Рішення № 124460462, 16.01.2025, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 372/3086/24 Провадження № 2/358/133/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Тітова М.Б.

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації,-

В С Т А Н О В И В:

05 червня 2024 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до Обухівського районного суду Київської області з даним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» суму страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 13 025 (тринадцять тисяч двадцять п`ять) гривень 80 коп. та судові витрати по справі в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім)гривень 00 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 18.06.2022 року о 18 червня 2022 року о 20 годині 40 хвилин в с. Мисайлівка по вул. Лесі Українки, та сталася в наслідок порушення відповідачем ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, було пошкоджено автомобіль марки «Ford Mondeo» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , власнику якого позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 13 025 (тринадцять тисяч двадцять п`ять) гривень 80 коп. на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №АМ.167502 від 16.07.2021.

З урахуванням положень ст. 27 Закону України «Про страхування» ст. 993 ЦК України до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як особи відповідальної за шкоду внаслідок ДТП нанесеної потерпілому.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області Проць Т.В. від 28 червня 2024 року дану справу передано до Богуславського районного суду Київської області за підсудністю.

07 серпня 2024 року вказана справа надійшла до Богуславського районного суду Київської області, цього ж дня автоматизованою системою документообігу суду згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дана справа розподілена для розгляду судді Тітову М.Б.

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Тітова М.Б. від 08 серпня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Представник позивача ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» у позовній заяві просить справу розглянути у відсутності представника, позов задовольнити, не заперечує проти ухвалення рішення при заочному розгляді справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 16.-1.2025 повторно не з`явився і не повідомив суд про причини неявки, хоч належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 128 ЦПК України судову повістку відповідачу було надіслано за адресою його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Згідно довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області № 2023 від 13.06.2024, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 35).

Із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що адресована відповідачу повістка про виклик до суду повернута, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.

Тобто відповідач, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце судового засідання згідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини неявки та у встановлений судом строк не надіслав відзив на позовну заяву.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 1 ЦПК України).

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки (частина третя статті 27 ЦПК України).

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також судом враховано висновок Європейський суд з прав людини зробив, про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Беручи до уваги те, що явка до суду є правом, а не обов`язком сторони у справі, суд враховуючи положення ч. 4 ст. 223 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Оцінюючи наведені у справі аргументи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, на повно і всебічно з`ясованих обставин, об`єктивно та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

06 липня 2021 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі - Позивач) і ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №АМ.167502, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Ford», державний номерний знак « НОМЕР_1 » (а.с. 10).

18 червня 2022 року о 20 годині 40 хвилин в с. Мисайлівка по вул. Лесі Українки, ОСОБА_1 керуючи мотоблоком марки «ZUBR», на порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував зміни дорожньої обстановки, та скоїв наїзд на припаркований на узбіччі автомобіль марки «Ford Mondeo», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , тобто скоїв правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП, що підтверджується довідкою № 3022172332736981 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 13-14).

Постановою судді Богуславського районного суду Київської області Тітова М.Б. від 05 серпня 2022 року (справа № 358/422/22) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень (а.с. 11-12).

У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Ford Mondeo» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Відповідно до заяви від 20.06.2022 потерпіла сторона ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «СК «ПЗУ Україна» з проханням здійснити відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 6-7).

На підставі розрахунку страхового відшкодування, страхового акту № 19484/1 від 27.06.2021 та № 19484/2 від 27.06.2021 позивачем було прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 9 418,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням №00078638 від 28.06.2022 та №00081583 від 30.08.2022. (а.с. 24,25. 27,28).

На підставі розрахунку страхового відшкодування, страхового акту № 19484/3 позивачем було прийнято рішення про доплату ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 3 607,74 грн.

Платіжним дорученням №00078638 від 28 червня 2022 року ОСОБА_2 перераховано 8418,06 грн., платіжним дорученням №00081583 від 30 серпня 2022 року ОСОБА_2 перераховано 1000 грн., платіжним дорученням №00082220 від 12 вересня 2022 року ОСОБА_2 перераховано 3607,74 грн. Загальний розмір страхового відшкодування виплаченого ОСОБА_2 становить - 13 025 грн. 80 коп. (а.с. 27 - 29).

12 червня 2023 року представник ПрАТ СК «ПЗУ Україна» Бутенко М.О., яка діє на підставі довіреності № 2337 (а.с. 31), письмово звернулась до ОСОБА_1 з претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу на суму 13 025,80 грн., однак відповідачем в добровільному порядку заборгованість не погашена, що підтверджується копією претензії (а.с.30).

Судом встановлено, що на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 не мав чинного Договору обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також ним не була відшкодована заподіяна ним шкода потерпілій особі.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 13 025,80 гривень та витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з проведенням ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплати потерпілому страхового відшкодування та набуттям, у зв`язку із цим права зворотної вимоги (суброгації) до заподіювача шкоди.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У частині першій статті 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика потрібно розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

Нормами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.

Отже, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі №755/9320/15-ц.

Таким чином, відповідно до вказаних норм закону до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», яка виплатила страхове відшкодування потерпілому, перейшло право вимоги у межах фактичних витрат до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

За таких обставин, враховуючи несплату відповідачем страхового відшкодування, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд бере до уваги ту обставину, що відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів на спростування обставин, наведених позивачем Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» не подано.

ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» сплатило на користь власника пошкодженого автомобіля «Ford Mondeo» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 13025 грн. 80 коп., на підставі повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 20.06.2022, що підтверджується копіями платіжних доручень.

На підставі вищенаведеного, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними нормами цивільного законодавства України, суд дійшов висновку щодо правомірності звернення позивача з вимогою про стягнення в порядку суброгації з відповідача на його користь суми страхового відшкодування у розмірі 13 025,80 гривень, сплаченого позивачем на користь потерпілого за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась з вини відповідача.

Оскільки до теперішнього часу у добровільному порядку вказана сума страхового відшкодування ОСОБА_1 не відшкодована, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого страхового відшкодування у розмірі 13 025,80 гривень.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №112006 від 20.02.2024 позивачем було сплачено 3 028 грн. 00 коп. судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279, 280 282 ЦПК України, ст. ст. 16, 993, 1166, 1188 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого та який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місце знаходження: м. Київ, вул.Січових Стрільців, 40, ідентифікаційний код юридичної особи: 20782312), суму страхового відшкодування у розмірі 13 025 (тринадцять тисяч двадцять п`ять) гривень 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого та який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місце знаходження: м. Київ, вул.Січових Стрільців, 40, ідентифікаційний код юридичної особи: 20782312), судові витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов