином, не вбачається підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту будь-яких коштів. З огляду на наведене позов задоволенню не підлягає.

З огляду на те, що суд відмовляє у позові, а судові витрати понесені лише позивачем, на підставі статті 141 ЦПК України їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 11, 141, 207, 509, 526, 530, 536, 549, 551, 610, 615, 625, 633, 634, 651, 1050, 1054, 1055, 1069 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у задоволенні позову.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38750239, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя М.П. Одарюк